150670

Українська яловичина: нові перспективи

Щоб утілити її в життя, виробникам необхідно консолідувати зусилля та обрати прийнятну модель з виробництва цього виду м’яса.

З чого починати та як стати професіональним виробником яловичини, розповідає Євген Шатохін, міжнародний експерт ФАО з тваринництва.

Кооперативна відправка живця

Жива ВРХ з України традиційно експортується до країн Близького Сходу та Північної Африки, якщо йдеться про вивіз водним транспортом корабельних партій від 1000 голів. Основним покупцем автомобільних партій молодняка залишається Азербайджан.

Які країни найбільше купують живої худоби? Туреччина, Єгипет та Китай (див. таблицю 1). США умовно посідають перше місце, хоча основна торгівля живою худобою відбувається між США, Канадою та Мексикою в рамках Північно-Американської угоди про вільну торгівлю, яка за ініціативою США переглядається.

Таблиця 1. Рейтинг 10 країн — найбільших імпортерів живої ВРХ у світі

Країна

Обсяги імпорту, тис. голів

США

1750

Туреччина

490

Єгипет

300

Китай

160

Росія

90

Мексика

25

Канада

25

Японія

10

Бразилія

3

Україна

2

Проблема торгівлі живцем ВРХ полягає в обмеженій кількості ринків збуту. Крім того, Україна не має потужних експортних компаній, які б самостійно формували корабельні партії худоби. Українське середнє фермерське господарство продає 45 голів худоби на місяць — одна автомобільна партія вагою 20 т. Така ситуація на руку торговельним компаніям-посередникам, які скуповують невеликі партії худоби в різних господарствах, ставлять їх на карантинні майданчики, догодовують та проводять відповідні карантинні заходи. Як тільки сформовано партію, що відповідає вантажопідйомності судна, компанія відвантажує її на експорт.

Не треба пояснювати, що компанії-посередники пропонують за живець ціни, актуальні для внутрішнього ринку України. Зазвичай про прив’язку до експортної ціни не йдеться, бо різниця між закупівельною та експортною ціною, а також сума відшкодованого ПДВ за мінусом експортного мита, і є заробітком посередницької компанії. В Україні вивізне мито на живу худобу становить 10% від експортної ціни, транспортної логістики, карантинних заходів, вартості кормів на корабель тощо.

Кооперативна модель торгівлі худобою передбачає зовсім інші принципи роботи. Кооперативом управляють менеджери-професіонали, яких члени об'єднання наймають на роботу. Витрати на діяльність кооперативу оплачуються з фіксованої суми у вигляді відсотка від експортної ціни контракту. Вони включають заробітні плати працівників та їхні бонуси за досягнення ключових показників ефективності, видатки на транспорт та відрядження, офісні та витрати на розвиток кооперативу: придбання техніки, автомобілів, обладнання, які є власністю кооперативу й перебувають на його балансі. Додатковий заробіток від експортної діяльності розподіляється пропорційно участі кожного члена кооперативу.

Наведемо приклад. Господарство, А відправило 60 тонн живої ваги, а господарство Б — 20 тонн. При цьому логістичні витрати першого становлять 0,5 грн./кг живої ваги, а другого — 0,2 грн./кг живої ваги, бо відстань до порту від цих господарств була різною. Відповідно остаточна експортна ціна за кілограм живої ваги для господарства, А на 0,3 грн./кг нижча.

Сума ж додаткового заробітку члена кооперативу прив’язана виключно до обсягу реалізованої на засадах кооперації продукції. В цьому й полягає одна з найбільших відмінностей кооперативу від інших юридичних форм господарювання — заробіток залежить не від того, яка у тебе частка в кооперативі, а від обсягу бізнесу, який учасник провів через кооператив. Іншими словами, принципи кооперації передбачають заробіток не на капіталі — частці в кооперативі, а на обсязі проведених бізнес-операцій.

Кооператив не є посередником між покупцем та продавцем. Він сам продавець, який напряму взаємодіє з покупцем, отримуючи за це фіксовану у відсотках плату від контрактної вартості кілограма живця на утримання та розвиток кооперативу. Подальша доля цієї плати є підзвітною членам кооперативу.

Джерело: прес-служба АВМ

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як отримати всеукраїнські 100 млн тонн зернових

Саме питаннням новітніх технологічних рішень, спрямованих на зростання врожайності та доходності, кращим світовим трендам і практикам у агробизнесі присвячена конференція PRO100 Agro, яку сьогодні в Києві проводить агрохолдинг «Кернел».

Україна – найбільший постачальник аграрної продукції на світові ринки. В соняшниковій олії наша країна номер 1 з експорту, по зернових – у п'ятірці найбільших експортерів. Але на сьогоднішній день через недостатню ефективність вітчизняного сільського господарства аграрії втрачають близько $ 200 на гектарі. Тому аграріям є куди рухатися у бік зростання ефективності та, відповідно, зростання доходів.

Читайте також: Кернел запустив онлайн-платформу Open Agribusiness для аграріїв

«Ми, українські аграрії, не конкуруємо один з одним. Ми і Україна в цілому конкуруємо з усім світом. Наша перевага в тому, що ми можемо видавати на ринок продукцію високої якості і низької собівартості. Все, чого хоче ринок, – споживати, і споживати дешево. Будь-який продукт, який експортує Україна, має бути якісний і недорогий. Світ дивиться сьогодні на те, щоб все здешевлювати. Нові технології, підходи, які використовуються, концентруються саме на цьому», – заявив Євген Осипов, генеральний директор «Кернел».

В якості прикладу він навів приклад найдорожчих у світі компаній Über і Amazon, які перевертають світову індустрію, пропонуючи споживачам продукцію і послуги дешевше, ніж це роблять конкуренти.

«Філософія нашої конференції та проекту Open Agribusiness в цілому – в сільському господарстві повинні розвиватися і бути присутніми всі форми і розміри бізнесів, і всі галузі повинні розвиватися. На ринку повинні бути малі, середні і великі компанії. Тоді країна буде збалансованою, і потенціал її зростання буде абсолютно іншим. Великі агрокорпорації, середній і малий агробізнес – не конкуренти по суті! У кожного гравця ринку своя роль і цінність. І чим раніше ми це зрозуміємо і приймемо це, чим раніше ми усвідомлюємо, що в партнерстві ми досягнемо великих результатів – тим швидше ми отримаємо прорив в аграрній галузі і вийдемо на якісно новий рівень», – заявив Євген Осипов.

Великий бізнес, здатний більше інвестувати в будівництво заводів, елеваторів, логістику, ніж середній та малий, повинен взяти на себе роль інфраструктурного ланцюга від поля до порту, і стати надійним партнером для аграріїв, надаючи якісний сервіс з просування товару по цьому ланцюжку.

Чим більше якісної інфраструктури створюється в країні, тим краще країні і учасникам ринку. Будівництво нових олієекстракційних заводів підвищує конкуренцію серед переробників соняшника. Вони починають конкурувати за сировину і підвищувати його ціну. Аграрій тільки виграє.

«Сільгоспвиробнику недостатньо тільки зробити продукцію, її потрібно перевезти і десь скласти. І коли ці питання вирішуються таким партнером як "Кернел", у аграрія залишається більше грошей для розвитку власного бізнесу, – підкреслив Євген Осипов. – Ми хочемо, щоб українські аграрії вирощували більше продукції, знижуючи її собівартість. Приклад таких країн, як Бразилія та Аргентина, показує, що, коли фермери почали обмінюватися інформацією і знаннями, впроваджувати кращі практики, відбулося зростання врожайності. Саме тому ми запустили багатофункціональний портал для сільгоспвиробників Open Agribusiness. На цьому ресурсі в режимі реального часу можна отримати актуальні закупівельні ціни на зернові та олійні культури, дізнатися умови форвардної програми «Кернел», побачити реальні результати застосування тієї чи іншої технології на полях «Кернел» і прийняти рішення про доцільність її використання на своєму полі, ознайомитися з провідними світовими аграрними практиками».

За словами Євгенія Осипова, компанія «Кернел» готова максимально ділитися досвідом з партнерами-сільгоспвиробниками, розповідати про використання різних технологій та отримані виробничі результати.

«Ми повністю відкриваємо технологічні карти, показуємо, як ми виробляємо ту чи іншу культуру в різних регіонах, надаємо доступ до моніторингу полів з рядом інструментів на базі системи Cropio. Тут акумулюється інформація про культури, структури посівів, історії проведених агрооперацій з повною деталізацією, оцінкою стану вегетації. Ми відкрили в системі 75 тис. га своїх полів. Всі партнери-сільгоспвиробники, які постачають нам продукцію, отримали доступ до цих даних. Тепер вони бачать наше конкретне поле, його історію, гібрид, захист, прогноз врожайності. Сьогодні в систему Cropio, крім наших полів, завантажені ще поля партнерів, а загальний масив даних в системі становить 273 тис. га. В майбутньому ми плануємо нарощувати цифру відкритих даних. Я вірю, що саме через відкриті відносини, взаємний обмін досвідом по використанню технологій і незалежну систему моніторингу, ми прийдемо до всеукраїнських 100 млн тонн зернових. А це не тільки ривок вперед для всього АПК, але і завантаження інфраструктури суміжних бізнесів, валютна виручка для країни та загальне зростання економіки країни», – заявив Євген Осипов.

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як заробляти на вирощуванні журавлини

Про це можна з упевненістю сказати навіть незважаючи на те, що наша країна входить в десятку світових лідерів по її виробництву, пише Pro-Consulting.

У 2016 році було зібрано всього 338 тонн цієї цінної на міжнародному ринку ягоди, що приблизно в тисячу разів менше, ніж в США і в п'ятсот разів менше, ніж в Канаді. Навіть маленькі Білорусь і Латвія обігнали Україну по журавлині, хоча ще в 2013 році даної ягоди у нас було зібрано більш ніж в два рази більше - 800 тонн.

Така нестабільність журавлинного врожаю викликана тим, що основну масу ягід в Україні збирають в дикій природі, а в країнах-лідерах її вирощують на сільськогосподарських плантаціях. Лісів у нас стає все менше і, відповідно, скорочується збір дикорослої журавлини, тоді як на відповідних ґрунтах її можна культивувати з використанням високопродуктивних сортів, як це вже почали робити в Білорусі і Латвії. Та й в Україні все більше фермерів розуміють вигідність цього напрямку агробізнесу, про що свідчать площі журавлинних насаджень.

Вельми корисним для розвитку журавлинного бізнесу є те, що для нього можна отримати бюджетну дотацію в рамках держпрограми підтримки аграрних товаровиробників на 2017-2021 роки. Для цього необхідно мати грамотно складений бізнес-план.

Він передбачає організацію вирощування журавлини на площі п'ять гектарів. Одним з найважливіших пунктів цього проекту є правильний вибір місця розташування господарства. Там повинні бути сприятливі для зростання журавлини ґрунтово-кліматичні умови і розвинена транспортна інфраструктура. Цим умовам відповідають Волинська, Житомирська або Тернопільська області.

У бізнес-плані докладно розписані всі етапи створення підприємства і розроблена фінансова модель його діяльності. Основними статтями витрат в порядку зменшення частки в загальному обсязі фінансування є:

- поповнення оборотних коштів підприємства, які спрямовуються на проведення посадкової кампанії, робіт з догляду за плантацією, фінансування життєдіяльності - 36%;
придбання обладнання для переробки ягід і їх фасування - 25%;
- будівельні роботи та закупівля сільгосптехніки - 10%.

Розрахунки по бізнес-плану показують, що рентабельність продажів створеного господарства будуть перебувати на рівні 36,9%, при якому кожен долар доходу буде приносити майже 37 центів чистого прибутку.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Примхи погоди не дошкулятимуть фермерам

Сільське господарство залишається надзвичайно вразливим від погодних умов.  Саме через погоду аграрії втрачають урожай у всьому світі. Єдиний спосіб захиститися від погоди є агрострахування, яке допоможе компенсувати збитки.

Аграрний сектор на сьогоднішній день є одним з ключових в економіці України, але, незважаючи на це, через низку факторів система страхування урожаю досі не розвинена до належного рівня. У передових країнах, таких як Іспанія та Канада, застраховані 60-80% сільгоспкультур, в Україні ж цей показник коливається у межах 5%.

Як зазначають експерти, страхування серед українських аграріїв поки що мало популярне. Так, за минулий рік в Україні було зафіксовано лише 957 договорів агрострахування на суму 69,5 млн грн, а загальна площа застрахованих територій склала 661 тис. га.

Вартість страхування (страхова премія) знизилась порівняно з минулим роком з 3,4 до 3,1%.

Якщо говорити про розподіл застрахованих сільгоспкультур по регіонах України, у зимовий період 2017-2018 рр. найбільшу кількість договорів було укладено у Черкаській (55), Чернігівській (52), Сумській (52), Вінницькій (45) та Хмельницькій (44) областях. За показником застрахованої площі першість належить Хмельницькій області (99,4 тис.га, або 15,8%), далі йдуть: Харківська (78,8 тис.га, або 12,5%), Полтавська (57,6 тис.га, або 9,1%), Чернігівська (55,6 тис.га, або 8,8%) та Тернопільська (40,3 тис.га, або 6,4%) області.

Лідерами серед застрахованих культур, так само як і в минулі роки, залишаються озима пшениця та озимий ріпак.

На озиму пшеницю припадало 73% застрахованих площ, озимий ріпак — 12,6% і озимий ячмінь — 1%. Також у великих обсягах страхували посіви кукурудзи (6% площ) і соняшнику (5% площ).

В 2018 році  найдешевше було страхувати соняшник ( 1,6%), а найдорожче -  цукровий буряк ( 7,1%).

«Агрострахування є основним фінансовим інструментом управління ризиками, котрий допоможе українським агровиробникам керувати та протидіяти сільськогосподарським ризикам і тим самим сприяти збільшенню виробництва та розвитку сільського господарства в цілому. Аграріям слід пам’ятати, що Україна знаходиться в зоні ризикованого землеробства, а це означає, що ризик небезпечних природних явищ та несприятливих погодних умов є доволі високим. Вплив цих ризиків на сільгоспвиробництво призводить до значних втрат врожаю», - зазначає директор з інновацій та розвитку "Аграрної Агенції АГРОС",  експерт страхового ринку Володимир Юдін.

За його словами, агрострахування спрямоване на поліпшення фінансового становища сільськогосподарського виробника з точки зору його кредитоспроможності. «Справа в тому, що кредитні організації всіх типів — банки, кредитні спілки, приватні особи — віддають перевагу тому сільськогосподарському виробнику, у якого є гарантії збереження певного рівня доходу при настанні стихійних лих і втрати врожаю. Саме тому, аграріям, щоб компенсувати можливі збитки, необхідно  вже сьогодні подбати про фінансову стабільність свого бізнесу, завчасно застрахувавши свої посіви», - зауважує Володимир Юдін.

Читайте також: Чому банки не поспішають кредитувати фермерів

Сьогодні фермери на ринку страхових послуг можуть обрати для себе найоптимальнішу страхову програму для озимих культур, застрахувавши врожаї озимої пшениці, озимого жита, озимого тритикале, озимого ячменю, озимого ріпаку та озимої гірчиці від будь-яких погодних явищ, які можуть привести до невідновлення вегетації навесні та від весняних заморозків. Страхування посівів від загибелі передбачає відшкодування витрат, понесених на кожен гектар, на якому озимі не відновили вегетацію навесні. Розрізняють договори страхування від повної та часткової загибелі. Страховий період починається з моменту підписання договору страхування і триває до травня. Вартість страхового полісу залежить від культури, регіону, розміру франшизи та інших факторів. Дорожче застрахувати ті культури, які є більш вразливими до негоди, а у тих регіонах, де негода зазвичай трапляється частіше, ціна страхування буде вищою. Також, за погодженням зі страховою компанією, фермери можуть розподілити потерпілі поля навесні на дві частини: для отримання відшкодування згідно однієї частини і для збереження іншої під урожай озимих.

«Аграрна Агенція АГРОС" супроводжує договір страхування сільгоспризиків, надає послуги з оцінки та супроводу вирощування врожаю сільськогосподарських культур. Ми пропонуємо нашим клієнтам широкий вибір страхових продуктів, з урахуванням індивідуальних побажань аграрія. При цьому, ще до укладення договору про страхування, фахівцями компанії проводиться обов’язковий передстраховий огляд врожаю безпосередньо в полі. Це робиться для того, щоб умови укладеного договору надалі максимально відповідали інтересам клієнта. Позиція компанії щодо відшкодування страхових виплат проста: згідно договору з клієнтом відшкодування гарантовано відбувається в тому випадку, коли це має бути», - зазначає Володимир Юдін.

Читайте також: Як фермеру захистити свій бізнес: перспективи агрострахування в Україні

«Збитки в сільському господарстві є завжди, незалежно від того, наскільки сприятливими були погодні умови. Посуха в південних регіонах, урагани і шторми в західних, північних і центральних областях, проливні дощі, сніг навесні — все це лягає непередбаченими витратами на плечі аграріїв. З урахуванням посилення впливу кліматичних змін на виробничий процес у сільському господарстві на тлі високої конкуренції на світовому ринку, підвищення потреби агровиробників у фінансових ресурсах, страхування в сільському господарстві, як показує приклад країн, де цей інструмент працює в повній мірі, може стати гарною підмогою для фермера», - підкреслює Володимир Юдін.

Довідка:
Агенство Агрос спеціалізується на одному з найскладніших видів страхування - агрострахуванні. Для українських агровиробників розроблені різні програми страхування сільськогосподарських культур, які включають в себе як страхування від окремих погодних ризиків, так і страхування комплексу таких ризиків.
Контактні телефони: (044) 284 94 14

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як зберігати насіння в зимовий період

Відділ контролю в сфері насінництва та розсадництва управління контролю в сфері насінництва та розсадництва Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва Держпродспоживслужби рекомендує дотримуватись певних вимог до збереження насіннєвого матеріалу в зимовий період:

    високі врожаї можна отримати лише при використанні здорового високоякісного насіння, що має високі потенціальні властивості. Тому насіння до посіву потрібно зберігати в таких умовах, щоб воно забезпечило високу енергію проростання, високу схожість і було здатне дати здорову високопродуктивну рослину, а це вимагає певних умов і спеціального режиму зберігання;
    на зберігання закладають нормально розвинене насіння, здорове, не травмоване, яке вирощено на високому агрофоні та зібране без порушення технології, із вологістю в межах або нижче критичної;
    основну увагу при зберіганні насіння варто звертати на вологість і температуру навколишнього середовища. Необхідно стежити за тим, щоб відносна вологість повітря в насіннєсховищах не перевищувала 60%. Краща температура для зберігання насіння 5-10°С. Насіння при правильному режимі можна берегти тривалий час;
    кожне господарство повинно бути забезпечене спеціальними насіннєсховищами, із засіками, а в деяких зонах з установками активного вентилювання;
    склади необхідно розташовувати на сухих підвищених ділянках. Підлога й стіни повинні бути без щілин. На вентиляційні отвори й вікна встановлюють грати (для захисту від гризунів та птахів);
    технологічне оснащення їх повинне цілком забезпечити механізацію усіх вантажно-розвантажувальних робіт, активне вентилювання й охолодження насіння, автоматизований контроль за температурою, вологістю насіння і повітря в насіннєсховищі, знезаражування насіння й насіннєсховища, передпосівну обробку (обігрівання, протруювання та ін.), упакування в мішки чи контейнери, автоматичне зважування;
    насіннєсховище і вся територія біля нього повинні бути ретельно очищені від сміття та постійно утримуватися у чистоті;
    для ефективного знищення комірних шкідників (дезінсекція, дератизація) використовують препарати, що дозволені для боротьби з шкідниками запасів;
    на зберігання засипають насіння підготовлене і доведене до посівних кондицій. Під час збереження насипом треба прийняти заходи по запобіганню випадкового змішування насіння, для цього засіки залишають незаповненими, до верхнього краю на 15-20 см;
    не можна розміщати в сусідніх засіках насіння яке важко відокремити, таких культур як пшениця і ячмінь, овес і ячмінь, жито і озима пшениця, а також насіння різних сортів, репродукції одної культури;
    кожну підготовлену партію, що підлягає зберіганню, необхідно зважити, пронумерувати й установити штабельний ярлик чи етикетку;
    базове і добазове насіння зернових, зернобобових, ряду олійних культур (соняшнику, сої, льону, рицини, гірчиці, ріпаку), насіння трав, овочевих культур будь яких репродукцій необхідно зберігати у мішках. Мішки повинні бути міцні, сухі, чисті та знезаражені;
    насіння, що засипане на зберігання, на протязі 2-х діб, підлягає перевірці на посівні якості для чого проводиться повний аналіз. Зразки на перевірку відбирають й оформляють актом;
    під час зберігання необхідно систематично спостерігати за станом насіння, вимірювати його температуру, відносну вологість, наявність шкідників.

Отже, важливо знати, що тільки при виконанні цих умов можливе збереження високоякісного насіння сільськогосподарських культур, що забезпечує високий потенціал врожайності, має хороші посівні якості до весняного посіву. Важливим фактором сучасної інтенсивної технології є, оброблене захисностимулюючими речовинами, внаслідок чого придатне для посіву на кінцеву (без додаткового формування) густоту стояння Якісний насіннєвий матеріал дає змогу без додаткових енергетичних затрат забезпечити належний ріст рослин, знизити негативний вплив бур’янів, хвороб, шкідників і на цій основі підвищити врожайність культури і якість одержуваної продукції, поліпшити екологічний стан поля.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чи здатні на більше: місце України на світовому ринку ягід

Тому країни, клімат яких дозволяє вирощувати широкий асортимент якісних ягід, мають значний і зростаючий щороку потенціал по їх експорту на міжнародний ринок. Україна якраз є однією з таких країн, однак її можливості з виробництва ягід все ще залишаються в значній мірі нереалізованими. Щоб переконатися в цьому, досить подивитися на частку нашої країни в світовому зборі різних видів ягід.

Найбільше у нас вирощується полуниці. Її щорічний врожай становить близько 70 тис. тонн і має тенденцію до зростання на 2-5% на рік. Однак, в світовому обсязі наша полуниця займає всього 0,7% (за даними 2016 року), що більш ніж в три рази менше, ніж частка сусідньої Польщі. А лідирують по полуниці Китай і США, що збирають 41,7% і 15,6% загальносвітового врожаю відповідно.

Набагато кращу позицію займає Україна в області вирощування малини. Тут у нас 4% від світового виробництва. Однак і по цій ягоді є куди рости, так як все та ж Польща збирає 16,2%, а лідер - Росія - 20,7%.

Наша країна знаходиться в першій трійці з виробництва смородини з часткою в 3,7% від загальносвітового обсягу. Це хороший результат, але і відставання від лідерів по цій ягоді дуже велике, оскільки займають перше і друге місця - Росія і Польща мають частки в 60,3% і 25,4% відповідно.

Ну а найгірше у нас справи зі збору лохини. Тут в України всього 0,2% світового виробництва. А лідирують по лохині США і Канада з 48,7% і 32,4% відповідно.

У тому, що Україна може вирощувати і продавати на міжнародному ринку значно більше різних ягід свідчить приклад Польщі, яка має налагоджену систему вирощування і збуту продукції. Таким чином, наш західний сусід є одним з лідерів ягодництва в Європі і світі, а ми поки дуже відстаємо від нього.

Головним фактором, який перешкоджає нарощуванню експорту ягід, є переважно дрібнотоварний характер їх виробництва. Невеликі фермерські господарства, що переважають в українському ягодництві, не в змозі забезпечити міжнародний рівень якості та сформувати великі експортні партії.

Тому майбутнє вітчизняної ягідної галузі за великими агропідприємствами, які зможуть не тільки виробляти великі обсяги ягід, а й організувати їх доведення до експортних стандартів і заморозку. Появи подібних господарств слід чекати в недалекій перспективі, так як інвестиційна привабливість галузі постійно зростає. Перешкодами до її розвитку є недостатня державна підтримка і малий потік зарубіжних інвестицій внаслідок нестабільної політико-економічної ситуації в країні.

Джерело: Pro-Consulting

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview