Українське молоко демонструє свій потенціал

За повідомленням Андрія Ярмака,  в квітні 2017 року виробництво було прибутковішим ніж в тому самому місяці попереднього року на 23%, а вже в липні різниця вперше перевищила 50% і склала 55,3%.

Іншими словами, в липні 2017 року, середньостатистичний професійний виробник молока отримував в середньому на одному літрі на 55,3% більше прибутку, звичайно, якщо цей прибуток був. 

Враховуючи рівень цін на корми та молоко, на сьогодні прибутковими можуть бути навіть ті господарства, що доять 5,5 тис. кг на корову на рік. Рік тому межа прибутковості перевищувала 7 тис. літрів. Отже, прибуткові точно не всі, але кількість прибуткових господарств зростає.

В цілому з початку року прибутковість виробництва молока була на 34% вищою, ніж за такий же період 2016 року. При цьому, вона була найвищою за останні три сезони. Крім того, прибутковість виробництва молока була вищою на 7,3% ніж середній показник за останні п'ять років, але і далі трошки нижчою, ніж середні показники в роки, що передували російському ембарго.

Чому це чудова новина? Бо це означає, що українська молочна галузь майже впоралася з шоком від російського ембарго, оздоровилася, і знайшла в собі ресурси для подальшого розвитку. Звичайно, це лише початок оздоровлення, але зараз перед нами величезні перспективи світового ринку замість непередбачуваного та невибагливого сусідського стихійного базару. 

До речі, офіційного індексу ФАО поки що немає - він буде за пару днів, але вже зараз можна прогнозувати, що суттєвих змін в ньому по молоку не буде. Одні продукти дорожчали, другі дешевшали, тому середній показник буде без суттєвої динаміки. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Скільки Росія зараз постачає молочної продукції в Україну

А чи знали ви скільки Росія зараз постачає молочної продукції в Україну? Згідно з нашими санкціями, з 2016 року – нуль. Згідно з українською статистикою, звичайно, теж – нуль. А ось згідно з російською статистикою, в 2016 році було експортовано в Україну молочних продуктів у еквіваленті близько 130 тис. тон молока, за 5 місяців 2017 р. – ще 44 тис. тон.

Ось це і є поставки в ОРДЛО. Україна не контролює ці поставки, тому їх немає в нашій статистиці, а Росія записує їх на рахунок України, оскільки держав таких як ДНР, ЛНР Новоросія чи Малоросія не існує.

Багато це чи мало? Якщо порівнювати з офіційним імпортом в Україну з її 42-мілйонним населенням, то це цифри одного порядку, навіть трошки більші. Відрізняється дещо структура – так, якщо Україна закуповує зараз переважно сир, то в ОРДЛО з Росії йде питне молоко, частка якого в поставках сягає 25% в еквіваленті молока, масло і сир (приблизно по 30%) та кисломолочна продукція (10%).

Якщо дивитись на загальний експорт молокопродуктів з Росії, то поставки в ОРДЛО займають в ньому близько 20% в еквіваленті молока. По окремих продуктах, на захоплені українські території Донбасу йде 70% російського експорту питного молока, 30-40% - масла, біля 20% сухого молока. Не забуваємо, що Росія при цьому залишається нетто-імпортером молочних продуктів, закуповуючи ту ж саму продукцію за кордоном в набагато більших обсягах.

Зрештою, якщо дивитись на обсяги споживання в ОРДЛО, то ці напівофіційні поставки з Росії забезпечують близько 43 кг молока на душу в рік, відштовхуючись від оцінки населення на неконтрольованих Україною територіях Донбасу в 3 млн. осіб. Скільки зараз всього споживається молока в ОРДЛО сказати неможливо, але в Україні в середньому цей показник складає 210-220 кг. Тобто якщо припустити, що там споживають стільки ж молока, то виходить що щонайменше п’ята частина молока в окупованому Донбасі з того самого російського невизнаного експорту.




 
Андрій Панкратов, аналітик сільськогосподарських ринків, національний експерт ФАО в Уркаїні
 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Що дасть Україні нова політика сільського розвитку

Акцент робиться не тільки на розвиток територій, але й на максимальне задоволення потреб та інтересів сільського населення. Причому людський фактор стає домінуючим.
 

Для нашої країни такі підходи є новаційними. Тому ми прискіпливо вивчаємо вдалі практики сільського розвитку успішних країн і, в першу чергу, – Сполучених Штатів Америки, Канади, країн ЄС. А також використовуємо досвід провідних експертів у цій царині, дослухаємося до їх рекомендацій.

Томас Джонс належить якраз до числа таких відомих у світі експертів. Він є професором економіки сільського господарства Університету Френка Міллера та Школи міжнародних відносин Університету Міссурі (США). Він спеціалізується на економіці розвитку сільської місцевості, аналізі економічного впливу, фінансах місцевого самоврядування. Кілька років тому він консультував уряд України у питаннях зміни політики сільського господарства та розвитку сільських регіонів.
Нещодавно Томас Джонс побував у нашій країні. Він охоче відповів на запитання щодо доцільності впровадження нової сільської політики та її перспектив.

- Яка мета вашого перебування в Україні?
- Я приїхав до України задля того, щоб дізнатися, в якому контексті тут розвивається сільська політика. На основі даних, які отримаю, та з урахуванням досвіду США, Канади та країн Європейського Союзу ми разом із науковцями Університету Міссурі підготуємо рекомендації щодо реалізації політики сільського розвитку для українського уряду.

Сільський розвиток на основі лідерства громад повинен розроблятися дуже ретельно, аби відповідати умовам тих країн, де ця програма впроваджується. Наші рекомендації також призначатимуться й місцевим органам влади. Уряд повинен створити умови для відповідної роботи місцевої влади. А остання, в свою чергу, має отримати приклади успішної роботи з територіальними громадами, які теж вибирають власні стратегії. Ми сподіваємося, що зможемо надати ідеї, які стимулюватимуть їхні власні інновації.

Тому нині мені дуже важливо зрозуміти реальну ситуацію, що складається в українській сільській місцевості.

- Ви вже мали нагоду познайомитися з цією ситуацією. Як би ви її охарактеризували?
- Я бував в Україні кілька разів. Вперше - близько 15 років тому. І вже тоді вивчав можливості проведення аграрної та сільської політики. А також розглядав необхідність децентралізації влади.

Відтоді у вашій країні багато зроблено. Процес децентралізації влади вже відбувається. Активно створюються об’єднані територіальні громади. Водночас треба не забувати про те, що консолідовані територіальні громади зможуть забезпечувати процвітання, якщо мають для цього необхідні інструменти, фінансування та сприятливе для місцевого бізнесу регуляторне середовище.

- Що дасть для України нова політика сільського розвитку?
- Добре обґрунтована політика сільського розвитку дозволяє місцевій владі створювати умови, які будуть привабливими для нових роботодавців, інвесторів і, що найважливіше, - для молодих людей, які отримають стимули залишатися працювати в цих громадах, облаштовуватися разом зі своїми сім’ями. Я не випадково кажу, що найліпше ці питання вирішувати місцевій владі, бо вона знає сильні та слабкі сторони своєї території, запити населення.

- Чи пов’язане успішне здійснення політики сільського розвитку зі створенням повноцінного ринку землі в Україні?
- Розвиток сільських громад найперше залежить від двох активів – їх землі та населення. Місцевим органам влади важко ухвалювати правильні рішення, якщо вони не мають упевненості в тому, яким чином використовуватиметься земля, як продаватиметься, як регулюватимуться питання, пов’язані з нею.

Не менш важливим є ще один аспект. Місцеві органи влади потребують стабільної та зрозумілої дохідної бази. Її забезпечують результати праці людей, а також земельні ресурси. Поки питання земельних ресурсів залишається неврегульованим, очікуваної стійкої дохідної бази не буде.

- Проблема в тому, що чимало селян-власників землі сьогодні виступають проти впровадження земельного ринку. Що має зробити українська влада, аби він запрацював найближчим часом?
- Багатьох людей лякають пропоновані зміни, і їх можна зрозуміти. Вони не знають, яких результатів очікувати, тому вважають за краще нічого не робити. Але подальший розвиток України вимагає, щоб один із найбільших її активів – земля – був цілком доступним для економіки. Наразі такого ще немає.

Аби земельний ринок запрацював, потрібно забезпечити всіх його учасників повною інформацією. Необхідно, щоб була велика кількість покупців і продавців, а також цілковита прозорість в роботі цього ринку.

Для того, щоб мати велику кількість покупців, потрібна ефективна фінансова система, яка б дозволила людям мати кошти на придбання землі. Прозорість ринку дозволить нинішнім власникам землі знати, чи отримають вони добру ціну за землю.

Якщо земельний ринок буде створений за такими умовами, якщо його механізми будуть відпрацьовані ретельно та відповідально, він не відлякуватиме потенційних продавців і покупців.

- З якими ще викликами стикаються українські територіальні громади?
- Я думаю, що Україні необхідно модернізувати державні інституції, особливо щодо розробки надійних інформаційних систем. Органи державної влади повинні бути спроможними створювати достовірні дані та робити їх доступними для громадськості на всій території.
Іншим доступним кроком є створення потужних дорадчих служб. У Канаді, Сполучених Штатах Америки, країнах Західної Європи, з якими я найбільше знайомий, процвітання можна пов’язати з поширенням освіти. Там люди навчаються впродовж усього життя. Для України також важливо надавати людям сучасні знання для розвитку.
Ще одне питання. Я бачу багато підприємницьких тенденцій у Києві, деяких інших містах. Але думаю, що необхідно заохочувати підприємницький інноваційний ризик і в сільській місцевості.

 - Ви побували в Кіптівській та Фурсівській об’єднаних територіальних громадах на Чернігівщині. Як ви оцінюєте перспективи їхньої роботи?
- По-моєму, члени обох громад розуміють, що ключем до успіху є їхня консолідація та підтримка місцевих лідерів. Тут усі знають один одного, тому лідерами стають ті, кому найбільше довіряють, хто здатен згуртувати людей, «запалити» своїми ідеями.

В той же час думаю, що сам процес створення об’єднаних територіальних громад відбувався непросто. Люди жили й працювали в певній системі, від якої тепер мали відмовитися. У них виникало багато запитань, і не на кожне знаходилися відповіді.
Перехід від централізованого управління до децентралізованого контролю вимагає налаштування не лише основних підходів, але й безлічі деталей. Має бути баланс між обов’язками та ресурсами, без цього хорошої роботи не буде. Тож процес повинен бути гнучким та в постійному розвитку.

- Політика сільського розвитку здійснюється і в інших країнах світу. Чи можна навести приклади вдалої роботи центральних та місцевих органів влади задля її реалізації?
- Кілька прикладів спадають на думку. Приміром, у Канаді створили Сільський Секретаріат. Він відповідав за підготовку рекомендацій для уряду, для прем’єр-міністра та міністрів про те, як зробити сільську політику більш ефективною.

В Об’єднаному Королівстві, і особливо це стосується Англії, сільській політиці були надані пріоритети. Це означало, що кожне міністерство мало серед основних цілей своєї роботи й показники щодо сільського розвитку.
У Сполучених Штатах Америки на рівні міністерств було створено спеціальну раду, де члени кожного департаменту зустрічалися для обговорення сільської політики.

Аналогічні ради мав кожен штат країни, де представники федерального уряду та органів влади штату, а також органів місцевого самоврядування розглядали різноманітні питання сільського розвитку.

Думаю, в усіх випадках така увага до сільської політики була на користь.

- Що має зробити український уряд, аби прискорити впровадження нової політики сільського розвитку?
- Назву три перші кроки. Насамперед йдеться про розвиток надійного та ефективного ринку землі.

Другий крок – це надійний та ефективний фінансовий ринок. Він має бути доступним не лише для тих, хто бажає придбати землю сільськогосподарського призначення та працювати на ній, але й для місцевих органів влади, щоб вони могли робити стратегічні інвестиції. Бо добре відомо, що для отримання доходів необхідно вкласти попередні інвестиції, на порожньому місці нічого не буде.

А третім кроком має бути встановлення чіткої, збалансованої та справедливої відповідності між обов’язками сільських чи місцевих рад та джерелами надходжень. Механізм не запрацює, якщо, скажімо, обов’язки будуть надто високими, а надходження – низькими.

- А на що слід звернути увагу об’єднаним територіальним громадам та їхнім лідерам?
- Вони не повинні думати, що єдиною хорошою інвестицією є та, що зроблена в споруди, в дороги та інші фізичні речі. Інвестувати також потрібно в людей, у їх знання та професійні навички. Особливо це стосується молоді.
Під час перебування у вашій країні в мене з’явилося багато нових ідей стосовно того, як Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та інші партнери можуть допомогти Україні в розвитку її потенціалу. Я старатимуся просувати їх.

- Як міжнародний експерт і просто як людина ви маєте підвищений інтерес до України. З чим це пов’язано?
- Однією з причин є те, що 1989 року я дуже захопився змінами у світовій політиці, зокрема, в Східній Європі. Тоді з’явилася надія, що світ стає ближчим. Тож я вирішив стати експертом саме з питань Східної Європи.

Друга причина полягає в тому, що родина моєї дружини є емігрантами з Західної України. Я дуже зацікавився історією України і тим, що тут відбувається зараз. Мені хотілося б, аби мої професійні знання стали тут у нагоді.
Сьогодні Україна може скористатися досвідом багатьох успішних країн світу. Я б згадав Ірландію, де мені довелося працювати 25 років тому. Вона перетворилася з найбіднішої країни Євросоюзу на успішну та процвітаючу. Ірландці мають найвищий дохід у ЄС (Ред. - з розрахунку на душу населення). У них було б цікаво повчитися.

Тарас Тернівський,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як вибрати смачну і корисну диню

Теґи: 

"Сонячний плід" люблять за смак, аромат і корисні властивості. Але щоб все це було присутнє в повному обсязі, її потрібно правильно вибрати.

"Сегодня" дізналася, на що звернути увагу при її покупці.

"Диня - швидкопсувний товар. Коли плід зірвуть, він максимум через дві доби повинен дістатися до покупця. Диню пакують в ящики, щоб не пом'явся, а іноді в дорогу збризкують горілкою, щоб плоди дозріли і цілими доїхали до місця реалізації. Якщо виробнику потрібне більш тривале транспортування, а потім зберігання, то плід зривають зеленим, а потім він дозріває. В Україні дині вирощують в основному на Херсонщині. Тут специфічний піщаний ґрунт і багато сонця - ідеальні умови для баштанних", - розповів фермер з виробництва баштанних з Херсонської області Андрій Маврешко.

ТОП-3: найпопулярніші сорти в Україні

Зараз на прилавках можна зустріти дині різних сортів, але найпопулярніші і звичні в Україні саме ці.

Колгоспниця. Не дуже великий плід (0,7-1,5 кг) яскраво-жовтого кольору з лускатою жовтою шкірочкою, покритий сірими борозенками. Проведіть по борозенками рукою - у стиглої вони добре виділяються, м'якоть у такий буде щільна і хрустка. Вона довго не зберігається, зате досить легко переносить транспортування.

Торпедо (Амал). Справжня цар-диня (2-4 кг), чудова за своїми смаковими якостями. Її шкірка має світло-жовтий колір, поверхня - тонкі шорсткі борозенки, які утворюють сіточку-павутинку - це особливість сорту. Вони повинні також бути жовтими. Якщо борозенки зеленуваті, диня або незріла, або фермер переборщив з нітратними добривами. Чим більше поздовжніх бороздочек і чим вони більш разголужені, тим краще буде смак. Це пізньостиглий сорт, тому краще ласувати нею в кінці серпня і напочатку вересня, коли високий шанс купити продукт з мінімумом "хімії".

Медова. Солодка назва об'єднує декілька сортів динь, які можуть трохи відрізнятися за формою і кольором. Одні дозрівають раніше, інші - пізніше, тому "медова" завжди є на прилавках. Але є те, що їх об'єднує: на шкірці не виражений малюнок, шкірка гладка, а колір варіюється від охри до світло-зеленого. Форма може бути кругла або овальна, але не витягнута. На смак "медова" трохи ванільна, дуже солодка. Зріла медова диня важить більше, ніж можна припустити по зовнішньому вигляду, врахуйте це при покупці. Її вага від 1 до 1,5 кг.

Головні правила вибору

Є прості правила для вибору дині.

Щільність

Це перше, на що потрібно звернути увагу. Натисніть на шкірку - вона повинна бути в міру пружною, не м'якою (диня перезріла) і не твердою (плід не дозрів). Особливо невдалий екземпляр - якщо залишається вм'ятина, яка не повертається в первинний стан.

Чистота

Уважно огляньте поверхню: вона повинна бути цілісною, без темних плям, тріщин та інших пошкоджень. У дині бактерії розмножуються моментально, тому не варто в цілях економії купувати розрізані плоди.

Запах

Солодка і зріла диня - дуже ароматна. Якщо запаху немає або він якийсь "трав'янистий", скоріше за все, її зірвали завчасно. До речі, чим спекотніше, тим сильніше аромат, але в холодильнику вона втрачає цю свою перевагу. Якщо диня жовта і красива, але не пахне - висока ймовірність, що вона незріла.

"Носик" і "хвостик"

Доторкніться до сліду від квітки - "носика" - і переконайтеся, що він в міру податливий. Якщо твердий - диня не дозріла, дуже м'який - перезріла. А ось "хвостик" на протилежному боці дині повинен бути сухим.

Колір

Диня повинна бути характерного для сорту кольору. Якщо проступає зелений (крім випадків, коли зелені прожилки передбачені сортом) - вона незріла.


Звук

По дині, як і по кавуну, потрібно хлопнути долонею: якщо звук глухий, вона стигла (у кавунів навпаки - звук повинен бути дзвінким).

Місце продажу

Ні в якому разі не купуйте дині, які продають уздовж трас, або ті, що лежать на землі, - у них тонка і ніжна шкірка, яка швидко вбирає токсини, важкі метали та інші шкідливі речовини.

Їмо правильно

Перед вживанням диню краще охолодити, їсти її потрібно за 2 години до або після основної трапези. Не варто запивати продукт алкоголем, холодною водою, кефіром, йогуртом - проносний ефект буде забезпечений надовго. Тому її не можна вживати при кишкових розладах, а також при цукровому діабеті, виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

7 бізнес-трендів у сільському господарстві

Про це пише propozitsiya.com.

Поряд із залежністю від глобальної кон'юнктури товарних ринків, геополітичної ситуації, економічного регулювання та інших зовнішніх факторів аграрна бізнес-модель базується на роботі з біологічно активними організмами і багато в чому залежить від погоди та інших природних умов. Дані фактори створюють умови підвищеної невизначеності для управління агробізнесом, що тягне додаткове навантаження для керівників і потребує значної дисципліни від моделі управління бізнесом.

Незважаючи на те, що багато українських аграрії намагаються йти в ногу зі світовими технологічними трендами, в цілому агробізнес країни має ряд загальних особливостей і напрямків для поліпшення. Ці та інші висновки вказані в огляді експертів компанії EY в Україні.

1. Створення єдиних принципів роботи (політик, регламентів, процедур) - це необхідна умова ефективного управління компанією і своєчасного реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх факторів ведення бізнесу.

Історично склалося так, що модель управління багатьох українських компаній має авторитарний характер і часто здійснюється в ручному режимі. І коли виникає додаткове навантаження на бізнес-модель, такий управлінський підхід призводить до зниження гнучкості компанії і погіршення здатності виконувати операційні завдання.

2. У сільськогосподарському секторі продовжує переважати вирощування зернових і технічних культур, у той час як переробка сільгосппродукції та виробництво продовольства з високою доданою вартістю для більшості компаній поки мають другорядну пріоритетність, а значить, є ще однією з можливостей для подальшого розвитку.

3. Збільшення продуктивності діяльності аграрних підприємств. Незважаючи на позитивні зрушення, в цілому продуктивність сільського господарства в Україні все ще значно відстає від інших країн. За даними FAOSTAT, середня врожайність зернових культур у нас приблизно в два рази нижче, ніж в США і країнах Західної Європи.

4. Величезний потенціал скорочення витрат і втрат на всіх етапах ланцюжка поставок. Наприклад, в зерновому секторі логістичні витрати на тонну зерна в півтора рази вище, ніж у Франції, Німеччині та США. Тому у вітчизняних аграріїв є всі передумови для збільшення рентабельності своєї діяльності.

5. Однією з важливих проблемних зон українського агробізнесу є підбір кадрів і дисципліна персоналу, що особливо актуально для виробничих кластерів у регіонах. Тому компанії прагнуть розробляти комплексні системи навчання та підвищення кваліфікації своїх співробітників, а також приділяти особливу увагу мотивації і стимулювання персоналу.

6. Одним з найважливіших трендів українського агробізнесу є інтенсифікація взаємодії зі світовим співтовариством, в тому числі вихід на нові ринки і залучення іноземних інвесторів. Успішний вихід на нові ринки вимагає від компаній чіткого розуміння своїх сильних і слабких сторін, особливостей і кон'юнктури цільових ринків збуту і наявності продуманої стратегії позиціонування в нових географіях, відповідність продукції стандартам якості і вимогам харчової безпеки.

7. Для залучення іноземних інвестицій важливий достатній рівень конкурентоспроможності, прозорості та ефективності бізнесу компанії. Для цих цілей українські аграрії прагнуть максимально оптимізувати і структурувати свою бізнес-модель, а також відповідати міжнародним принципам корпоративного управління.

Дані тренди є визначальними для формування майбутньої структури агробізнесу України.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Чому дорожчає курятина в Україні

Таку думку висловив директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин, пише ГолосUA.

«Виробництво курятини на сьогоднішній момент повністю індустріалізовано, основний сегмент ринку виробляється промисловим способом, причому декількома виробниками, а коментувати ситуацію на монопольному ринку може тільки Антимонопольний комітет», - пояснив експерт.

За його словами, в ситуації з винятковим положенням на українському ринку виробники курятини використовують для збуту ту продукцію, яка в силу тих чи інших причин не потрапляє на зовнішні ринки.

Так, за перевиробництва курятини та курячих яєць в умовах експортних обмежень монополіст знижує ціну на продукт в Україні і позбавляється від надлишків.

Коли ж експорт зростає, як пояснив О. Пендзин, пропозиція на внутрішньому ринку різко скорочується, і ціни, відповідно, підскакують. Так, наприклад, в ситуації з яйцями коливання вартості можуть доходити до 40% протягом місяця-двох.

Нагадаємо, за підсумками перших шести місяців 2017 року, в Україні було вироблено 529,3 тисячі тонн м'яса птиці. Із загального обсягу, 431,8 тисяч тонн становить свіже та охолоджене м'ясо, ще 97,5 тисяч тонн вироблено замороженої продукції. В цілому, за січень-червня обсяги виробництва м'яса птиці в Україні зросли на 25,3%, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Якщо розглядати свіже та охолоджене м'ясо, то його виробили на 46% більше, ніж рік тому.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview