174499

Узбекистан відновив імпорт українського цукру

За повідомленням Міністерства економічного розвитку та торгівлі на офіційний запит від Національної асоціації цукровиків України, Узбекистан поступово розпочав митне оформлення товарів українського походження, які попередньо були заблоковані.

За даними НАЦУ «Укрцукор», починаючи з середини листопада цукор та інші вантажі, що надходили до Узбекистану з України,  перестали розмитнювати. Саме тому асоціація звернулась до Міністерства економічного розвитку і торгівлі та Міністерства аграрної політики і продовольства України з проханням владнати ситуацію, адже, на сьогоднішній день Узбекистан залишається основним імпортером українського цукру.

«Станом на сьогодні, ми маємо підтвердження від цукрових компаній та заводів, що процес розмитнення розпочався і маємо надію на подальше «потепління» торговельних відносин, адже навіть з урахуванням всіх труднощів, 47% від всього об’єму експорту цукру за листопад були здійснені саме до Узбекистану», - прокоментувала заступник голови правління НАЦУ «Укрцукор» Руслана Бутило.

Відтак, за листопад поточного маркетингового року українські виробники експортували 70,5 тис. т цукру, що на 21% більше ніж попереднього місяця. Лідером залишається Узбекистан, на долю якого припадає 47% поставок. Окрім того, посилили свої позиції Азербайджан та Лівія, на які приходиться 14,5% і 7,4% відповідно.

НАЦУ «Укрцукор» висловлює вдячність Міністерству економічного розвитку і торгівлі та Міністерству аграрної політики і продовольства України за вирішення проблеми з розмитненням українського цукру в Узбекистані.

Нагадаємо, за перші три місяці 2018/2019 МР експортовано 139,9 тис. т цукру.
Станом на 10 грудня виготовлено 1,6 млн т цукру та перероблено 11,6 млн т цукрових буряків. 28 цукрових заводів уже завершили виробництво.

Затверджено методичні вимоги у сфері насінництва

Методичні вимоги поширюються на насіння пшениці м’якої, пшениці твердої, пшениці полби, пшениці спельти, жита, тритикале, ячменю, вівса, рису, проса, гречки, а також кукурудзи і сорго в частині показників сортової та фізичної чистоти, вмісту насіння інших видів культурних рослин і бур’янів та застосовуються органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, науково-дослідними установами, аудиторами із сертифікації (агрономами-інспекторами), суб’єктами насінництва та стосуються зареєстрованих в Україні сортів (гібридів) та їх батьківських компонентів зернових культур в частині здійснення сертифікації насіння.

Методичні вимоги розроблені з метою імплементації положень Директиви Ради ЄС 66/402/ЄЕС про реалізацію насіння злаків та Насіннєвих схем сортової сертифікації насіння Організації економічного співробітництва та розвитку, призначеного для міжнародної торгівлі, переглянуті та схвалені рішенням Ради ОЕСР C(2000)146 від 28 вересня 2000 року.

Також, чітко визначені вимоги:

-         до вирощування зернових культур;

-         до сортових якостей насіння;

-         до посівних якостей насіння.

Наказ набрав чинності з 23 листопада 2018 року.

Ефективно та прибутково: користь IT-технологій для агробізнесу

В одному господарстві на Чернігівщині вирішили вдосконалити технологію точного землеробства у вирощуванні озимої пшениці, аби отримувати більші врожаї. Для цього закупили високоточ­ну сівалку, провели аналіз ґрунту та на основі його результату інвестували у додаткові добрива та засоби захисту рослин. Утім, незважаючи на всі ці заходи, культура продемонструвала на полі середню продуктивність — тобто результат був далеким від того, на який орієнтувалися при розробці технології.

Залучення зовнішніх консультантів допомогло виявити помилку, якої припустилися у господарстві. Виявилося, що головний агроном знехтував рекомендацією провести боротьбу з плужною підошвою, оскільки вважав, що це не варте додаткових інвестицій і часових затрат. Обираючи між проведенням глибокого рихлення і точним посівом, агроном обрав другий варіант.

Так, агрофірма зекономила близько $12 на гектарі — саме у таку суму обійшлося б додаткове проведення глибокого рихлення. Але в той же час господарство недобрало по врожайності близько 1,2 т озимої пшениці з кожного гектара, або понад $200 при закупівельній вартості зерна $170. «Таких прикладів чимало: господарства інвестують у точне землеробство, а замість очікуваного підвищення прибутків та ефективності діяльності отримують збитки», — розповідає директор з розвитку бізнесу компанії «Агроскоп Інтернешнл» Олексій Стеценко. На його думку, основна причина виникнення подібних ситуацій полягає у тому, що впровадження точного землеробства відбувається безсистемно.

Українські сільгоспвиробники мають змогу вибирати провайдера, який допоможе впровадити той чи інший елемент точногоземлеробства: переобладнати та замінити сівалки, обприскувачі чи трактори, отримати агрономічний супровід тощо. Однак отримати всі елементи системи та методику визначення фінансових результатів досить складно — бракує компаній, які компетентні надати весь спектр послуг. Безсистемність призводить до того, що дуже незначний відсоток агрокомпаній розуміє, які зміни відбудуться після впровадження технологій точного землеробства, як і на якому етапі змінюється собівартість вирощеної продукції. Щоб зрозуміти, як підвищити врожайність і при цьому знизити вартість кожної вирощеної тонни, варто прослідкувати логічний ланцюжок впровадження технології точного землеробства.

Основні помилки

Існує низка помилок, яких припускаються аграрії при впровадженні систем точного землеробства. Перша полягає у тому, що господарства починають із контролю витрат пального і телематики, а не з розуміння того, що відбувається з ґрунтом. Друга — аграрії намагаються використовувати безкоштовний GPS-сигнал замість використання системи RTK. Третя — інвестують гроші у дорогі високоякісні машини й апарат. За ним слідувала технічна революція. Після неї сільгоспвиробники — зде­ більшого великі компанії — почали впроваджувати інновації, пов’язані з менеджментом, управлінням кадрами та капіталом.

Останні п’ять­сім років відбувається наступний етап — впрова­ дження інновацій з використанням про­ грамних продуктів і технічних засобів: систем точного землеробства, сівалок точного висіву, систем управління сіль­ госптехнікою з прив’язкою до системи GPS або власної системи RTK. Завдяки впровадженню вищеперерахованих етапів середня врожайність основних зернових та олійних культур з 1997 року зросла мінімум на 30%, а по деяких культурах майже вдвічі, як кукурудзи, — з 3,5 до 6,5 т/га. Відповідно знизилася собівартість кожної вирощеної тонни, конкурентоспроможність продукції під­ вищилася, заробітки компаній збільши­ лися, і вони мають можливість збільши­ ти витрати на впровадження інновацій.

«Усі етапи послідовні та логічні, але унікальність впровадження їх в Україні полягала в тому, що перші два впрова­ дили набагато швидше, ніж це відбу­ валося у Західній Європі та Америці: п’ять­сім років на впровадження кож­ ного етапу у нас і десятиліття в Європі чи Америці», — зазначає Стеценко.

Таким чином, впровадження цифрово­го етапу в Україні розпочалося майже одночасно з Європою та Америкою. Унікальність четвертої стадії розвитку полягає у тому, що в Україні завдяки агрохолдингам із земельним банком понад 20 000 га впровадження цих інно­вацій відбувається швидше і раніше, ніж у «пересічних» фермерських господарствах чи об’єднаннях від 1000 га Захід­ ної Європи або господарствах Північної Америки. До того ж вплив цифрових інновацій на бізнес можна виміряти.

Українському агросектору властива ще одна особливість впровадження систе­ ми точного землеробства, яка пов’язана з тим, хто є її носієм. «Точне землероб­ ство принесли технічні компанії, лідери ринку, які використовують його у першу чергу для просування власних про­ дуктів і відповідно впроваджують його з огляду на технічну складову аграрної науки й аграрної технології, — пояснює Стеценко. — Тому в господарствах точне землеробство іноді зупиняється на етапі технологічного тюнінгу висівних агрегатів». Переваги очевидні — госпо­ дарства економлять посівний матеріал, добрива та засоби захисту рослин.

Але при цьому часто поза увагою залишається  агрономічний  супровід, що безумовно призведе до підвищення врожайності та зменшення собівартості. Щоб зменшити цей дисбаланс у впро­ вадженні технології точного землероб­ ства, господарствам потрібно розпоча­ ти з вивчення ґрунту — що відбувається з його родючістю, ущільненням на полі, із живленням сільгоспкультур і чи всім  їм у сівозміні вистачає основних еле­ ментів та мікроелементів.

Маючи таке розуміння, господар може або підвищи­ ти врожайність, або зменшити витрату тих чи інших елементів технологій, які зараз перебувають у надлишку, — на­ приклад, у південних регіонах це може бути фунгіцидний захист, де сонце відіграє більш значну роль, ніж хімічні продукти. У регіонах Західної України з високим забезпеченням вологи це може бути вища густота посівів, яка приведе до зростання врожайності. Фо­кусування роботи з основним засобом сільгоспвиробництва — землею без до­даткових чи з незначними інвестиціями у засоби захисту рослин і мінеральні добрива зможе підняти врожайність на 15–20%.

Обовязкові ланки

Існують три пріоритетні етапи при впро­вадженні точного землеробства. У пер­шу чергу потрібно вивчити основний актив господарства — ґрунт. Для цього, зокрема, скласти карту його ущільнен­ ня — вартість такої послуги коливається в межах $5–20/га залежно від вихідних умов. Отримавши 3D­карту ущільнення ґрунту на своїх полях і провівши роботи із боротьби з ущільненням — глибоке рихлення, руйнування плужної підошви, господарство може отримати  надбав­ ку по врожайності на 10–20%, більше нічого не міняючи — ані засоби захисту рослин, ані удобрення. Наприклад, гос­ подарство з високим рівнем агротехніки отримує в середньому 8 т/га кукурудзи. Збільшення врожайності на 15%, або 1,2 т/га при вартості закупівлі кукуру­ дзи у сільгосппідприємствах $140–150 принесе господарству прибавку $160–170/га.

Також важливо визначити потенціал поля — який максимальний урожай воно може давати. «В одному господар­ стві, з яким ми співпрацюємо, врожай­ ність у межах одного поля коливалася від 5 т/га до 13,5 т/га. Враховуючи, що на ньому один тип ґрунту, один тип клімату, господарство має зрозуміти, чому така різниця, та розширити зони з найбільшою врожайністю», — радить Стеценко. Для цього потрібно створити карту врожайності за допомогою опції монітору врожайності, яку мають ком­ байни, визначити родючість ділянок і на їх основі сформувати для кожної з них норму висіву та удобрення. Ці дії можуть дати господарству приблизно третю частину врожаю від різниці між абсо­ лютним потенціалом поля і поточним рівнем врожайності.

Наступний етап — вдосконалення висівної техніки. Механізатору досить складно витримати паралельність руху сівалки при розвертанні на полі, а відтак — важко уникнути перекриття рядків, при яких відбувається пере­ криття висівного матеріалу і надмірне загущення культури, що призводить до зменшення врожайності. Інвестиції у тюнінг сівалок залежно від  кілько­ сті рядків сівалки на кожен сошник і рядок можуть становити $1200–2500. Зробивши його, господарство далі може зекономити 5–7% від собіварто­ сті вирощування на економії посівного матеріалу та за рахунок оптимальної густоти на полі.

Третій обов’язковий етап — живлення. Провівши агрохімічне обстеження ґрунтів, господарство обере правильне агрономічне рішення: під поля з висо­ким потенціалом родючості внесе біль­ше добрива, що призведе до зростання врожайності, на поля із значно мен­ шим потенціалом родючості застосує заощадливу технологію, яка дозволить при зменшенні густоти вирощування, посіву отримати максимальний уро­жай, але при цьому витратити на тонну вирощуваної продукції менше. Загалом впровадження цього елементу техноло­гії приводить до економії в середньому 8% коштів на кожну тонну і показує результат у перший рік.

Що далі

«Наступним етапом, на мій погляд, має стати поєднання усіх чинників, що впливають на сільське господарство,  у єдину систему — об’єднану циф­рову платформу, — вважає Стецен­ко. — Вона допомагатиме кожному працівнику — як робітнику в полі, так і топ­менеджеру у штаб­квартирі агрохолдингу, розуміти свій КРІ, бачити, на якому етапі досягнення своїх цілей він перебуває, та усвідомлювати, як дії впливають на результат, за яким його пізніше будуть оцінювати». Із програмних продуктів фахівець рарадить сучасну ERP­систему (Enterprise Resource Planning System), яка дозво­лить аграріям відстежувати собівартість вирощеної продукції окремо по кожному полю.

Також необхідний програмний продукт для дистанційного моніторингу стану полів — будь­який, що аналізує дані за індексом NDVI. Ще один — мо­більний додаток чи веб­сервіс, який видає точний прогноз погоди для по­треб планування польових робіт. Най­більш перспективними є продукти, які дозволять аграрію приймати щоденно рішення, що базуються на інформації кількагодинної свіжості. Наприклад, приймати рішення про вечірнє обпри­скування та діючу речовину, що буде використовуватися, на основі ранково­го обльоту полів за допомогою БПЛА. Період окупності впровадження систе­ми точного землеробства залежить від його комплексності. У середньому це чотири­п’ять років.

«Віддачу можна моніторити щоденно й мало не щогодинно, контролюючи певні показники, — додає Стеценко. — Але господарства повинні розуміти, що швидкого повернення інвестицій не буде і це гра у довгу, результатом якої буде зміна продуктивності господа­рювання.

Джерело: landlord.ua

Українська митниця заблокувала постачання білоруських добрив

В даний час на прикордонних станціях переадресації зупинено близько 60 вагонів компанії «БНХ Україна», більше 20 вагонів компанії «Санагро», 2 вагона компанії «Агророзквіт», ймовірно, й інших операторів. Серед імпортованих товарів – комплексні добрива, КАС та інші добрива, пише Інфоіндустрія.

Очікується, що до вівторка будуть заблоковані вже до 200 вагонів з білоруськими добривами на станції Сарни, Коростень, Сновськ та інших.

Зупинені всі партії добрив, незважаючи на те, що більша частина товару — NPK з низьким вмістом азоту білоруського виробництва. Крім вимоги сплати мита, зразки зі всіх партій товару підлягають здачі на аналіз на предмет вмісту азоту.

Вимога Держмитниці полягає в сплати імпортером антидемпінгового мита, не залежно від країни походження. Митники посилаються на лист з управління, які не пред'являється.

Нагадаємо, з 28 березня 2018 року на азотні, комплексні (NPK) суперфосфат, амофос і інші NP-добрива, в яких міститься не менше 28% амонійного та нітратного азоту, походженням з Росії або не мають сертифікату походження, була введена антидемпінгове мито 42,96%. Мито не поширюється на продукцію, вироблену в інших країнах у тому числі в Білорусі.

Є відомості, що аналогічні проблеми почали відчувати і імпортери добрив і з інших країн, включаючи тих, хто завозить товар морським шляхом.

Скільки можна купити хліба на середню зарплату

Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбук голова Асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.

На основі данних Держстату щодо середньої зарплати та ціни на білий хліб із муки І сорту по кожному регіону окремо, експерти підрахували, що на початок листопада цього року українець міг собі дозволити купити 547кг білого хліба, а минулоріч – 574кг. Лише в 4 регіонах, за рік збільшилася купівельна спроможність, яка вимірюється білим хлібом, а в 21 регіоні вона впала.

Якщо дослідити потенційне збільшення споживання білого хліба за рік по областях, то рейтинг виглядає так: місто Київ +29кг, Харківська область +27кг, Київська +23кг і Волинська +2кг.

А в трійці регіонів із зменшення споживання пшеничного хліба за рік цифри жахливі: Полтавська область -84кг, Кіровоградська -79кг і Запорізька -72кг. Далі йдуть: Вінницька -50кг, Миколаївська -48кг, Закарпатська -43кг, Хмельницька -41кг, Черкаська -37кг, Донецька і Сумська по -36кг, Херсонська -34кг, Луганська -32кг, Львівська і Івано-Франківська по -29кг, Чернігівська -28кг, Рівненська -23кг, Одеська -18кг, Дніпропетровська -17кг, Тернопільська і Житомирська по -7кг, Чернівецька -2кг.

ТОП-3 регіонів, у яких на початок листопада 2018 року можна придбати найбільше білого хліба на середньостатистичну зарплату виглядає наступним чином: Київ – 713кг, Одещина – 670кг, Дніпропетровська – 592кг.

Трійка регіонів, у яких білого хліба за середню зарплату можна придбати найменше, така: Житомирщина – 395кг, Черкащина – 413кг, Тернопільщина –417кг. Тобто різниця між Житомирською областю і Києвом складає цілих 318кг хліба.

А між першими та останніми опинились: Сумська область 428кг, Чернівецька 432кг, Чернігівська 435кг, Волинська 436кг, Закарпатська 440кг, Херсонська 442кг, Івано-Франківська 443кг, Хмельницька 445кг, Кіровоградська 458кг, Рівненська 465кг, Вінницька 481кг, Луганська 484кг, Київська і Львівська по 506кг, Полтавська 522кг, Миколаївська 558кг, Харківська 569кг, Донецька 584кг і Запорізька 586кг.
Хліб – основа раціону людей, які живуть на території сучасної України вже 7500 років, починаючі з трипільської культури.

Депутати готуються запровадити «дикий» ринок землі

Про це на брифінгу зазначив народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин Вадим Івченко, пише agroportal.ua.

За його словами, законопроектом №9355-5 пропонується не продавати землю до 1 січня 2020 року.

«Депутати готуються до того, щоб при голосуванні цей законопроект не набрав відповідної кількості голосів. При цьому немає жодних правил гри та розуміння, як саме відбуватиметься обіг земель сільськогосподарського призначення після відміни мораторію», — констатує Вадим Івченко.  

За його словами, як результат таких рішень, в Україні запуститься «дикий» ринок землі, що вплине на угоди, які підписують українці щодо оренди, а також відбуватиметься монополізація цього ринку, і цілком можливо невдовзі земля опиниться у 100 великих компаній.

Читайте також: Аграрії проти продовження мораторію на продаж землі

«Батьківщина» буде наполягати на тому, щоб наступного тижня законопроект про продовження мораторію було проголосовано. Наполягати, щоб він максимально швидко пройшов Аграрний комітет. Ми маємо дати посил фермерству, одноосібникам, бізнесу, що наступний рік буде під мораторієм», — резюмує парламентарій.

Читайте також: Продовження земельного мораторію спровокує "бюджетний Чорнобиль"

Нагадаємо, у Верховну Раду внесли п'ять законопроектів про продовження мораторію на продаж землі