150670

У селі на Дніпропетровщині налагодили виробництво одного із найдорожчих делікатесів

Кав'яр червоний, чорний, а тепер іще й равликовий! Один із найдорожчих делікатесів у світі виготовляють у маленькому селі на Дніпропетровщині. «Перлини Афродіти» - так поетично називають яйця середземноморського равлика, йдеться в ТСН.

Вартість такої кашки за сто грамів стартує від ста п'ятдесяти доларів. І майже все, виготовлене в Україні, розкуповують гурмани з Європи та США.

Від сіро-перлистої та сніжно-білої – равликовий кав'яр підкорює гурманів та б’є цінові рекорди. Маленька тридцятиграмова баночка коштує тисячу двісті гривень. За кордоном – іще дорожче! Щонайменше вдвічі.

У теплій та вологій кімнаті в сільській хаті повзуть виробники делікатесу. Тут їх понад три тисячі. Неспішно гуляють по балках свого будиночка.

«Їх дуже багато. Ми не розрізняємо де хто, гарні такі, живі тваринки. Мовчать», - розповідає їхня доглядальниця.

Вона була кухарем у сільському кафе. Та вже рік пильнує равликове царство. Пані Наталя до малих вихованців і їхніх забаганок уже звикла.

Подорож равлика до горщика зі спеціальним ґрунтом – ось чого найбільше пильнує пані Наталя. Це означає, що буде нова порція ікри.

«Коли їй треба відкласти ікру, сама залазить. І сама вилазить. Це може бути дві - три години, може добу бути», - розповідає дівчина.

У глибині горщика обережно шукає скарб. Равлик відкладає ікру в малих дозах – звичайна ложка.

«Тут майже сто ікринок. Чотири грами. Смакує. Добра, смачна ікра», - каже дівчина.

Від ста п’ятдесяти доларів за сто грамів – делікатес недешевий через надто кропіткий видобуток. 99 відсотків українського кав'яру купують люксові ресторани та крамниці Європи і США.

«Від риб’ячої ікри, ікра равлика відрізняється через равликовий білок – муцин. Ікра багата колагеном. Прикраса різних страв – салатів, супів. В Україні її споживають традиційно на бутерброді – вона дуже смачна з чорним хлібом і маслом», - розповідає заступник голови асоціації «Равлик України» Дмитро Недвига.

Доба від горщика до засолювання равликову кашку виготовляють без консервантів. Вона зберігається лише два місяці.

Дощове літо, осінній гриб та морська перлина – так експертам смакує один з найдорожчих кав’ярів світу.

Щоб ікри відклали якомога більше, равликів хіба задобрюють місцевими ласощами. Ніякі пристрасті через пошук пари їх не турбують. Бо равлик – гермафродит.

«Все люблять їсти. Особенно вітаміни. Це спеціальний комбікорм для равликів і гарбуз», - розповідає Наталя.

Морква, трава чи навіть полуниця навесні – їх годують раз на день і з обов’язковими вправами для апетиту.

«Вони вилазять усі в годівницю. Равлик повинен їсти на висоті, у них така природа. Равлик повинен лізти», - додає дівчина.

Ікра не до столу піде лише в лютому. Тоді всі равликові яйця обережно перенесуть до інкубатора. Щоб уже в березні з’явилися крихітні малята – для нового равликового царства в українському селі.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Український фермер поділився секретами вирощування кролів за французькими технологіями

Олександр Цюрупа виріс у місті, але щоліта їздив в село до бабусі. Він захоплювався роботою фермерів і тим, як вони створюють свій продукт. В агробізнес Олександр потрапив уже в дорослому віці – у складі команди, яка допомагає вийти з кризи, пише uatv.ua.

“До цього у мене був досвід в торгівлі й будівництві, і мені було цікаво щось створити, відчути виробничий процес. І ось з’явилася можливість зайнятися кролівництвом“, – згадує фермер Олександр Цюрупа.

Історія підприємства починається з 2006 року. Тоді з’явилося перше приміщення з кроликами. Виробник поставив перед собою мету зробити якісний продукт, щоби реалізовувати свій товар в магазинах. Адже до цього кроляче м’ясо вважалося виключно базарним продуктом.

Ферма розташована в екологічно чистому районі Черкаської області. На сьогодні підприємство є найбільшою кролефермою в СНД. Тут є 8 приміщень-крільчатників, а також комбікормовий завод.

“Крім того, недалеко звідси, в 20-ти км від нас, є переробне підприємство, де відбувається забій, пакування і відправка продукції в торговельні мережі. У нас повний виробничий цикл: від вирощування до полиці магазину”, – відзначає Олександр Цюрупа.

Годують кролів комбікормом власного виробництва, для якого купують спеціальну сировину. Під час вирощування використовують французькі технології.

Зараз на фермі росте близько 80 тисяч тварин. 13,5 тисячі з них – маточне поголів’я.

“Кролик не витримує хімічних навантажень, які може витримати свиня або птиця, тому хімії ми не даємо взагалі. Не застосовуються жодні гормональні препарати, антибіотики. Також кролі не піддаються ін’єкційному лікуванню”, – пояснює ветеринар-технолог Володимир Яровий.

За словами дієтолога Світлани Лутенкової, у м’ясі кролика найбільша м’язова щільність, засвоюваність його м’яса в нашому організмі – 90%.

У продажах Олександр Цюрупа не збирається зупинятися тільки на українському ринку. Фермер уже планує експортувати свою продукцію за кордон, наприклад, у мусульманські країни. Для цього навіть зробили спеціальну сертифікацію “Халяль“.

Кролеферма – це дуже вигідний бізнес в Україні, каже Олександр. У 2012 році, відвідуючи Францію, щоб ознайомитися з їх технологією вирощування кроликів, він для себе відзначив, що наша країна нічим не гірша і має дуже великий потенціал.

“Потенціал нашої країни – величезний. Просто потрібно розвивати своє і вкладатися максимально, тоді буде результат. Спочатку він буде на підприємстві, потім – у селі, районі, в країні. Всі пройшли цей шлях. І ми не унікальні – нам теж потрібно його пройти . Я б навіть сказав, що в деяких моментах ми – крутіші. У нас люди дуже працьовиті й високоінтелектуальні”, – наголошує фермер.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

На Житомирщині фермер розпочав ризикований бізнес

На Житомирщині фермер вирощує каліфорнійських черв’яків, бо вони невибагливі і дуже продуктивні: здатні переробити на біогумус чи не будь-які відходи. А ще підприємець добуває "черв’ячний сік", яким поливає городину задля зростання врожайності, йдеться в сюжеті ТСН.

Каліфорнійські хробаки особливі тим, що здатні будь-які відходи переробити на органічні добрива. "Ось-ось, бачите: як земля – це біогумус. Ним можна підживлювати рослини", - каже Олександр Щербина. Годує своє "господарство" звичайнісіньким картоном та пояснює, що взагалі-то вирощує органічні продукти, а черв’яків купив для того, щоби не витрачатися на органічні добрива. На почин узяв одну коробку хробаків, які тепер розплодилися на десять ящиків. "Ми їх любимо, вони допомагають у рослинництві", - наголосив він.

Безхребетні тварини невибагливі, гарно розмножуються і без проблем переселяються. "Цей ящик ми складали на початку року. Далі ми що робимо – ми ставимо наступний ящик зверху, знизу у нього дірки. Даємо їм новий смаколик, і вони потихеньку перелазять. А цей біогумус залишається без черв’яків", - показує фермер механізм роботи. Поряд з черв'ячною фермою із ящиків стоїть установка з Америки, в таких черв'яків можна вирощувати у квартирах на балконах. Так роблять – у мережі цілі інструкції, як доглядати за хробаками вдома. Ними активно торгують по 350 гривень за тисячу штук, і навіть пересилають у посилках.

Пан Олександр своїх черв’яків до хати не несе, бо біля них все ж збираються мошки. Хробаки живуть біля курей, які їх люблять їсти. Окрім біогумусу, з червяків фермер Олександр отримує ще й сік – так називає продукти життєдіяльності безхребетних тварин. Ця речовина збирається у ємності під ящиками. "Там мікроелементи. Вся таблиця Менделеєва", - пояснює фермер. Отриманий "сік" чоловік розводить із водою в пропорції 1 до 10. Цим розчином поливають рослини – аби дали більший врожай.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українська “екзотика”: консервований борщ та сало смакують у Європі

Українські консервований борщ та сало стали хітом у ЄС. Виробляє такі делікатеси Ян Островський з Первомайська. Борщ продає європейцям у вигляді концентрату: додаєш води і смакуєш, пише shotam.info.

А сало консервують одразу перетерте з часником. Українська діаспора замовляє таку консерву літрами.

Яну 32 роки і він має престижну освіту перекладача. Працював в Києві, але повернувся на рідну Миколаївщину. Консервацією вирішив зайнятися, коли відправляв харчі бійцям у АТО.

Тепер у хлопця власна торгова марка “Стодола”. Щодня його крафтова фабрика виробляє більше 1000 консервів. У найближчих планах – продавати квашенину до Європи та довезти борщ до Америки.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українські фермери розповіли про сучасні технології вирощування індиків

Олена Ковтонюк народилася і виросла в Донецьку. Після подій 2014-го року  її життя розділилося на дві частини: до війни і після, пише uatv.ua.

“Нам довелося змінити 6 місць проживання, і, звичайно ж, думати, чим зайнятися. Вирішили ризикнути – обрали сільське господарство, – поділилася спогадами Олена Ковтонюк. – І моя сім’я, і ​​наші друзі-переселенці – міські жителі від народження. Але, на щастя, є гугл, інші фахівці, а головне – інтерес і бажання працювати”.

Так Олена і її родина стали фермерами: вирощують індиків.

За словами аналітика Артема Чорного, сьогодні попит на ринку м’яса індички становить близько 100 тисяч кг, а виробництво – всього 20-30 тисяч кг.
“Потенціал на ринку дуже великий. Збільшується і попит споживання, і ціни на дану продукцію, – зазначив він. – На початок 2018 року виробництво індички в Україні склало 1,6 млн голів”.

Також експерт звернув увагу на ще одну позитивну тенденцію: споживання жирного м’яса, такого як свинина, яловичина, баранина, щороку скорочується, а м’яса індички –збільшується. Найперше, через тенденцію здорового способу харчування.
Олена Ковтонюк і всі, хто працює на її фермі, докладають максимум зусиль, щоб їх поголів’я росло здоровим, що головним чином впливає на якість продукції.

“Ми годуємо нашу птицю чистим кормом: пшениця, кукурудза, макуха і соя. Усе – без домішок, чистий корм. Наші індики хімії не їдять, – розповідає Іван Денисюк, працівник ферми. – Влітку даємо траву, восени – гарбуз”.

Олена Ковтонюк зазначає, що використання натуральних кормів робить смак індички особливим.

“Мені говорять: Олено, ніде такого м’яса не їли, як у вас, – зазначає фермер. – До нашого госопдарства приїжджали з декількох ресторанів, в тому числі і кухарі, щоб тільки подивитися, чим ми годуємо птицю”.

Попереду у Олени Ковтонюк і її команди багато планів. Зараз їхню продукцію реалізують в Одесі та в Київській області, але вони мріють розширити господарство і вийти не лише на внутрішні ринки, а й європейські. І для цього у цих українських фермерів є все необхідне.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Український фермер розповів про екологічно чисту технологію птахівництва

Шість років тому на руїнах радянської ферми киянин і колишній будівельник Віталій Дзюба почав розводити курей. Дзюба проміняв чистий красивий офіс на ферму. Він вирішив кардинальним чином змінити своє життя, пише uatv.ua.

“Мені хотілося зробити щось хороше, передусім для своєї сім’ї, друзів. У перспективі це переросло в ідею створити що-небудь масштабне”, – згадує фермер.

За словами Віталія, спочатку йому було навіть страшно займатися цією справою, не раз він зазнавав збитків, але все одно повертався до своєї ідеї.

Фермер каже, що споруди його господарства були покинутими. Все довелося робити фактично з нуля. Але поступово проект розвивався і приносив прибуток. Особливо чоловік вдячний своєму персоналу, який, за його словами, “дружній і класний”.

Спочатку в цей проект Віталій і його компаньйони інвестували один мільйон доларів. Але це був не просто бізнес, мета якого – заробити якомога більше. Всі учасники цього “задуму” були єдині в тім, що птиця повинна розвиватися максимально натурально.

“У мене є особиста заборона, я нашим співробітникам забороняю вносити будь-які ліки”, – зазначає фермер. Віталій наголошує, що його птахи живуть у таких же домашніх умовах, “як у бабусі в селі”. Він упевнений, що в такому середовищі курці не потрібні антибіотики чи будь-які інші добавки.

На підприємстві вирощують курей і качок. Тут розташовано два пташники, в яких міститься від 15 до 20 тисяч голів.
Зараз курки вигулюються тільки влітку, але в планах у фермера – повністю перейти на вільний вигул і вирощувати справжню еко-птицю, як це роблять у Франції. Туди Віталій їздив за досвідом.

“До Франції поїхали просто подивитися, набратися розуму, щось для себе винести корисне. Щойно ми приїхали до Франції, нам запропонували скуштувати курку промислового вирощування, курку фермерського вирощування та курку вирощування вигульного. Вигульний птах найсмачніший”, – розповідає фермер.

За рік господарство вирощує близько тисячі тонн курятини. Знайти це м’ясо можна на звичайній полиці разом зі звичними нам продуктами, але коштуватиме воно в півтора рази дорожче.

“Мені хочеться, щоб наші люди купували правильну продукцію, щоб українці вживали в їжу натуральні продукти. Якби ми потрапили за кордон, думаю змогли би теж скласти там гідну конкуренцію іноземним компаніям”, – розмірковує Дзюба.

Чоловік зізнається, що міг би кинути це заняття, але, насамперед, він турбується за долю своїх працівників. У фермера працює 80 співробітників.

“У мене є зона внутрішньої відповідальності за цих людей. Але й те, що я роблю на сьогоднішній день, мені реально подобається. Я отримую задоволення від цієї справи. Все, що я роблю, я роблю з душею. Я тут, і звідси нікуди виїжджати не збираюся. Це моя земля і моя країна”, – резюмує Віталій.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview