150670

Український аграрний експорт до країн ЄС зріс більш ніж на 37% в 2017 році, - Ольга Трофімцева

Про це розповіла заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Ольга Трофімцева.

«Вже декілька років поспіль країни ЄС посідають друге місце в регіональній структурі нашого аграрного та харчового експорту. Дуже рада відзначити, що за підсумками 2017 року, експорт наших аграрних та харчових продуктів до європейських країн зріс на 37,1%, або майже на $1,6 млрд та склав $5,8 млрд. Для мене особисто дані показники означають, що Угода про ЗВТ між Україною та ЄС ефективно працює та дає свої результати для нашого аграрного сектору. Окрім того, зростання обсягів експорту до країн ЄС є ознакою успішної переорієнтації більшості наших аграрних експортерів на нові ринки після втрати ринку РФ»,- відмітила заступник Міністра.

За її словами, головними продуктами українського агроекспорту, що постачались до ринку ЄС в 2017 році, є зернові злаки –$1,7 млрд, олія – $1,4 млрд, насіння олійних культур – $1,1 млрд. «Але, окрім цього, зростання нашого експорту за минулий 2017 рік до країн ЄС також відбулось за рахунок збільшення постачання нішевих, перероблених та готових харчових продуктів. Наприклад, експорт м’яса птиці збільшився в 2017 році порівняно з 2016 на $64,9 млн, продуктів з борошна та крупи – на $32,4 млн, соків – на $28,3 млн, меду – на $25,5 млн, кондитерських виробів - на$15,4 млн, масла вершкового – на $11,7 млн»,- відмітила заступник Міністра з питань євроінтеграції.

Ольга Трофімцева розповіла, що ТОП-5 торговельних партнерів України в ЄС очолюють Нідерланди з часткою 18%. А далі йдуть Іспанія – 14,3%, Польща – 13,2%, Італія – 12% та Німеччина – 10,5%.

«За минулий рік ми також імпортували європейських агротоварів на 17,2% більше ніж у 2016 році. Загалом імпорт становив $2,3 млрд. А основними товарами нашого імпорту були тютюн та вироби з нього, шоколад та продукти з какао-бобів, корми для тварин, алкогольна продукція та різні інші харчові товари»,- резюмувала Ольга Трофімцева.

Довідково:

Найбільшу питому вагу в структурі експорту до країн ЄС мали такі види сільськогосподарської продукції: зернові злаки–$1,7 млрд; олія–$1,4 млрд; насіння олійних культур – $1,1 млрд ; залишки і відходи харчової промисловості – $497,5 млн; плоди, горіхи та цедра – $139,2 млн; м'ясо та харчові субпродукти свійської птиці –$133,7 млн; мед – $98,8 млн; вироби із зерна та хлібних злаків – $96,1 млн; шкіра із шкур ВРХ, овець, ягнят та інших тварин – $75,7 млн; соки – $70,7 млн; казеїни, альбуміни – $40,3 млн; продукти з какао-бобів, шоколад – $38,2 млн; продукти переробки овочів, плодів– $38 млн та інші товари.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Юрій Андрієвський: "Я не прагну купити собі новий "мерседес", я краще куплю собі новий верстат"

Розкажіть про особливості роботи "Креатив-Агромаш".

Ми проектуємо і реалізовуємо наші проекти. На жаль, ми не можемо так, як наші сусіди по ринку: взяти шматок заліза і продати, ми його ще й монтуємо. А оскільки ми його монтуємо, то для нас дуже важливо, де і на чому відбуваються ці роботи. У нас є досвід роботи з "Нібулон", ми будували їм 2 об'єкти, заливали фундаменти і дуже уважно ​​підходимо до кожного замовника. Тому я скликав принципово проектну групу, яка проектує і фундаменти, і силос, відповідно, ми повністю контролюємо весь процес: я не залежу від фундаменту, від непрофесійних суміжників - позаяк в галузі дійсно відчувається кадровий "голод". Люди їдуть за кордон і ми намагаємося зупинити їх зарплатами.

Які замовники є вашою цільовою аудиторією?

Ми ставимо акценти на фермерські елеватори, це досить велика царина і фермери часто не мають тих ресурсів і тих фахівців, які можуть організувати їм подібне будівництво. Фермерам простіше показати ділянку: ось вам гроші, беріть проектуйте, будуйте і відповідайте за це. На цьому наша компанія і виграє. Ми можемо чітко розрахувати вартість всього об'єкту "під ключ" за тонну зберігання. А більшість наших конкурентів цього не можуть - вони бочку виготовили і продали. З іншого боку, у них завжди є можливість ухилитися від відповіді на питання: "А чому вона впала?" (Адже ні для кого не секрет, що вони падають).

Уявіть собі, що керівник невеликої компанії заборонив олігархам експлуатувати мільярдний завод.

Чи є досвід роботи з кооперативами?

У нас досить молода компанія, нам всього два роки, зараз, здебільшого, співпрацюємо з фермерськими господарствами, але в перспективі, звичайно, співпраця з кооперативами. До цього я керував Феодосійським метзаводом. На жаль, втратили ми Крим і втратили ми завод. Крим, може, і повернеться, але завод, швидше за все, втрачено безповоротно. Виробничі потужності розібрали; промислові приміщення здали по периметру під СТО, мийки; побудували супермаркет; 5-поверховий готель здали в оренду - земля в центрі Феодосії завжди була цінною. До окупації було сплановане рейдерське захоплення. Зараз юридично ми перереєстрували завод на нашу базу в Кременчуці, йде "суддівська метушня" з рейдерами. Заводу було більше 60 років, зараз довелося починати з нуля. У нас немає закордонних інвесторів, немає кредитів у банку, ми інвестуємо власні гроші, не їздимо на Мальдіви - ми розвиваємо свою базу.

Що потрібно для ефективної експлуатації елеватора?

Для ефективної роботи елеватора необхідно чітко дотримуватися інструкції з експлуатації. У зв'язку з тим, що ми самі монтуємо конструкції, в інструкціях з монтажу необхідності немає, а із експлуатації так - не можна без санкцій нічого свердлити, змінювати, наша компанія здійснює повну технічну підтримку, якщо у замовника є зауваження або побажання, ми все враховуємо. Наприклад, в Коростені ми робили великий завод, проектантами замовника була допущена помилка, ми виявили її і заборонили експлуатацію силосу. Уявіть собі, що керівник невеликої компанії заборонив олігархам експлуатувати мільярдний завод. І вони зупинили роботу, прийняли наше рішення, ми розробили проект на посилення, під нашим технаглядом було проведено посилення силосів - зараз конструкції в порядку, повністю експлуатуються.

Зараз ми ведемо переговори з Угорщиною на будівництво 30 резервуарів для зберігання концентрату яблучного соку, наша технологія підходить. 

Як розподілена географія ваших замовлень?

Компанія знаходиться в Кременчуці, останній об'єкт, який ми зараз будуємо в 15 км від міста - завод посівного матеріалу "Рост Агро", що спеціалізується на елітних гібридах кукурудзи, які експортуються за кордон, у них 21 силос. Серед наших замовників Коростенський завод МДФ, трикотажна фабрика "Giulia", фермерське зерносховище на 6 тис тонн в Кропивницькій області, фермерське зерносховище в Світловодську на 2 тис тонн. Крім того, компанія постійно отримує закордонні заявки з Росії, Казахстану, Молдови. Зараз ми ведемо переговори з Угорщиною на будівництво 30 резервуарів для зберігання концентрату яблучного соку, наша технологія підходить. Також ми спроектували пелетні силоси, оскільки пелетна тема в Україні буде активно розвиватися, і поки ми єдині, хто може це робити: ми розробили систему переміщення цієї маси, є лекало проекту і є маса замовлень, ведуться переговори. І, ймовірно, зернова тематика піде на другий план, конкурувати з величезними компаніями нам складно, ми не прагнемо до великих розмірів, наш колектив складається з 40 осіб, і навіть із замовленнями на невеликі об'єкти, компанія все одно буде розвиватися. Основне завдання: оснащуватися, оснащуватися, оснащуватися. Я не прагну купити собі новий мерседес, я краще куплю собі новий верстат.

Довідково.

Група компаній «Креатив Лайн», до складу якої входить "Креатив-Агромаш", пропонує будівництво елеваторних комплексів і біогазових реакторів будь-якої складності «під ключ».  Виробництво знаходиться в місті Кременчук, Полтавська область, Україна. Спеціалізується на виробництві силосів і резервуарів за німецькою технологією LIPP-СИСТЕМ, а також на виробництві легких сталевих конструкцій ЛСТК.

Дар'я Анастасьєва

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Від вирощування полуниці до структурування води - історія успіху Макса Вречко

Словенський фермер поставив завдання поліпшити якість життя інших людей.

Раніше я робив це з полуницею, тепер і в майбутньому мені допомагатиме вода, джерело життя.

Передбачалося, що структурування води – процес, який перетворює звичайну воду на воду, яка має структуру, аналогічну джерельній воді. Вона легша і швидше проникає через клітинні мембрани і швидше доставляє живильні речовини.

"Давай спробуємо" - сказав я собі. Я полив одну половину поля так званою структурованою водою, а іншу половину звичайною. І записував результати з самого першого дня. За півтора місяці не було ніяких видимих відмінностей і я почав сумніватися в цій справі. Але результати були дивовижними! Я досі пам'ятаю хвилювання, коли я думав про те, які можливості є в цій незнайомій мені технології. Вода знаходиться скрізь! Протягом наступних шести років я спостерігав за тим, як структурована вода впливає на полуницю в різних умовах. Результати продовжували мене дивувати, і я все більше переконувався, що це було не просто психологічним моментом, а реальною технологією, яка працювала на фізичних принципах. Зі скептика я перетворився на прихильника цієї технології.

У 2009 році я поставив нове завдання - поліпшення води. Я зрозумів, що структурована вода була маловідомою, хоча технологія існує вже як мінімум 80 років. Австрієць Віктор Шаубергер (1885-1958), був першовідкривачем цієї технології. Підшукуючи відповідний проект, я довго терпів поразку, але після 1,5 років пошуків, я, нарешті, знайшов його: Flaska народилася!

У листопаді 2009 року був зроблений пробний запуск, і після високих позитивних відгуків розпочалося регулярне виробництво. Flaska з'явилася на ринку 10 березня 2010 року. Зараз 150.000 задоволених користувачів свідчать про те, що компанія знаходиться на правильному шляху.

Мені дуже подобається робити щось, що робить життя інших людей кращим і дбає про довкілля! У 2015 році настав час для одного з великих переломних моментів. Якщо до того ми були зосереджені виключно на Flaska, то тоді ми зрозуміли, що прийшов час, щоб охопити більш широке поле – стати світовим лідером з виробництва програмованих товарів для активного і здорового способу життя. Таким чином, в серпні 2015 року, ми представили першу в світі Flaska для собак. Flaska для собак – запрограмована миска для собак, з якої вони зможуть пити структуровану воду. Миска програмується за технологією TPS2.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Вадатурський: іноземців в Україні люблять, захищають, лобіюють і протекціонують більше, ніж своїх

Верховна Рада проголосувала за скасування відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) при експорті сої, ріпаку та соняшнику з 1 березня 2018 року. Пізніше на соняшник відшкодування ПДВ залишили, для сої скасували повернення з 1 вересня 2018 року, а для ріпаку з 2020. Як законодавчі зміни впливають на прибуток підприємства?

Моя позиція як співвласника і генерального директора компанії: за будь-якої політичної ситуації і за будь-якого законодавства “Нібулон” був, є і буде. Ми продовжимо розвиток, будемо йти вперед і залишимось лідером на ринку зерна.

За попередньої влади ми вже переживали спроби зняти нас з ринку, чи взагалі стерти з лиця землі, шляхом введення квотування та ліцензування на експорт с.-г. продукції, такого собі ручного управління аграрним сектором. І коли ми перші подавали заявки на отримання ліцензії і квот, нам не надавалися ці квоти і ліцензії. Або ставилися умови: плати. Натомість для людей вони створювали “красиву картинку” - вихваляли Вадатурського та розповідали інвесторам, що “Нібулон” - національна компанія, яка потужно розвивається і т.п.

Два роки тому ми пережили ситуацію, за якої не відшкодовувався ПДВ на ринку зерна. Я тоді говорив, що слава Богу, що найкорумпованіший податок відмінений для експортерів. Також я наголошував на тому, що це крок до детінізації зернового ринку. Тоді ми спокійно називали ціну, спокійно працювали із товаровиробниками. Після цього  повернули відшкодування ПДВ, тому що це загальноприйнята світова практика.

Сьогодні знову ситуація кулуарних рішень: давати ПДВ чи не давати. Суть проблеми в тому, що у ВР посадові особи комітетів займаються маніпуляціями.

Ця поправка “пройшла” через те, що народних депутатів просто обманули. Вони проголосували за бюджет в цілому, їм просто назвали номер законопроекту, і все. Без обговорення, без висвітлення, без погодження і врахування думки аграрного сектора в цілому. Це зроблено в темну. Вищий пілотаж обману тих людей, які вирощують сільгосппродукцію. І зроблено на догоду переробникам олійної групи. Вони і так мають пільгу - 9% мита плюс відшкодування ПДВ. А якщо не відбуватиметься відшкодування ПДВ при експорті, вони матимуть додаткову можливість на стартове лобіювання державою відсотків 20-30. Це тіньове введення мита на експорт олійних культур. Що означає порушення міжнародних зобов’язань по СОТ, адже Україна зобов’язалась не вводити мита і заборони на експорт, а це фактично прихована тіньова заборона на експорт с/г продукції. Дається сигнал:

по-перше, це зроблено посеред маркетингового року, а правила гри, як мінімум, треба призначати до його початку, а краще визначати ці правила гри до того, як починається сівба.

А так людина посіяла, а їй говорять: ти знаєш, ми тоді правила змінимо, ти вже отримаєш на 20% менше коштів. Це нечесно по відношенню до тих людей, які займаються вирощуванням. Упродовж року, це нечесно по відношенню до господарств, які більш-менш ще фінансово спроможні, які до весни отримали цю продукцію, і перебувають в очікуванні більш високих цін.

Це сигнал на майбутнє, що вірити керівництву держави, ВР, тим людям, що вносять ці пропозиції, не слід. Ні за формою, ні за термінами, ні за якістю, ні за економічним обґрунтуванням. Це винятково політичне рішення на догоду певним промислово-фінансовим структурам.

Що це означає для нашої компанії: так, якби не повернули відшкодування ПДВ, ми не змогли б у майбутньому працювати по соняшнику та по ріпаку. Але б вжили якісь інші заходи, щось би додатково збудували. У нас достатньо варіантів для виходу з таких ситуацій.

В цілому, це черговий раз показує, що Україна будь-якої миті може «викинути колінця». А замість того, щоб перестати лобіювати певні промислово-фінансові структури, боротися з корупцією, займатись реформуванням економіки, чиновники кулуарно приймають ті чи інші закони, які слугують чиїмсь конкретним інтересам.

Висвітліть вашу думку стосовно продовження дії мораторію. Чи потрібен Україні ринок землі?

Я сьогодні однаково не погоджуюся з рішенням тих народних депутатів, які виступали за зняття мораторію, і з тими, хто за його продовження. І ті й інші тільки піаряться на справах, які мають державницьке значення і соціальну вагу. На превеликий жаль, вони не думають безпосередньо про власників землі, і не зважають на те, які будуть наслідки у прийнятті будь-якого з рішень. Обидві сторони нічого не зробили за рік, не подали жодної законодавчої ініціативи для того, щоб створити умови для запровадження цивілізованого ринку землі.

Сьогодні народні депутати практично санкціонують рейдерські захвати земель, які викидають власників землі зі своїх ділянок.

Дають можливість, щоб одна ділянка мала 2-3 власника. Є можновладці, які навіть на нашому підприємстві лобіюють силовий захват і не дозволяють нам обробляти на законних умовах орендовані земельні ділянки. Тому моя думка стосовно цих людей негативна. Щороку розмова про мораторій починається в кінці грудня місяця. Натомість цілий рік жоден цим не займається. Влада не відчуває життя, не бореться за аграрну країну. Це люди, які не дають шансів розпорядитися землею чесно і отримати кошти, щоб купити житло, вивчити дітей, вилікувати близьких - і гріх за це однаковою мірою лежить як на противниках, так і на прихильниках продовження мораторію. Вони однаково відповідальні за пануючий безлад.

 

Чи важко бути мононаціональним холдингом в Україні? “Нібулон” відчуває конкуренцію з боку мультинаціональних холдингів?

Транснаціональні компанії дуже активно лобіюють та захищають свої інтереси через Європейську Бізнес Асоціацію, Американську торговельну палату і інші проєвропейські асоціації, посольства великих країн. До цих організацій ходять всі міністри, зустрічаються з ними на регулярній основі, звітують перед ними і просять «благословення», щоб лишитися ще на один термін у міністерстві. Щотижня проводиться по декілька зустрічей. Вони хочуть “добре” виглядати перед міжнародними асоціаціями. Як керівник української компанії я навіть був вимушений ввести посаду заступника генерального директора по взаємодії з органами влади, який і відвідує всі ці різноманітні численні зібрання, де може зустріти будь-якого міністра чи силовика. З огляду на це постає питання: Україна не має власних сільгосптоваровиробників? Ми що не маємо асоціації суднобудівників? У нас немає асоціації фермерів? У нас що немає асоціації промисловців? Роботодавців? Немає українців? Чи українці - ніхто, адже є європейці?

А тепер порівняємо: які платежі в Європі на річкові перевезення? Помірні. Тому там активно розвивається річковий транспорт. Хто підтримує заявлені глибини на річках в Європі, США? Держави. В Європі, окрім країн ЄС, хто у внутрішніх водах може туди потратипи - ніхто. В Америці від Орлеану вище по Міссісіпі хто може піднятися? Ніхто. В Росії можна піднятися Волгою до Каспію і вище - тільки під російським прапором. Натомість у нас, всі прагнення і намагання “Нібулон” зробити корисну справу для всієї країни трактуються як побоювання того, що компанія стане ще сильнішою, успішнішою, більш конкурентно спроможною по відношенню до транснаціональних компаній.

Мені в очі посміхаються, хвалять і кажуть, який я молодець. (І якби компанію можна було б купити, то ми одразу всі це зробили).

Але щоб підтримати нас у відродженні внутрішніх водних шляхів, вони будуть все робити, щоб нам не допомогли і блокуватимуть вирішення цього питання.  Також у відродженні Дніпра і великих річок не зацікавлені порти Великої Одеси. Тому що вантажі знімуться не доходячи до Одеси на Дніпрі і на Південному Бузі, в результаті чого, одеситам доведеться думати, як підняти свою конкурентну вагу по відношенню до Дніпра, а значить, вони будуть змушені інвестувати, покращувати свою роботу, організацію, здешевлювати свої послуги. Наразі держава дозволяє займати їм монопольне становище на послугах в портах. Ми боремося одні. Попри те, що нас підтримують і американці (до нас приїжджали  представники інженерно-військового корпусу), вони в захваті від нашої діяльності; і європейці (посли Нідерландів, Швейцарії, Бельгії) - які теж були здивовані рівнем компанії. Але всі вони не можуть підтримати нас на міжнародному рівні, оскільки не мають права втручатися у внутрішні справи України.

Ми сьогодні стикаємося з дикими речами. Наприклад, вводимо в експлуатацію об’єкт: попередньо витрачаючи по 5-7 років на  отримання всіх дозвільних документів, експертних висновків; будуємо його. В ході будівництва жоден контролюючий орган не приходить і не перевіряє відповідність процесів. Але коли ми вводимо цей об’єкт у експлуатацію, і запрошуємо Прем’єр-міністра та інших високопосадовців на відкриття, в той самий день, ми отримуємо припис Прокуратури, у якому зазначено, що ми зробили певні порушення. І після вводу в експлуатацію, ми півроку займаємося захистом, даємо пояснення, ходимо на допити. Це дикі речі. І тепер місцевій владі я змушений говорити: пробачте, у наступному об’єкті ми будемо більш обережними, адже влада на місцях – підставляється, дискредитується, якщо, попри те, що я робив це виключно в законодавчому полі, а наші працівники побували у десятках відряджень, спілкувалися із великою кількістю чиновників, щоб зробити все легально, наші ініціативи душаться. «Нібулон» порушень не робить, ми працюємо тільки в законодавчому полі.

Я як керівник підприємства борюся всередині країни з нашими і з іноземцями. За межами України я  знову конкурую з іноземцями і транснаціональними компаніями. Але і тут і там на їхньому боці великі світові держави. Погано те, що іноземців в Україні люблять, захищають, лобіюють і протекціонують більше, ніж своїх, яких прагнуть кудись прибрати. Ми змушені боротися самостійно, але у мене немає відчуття перемоги, я маю прагнення вижити, досягти певного рівня. В державі має все докорінно змінитися, щоб дійсно з’явився привабливий інвестиційний клімат.

Пряму трансляцію спуску нового судна компанії «Нібулон» на воду можна переглянути за посиланням або на нашій сторінці у facebook.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Фото Олег Сидоров

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Нібулон: дочекатися судноплавної річки

«Нібулон» ініціює поглиблення дна для перевезень та перевалки різних вантажів у т. ч. зерна річкою. Які кроки зроблені для здійснення цієї ініціативи? Наскільки успішне її впровадження? Які виникають складнощі в реалізації цієї кампанії?

Ініціатива днопоглиблення не нова, ми займаємося цим питанням упродовж 10 років. Тому ви можете відчути, як зацікавлена країна у реалізації цієї ініціативи. За попередньої влади відверто ставилися умови про відкати, для того щоб отримати можливість виконати цю роботу. Ми відмовилися від цього проекту, хоча тоді була можливість реалізувати ідею не самостійно, а за допомогою фірм, які працювали в Україні і за кордоном (в Європі ми могли взяти певне обладнання, в Криму інше, у Білорусі також, у Росії четверте обладнання) – і таким чином втілити в життя проект. Але після Революції гідності до керівних органів прийшло чергове покоління технократів, які чіплялися за нові цікаві ініціативи і не цуралися піаритися на них. До слова, попередній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський успішно піарився півроку, після чого я отримав листа, що днопоглиблення потрібне тільки одному “Нібулону”, і якщо ви доведете, що це потрібно Україні, ми шукатимемо якісь можливості. Взагалі після цієї тези всі, починаючи з нашого міністра Володимира Омеляна, чомусь вважають, що днопоглиблення необхідне лише одному “Нібулону”, і якщо, не дай Бог, “Нібулон” це зробить, він закріпить нібито монопольне становище компанії в Україні. І взагалі, на їхню думку, лобіюються тільки інтереси розвитку компанії, тому навіщо допомагати “Нібулону”, його потрібно топити. Жодної допомоги від можновладців-технократів ми не дочекаємося, і я не вірю ні міністру, ні міністерству в цьому плані. Ми зрозуміли, що сьогодні сказати “так” днопоглибленню можна, але треба зробити більше. І компанія власними силами спроектувала судно, яке здатне проводити днопоглиблювальні роботи на глибині 15 метрів, а також здійснювати цілодобове відеоспостереження за зоною виконання робіт та зйомки, паралельно вести радіологічний контроль - “Нібулон” створив унікальне судно для України.

Прямо заборонити «Нібулону» працювати на річці ніхто не може, а тому з’являється нездорова конкуренція. Такі дії підтримуються як Міністерством інфраструктури,  так і певними народними депутатами, зокрема Козирем Борисом, які за допомогою своїх законодавчих ініціатив намагаються все зробити, щоб наша компанія не могла працювати. Тому й з’являються законопроекти на кшталт №2475а «Про внутрішній водний транспорт». За його допомогою чиновники планують ввести річковий збір, який значно знизить конкурентність українського флоту. А, «НІБУЛОН» розбудовує свій суднобудівний завод? Давайте ми створимо умови, щоб в Україну зайшов т. з.  флот «second hand», і тоді жоден з українських судновласників не зможе витримати конкуренцію. «Нібулон» бореться за розвиток судноплавства в Україні? Давайте налякаємо всіх, звинувативши компанію в нібито монопольному становищі компанії на річках. Хоча жодного рішення щодо наявності в компанії «Нібулон» монопольного (домінувального) становища на будь-якому товарному ринку, в тому числі і у сфері перевезень вантажів внутрішніми водними шляхами України, єдиним повноважним органом контролю – Антимонопольним комітетом України –  не приймалось.  До речі, з цього приводу навіть голова Антимонопольного комітету України Юрій Терентьєв говорив, що «…«Нібулон» не є монополістом на ринку перевезень вантажів внутрішнім водним транспортом, адже він сам збудував баржі й використовує їх для власних перевезень….».

Але коли його лобісти розуміють, що цей проект не проходить, з’являється новий законопроект від 08.12.17 №7385 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку морегосподарського комплексу», одним із авторів знову зазначений Борис Козир. Суть законопроекту змусити судновласників сплачувати адміністрації Миколаївського морського порту, яка жодних послуг не надає, за проходження суднового ходу транзитом.

За такої ситуації згадуються дії попередньої влади. Тоді вони вводили квотування та ліцензування на експорт с.-г. продукції і таким чином намагалися не дати нам працювати і захопити нашу компанію.

Тож можна припустити, що ця група нардепів та чиновників не переймається проблемами розвитку української економіки. Фактично, вони займаються гнобленням українських інвесторів.

Тепер м’яч на стороні чиновників, які приймають рішення. Вони або надалі ганьбитимуть Україну і не здатні будуть виділити кошти, або річкові перевезення з’являться в нашій країні.

Я неодноразово мав розмову з Прем’єр-міністром стосовно днопоглиблення річок. Він цікавився цією проблемою. Навіть спеціально відвідав наш завод: було продемонстровано деталі, програму, як ми це плануємо зробити. Він після цього навіть телефоном цікавився ходом виконання робіт. Я вирішив організувати свято з нагоди днопоглиблення Дніпра, показати, що ми це можемо. Ми написали листа до відповідних відомств, що з такого-то числа плануємо провести експеримент із днопоглиблення скальних ґрунтів річки Дніпро. І після цього розпочалися “гойдалки”: ми почали отримувати листи-заборони, а коли розпочалося виконання робіт, озвучувалися погрози арешту та конфіскації техніки на річці Дніпро.  Тож від піару вищих чиновників до конкретної реалізації - дуже велика дистанція і дуже полярні висновки, а також багато людей, які не бажають, щоб Україна квітла і розвивалася. І головне, що Україна, яка заявила на весь світ, що вона витримає глибини по шляху Е-40 (3,65 метрів) - не виконує ці зобов’язання перед усім світом. Тому сьогодні Дніпро - аварійна річка, в якій є багато різних течій, багато мілин, річка, яка є небезпечною для судноплавства.

Місцем для перших робіт із днопоглиблення було обрано територію, де в серпні 2007 року судно “Принцеса Дніпра” із 250 туристами з Німеччини на борту сіло на мілину. Бідних літніх туристів у ковдрах та простирадлах евакуювали і перевозили буксирами до річвокзалу. Якраз на цьому місці «НІБУЛОН» у рамках експерименту за власні кошти поглибив ділянку шириною 15 і довжиною 50 метрів, площею 750 кв. м на глибину близько 40 см. Територію в 600 кв. м вдалося обробити протягом тижня. Ми виконали цю роботу самостійно.

Компанія продемонструвала, що це ідея, яку ми здатні реалізувати: ми збудували це судно, випробували його, і практично довели, що днопоглиблення всіх 14-ти проблемних ділянок  Дніпра може бути здійснено “Нібулоном” за півроку. Тепер м’яч на стороні чиновників, які приймають рішення. Вони або надалі ганьбитимуть країну і не здатні будуть виділити кошти (близько $2 млн це коштувало 10 років тому), або річкові перевезення з’являться в нашій країні. Експериментальний проект був здійснений повністю за рахунок компанії “Нібулон”. Ми підготували проектну документацію, отримали  дозволи на виконання цих робіт, зрештою, власними силами випробували техніку і довели можливість цієї ініціативи. Якщо реалізація річкових шляхів буде нікому не потрібною в Україні, я у черговий раз із задоволенням продемонструю, що якщо це не потрібно тут, це потрібно в іншій країні. І ми професійно виконаємо цю роботу, наприклад, у Білорусі або в Єгипті. Такі пропозиції вже є.

Ваша компанія запустила річковий транспорт для населення. Розкажіть про цей проект: він збитковий чи прибутковий? Скільки створено нових робочих місць? Які перспективи? Чи є сенс і можливості у пасажирського сполучення зі столицею?

Якби не було Вадатурського і не було “Нібулону”, не було б навіть ідеї відродження пасажирського судноплавства. Я як громадянин хотів щось зробити в житті, окрім розбудови вантажного флоту та інфраструктури, хотів щось зробити для людей, щоб вони вірили в хороше майбутнє і відчули реалізацію соціально важливих проектів. Я сам свого часу користувався річковим пасажирським транспортом. Жив у Миколаївській області, на річці Південний Буг, і їздив на нараду в Дніпро. З того часу мені запам’яталося, якою красивою була та подорож. Окрім того, з області до Миколаєва на роботу я їздив на ракеті. Щоправда, тоді паливо було дешевше ніж вода, такого поняття, як “акциз” взагалі не було і водні шляхи адресно підтримувалися державою. 26 років тому в Україні було 4150 км судноплавних шляхів, зараз трохи більше 1500 км. Це та територія, де можна не хвилюватися, що судно сяде на мілину. Кожного року в країні пропадає рівно 100 км водних шляхів. Я черговий раз наголошую, якщо не займатися Дніпром, то за 10 років через Дніпро гуси пішки переходитимуть.

Нещодавно в Києві на Дніпрі сталася аварійна ситуація, за якої баржа зачепила міст, я думаю, що за певного часу і барж цих не буде в Києві, будуть тільки люди, які незаконним шляхом видобувають пісок і копають ями, але в цілому Дніпро буде мілким. А головне, Дніпро заросте, тому що там є 6 гідроелектростанцій, греблі. Ця річка не є наскрізною і має течію в кожному озері окремо. Зі сторін притоками Дніпра стікається мул і залишається, річка мілішає, береги розмиваються, і ще більше заростає очеретом, лататтям. Люди радіють тому, що це красиво, але ці рослини - ознака того, що річка скоро не буде річкою.

Ми перевезли 24 тисячі пасажирів і отримали близько 5 мільйонів збитків.

Пасажирські перевезення сьогодні збиткові, і якщо не буде знято акцизний податок на нафтопродукти, то пасажирські перевезення стануть неможливими, що б людям не розказували чиновники. На сьогодні ми перевезли 24 тисячі пасажирів і отримали близько 5 мільйонів збитків за ту патріотичну соціальну програму, яка, на нашу думку, потрібна Україні. Ми платимо за користування державними причалами, куди привозимо пасажирів, а причали ці технічно непридатні для пасажирських суден; ми платимо за розведення шлюзів, рентну плату за користування поверхневими водами; і багато інших витрат, з яких найбільша - акцизний податок на паливо. В Америці акциз, коли я їздив туди два роки тому, дорівнював $60, у нас зараз 139 євро на одну тонну. В Європі судноплавні компанії взагалі не платять акцизний податок. У нас це одна з основних статей собівартості пасажирських річкових перевезень. Тому українці мають звертати увагу на кожного чиновника, депутата місцевого та державного рівнів, які їх обманюють, говорячи про пасажирські перевезення. Без кардинальних змін і вирішення проблемних питань, річкових перевезень не буде.

Як законодавчо врегульовані ініціативи компанії “Нібулон”? Яка політична ситуація панує навколо впровадження судноплавства найбільшою річковою артерією країни?

Стосовно вантажних перевезень. Сьогодні стикнулися дві точки зору, одну з яких виголошує міністр інфраструктури Володимир Омелян. Борис Козир, Ігор Урбанський і компанія - вони лобіюють свої власні корпоративні інтереси. Ця група людей пропонує створення ще однієї монопольної структури-паразита із управління внутрішніми водними шляхами, і поза державним бюджетом вона хоче наповнювати бюджет власної компанії. Ця компанія обманює населення України, я можу це відверто говорити. Вони стверджують, що скасовують податки за проходження шлюзів, за розведення мостів та інші податки, але вводять замість цього річковий збір. При тому, що акцизний податок на паливо ніхто не скасовуватиме. Тому це утопія, втрачений час і шлях у нікуди.

Є альтернатива – Законопроект №2475а-3, який підтримали більше 60-ти депутатів, які виступають проти створення додаткової структури. Є у нас структура -  Адміністрація морських портів – нехай вона і відповідає за внутрішні водні шляхи. Є у нас міністр інфраструктури, то він повинен відповідати за весь морегосподарський комплекс, а не лише за порти Великої Одеси. А він тільки “страшилками” займається і лякає людей: якщо не пройде закон Козиря і його закон, то взагалі судноплавства в Україні не буде.

Тому в такому випадку альтернативний законопроект №2475а-3 ґрунтовно вирішує проблему: скасування оподаткування суднового палива акцизним податком; зниження портового збору при суднозаході в порти Херсона і Миколаєва, які є найдорожчими портами у світі, до $1 за тонну. І розділити $1, який наразі отримує Адміністрація морських портів, між бюджетами міст Миколаїв і Херсон, які потерпають від заходу автомобільного транспорту в період масового збирання врожаю. Половина долара піде на утримання річкової інфраструктури, шлюзів, підтримання глибин на річках тощо. Це колосальна цифра, якщо взяти 25 мільйонів тонн, які обробляють порти Херсона та Миколаєва, то це 25 млн доларів розділити між містами і річкою навпіл = 12,5 млн доларів або 420 млн гривень, чого достатньо, щоб профінансувати як річки, так і утримання шлюзів у безаварійному стані. “Нібулон” за відродження річок України власними силами.

На нашому підприємстві стоїть 9000 людей у черзі на працевлаштування, а вони пропонують ще 5 років завозити “ширпотреб” з Європи і світу, судна, які там після 40-річної експлуатації заборонені й очікують на утилізацію.

Також побутує ідея запуску флоту під іноземними прапорами, пустити в Україну “second hand”. Така ідея поставить хрест на всьому вітчизняному суднобудуванні в майбутньому. Керівні органи зметикували, що на 5 років потрібно дати пільги, щоб зайшов чужий флот. 26 років гнобили вітчизняне суднобудування, тепер це. На нашому підприємстві стоїть 9000 людей у черзі на працевлаштування, а вони пропонують ще 5 років завозити “ширпотреб” з Європи і світу, судна, які там після 40-річної експлуатації заборонені й очікують на утилізацію. Нас хочуть “нагородити” цим флотом. Серед іншого, цей флот прийде з іноземними екіпажами, а якщо і візьмуть наших людей на роботу, то кошти вони отримуватимуть із-за кордону, і податків держава не побачить. Ці судна також матимуть право бункеруватися поза 12-мильною зоною України, там ціна на паливо є значно дешевшою, ніж у нас в Україні. Відповідно, іноземні судна матимуть цінову перевагу на паливо, і вони знову конкуруватимуть з українськими суднобудівниками, з українськими власниками суден і т. д. А міністр заявляє, що Вадатурський хоче зайняти монопольне становище на річкових перевезеннях. За такі слова національному інвестору, який збудував інфраструктуру в країні та відроджує суднобудування і річкові перевезення, національну промисловість, за кордоном можновладця давно б уже відправили у відставку. Це люди не державницького складу за характером та за діями, це фейсбучні піар-менеджери.

Ми можемо змінити ситуацію тільки самі, вони не зміняться. Повинна бути чітка позиція Міністерства АПК, до речі, в. о. міністра нас підтримує в розвитку інфраструктури, він розуміє, що ми робимо, але він відповідає за аграрний сектор, а не за розвиток транспортної структури України. Інфраструктурою опікуються інші клани, які мають свої фінансові інтереси, і вони можуть знайти мільярди гривень на днопоглиблення портів Великої Одеси, а виділити 100-150 мільйонів гривень, щоб привести Дніпро в належний стан вони не можуть.

Упродовж підготовки інтерв'ю, Міністр інфрастуктури України анонсував зниження портових тарифів на 20%.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Фото Олег Сидоров

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Виробництво української агропродукції може зрости втричі – глава Аграрного фонду

Експорт української аграрної продукції цього року б'є рекорди. Так, за даними Міністерства аграрної політики, за десять місяців 2017 року (січень-жовтень) обсяг експорту збільшився на $2,7 млрд – до $14,7 млрд.

Основними покупцями української агропродукції стали Індія (11,3% від загального експорту), Єгипет (7,5%) і Нідерланди (6,9%). До Європейського Союзу з Україною було відправлено агропродукції на $1,3 млрд більше, ніж минулого року.

Крім того, українські аграрії стрімко виходять на закордонні ринки. Так, нещодавно 9 підприємствам дозволили експорт продукції в Китай. Зважаючи на темпи зростання попиту на українські товари, це ще далеко не межа.

Про те, як аграрний сектор пережив рік, що минає і наскільки український аграрний сектор може стати ефективним в майбутньому, НВ Бізнес запитав у глави найбільшої державної агрокомпанії Аграрний фонд Андрія Радченка.

– Цього року збільшився експорт української аграрної продукції? Чи відчув на собі це Аграрний фонд?

– Аграрний сектор дійсно б'є рекорди. Ми теж відчули, що причетні до експорту і збільшення експортної виручки, яка надійшла в Україну.

Експорт продукції в порівнянні з 2016 роком зріс майже на 23%. Один з показників – це збільшення експорту тваринництва. Далі йдуть продукти переробки соняшнику, кукурудзи, пшениці, сої та насіння ріпаку. Аграрний фонд, зокрема, експортував 17 тис. т борошна. Це на 70% більше, ніж минулого року.

– Як Україні наростити експорт продукції з високою доданою вартістю?

– Проблема в тому, що більшість переробних підприємств України втратили свої виробничі потужності, оскільки працюють за технологіями і на обладнанні минулого століття. Тому для збільшення експорту продукції з високою доданою вартістю Україна повинна пройти шлях глобальної модернізації і розвитку переробної промисловості. А для цього українським підприємствам потрібні інвестиції – в модернізацію і будівництво нових об'єктів глибокої переробки зерна, і в цілому переробки продуктів харчування.

– Як ви ставитеся до мораторію на введення ринку землі? Чи варто його знімати?

– На жаль, в цій сфері відсутні чіткі відпрацьовані нормативи. До того ж це питання дуже політизується. Але це не привід його надовго відкладати. Земля – головний капітал українського народу, який повинен охоронятися державою, і вона повинна створити умови для запровадження прозорого ринку землі. В першу чергу, потрібно провести ряд організаційних заходів: створити державний земельний кадастр, дійсно оцінити землю, межі земельних ділянок ввести в держкадастр, визначити правила прозорого продажу землі, вирішити питання захисту прав власників.

Я думаю, що Україні потрібно ще якийсь час, можливо рік, для того, щоб в цій сфері ввести зрозумілі нормативи взаємин.

– Наскільки український аграрний сектор може стати ефективним? Наскільки виросте обсяг продажів і частка ВВП?

– Аграрна сфера сьогодні лідер в нарощуванні ВВП. Україна має родючі землі, виробляє зернові культури, і може їх реалізовувати як всередині країни, так і експортувати.

Перспективи збільшення потужностей аграрного сектора досить великі і можуть подвоїтися і потроїтися в абсолютних цифрах. На жаль, Україні не вистачає інвестицій в інфраструктуру, логістичні комплекси, транспортний склад. Але щоб гроші прийшли, інвесторам потрібна впевненість у завтрашньому дні, щоб вони могли спокійно тут реалізовувати свої проекти. Ось тоді і почнеться розвиток переробної промисловості та підвищиться ефективність аграрного сектора України.

– Як ваша компанія закінчує цей рік? Наскільки він був успішний і які основні результати?

– Цей рік був дуже плідний, але одночасно складний. Аграрний фонд закінчить його з виконанням фінансового плану близько 102%. Відповідно, всі дивіденди, які заплановані, будуть сплачені вчасно і в повному обсязі.

За форвардної програми (закупівля майбутнього врожаю) ми законтрактували 666 тис. т зерна врожаю 2017 року. З них продовольче зерно – близько 479 тис. т. Загальна сума контрактів – 2,9 млрд грн. Це найбільша сума фінансової підтримки, яку ми як державне підприємство, надали агровиробникам. При цьому більшість наших клієнтів – це малі та середні агропідприємства.

Крім того, цього року у нас з'явилася нова програма - Аграрний фонд брав участь в придбанні і реалізації мінеральних добрив. На це ми направили понад 1,6 млрд грн. і закупили приблизно 220 тис. т. На сьогоднішній день понад 60 тис. т мінеральних добрив вже реалізовано в рамках осінньої посівної.

– Які результати принесла програма з постачання добрив на ринок?

– Навесні 2017 року на українському ринку виник дефіцит мінеральних добрив. Причиною, як ви пам'ятаєте, було закриття декількох заводів, зокрема, в Рівному і Черкасах. Одночасно з цим на український ринок почалися активні поставки добрив вітчизняного виробництва. Після численних нарад на рівні Кабінету Міністрів України, було прийнято рішення, що Аграрний фонд візьме участь в покупці і реалізації мінеральних добрив українського виробництва. Це був новий для нас напрямок, але вигідний з економічної точки зору, оскільки до кінця весни-початку літа падала ціна на газ, собівартість добрив знижувалася і ціна закупівлі теж. У цей момент ми почали входити в програму і накопичувати на складах міндобрива.

Зазначу, що ми продаємо добрива не посередникам, а саме сільгоспвиробникам, і в першу чергу тим, з якими співпрацюємо по форвардній програмі. Також ми працюємо з сільгоспвиробниками, з якими не розрахувалися хімзаводи і не поставили добрива.

Таким чином, завдяки програмі Аграрного фонду хімічні заводи змогли відновити свою роботу, а аграрії - отримали добрива, які були їм потрібні.

– А чому ці заводи встали?

– Ми не розбиралися в причинах, чому встали заводи. Це не наш профіль. Але я впевнений, що багато речей були пов'язані з газом, з ціною на газ, з газовими сховищами.

– А де ви газ взяли?

– Аграрний фонд не торгував газом, хоча і була модель, коли можна було за толінговою схемою придбати газ і поставити його на заводи, а оптом вже відбирати продукцію. Але під час всіх нарад, які проходили в Кабінеті міністрів, від цієї моделі відмовилися. Аграрний фонд вклав кошти в покупку міндобрив. А вже компанія-трейдер, яка входить в групу, розподіляла ресурси для покупки газу, для покриття боргів по зарплатах і так далі.

– Яку частку зараз займають російські добрива на ринку?

– Якщо брати азотну групу, то російські добрива становлять понад 30%. Решта – це українські. Ще є трохи з Європи.

– Що повинен зробити аграрій для того, щоб купити у вас добрива?

– Потрібно подати заявку в будь-який регіональний відділення або в центральний офіс. Ми відкрита і клієнтоорієнтована компанія, намагаємося оперативно приймати рішення і максимально задовольняти потреби клієнтів. У нас розроблені механізми, коли добрива ми продаємо не тільки за грошові кошти, а й можемо обміняти на зерно на спотових умовах або реалізувати їх в рамках форвардної програми.

– Які сегменти ринку перспективні для розвитку? На чому зосередити увагу в агросфері?

– Ми будемо займатися своєю обов'язковою програмою – покупкою продовольчого зерна і реалізацією продукту його переробки – борошна. І тут плануємо збільшити нашу частку на ринку. Крім того, ми сконцентруємо зусилля на роздрібі, на фасованій продукції. Якірним продуктом було і залишається борошно, але на полицях магазинів є і інші наші продукти – гречка і вівсяні пластівці. А у 2018 році ми плануємо розширювати лінійку бакалійної продукції – рис, цукор і т.д.

– Чи розглядаєте можливість власного виробництва?

– Розглядаємо різні моделі. Зараз ведемо переговори з турецькою компанією – одним з виробників млинового обладнання. Розглядаємо можливість побудови сучасного млинового комплексу. При цьому дуже намагаємося залучити турецьке фінансування під цей проект. Найближчим часом, думаю, зможемо укласти контракт на поставку млинового обладнання. А на будівництво і введення в експлуатацію цього об'єкта піде близько року.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview