Український фермер поділився секретами приготування козячого сиру

Олександр Бабін – інженер лісового господарства та аграрний менеджер. Довгий час працював у міжнародній компанії, але в один момент вирішив змінити вид діяльності, оскільки захотів створити щось своє. Вибір зробив на користь фермерства, оскільки впевнений, що це саме той напрям, де можна реалізувати таку мету, пише uatv.ua.

Свою справу Олександр Бабін почав із того, що завів двох кіз.

“Вони давали неймовірно смачне молоко, це переконало мене в тому, що варто збільшити стадо. Тоді я планував просто продавати молоко, – згадує він. – У 2013 році я запросив до себе волонтера зі Швейцарії, сировара з тридцятирічним стажем. Він багато чому навчив мене, дав основи теорії сироваріння, привіз багато літератури”.

Так, починаючи з малого, український фермер освоїв нову для себе справу. Він переконаний: зварити сир просто дотримуючись технології – неможливо. Сир потрібно відчувати.

Зараз Олександр разом зі своєю дружиною виготовляють напівтвердий Шеврет трьох термінів визрівання: молодий (3 місяці), середній (6 місяців) і старий (рік). Цей термін безпосередньо впливає на смакові якості продукту.
“Також ми готуємо м’який сир з білою пліснявою – Бруно, а ще Капріно – сир із біло-сірою пліснявою. Вони визрівають від півтора до двох місяців, мають грибний смак, – розповів фермер. – Фреш-сир Боулінг не визріває. Його фасують в баночку у вигляді кульок і заливають соняшниковою олією. Він представлений у чотирьох видах: класичний, з в’яленими помідорами, з часником і зі спеціями”.

Фермі Олександра Бабіна вже понад 10 років. Сьогодні на ній тримають 180 дійних кіз.
Тут розводять зааненську породу – найпопулярнішу в світі. За словами фахівців, ці кози найбільші та дають найбільше молока.

Олександр Бабін вважає, що в козівництві немає канонів чи певних правил.

“Кожен фермер бачить свій бізнес по-своєму і по-своєму його веде. Це навіть творчість”, – говорить він.

Також фермерське господарство, крім сирів, виробляє мило з козячого масла, якому немає аналогів у світі. За словами Анни Бабіної, до них уже надходили замовлення на це мило з-за кордону.

“Цей продукт повинен залишитися у нас в Україні та принести користь вдома”, – переконана вона.

Головну “місію” свого фермерського господарства Олександр Бабін бачить у тому, щоб дати можливість нашим людям насолоджуватися натуральною та корисною продукцією.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українцям продають фальсифіковане вершкове масло

За результатами експертизи українського вершкового масла 70% перевіреної продукції-фальсифікат, зазначають експерти центру ТЕСТ, пише ТСН.

Згідно з результатами, виробники економлять на молоці та підмішують у масло рослинні олії, але про це не зазначають на етикетці продукту.

Як твердять експерти, без лабораторних досліджень покупцеві відрізнити натуральне масло від підробки практично неможливо, адже ідентифікувати фальсифікат на смак, запах чи колір споживач не може.

Щоб провести експертизу спеціалісти купили десяток вершкових масел. Для об’єктивності продукцію обирали навмання. Отримані результати лабораторного тесту справді шокували. Після прирівняння реальних результатів дослідження та даних на етикетці продукції експерти зазначили, що насправді не йдеться про жодні вершки. Перевірка показала, що 21 із 30 виробників обманюють споживача. Навіть ті, що на етикетці вказують ГОСТи та ДСТУ. Справжнє масло - те, яке роблять повністю із коров’ячого молока. Але як вже зазначалось, відсотки місткості самостійно визначити неможливо.

Утім, існують способи, які допомагають зменшити шанси натрапити на фальсифікат. Не купувати на стихійних ринках, не брати дешевий продукт та не звертати увагу на консистенцію. Справжнє вершкове масло з холодильника завжди буде твердим, на відміну від спреду, де є рослинні жири.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

У селі на Київщині виготовляють елітну фуа-гра

В селі Луб’янка Київської області зі старого покинутого колгоспу створюють інноваційний кластер. Тут виготовляють елітну фуа-гра, коптять рибу, вирощують птахів. А ще відкрили дві лісопилки та картонне виробництво, повідомляє shotam.info.

Щоб витримати конкуренцію і співіснувати на одній території, Євген Кожушко об’єднався з місцевими підприємцями Іваном Завірюхою і В’ячеславом Довженком в кластер “Луб’янські фермери”. Тепер створили цілий ланцюжок: і вирощують, і мають забійний цех і підготовку готового продукту для великих торгових мереж і ресторанів. До речі, крім вишуканої курятини, можуть похвалитися ще й ексклюзивної цесаркою. Зараз підприємці постачають свою продукцію в елітні київські ресторани та магазини.

А нещодавно до їхнього союзу приєднався французький фермер. Та залишився жити у Луб’янці. Підприємці разом воюють з конкурентами. А на роботу до них приїжджають зі всього району.

“Хочу платити податки у цьому селі та бачити, як вони реально працюють!”, – переконаний Євген Кожушко.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Україні відкрили найбільший у світі притулок для свійських тварин

Найбільший у світі притулок для свійських тварин – в Україні. Під Львовом живуть 200 тварин, які уникли бійні, пише shotam.info.

Ці корівки та свинки ніколи не підуть на м’ясо. Тут є коні, віслючки, та навіть страуси. Хазяйка притулку Олександра Левицька збирає тварин по всій країні. Тепер їх чухають та пестять.

8 років тому жінка викупила першого коня, котрого везли на бійню.

“Цей кінь важко працював усе життя, і ми просто хочемо, аби зараз він жив і насолоджувався”, – говорить Олександра Левицька.

Притулок існує коштом пожертв з усього світу. А працюють безоплатно шість волонтерів. Олександра відкрила філіали притулку у Дніпрі та Миколаєві. Жінка планує займатись зоотерапією для дітей.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Селекціонер розповів про унікальну технологію вирощування екзотичних фруктів в Україні

Український селекціонер Анатолій Патій вирощує у своїй теплиці-термосі банани, апельсини, мандарини й ананаси всього в декількох кілометрах від Києва. Причому ці фрукти можуть спокійно сусідити на одному дереві. Про свій бізнес на екзотичних фруктах підприємець розповів UATV.

За його словами, до революції 1917 року під Уманню було 1,5 км теплиць. У них росли ананаси, лимони, інжир, апельсини. Тоді Україна експортували до Європи 3 тисячі плодів ананасів на рік, але з приходом Радянського Союзу все було знищено.

Зараз же пан Патій робить все для того, щоб відновити потенціал нашої країни в цій галузі. Він побудував теплиці, де вирощує фрукти за екостандартами.

“Теплиця повністю закрита, ми не використовуємо жодних шкідливих хімічних речовин, беремо чисту воду зі свердловини 46 метрів. З шкідниками ми боремося тільки екологічно чистими біологічними препаратами. Використовуємо перегній, біогумус. У результаті отримуємо прекрасний продукт, який можемо експортувати в Європу: величезні врожаї банана, ананаса, апельсина, мандарина в Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській областях”, – розповідає селекціонер.

Анатолію Патію вдалося не тільки вирощувати в Україні екзотичні фрукти, а й створити унікальну технологію, 30 проектів якої вже купили за кордоном і 757 проектів – в Україні.

“Мої лимони ростуть в Іспанії і Італії на плантаціях. З Арабських Еміратів приїжджав шейх, відвіз 20 штук моїх карликових бананів в Кувейт. Практично у всіх країнах СНД є саджанці моїх цитрусових”, – говорить Анатолій.

Нашому героєві неодноразово пропонували виїхати за кордон і там розвивати свою технологію, але йому не хочеться їхати, тому що для нього цінне зробити щось в Україні й передати це людям. Українці повинні зрозуміти, що наша земля – золота, такої землі немає ніде.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Селище на Закарпатті в рік виробляє 200 тонн паприки

У Великій Добрині кожна друга сім’я вирощує перець. Це – папрична столиця України. В рік селище виробляє 200 тонн перцю. І продає по всій Україні та у сусідню Угорщину, пише shotam.info.

Один кілограм червоного золота коштує 180 гривень. Започаткували навіть власну торгову марку. З Великої Добрині перестали виїжджати на заробітки.

“Бо коли з’являється перспектива кращого життя, люди не хочуть їхати”, – пояснює підприємець Йозеф Раті.

І власним коштом тут ремонтують дороги та будують мости.

“Ми все власноруч будували, цілими сім’ями виходили”, – говорить сільський голова Іван Попка.

Тут п’ятизіркові будинки для літніх людей та лікарні. Та величезна сонячна електростанція на Закарпатті. А добринці навіть встановили пам’ятник бабусі із паприкою.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview