Українському селу загрожує демографічна криза
Про це поінформував старший науковий співробітник відділу соціально-економічного розвитку сільських територій Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Валерій Чопенко.
З 2016 року чисельність сільського населення зменшилася на 1,2% і на початок 2018 року складала 13015,4 тис. осіб. Найбільше скорочення населення відбулося у Чернігівській (-3,3%), Сумській (-2,7%), Вінницькій (-2,4%), Кіровоградській (-2,3%) та Харківській (-2,2%) областях.
Перш за все, зменшення чисельності населення відбувається через його природне скорочення, пояснив науковець. Нині смертність у сільській місцевості в середньому по Україні майже в 1,8 разу перевищує народжуваність: у 2017 році коефіцієнт народжуваності становив 9,9 особи, тоді як коефіцієнт смертності – 17,3 особи на 1000 осіб наявного населення.
Найбільш загрозлива ситуація спостерігається у деяких регіонах Центральної та Північної України. У 2017 році у Чернігівській області смертність сільського населення перевищувала народжуваність у 3,8 разу, Сумській – у 2,9 разу, Черкаській – у 2,6 разу, Полтавській – у 2,5 разу.
Загалом в сільських територіях України майже вичерпаний потенціал відтворення населення, висловив занепокоєння експерт. Станом на початок 2018 року чисельність людей, старших за 60 років (3047,6 тис. осіб), майже в 1,4 разу перевищила чисельність дітей у віці до 14 років (2202,8 тис. осіб). Людей у найбільш продуктивному дітородному віці – 20-39 років – було 3603,9 тис. осіб, тобто лише 27,5% від загальної чисельності сільського населення України. При цьому на кожних 1000 чоловіків зазначеного віку припадало лише 923 жінки.
Існуюча демографічна криза на селі поглиблюється внаслідок еміграції, насамперед, трудової до Польщі, а останніми роками також до Чехії, Словаччини та країн Балтії, наголосив Валерій Чопенко. За даними Міністерства закордонних справ України, у 2018 році кожен місяць країну залишає понад 100 тис. осіб, з них повертаються назад лише 30–40%. При цьому, станом на початок вересня 2018 року, тільки у Польщі вже працює близько 1,4 млн українців.
За оцінками польських офіційних джерел, чисельність легально працевлаштованих у Польщі українців значно вища – очікується, що до кінця 2018 року їх кількість збільшиться до 3 млн осіб, а до 2030 року сягне 5-6 млн осіб.
Отже, уже в найближчі 5–7 років Україна може зіткнутися вже не лише з проблемою трудової міграції, але й з тотальною еміграцією, особливо нинішнього молодого та підростаючого покоління, зауважив експерт.
На думку науковців Інституту аграрної економіки, змінити ситуацію на селі можна лише запровадженням комплексу заходів, спрямованих на поліпшення відтворення населення і його збереження в сільській поселенській мережі та покращення умов праці і проживання на селі.
Перш за все, слід запровадити прогресивну систему допомоги при народженні дітей залежно від їх чисельності, віку, типу сім’ї, а також підтримки молодих сімей, надання їм пільгових довгострокових кредитів, преференцій щодо придбання житла.
Водночас доцільно розробити регіональні та місцеві програми зайнятості населення на селі з урахуванням диверсифікації господарської діяльності та стимулювання підприємництва.
Крім того, слід приділити першочергову увагу проблемам охорони здоров’я на селі. Йдеться, зокрема, про розробку Національної програми профілактики та лікування особливо небезпечних інфекційних захворювань – СНІД, туберкульоз, гепатит С, а також Національної програми боротьби із серцево-судинними захворюваннями. Адже у 2017 році саме від них померло майже 158 тис. селян, а це – 70,6% від загальної смертності у сільській місцевості України, акцентував Валерій Чопенко.
Великого значення набуває і пропаганда на рівні державної політики здорового способу життя, формування соціальної та особистісної мотивації до збереження й зміцнення здоров’я, регулярних занять фізичною культурою та спортом.
Забезпечити оперативне й цілеспрямоване реагування на майбутні можливі виклики у цій сфері допоможе постійний моніторинг демографічної та міграційної ситуації в регіонах для своєчасного виявлення проблем і пріоритетних заходів щодо їх розв’язання, підсумував Валерій Чопенко.