Трофімцева: Україна - глобальний гравець на аграрних ринках

Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від робочої поїздки в Індію, яка відбулася минулого тижня.

Перш за все, це була торговельна місія. Насправді, Індія дуже цікава країна, дуже велика і дуже перспективна для нас з точки зору відносин в аграрній сфері. На сьогодні ми експортуємо багато с/г продукції до цієї країни, в поточному році товарообіг між нашими країнами вже склав більше ніж $1,6 млрд в аграрній і продуктовій сферах. І основна частина цього товарообігу припадає на наш експорт: ми багато продаємо до Індії і мало поки що імпортуємо звідти. І це не межа, Україна постійно посилює свої позиції. Об’єми товарообігу будуть весь час збільшуватися як з Індією, так і з іншими країнами-партнерами. Індія дуже цікава й специфічна, має свої особливості, які потрібно розуміти і враховувати при співпраці. Торговельна місія спільно з Мінекономрозвитку, Офісом з просування експорту і нашим бізнесом була важливим сигналом для індійських колег, своєрідним сигналом підвищення рівня спілкування з ними. Важливо, щоб по економічному блоку питань був постійний діалог з індійськими колегами на урядовому рівні: з Міністерством с/г та добробуту фермерів, з Міністерством комерції, тому що, фактично, завдяки такому діалогу в робочому ритмі вирішується багато питань, серед яких, наприклад, питання доступу до ринків. Упродовж останнього візиту - вирішено створити окрему робочу групу по аграрним і харчовим продуктам в рамках двосторонньої міжурядової комісії. Індійська сторона підкреслювала важливість саме цього сектору, і для нашої сторони важливий експорт агротоварів до Індії. В торговельній і аграрній політиці такі зустрічі і договори про співпрацю вважаються конкретним імпульсом і ознакою бажання співпрацювати на більш високому рівні, демонструють зацікавленість не тільки з боку бізнесу, а й зацікавленість на державному рівні. Якщо порівнювати аграрний сектор Індії та України, то в індійському агропромисловому секторі набагато більше малих фермерських господарств (small scale production), які розпорошені територіально і, на відміну від України, с/г є в багатьох випадках набагато менш механізованим і розвиненим. З точки зору експортної стратегії України, в фокусі наразі є ринки Азії, середній і близький Схід та Африка. Ці регіони вимагають посиленої уваги нашого міністерства і Мінекономрозвитку, в даних регіонах знаходиться багато так званих "trade underdogs", тобто країн, з якими ми маємо невикористаний потенціал торгівлі, в тому числі, в агропромисловому секторі.


Чи маємо ми конкурентів, також зацікавлених у цих ринках?

Конкурентів у нас багато. В будь-якому регіоні набір конкурентів відрізнятиметься, але ті країни, які є нашими партнерами, з одного боку, на інших ділянках будуть нашими конкурентами. Це стосується і ЄС, який є великим виробником зернових або молочної продукції; відчутним конкурентом на певних ринках є США і Канада. До слова, ринок Індії - типовий приклад, де ми будемо конкурувати і з ЄС, і з Канадою. Або ще один приклад: в рамках робочої поїздки в Китай, я робила вже традиційний supermarket check: наша група відвідала супермаркет середнього класу, де я цікавилася цінами і країнами походження товарів, які ми можемо теж продавати до КНР. В даному випадку я звернула увагу на ягоди та фрукти - черешня, яблука, лохина - продукти, над відкриттям ринку для яких ми працюємо прямо зараз. В супермаркеті ці товари здебільшого були чилійського походження, відповідно, в плані експорту фруктів і ягід до Китаю, а також м’яса, Південна Америка є також нашим конкурентом. На ринку ЄС Україна конкурує по багатьом позиціям в першу чергу з власне європейськими виробниками і експортерами зі Сполучених Штатів. 

Як часто Ви зустрічаєтесь з представниками інших країн? Які завдання ставить перед собою Міністерство аграрної політики та продовольства України?

Питань вирішується величезна кількість. І зустрічі проводяться постійно: кожного дня, якщо я на місці, і кожного дня, якщо я не на місці (тобто мене немає у Міністерстві, а я перебуваю десь у відрядженні). Є певні стратегічні речі, які ми опрацьовуємо, наприклад, національна експортна, вона передбачає певні робочі кроки. І щоб ці робочі кроки здійснювати, потрібна координація з нашими міжнародними партнерами. Узагальнюючи, можна окреслити три великі групи питань, які постійно обговорюються в рамках міжнародних відносин в Мінагро: двосторонні відносини із нашими іноземними партнерами (торговельні, проектні тощо); робота в міжнародних організаціях, починаючи з WTO (світової організації торгівлі), закінчуючи Організацією економічного розвитку та співробітництва; технічне співробітництво і проекти (на сьогодні близько 50 донорських проектів технічної допомоги, коопераційних проектів працює саме в аграрній галузі, вони всі вимагають координації й консолідованої позиції). Окремим  надважливим напрямком сьогодні є євроінтеграція, в рамках якої відбувається адаптація нашого законодавства, приведення його до європейських стандартів і норм. Спектр міжнародних зустрічей включає всі країни, важко назвати держави, з якими ми не зустрічалися. За останній рік особливо відчувається розширення географії наших економічних стосунків в аграрній сфері. Зараз ведемо активний діалог із Аргентиною, попри те, що ця країна є нашим конкурентом, вони мають серйозний досвід в галузі агротехнологій та зрошення, яким є сенс користуватися. Також активізується спілкування з країнами Африки. І головне, що це спілкування дає позитивні результати. Минулого року ми плідно попрацювали в Найробі в рамках торговельної місії до Кенії та Танзанії, і в результаті цієї роботи Україна отримала можливість експорту 400 тис.тон кукурудзи до Кенії без застосування імпортного мита. Нещодавно ми отримали інформацію щодо подовження даного пільгового режиму. На сьогодні Україна експортує свою аграрну продукцію до 190 країн світу, фактично виходить, що з усіма цими 190 країнами світу від Ірану до Канади ми ведемо діалог у різній формі: від послів до міністрів. У планах на другу половину вересня, наприклад: перемовини із Молдовою, Ізраїлем і ЄС, включаючи конференцію щодо торгівлі органічною продукцією. Тому я впевнено можу сказати, що Україна - глобальний гравець на аграрних ринках, а темпи, якими росте український агропромисловий сектор, вимагають від нас, і від мене особисто відповідних зусиль, щоб сприяти цьому зростанню на урядовому рівні. 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Аграрні розписки стали мільярдерами

Відповідну роботу в співпраці з Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством юстиції та за фінансової підтримки уряду Швейцарської Конфедерації весь цей час здійснює Проект IFC «Аграрні розписки в Україні».

Про результативність аграрних розписок та їх подальшу перспективу розповідає керівник Проекту IFC Олексій Омеляненко.

- Завдячуючи аграрним розпискам в аграрний сектор вже залучено 1 млрд. гривень. Багато це чи мало?

- З огляду на потреби АПК в інвестиціях, то це не надто багато. За прогнозом Міністерства аграрної політики та продовольства, цьогоріч озимі будуть посіяні на понад 7 млн. гектарах. Виконання лише цієї роботи потребує значних фінансових та матеріально-технічних ресурсів. Вони обраховуються багатьма мільярдами гривень.
Але з огляду на те, що аграрні розписки в Україні впроваджуються лише 3 роки, то згадана вами сума є доволі суттєвою. Адже ми починали з експерименту. Майданчиком для нього стала Полтавщина. Там відпрацьовувалися механізми роботи з цією кредитною новацією.

Що втішає, так це динаміка поширення аграрних розписок та обсяги залучених за ними коштів. Восени 2015 року пілотний проект розповсюдився на Черкаську, Вінницьку та Харківську області. Торік він вже охопив 8 регіонів: до перелічених також додалися Хмельницька, Тернопільська, Миколаївська та Сумська області. Якщо за підсумками першого року завдяки аграрним розпискам в сільгоспвиробництво вдалося залучити близько 40 млн. гривень, то станом на 6 лютого поточного року ця сума вже сягнула 429,9 млн. гривень, а за лічені місяці вона більше ніж подвоїлася.

Аграрні розписки як інструмент фінансування малих та середніх сільгоспвиробників запозичений в Бразилії. Їх там було запроваджено ще в 1994 році. Нині щороку вони забезпечують потреби місцевих аграріїв в кредитних ресурсах на 25-30 млрд. доларів США. Значною мірою завдячуючи аграрним розпискам Бразилія з країни-імпортера сільськогосподарської продукції змогла перетворитися на її потужного експортера.

Обидві наші країни зіставні за сільськогосподарськими можливостями. Отож можна уявити, скільки додаткових коштів завдячуючи аграрним розпискам зайде у вітчизняне сільське господарство і який поштовх вони здатні надати його подальшому розвитку.

- Скільки наразі виписано аграрних розписок, і як ця статистика виглядає регіонально?

- Станом на 12 вересня оформлено 149 аграрних розписок, з яких 62 – товарні і 87 - фінансові. Загалом успішно виконано та закрито 57 аграрних розписок. Наразі не було жодного повідомлення про невиконання зобов’язань позичальником. Це ще раз засвідчує, що малі та середні сільгоспвиробники залишаються надійними партнерами для банків та надавачів матеріально-технічних ресурсів.
Список регіональних лідерів очолила Вінницька область. Тут загалом вже виписали 40 аграрних розписок. Полтавська область за цим показником посідає друге місце – 36 аграрних розписок, а Черкаська – третє - 33.
Решта областей має скромніші результати, проте серед них є й такі, які (хоч як це парадоксально не пролунає) додають оптимізму. Так, тернопільські сільгоспвиробники виписали 10 аграрних розписок. На перший погляд, ніби й небагато, але зважте на дві вагомі обставини. Перша – з аграрними розписками тернопільські сільгоспвиробники працюють лише рік, а друга – до роботи з ними вони пристали не одразу.

Кожному стартовому року властива така особливість - певний час витрачається на знайомство з новим інструментом фінансування, з особливостями роботи з ним, з можливостями кредиторів та потребами позичальників. З цієї причини тернопільські сільгоспвиробники і їх колеги з Хмельницької, Сумської та Миколаївської областей почали виписувати аграрні розписки лише з початку поточного року. І якби не ця обставина, то вони сьогодні мали б набагато ліпші показники.

- Чимало сільгоспвиробників, які вже скористалися аграрними розписками, виписують їх повторно. Як би ви прокоментували цей факт?

- Подібні випадки ми, зокрема, спостерігаємо на Полтавщині, Черкащині, Вінниччині. Вони свідчать про те, що малі та середні сільгоспвиробники високо оцінили можливості нового інструменту фінансування і починають активно використовувати його в своїй практиці. Це те, чого ми, зрештою, і прагнули.

Проте я не хочу оцінювати переваги аграрних розписок винятково з позицій сільгоспвиробників. Останнім часом підвищену увагу до них виявляють і кредитори. Йдеться не лише про банки та постачальників матеріально-технічних ресурсів. У липні до роботи з аграрними розписками долучилися кредитні союзи. Великі надії ми покладаємо на співпрацю і з іншими інституціями, зокрема, з сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. Але для того, щоб її розгорнути, треба внести певні зміни до чинного законодавства, провести чималу організаційну роботу.

- Практика використання аграрних розписок виявилася успішною. Це доводять наведені вами факти. Що будете робити дали?

- Проект IFC спільно зі своїми партнерами – Міністерством аграрної політики та продовольства і Міністерством юстиції одночасно рухається в двох напрямках. Перший – відпрацьовуємо використання аграрних розписок в інших секторах сільського господарства – в тваринництві, овочівництві, садівництві, ягідництві, а також в органічному землеробстві. Річ у тому, що дотепер аграрні розписки використовується винятково в рослинництві. Отож думаємо не про окремий сектор, а про всі провідні напрямки сільського господарства.

Проте головне для нас – поширити аграрні розписки на всю Україну. Це стратегічне завдання було визначено ще в момент запровадження цього інструменту, але нині ми маємо всі можливості його реалізувати.

- Як ви допомагатимете регіонам, які досі не мали справу з аграрними розписками?

- Для них ми проведемо потужну інформаційну кампанію. До участі в ній залучимо експертів Проекту IFC, Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства юстиції, місцевих органів влади, представників банківського сектору, постачальників матеріально-технічних ресурсів.

Проведення інформаційних кампаній для нас є звичною практикою. В попередні роки ми проводили їх в усіх без винятку регіонах, які долучалися до нашого пілотного проекту. Тож маємо вагомі напрацювання в цій справі.
Щоправда, цього разу готуємо й певні новації. Я вже говорив про те, що сільгоспвиробники восьми регіонів набули достатнього досвіду роботи з аграрними розписками. Тому хочемо всіляко його пропагувати, а заразом пропагувати й ідею доцільності впровадження нового інструменту фінансування. Адже загальновідомо, що лише теорія, підкріплена практикою, забезпечує максимально високий результат.

Цільовою аудиторією для нас є сільгоспвиробники, нотаріуси та кредитори. В залежності від їх потреб ми і формуватимемо програми заходів, які відбуватимуться в рамках наших інформаційних кампаній. Для нас важливо, аби всі, хто матиме причетність до аграрних розписок, у найстисліший термін навчилися з ними працювати і отримувати від них максимальний зиск.

- Коли аграрні розписки впроваджуватимуться по всій Україні?

- Сподіваємося, що це станеться вже найближчим часом. Аграрні розписки довели, що вони варті того, аби ними могли користуватися сільгоспвиробники не лише окремих регіонів, а цілої країни. Ми ретельно готуємося до того, аби так і сталося.

Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Євгеній Семененко: Ми інвестуємо в професіоналів

- Пане Євгенію, розкажіть про досвід Вашої діяльності в агросфері.

- До аграрного ринку я потрапив у 1996 році, в часи становлення самостійного українського агросектору. Це була компанія ВАТ “Агрохімцентр”, що займалася реалізацією засобів захисту рослин та мінеральних добрив на базі пострадянської сільгоспхімії. Раніше поставки мінеральних добрив та засобів захисту рослин відбувалися централізовано на державному рівні. З часів незалежності кожна компанія почала відбудовувати власні логістичні та виробничі схеми. В ВАТ “Агрохімцентрі” я набув певного досвіду роботи, після чого я був запрошений Я.В.Краснопольским на роботу до компанії ДП “Райз-Агросервіс”. В  ДП “Райз” я працював протягом 5 років роботи і моя діяльність співпала із потужним розвитком компанії. Після цього я працював комерційним директором  компанії “Украгроком”, де розвивав напрямок мінеральних добрив, будував напрямок засобів захисту рослин, та насіння сільскогосподарських культур, та власну систему дистрибуції. Завдяки отриманому досвіду роботи, на сьогодні, я маю знайомих в усіх сільськогосподарскьких регіонах України. До компанії “UKRAVIT”, з якою вже були тривалі партнерскі відносини по співпраці в попередній компанії, мене запросив Віталій Ільченко (власник групи компаній “UKRAVIT”).

- Якими якостями, на Вашу думку, має володіти успішний керівник?

- Перш за все, керівник має володіти лідерськими якостями, бо без цього не сформується команда. По-друге, як на мене, мати аналітичний склад розуму, тому що це бізнес і повсякчас потрібно стикатися із розрахунками. (Євгеній Анатолійович Семененко за освітою інженер - Agroreview). Ситуацію потрібно бачити наперед, прораховувати її, бути на крок попереду, щоб не потрапити в неконтрольовану ситуацію. Чесність, порядність, відвертість, вміння вести переговори - фундамент якісної роботи керівника підприємства. І окремо слід зазначити, що гарний керівник має нести відповідальність за свої слова, і за рішення, які прийняті, бути людиною слова.

- Які цікаві бізнес проекти Ви реалізували з початку роботи в компанії “UKRAVIT”, чого вдалося досягти упродовж роботи в компанії?


- Я разом із командою “UKRAVIT” розпочав багато проектів. Проекти важко завершити, вони розпочинаються, розвиваються, продовжуються, переростають у щось більше. Якщо всі проекти завершити, то компанію можна закривати. Тим не менше, за час моєї роботи ми відбудували чітку планову схему співпраці із дистриб’юторами. На сьогодні жоден із дистриб’юторів, з якими ми працюємо вже понад 10 років, та ті з якими ми розпочали працювати нещодавно, не відмовився від співпраці, а навпаки, наростив обьєми реалізаціі нашої продукції. Окрім того, створено Інститут регіональних представників, цей проект стартував минулоріч, наразі ми його активно розвиваємо. В цьому аспекті стикаємося із проблемою наявності професійних фахівців. Є випадки, коли кадри переходять до нас з інших компаній, також ми залучаємо молодих фахівців, яких виховуємо професійно, надаємо теоретичний і практичний досвід, фактично, поглиблюємо їхню освіту. В самій компанії створена надзвичайно професійна команда, до складу якої входить багато людей, з якими я працював раніше в інших компаніях. Кожен працівник “UKRAVIT” має чітко окреслену сферу відповідальності, що веде до максимально якісної роботи компанії і відкриває можливості для розвитку окремого фахівця і компанії в цілому. Ми інвестуємо в професіоналів, які виводять роботу компанії на найвищий рівень, в результаті чого збільшуються обсяги продажів, інвестуються значні кошти у збільшення потужностей виробництва та реалізуються нові амбітні проекти.

- В яких регіонах “UKRAVIT” має представництва?

- На сьогодні наша компанія представлена у всіх регіонах України. Інститут регіональних представників має відділення у Дніпрі (займається роботою Дніпра і Запоріжжя), Харкові, Сумах, Києві, Чернігові, Житомирі, Хмельницькому, Рівному (Рівне і Волинська область), Тернополі (який контролює сам Тернопіль і Чернівці), Черкасах і Одесі. На черзі відкриття регіональних предтавництв у Херсоні, Вінниці та Полтаві. Кожен регіон має свої кліматичні та геологічні особливості, особливий асортимент сільськогосподарських культур, які, відповідно, потребують різні засоби захисту рослин. Кожен регіональний представник володіє інформацією по своєму регіону, в курсі нагальних питань і потреб цього регіону і може оперативно проаналізувавши інформацію, робити діяльність компанії динамічнішою і гнучкішою. Жодна компанія що працює на аграрному ринку по забезпеченню засобами захисту рослин, не має такого асортименту продукції, який пропонує своїм клієнтам “UKRAVIT”. Ми можемо надати різноманітні системи захисту для будь-якої сільскогосподарської культури.

- Як ви оцінюєте роботу в поточному році? Який він для АПК України і для компанії “UKRAVIT”?

- Осінню посівну кампанію важко оцінювати, оскільки вона зараз триває. Щодо весняної 2017 року, аграрії мали втрати, тому що сільське господарство прямо залежить від погодних умов. А цієї весни ми мали певні катаклізми: травневі заморозки (нонсенс для України) внесли свої корективи. Навіть компанії, які користуються високими технологіями і не економлять на закупівлі товарно-матеріальних цінностях (ЗЗР, добрива, насіння, і тд), мали великі проблеми, у деяких випадках врожайність зменшувалася вдвічі. Щодо продукції компанії “UKRAVIT”, можна говорити про суттєве зростання як обсягу виробництва, так і клієнтської бази. Попри жорстку конкуренцію і зниження цінової політики на ряд продуктів, наша компанія має позитивну динаміку, виробництво збільшено на 20%. І що важливо, розвивається весь асортимент, а не якийсь окремий продукт. Досягнули ми цього завдяки зниженню цін для аграріїв та ряду маркетингових заходів. Також важливим аргументом у виборі саме нашої продукції є практична демонстрація ефективності продукції “UKRAVIT” на демонстраційних ділянках по всій Україні.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:
ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул.Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Йоахім Хольц: м’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні

Пане Йоахіме, чому на Вашу думку українське індиківництво не має власних інкубаторів?

Це дуже легко пояснити - тому що ринок індички в Україні невеликий. Розвиток індиківництва впродовж останніх років був невеликим, звичайно, це пов’язано із купівельною спроможністю населення: зарплати зменшувалися, а продукти харчування, включаючи м’ясо, ставали тільки дорожчими. М’ясо індика - одне з найдорожчих видів м’яса в Україні. Через це споживання індичини українцями складає лише 700 грамів на одного мешканця. Для порівняння - один німець споживає близько 6 кг м’яса індичини. Якщо говорити про кількість, то Україна всього виробляє близько 2 млн 300 тис голів птиці індика. Німеччина виробляє 31 мільйон голів і ще 9 мільйонів забиває із сусідніх країн. До питання інкубаторів, така кількість виробленої індичини, яку має Україна -  замала для того, щоб будувати інкубатори. Є ще одне технічне питання: більшість українських клієнтів, які замовляють батьківське поголів’я, у більшості випадків хочуть купати самця, а не самочку. Але проти природи нічого не вдієш, птиця інкубується 50/50. Наприклад, наша компанія з німецьких інкубаторів продає самочку в Польщу, внаслідок чого ми можемо поставляти в Україну 70% самців і 30% самочки. Таке співвідношення по статі дає значні економічні переваги.

 

Який процент індичини серед інших видів м’яса споживається в Європі?

Німці споживають 54 кг свинини на рік, 15 кг яловичини, 18 кг - взагалі м’яса птиці, 3 кг - іншого м’яса (баранини, конини тощо), з цих 90 кг 6 кг - м’ясо індички, або 6-7% від загальної кількості випадає на індичку.

 

 

Якість індичини з України відповідає європейським стандартам?

Індика в Україні виробляти дуже добре. По-перше, це зумовлено сприятливими кліматичними умовами, по-друге, кормова база дешевша, ніж в Європі (кукурудза, пшениця тощо). Внаслідок цього виробництво в Україні є досить конкурентно спроможним. Але є певні речі, які робляться в Україні, і які в Європі вже робити неможливо. Наприклад, використання кормових антибіотиків в комбікормах, взагалі використання антибіотиків, бо державний ветеринарний лікар Німеччини відслідковує, яка кількість антибіотиків використовувалася впродовж циклу відгодівлі стада. Тобто, українські фермери можуть використовувати майже всі види вакцин, внаслідок чого, виробництво простіше. І головною відмінністю між європейським і українським виробничим процесом є оснащення забійних цехів: в німецьких забійних цехах дозволено лише повітряне охолодження. Якщо тушка охолоджується за допомогою повітря, то ця тушка втрачає близько 3% своєї ваги. В Україні є можливість використовувати охолодження водою, це чіллери, в яких тушка охолоджується у ваннах охолодження. Цей процес заборонено в Європі, в першу чергу з гігієнічної точки зору, але виробник має плюс, оскільки, коли тушка проходить крізь цю ванну охолодження, вона не втрачає, а набирає вагу.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Нічого сказати'.

Індичина в авангарді світового ринку м'яса - Костянтин Литвинюк

AgroReview детально познайомився із усією ланкою виробництва індичини і поспілкувався із Литвинюком Костянтином Володимировичем, керівником компанії "Інделіка" про складнощі і особливості бізнесу індиківництва. 

 

Що може запропонувати “Інделіка” українським фермерам та які перспективи експорту склалися в індиківництві?

На сьогодні існує велика кількість малих фермерів, які готові садити від 500 до 3000/5000/10000 індиків, але не можуть собі дозволити побудувати сертифікований забійних цех, придбати інноваційне сучасне обладнання. Наша компанія може допомогти цим фермерам, і таким чином вони будуть піднімати економіку України і розвиток індиківництва України. Насправді зараз індиківництво росте, потреба в цьому м’ясі росте, і що важливо, - це найкорисніше м’ясо, яке на сьогодні вирощується. І Україна має потужності для того, щоб стати експортером цього продукту в інші країни світу. Багато арабських країн зацікавлені в індичині. Маю надії, що цьогоріч, або на початку наступного року ми отримаємо єврономер і зможемо експортувати до стран ЄС. Квота на продаж індичини вже є, по ціні ми конкурентно здатні, тому не бачу перепон для розширення експортних територій. “Інделіка” має можливості для забою, переробки, фасовки цього м’яса у великих об’ємах. Окрім того, має власний комбікормовий завод, професіоналів, що можуть розробити рецепти за європейськими стандартами. Наша компанія отримує сертифікацію Halal (Сертифікат Халяль - це єдиний документ, що дає можливість експортувати продукти харчування в країни арабо-мусульманського світу - AR), адже ми не використовуємо ні білки тваринного походження, ні стимулятори росту, а це принципово для ринку Арабських Еміратів, Катару й інших країн Сходу. Дотримання всіх норм уважно відслідковується нами і закордонними делегаціями, які контролюють відповідність сертифікації. Країни Сходу - основні замовники м’яса індички. Завданням нашою компанії вважаю також: зацікавити фермерів вирощувати не тільки пшеницю і сидіти взимку вдома на печі, а працювати цілий рік, переходити в інші сфери фермерського господарства, отримувати прибутки і зміцнювати імідж України у світі.

 

Як побудована співпраця з фермерами?

Будь-який фермер, який має пташник, старий коровник, чи свинарник може приїхати до нас, а ми у свою чергу, можемо виставити йому циклограму, надати поголів’я, надати професійні корми і професійний супровід у виробництві й вирощуванні індика. Також ми зобов’язуємося стовідсотково викупити все поголів’я у відповідному віці для переробки. Це дозволить людині заробляти кошти цілорічно, а не як сьогодні: наші фермери звикли працювати влітку, а зимою не знають, куди своїх людей направити - відправляють на біржу, економлять. Робота з індиками допоможе тримати їхні фермерські господарства у стабільності, зробити їх більш економічно вигідними та прогресивними.

 

Чи дійсно Україна закуповує з-за кордону генетичний матеріал для вирощування індиків? Чому це відбувається?

На сьогодні весь генетичний матеріал, курчата добового віку, завозяться, здебільшого, із Німеччини. (“Інделіка” купує генетичний матеріал у своїх німецьких партнерів компанії Moorgut Kartzfehn). У майбутньому, якщо Україна виросте до рівня 50 тисяч тонн на рік виробництва індичини, можливо, ми зробимо інкубатор і завеземо батьківське поголів’я, щоб вирощувати власний генетичний матеріал. Наразі український ринок складається із 20-22 тисяч. І тримати батьківське стадо і інкубатор не вигідно. Ми користуємося послугами наших партнерів, якщо робитимемо власний племзавод, візьмемо за основу їхній досвід, через те, що вони є лідерами у Європі - в Україні закривають 80% ринку поставок по курчатах, у Польщі - 60%, в Росії - 80% ринку, в самій Німеччині - до 60% ринку.

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Олександр Покришка: держава збільшить фінансову підтримку фермерів до 1 млрд. грн.

AR: В чому полягає державна політика щодо підтримки, становлення і розвитку фермерських господарств?

Фермерським господарствам відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» надається державна підтримка. Щорічно Кабінет Міністрів України в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Таку державну підтримку можуть отримати новостворені фермерські господарства у період становлення, фермерські господарства з відокремленими фермерськими садибами, фермерські господарства, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях. Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років.

AR: На що спрямована діяльність Укрдержфонду?

Український державний фонд підтримки фермерських господарств – це державна бюджетна установа, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо надання фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств. Щороку Укрдержфонд надає фінансову підтримку українським фермерам на поворотній та безповоротній основі. У 2017 році в Державному бюджеті України передбачено 65 млн. грн. для підтримки фермерських господарств на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

AR: Як часто фермерські господарства звертаються за підтримкою до цієї установи? Який ступінь довіри громадян до Укрдержфонду?

З 1995 по 2016 рік Укрдержфондом було надано близько 600 млн. грн. фінансової допомоги фермерам. З них: 182 млн. грн. – безповоротної фінансової підтримки. Однак, з 2010 року фінансування за цією статтею призупинено. Також було надано понад 400 млн. грн. поворотної фінансової підтримки. Отримати таку допомогу могли всі без винятку фермерські господарства на конкурсних засадах, які не мають заборгованості перед Укрдержфондом. Таким чином, державну фінансову підтримку через Укрдержфонд на безповоротній та поворотній основі отримали тисячі фермерських господарств.

AR: Звертатися до Укрдержфонду мають право тільки зареєстровані фермерські господарства чи приватні особи також можуть отримати допомогу?

Якщо говорити про фінансову підтримку, то за її отриманням до Укрдержфонду може звертатись будь-яке фермерське господарство незалежно від форми державної реєстрації, тобто і юридична особа, і фізична особа-підприємець.

AR: Фінансування Фонду здійснюється державою чи є іноземні інвестиції?

Оскільки Укрдержфонд є державною бюджетною установою, його фінансування здійснюється виключно державою.

AR: Часто невеликі фермерські господарства вказують на відсутність державної підтримки своєї діяльності. В чому Ви вбачаєте причину таких тверджень?

В першу чергу це пов’язано з тим, що до сьогодні приділялася недостатня увага інформаційній політиці УДФ. Саме тому зараз Укрдержфонд розпочав масштабну інформаційну кампанію щодо проведення конкурсу на отримання державної фінансової підтримки. У газеті «Вісник «Фермер України» опубліковане централізоване оголошення про початок прийому документів від фермерських господарств регіональними відділеннями Фонду з 18 липня по 16 серпня 2017 року для участі у конкурсі. Таке оголошення одночасно було розміщено на офіційному сайті Укрдержфонду, на офіційних сторінках Фонду у мережі Facebook, у найтиражніших обласних друкованих ЗМІ, на сайтах обласних державних адміністрацій та всеукраїнських сайтах новин. Ці заходи дозволять більш широкому колу українських фермерів дізнатись про можливість отримання фінансової підтримки від держави. Задля підвищення рівня обізнаності така ж робота проводитиметься і надалі.

AR: Олександре Васильовичу, Ви нещодавно очолили Укрдержфонд. Що Вам би хотілося вдосконалити у його роботі? На чому буде акцентовано Вашу програму із розвитку Укрдержфонду?

На сьогодні пріоритетними напрямками розвитку Фонду, враховуючи й основні напрями діяльності, є: 

  • налагодження співпраці з державними банками щодо можливої співпраці та консорціумного співфінансування фермерів, що сприятиме збільшенню обсягів фінансування, здешевленню вартості банківського кредитування для фермера та розширенню інших фінансових можливостей;
  • продовження роботи зі створення реєстру експортерів та інвестиційних проектів, завдяки якому будь-який фермер зможе налагодити бажану співпрацю з іноземними партнерами щодо експорту своєї продукції за межі України тощо;
  • налагодження співпраці з Всеукраїнськими громадськими та міжнародними галузевими організаціями;
  • створення курсу дистанційного навчання для фермерів спільно з фахівцями Всеукраїнської мережі фахівців і практиків з регіонального та місцевого розвитку «Регіонет».

AR: Якою на Вашу думку є перспектива розвитку фермерських господарств в Україні. Які чинники впливатимуть на їхній розвиток?

Фермерських рух в Україні розвивається дуже швидкими темпами, тому у наступному році держава планує збільшити фінансову підтримку фермерів до 1 млрд. грн. з наданням максимального розміру безвідсоткового кредиту – 1 млн. грн.

AR: Які вживатимуться заходи для популяризації роботи Фонду для максимального охоплення і підтримки фермерських господарств України?

У 2017 році Укрдержфондом значна увага приділяється інформаційній політиці як одному з основних інструментів реалізації державної політики в сфері підтримки фермерських господарств. Так, нещодавно у мережі Facebook були створені офіційні сторінки дирекції Укрдержфонду та його регіональних відділень, що є у кожному регіоні України. Завдяки таким крокам українські фермери можуть вчасно довідатись про останні новини щодо політики, яку проводить Мінагро у сфері розбудови фермерського руху, а також дізнатись про події у Фонді, зокрема, й про початок конкурсу на надання державної фінансової підтримки. Запрацював оновлений сайт Укрдержфонду, який оперативно висвітлює останні події в аграрному секторі країни, містить корисну інформацію для фермерів, які бажають отримати фінансову допомогу від держави. Укрдержфонд почав активно долучатись до виставкової діяльності у агропромисловій сфері, зокрема, до ХХІХ Міжнародної агропромислової виставки «АГРО-2017». Під час проведення таких заходів дирекцією Укрдержфонду будуть надаватись всебічні консультації фермерам з детальним роз’ясненням щодо можливість отримання державної фінансової підтримки.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview