В Україні планують відстежувати рух зерна

Про це розповів голова Держпродспоживслужби Володимир Лапа в ексклюзивному інтерв’ю AgroPolit.com.

Раніше існувало дві системи збору статистичної інформації щодо наявності зерна — дані Держстату й декларування у Держсільгоспінспекції.

Коли велася робота над постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та положеннями центральних органів виконавчої влади, які створені на базі колишніх служб та інспекцій, це питання випало з уваги.

"Це відбулося невипадково, тому що немає потреби двічі запитувати у аграріїв одну й ту ж саму інформацію різними державними органами виконавчої влади. Наскільки ми знаємо, Держстат удосконалює свої форми звітності, зокрема, щодо моніторингу наявності зерна у розрізі класів, для того, щоб мати інформацію не лише про кількісний, а й про якісний склад зерна, що важливо з точки зору забезпечення продовольчої безпеки", — розповів голова Держпродспоживслужби.

І додав, що другий момент стосується державного контролю.

"Цю функцію залишили за нами, але реалізувати її в рамках чинного законодавства вкрай проблематично. Це пов’язано з тим, що такий контроль можна здійснювати через планові заходи — але це не частіше, ніж раз на два роки. Другий варіант — за обґрунтованою скаргою фізичної особи. І зрозуміло, що на елеваторах зберігачі зерна, як правило, не фізичні, а юридичні особи. Тобто маємо таку низку сфер, де позаплановий контроль у рамках чинного законодавства є практично неможливим. Але в нас є звернення на недобросовісні дії з боку елеватора. І коли скарга від юридичної особи, то ми не маємо права виходити на перевірку. Я думаю, що в даному випадку слід вносити зміни до Закону України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідні пропозиції ми будемо відпрацьовувати на рівні органів виконавчої влади", — підсумував Володимир Лапа.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Експериментальна ділянка: що нового вирощують українські фермери

Фермерство – більше не нудне заняття: фермерами стають і молодь, і топ-менеджери. Вони вирощують не тільки «борщовий набір», а й незвичайні овочі, ягоди, зелень і спеції, що стають все більш популярними в мешканців великих міст. Поки що обсяги такого врожаю порівняно скромні й заробляти виходить далеко не у всіх аграріїв-сміливців. Mind вивчив чотири фермерські новинки, з якими намагаються познайомити споживача. Що вдалося, а що ні українським фермерам?

Як з куща: лохинаЭкспериментальный участок: что нового выращивают украинские фермеры

 

Хто вирощує і скільки? Один з останніх трендів плодового-ягідних господарств в Україні – вирощування лохини. Лідером стала Житомирська область – під цю культуру тут відведено 400 га. Також великі площі посадки ягоди у Волинській і Київській областях.

Минулого року в Україні зібрали понад 1300 тонн цієї ягоди – майже на 25% більше, ніж позаминулого. За оцінками «АПК-Інформ», сумарні площі лохини в Україні становлять понад 1000 га, що майже в 1,5 раза більше, ніж, наприклад, займає малина.

Для кого? Понад 85% лохини українського виробництва йде на експорт. Основні покупці – Нідерланди, Білорусь, Польща, Австрія і Великобританія.

Скільки потрібно вкласти? Щоб висадити гектар лохини, буде потрібно $10 000–20 000. Перший промисловий урожай кущі дають на третій-четвертий рік і потім плодоносять до 50 років. З 1 га можна зібрати до 12 тонн ягоди.

Скільки можна заробити? Витрати на вирощування кілограма лохини становлять 10–15 грн. При цьому в сезон у роздробі лохину продають по 250–350 грн за кілограм, оптова ціна закупівлі – від 80 грн за кілограм.

Які перспективи? Щоб наситити внутрішній ринок, на думку засновника розплідника «Брусвяна» Ліліани Дмитрієвої, потрібно ще близько 6000–8000 га. Експерти вважають, що на такі обсяги фермери вийдуть через п'ять-шість років.

Лохина – явно «маркетингова» ягода. Вона нова для ринку, мода на неї сформувалася недавно, але вирощують її поки що мало. До того ж на відміну від полуниці/малини вона порівняно довго зберігається – до тижня. І добре піддається заморожуванню – не так страждають зовнішній вигляд і смакові якості, як, наприклад, у полуниці.

Модний паросток: спаржа

Экспериментальный участок: что нового выращивают украинские фермеры
 

Хто вирощує і скільки? За останні п'ять років в Україні потроїлися площі, відведені під вирощування спаржі. За даними «АПК-Інформ», зараз фермери культивують цей овоч на 70–80 га. Минулого року Україна зібрала близько 120–150 тонн аспарагуса.

Для кого? Основні покупці – мережі супермаркетів. Але у них великі партії закупівель – від 500 кг. Щоб запропонувати такі обсяги, фермеру потрібно вирощувати спаржу не менше ніж на 5 га. Невеликі партії поставляють до ресторанів і фермерських магазинів.

Скільки потрібно вкласти? Вартість розсади на 1 га становить близько $8000–10 000. «Перший промисловий урожай можна зібрати через два роки, окупити вкладення з 5 га – через п’ять років», – каже Юрій Марчук, власник фермерського господарства «Садовод». Він відвів під цю культуру 5 га.

Скільки можна заробити? З одного гектара фермер збирає близько 50 кг спаржі на день. Оптова ціна за кілограм – 100 грн. Збирають урожай з травня по червень, пагони зрізують кожні два дні в теплу погоду (за день паросток виростає на 10 см). Урожайність у перші роки становить 30–50, у наступні – 70–100 ц/га.

Спаржа, вирощена в Україні, вдвічі дешевша за імпортну. 450 г імпортної спаржі в роздробі продають за 170 грн, кілограм вирощеної в Україні коштує 180 грн.

Які перспективи? Щорічно в Україну завозиться не менше 1200 тонн спаржі – значить, місцеві фермери можуть як мінімум вдесятеро збільшити свої обсяги. Але куди перспективнішим вважається ринок ЄС: країни Євросоюзу щорічно додатково закуповують на зовнішньому ринку близько 50 000 тонн спаржі. А це майже в 330 разів більше, ніж загальний урожай спаржі в Україні. «При цьому споживання спаржі там щорічно збільшується на 10–15%. Але для експорту потрібно вийти на великі обсяги поставок, сертифікувати продукцію і вирішити питання логістики», – зазначає Тетяна Гетьман, експерт плодоовочевого ринку Східної Європи.

Бізнес у мініатюрі: пророщені зерна

Экспериментальный участок: что нового выращивают украинские фермеры
 

Хто вирощує і скільки? Мікрогрін – паростки люцерни, броколі, соняшнику, горошку, цибулі, гірчиці, амаранту, руколи і редиски віком від 7 до 14 днів. Експерти навіть приблизно не можуть підрахувати обсяги ринку. Напрямок ніхто не відстежує – він новий й нішевий для України. «Вирощують не лише класичні фермери, багато хто вирощує мікрогрін вдома, тому підрахувати обсяги ринку дійсно складно. У кожному великому місті декілька виробників, ми це бачимо по конкуренції за таких клієнтів, як ресторани», – говорить Наталія Рижкова, засновниця компанії «Мікрогрін».

Для кого? Замовники – мережі супермаркетів, ресторани (переважно для прикраси страв); профільний напрям – вегетаріанські кафе і магазини, а також деякі сервіси доставки продуктів харчування. Компанія «Мікрогрін» – єдина, чия продукція представлена ​​в мережі супермаркетів. Компанія співпрацює з мережею «Сільпо».

Скільки потрібно вкласти? Для вирощування потрібна теплиця і спеціальна система поливу і освітлення: різне насіння проростає за різної температури. На початковому етапі площа не так важлива – це стелажна система. «Площа нашого приміщення – 200 кв. м, стелажі в чотири-п'ять ярусів, але нам вже не вистачає потужностей – шукаємо приміщення побільше», – каже Рижкова. У компанії «Мікрогрін» у день збирають 30–50 кг. Урожай – цілий рік.

Скільки можна заробити? Вартість пророщених рослин – від 25 до 40 грн за 50-грамову упаковку. «Рентабельність може досягати 50%. Все залежить від того, хто твій клієнт, якщо налагодити системні продажі в роздріб – вийти на таку рентабельність реально», – вважає Антон Дундій, голова фермерського кооперативу «Родинний добробут».

Які перспективи? «Ми починали бізнес в 2007 році. Було складно – про такий продукт нічого не знали. Продавали маленькими партіями в ресторани, щоб познайомити споживача. Зараз про мікрогрін українці знають. Здорова і корисна їжа – модний тренд», – розповідає Рижкова. «Ринок у зародковому стані, але він дуже швидко розвиватиметься», – переконаний Андрій Дундій. Фермер має намір розпочати вирощування мікрогріну найближчим часом.

Легкий опт: шафран

Экспериментальный участок: что нового выращивают украинские фермеры
 

Хто вирощує і скільки? Минулого року майже три десятка фермерських господарств Херсонської області в якості експерименту висадили Crocus Sativa. З цієї рослини роблять найдорожчу в світі спецію – шафран. За даними організації UHBDP (займається розвитком плодового овочівництва в Україні. – Mind), яка підтримала цей експеримент, рослину посадили на 0,5 га.

В одному з таких господарств – ТОВ «Агрофокус» – під вирощування Crocus Sativa відвели 20 соток. «З першого врожаю зібрали 1,5 кг шафрану. Але продали лише 50 грамів, решту – роздали», – повідомили в компанії. Фермер Олег Демченко посадив Crocus Sativa на 5 сотках і зібрав 250 г прянощів. Йому вдалося реалізувати весь урожай.

Для кого? Спецію в основному купують кондитерські та ресторани з Києва, Харкова і Львова маленькими партіями: шафран фасують по 1–2 г, вага 5 г вважається вже оптовою закупівлею. «Вирощування шафрану – перспективне, але потрібно визначитися з ринком збуту. Українським ресторанам не потрібні великі обсяги – тут не так розвинена висока кухня», – каже Тетяна Гетьман.

Скільки потрібно вкласти? Для посадки 1 га потрібно від 20 000 до 30 000 євро інвестицій, а зібрати з нього згодом вдасться від 6 до 20 кг. Кожна така посадка потім дає урожай протягом семи-восьми років.

Шафран цвіте восени два-три тижні, кожна квітка – по два-три дні. Збирати квіти слід на світанку, поки вони ще не розкрилися. На спецію йдуть рильця – їх потрібно дістати протягом трьох годин після розкриття квітки. Щоб отримати 1 кг спеції, необхідно вручну зібрати не менше 100 000 квіток і витягнути близько 400 000 тонких червоних волосків.

Скільки можна заробити? В Україні фермери продавали шафран по $5 за грам. Шафран, вирощений у ЄС, коштує 12–15 євро/г, в Ірані та Індії, де збирають квітки масово, – $1,5–2/г. Але вартість спеції вищої якості може досягати $65 за грам. У світі вирощується близько 300 т такої приправи. Лідер з  вирощування – Іран, він виробляє близько 90% спеції.

Які перспективи? Поки вирощування шафрану в Україні має експериментальний характер. Але клімат і ґрунт на півдні країни рослині підійшли. Наприклад, Олег Демченко цього року збільшив площі під шафран вп'ятеро – до 25 соток. Розраховує заробляти не тільки на спеціях, але і на продажу посадкового матеріалу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Усувають конкурентів: Україні не хочуть продавати закордонне насіння

Багато років українські аграрії вирощували, в основному, зернові (кукурудзу, пшеницю) і олійні культури (соняшник). Однак в останні роки прибутковість вирощування цих культур стала знижуватися, так як витрати на посівну і збирання постійно зростають, пишет UBR.

Наприклад, за даними Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», рентабельність вирощування соняшнику в 2015 році досягала 80%, а рік тому - тільки 63,5%. В цьому році, за оцінками експертів, цей показник може бути ще нижче.

Спроби заощадити на посівний і прагнення продати більше, нехай і за нижчою ціною, призвели до того, що сільгоспвиробники тепер шукають інші культури, які можуть забезпечити більший прибуток.

Виробництво не зростає

Згідно з уточненим прогнозом Мінагропроду, урожай зернових в цьому році буде на рівні 62 млн тонн. Цей результат нижче торішнього, так як кукурудзи і пшениці, які формують 80% валового збору, зібрали на 25 жовтня 2017 р менше, ніж очікувалося.

За словами гендиректора ТОВ «Харвіст-Холдинг» Дмитра Скорнякова, соняшник для України як тюльпани для Нідерландів. Але ця «лихоманка» поступово йде на спад.

«Ця культура залишиться однією з найприбутковіших, але є ряд культур, більш вигідних у вирощуванні. Це горох, кукурудза і соя. Соняшник в сівозміні дуже середня культура з точки зору рентабельності », - зауважив  Скорняков.

За його словами, компанія перейшла на вирощування гороху, сочевиці і нуту, так як більшість земель компанії розташовано на півдні країни в районі Маріуполя. Фермери в південних областях (Донецька, Миколаївська, Херсонська, Одеська, Запорізька) сидять на сівозміні пшениця-соняшник (це приблизно 5-7 млн ​​га). На жаль, це відбувається вже довгий час і грунти виснажилися. Спочатку аграрії намагалися замінити звичайний соняшник на так званий «евролайт», але тепер і він дає погані результати.

«Вирощування пшениці після соняшнику не дає аграріям нормально заробити, а тільки ледь зводити кінці з кінцями. Але вони сподіваються, що потім соняшник дозволить компенсувати недоотриманий прибуток», - зазначив гендиректор ТОВ «Харвіст-Холдинг».

В результаті аграрії поступово стали втрачати інтерес до соняшнику, намагаючись знайти адекватну по прибутковості заміну. А посіви соняшнику стали поширюватися далі на північ і захід країни, де клімат тепер дозволяє обробляти цю культуру.

Зате на півдні таким замінником стає горох, сочевиця і нут, так як особливо сочевиця добре переносить посушливий клімат, а заодно збагачує грунти необхідними для подальшої родючості речовинами.

«При тій же урожайності, що і у соняшнику і менших витратах у нас третій рік вирощується сочевиця», - сказав Дмитро Скорняков.

Замінник м'яса

За словами заступника міністра аграрної політики і продовольства України Ольги Трофімцевой, поки бобові як і раніше залишаються нішевими культурами, так як займають сукупно не більше 500 тис. га. Три чверті посівів займає горох, на другому місці квасоля і вже потім йдуть сочевиця, нут, люпин та інші.

Щороку виробництво цих культур збільшується і за прогнозами президента громадської спілки «Спільнота виробників і споживачів бобових України» Антоніни Скляренко, в 2018 році посівні площі збільшаться ще на 30%.

Є три причини для подальшого зростання виробництва. Величезний ринок збуту, тренд на здорове харчування в світі, а також здатність бобових відроджувати родючість грунту.

Наприклад, за даними Мінсільгоспу США, з 2014 по 2016 рік кожен американець став їсти м'яса на 6% більше, а продажі продуктів, що містять м'ясозамінники
, виросли за той же період на 16%, до $ 700 млн. У дослідницькій компанії Euromonitor International пояснюють це зростанням числа людей, які відмовилися від м'яса, але з іншого боку це говорить про пошуки нових джерел білка. У тому числі для тих, хто не може собі дозволити дороге м'ясо.

Якщо ще п'ять років тому ЄС не особливо цікавився імпортом бобових, то тепер, після напливу біженців в Європу там активно стали нарощувати імпорт сочевиці, нуту та інших культур.

«У цьому році Україна зібрала 1 млн тонн гороху і в 2018 році ми можемо стати другими в світі за кількістю вирощуваного гороху. Його вирощування не вимагає особливих знань, умінь або спеціальної техніки, а тому легко може бути застосоване як малими і середніми фермерами, так і великими агрохолдингами», - пояснила Антоніна Скляренко.

Але тут є один важливий стримуючий фактор - наявність якісного посівного матеріалу. Як розповів Дмитро Скорняков, наша селекція може дати такий матеріал тільки по гороху, а по іншим культурам українська наука сильно відстає від решти світу.

Здавалося б, можна купити необхідне насіння за кордоном. Але справа в тому, що основні виробники бобових (Канада, Бразилія, Аргентина) не хочуть ростити собі конкурента.

«Тому проблема покупки відповідного посівного матеріалу необхідної якості стоїть дуже гостро і стримує розширення площ під цими культурами. Тим часом питання якості - головне при визначенні ціни майбутнього врожаю», - розповів гендиректор ТОВ «Харвіст-Холдинг».

За словами Антоніни Скляренко, потрібно ще правильно зберігати насіння. Українські фермери нерідко стикаються з тим, що при закладці на зберігання бобові показують потенційну схожість на рівні 90%, а напередодні посівної - вже тільки 60-70%, що годиться тільки для продажу товару кінцевому споживачу, але не закладки в грунт.
 

Скільки можна заробити

Як відзначають експерти, ціни на бобові в світі зараз дуже привабливі. Так, за даними «УкрАгроКонсалт», нут в портах Причорномор'я коштує приблизно $ 940 / т. Квасолю на світовому ринку можна продати по $ 385 / т, сочевицю - по $ 400 / т, горох $ 250-260 / т.

«І в перспективі найближчих п'яти років вони можуть змінитися лише незначно», - вважає гендиректор «УкрАгроКонсалт» Сергій Феофілов.

Так як це товари сировинні, то на них ціни можуть падати, але незначно, тому що вже зараз, за ​​даними Товариства виробників і споживачів бобових України попит на бобові в світі перевищує пропозицію.

Але це не означає, що можна виростити продукт і його тут же у вас куплять. За словами Ольги Трофімцевої, треба знати, куди і що везти, враховуючи національні особливості споживання в різних країнах.

«В принципі можна продати все, питання, за якою ціною. Наприклад, можна віддати урожай перекупникові задешево, щоб він заробив свої $ 20 на тонні», - говорить Дмитро Скорняков.

Тому великі агрохолдинги, такі як «Харвіст-Холдинг» налагоджують прямі контакти з оптовиками в інших країнах, щоб обійтися без посередників. За словами Сергія Феофілова, такі компанії намагаються максимально близько дійти до кінцевого споживача, щоб максимально збільшити свою маржу. Вони доходять не тільки до великого, але навіть до рівня дрібного опту.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

ЄБРР може виділити агрохолдингу Косюка 25 млн євро на будівництво заводу

Про це йдеться в повідомленні банку, передає БизнесЦензор.

Відповідне рішення буде прийматися Радою директорів ЄБРР 29 листопада 2017 року.

Зазначений проект дозволить підтримати стратегію МХП з підвищення енергоефективності і поліпшення екологічного впливу на навколишнє середовище.

Загальна вартість проекту оцінюється в 27 млн євро.

Будівництво біогазового заводу спрямоване на використання відходів існуючих об'єктів птахівництва у Вінницькій області для виробництва біогазу, який буде використовуватися в якості альтернативного джерела енергії завдяки сучасним технологіям.

В результаті будівництва біогазового заводу очікується скорочення викидів парникових газів в еквівалентному обсязі 85,5 тис. тонн вуглекислого газу на рік.

"Миронівський хлібопродукт" є найбільшим виробником курятини в Україні. Займається також виробництвом зернових, соняшникової олії, продуктів м'ясопереробки. Продукція компанії реалізується під торговими марками "Наша Ряба", "Легко", "Бащинський" і Qualiko.

Засновником і мажоритарним акціонером компанії є український бізнесмен Юрій Косюк.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

На Полтавщині будують агропромисловий парк

Про це повідомляє  Elevatorist.com.

За словами Олександра Тимохи, заявлений термін функціонування парку складе 49 років. Будувати індустріальний об’єкт будуть в 3 етапи.

Перший етап передбачає будівництво елеватора, який планують здати в експлуатацію до кінця 2017 г. Далі на черзі – будівництво заводу з виробництва борошна і комбінату хлібобулочних виробів.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

На Рівненщині висадили першу плантацію фундука

Про це повідомляють Новини по-рівненськи.

Фундук насправді – окультурена форма або ж найкращий сорт ліщини, яку нерідко можна побачити в підлісках та листяних і мішаних лісах (ще популярні назви – горі?шник, лісови?й горіх). В багатьох країнах фундук розводять як культурну рослину. І ось ця справа стає популярною й в Україні.

Сарненські лісівники закупили саджанці на Львівщині. Трудились на посадці чималеньким колективом. Хоч рослина і не вибаглива, але для кращого плодоношення висаджували шість різних сортів за спеціальною схемою задля сприяння опиленню.

І вже на початку весни фундук зацвіте красивими сережками, буде першим медоносом для бджіл, а справжнім урожаєм смачних і поживних горіхів порадує через 4-5 років.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview