Віталій Ільченко: Компанії, як наша, показують світу іншу Україну

Перші гроші, пригадує, доводилось заробляти, самостійно розвозячи товари Україною. Нині 42-річний Ільченко – власник групи компаній «UKRAVIT». Підприємство, у штаті якого більше 300 працівників, за останні роки стало не лише провідним в Україні, а й встигло завоювати серця іноземців. Лише за 2016 рік компанія сплатила до бюджету близько 200 млн грн. Сам же Віталій Ільченко став «Людиною року» в номінації «аграрій року». Із успішним підприємцем зустрічаємось на заводі «Фабрика агрохімікатів», що розташований у промисловому районі міста Черкаси. Зараз на підприємстві діє близько 60 виробничих ліній. Саме тут виробляють майже 150 найменувань продуктів, пов'язаних із захистом рослин.

- На початку року Ви заявляли про плани збудувати на базі черкаської «Фабрики агрохімікатів» науково-дослідний центр. Яка мета його роботи? Чи є щось подібне в Україні?

- Ми – перші виробники в Україні, які почали виготовляти засоби захисту рослин. До цього наша країна повністю імпортувала їх. Нині в цій галузі Україна завдяки нам поступово зменшує залежність від імпорту та вже перейшла на експорт. Тепер маємо ще більший стимул розвивати науку. Мета діяльності центру – створення інноваційних рішень навколо сільського господарства. Це створення новітіх препаратів, а також впровадження повного спектру науково-дослідних послуг для аграріїв. Також на меті стоїть завдання створення глибокої переробки сільгосппродукції та біологічні продукти з високою доданою вартістю. Наприклад, зараз у світі вже давно роблять із кукурудзи пластик, який не завдає шкоди довкіллю, тому що за три роки розкладається і перетворюється на добриво. Натомість ми імпортуємо пластик, який потім ще й забруднює наше навколишнє середовище, тому що не маємо достатньої кількості заводів, які б його переробляли. Для роботи в науково-дослідному центрі плануємо залучати фахівців з сучасними ідеями, давати їм можливість тут реалізувати свій потенціал, а потім перетворити ці ідеї в конкретний продукт. Усе це пов'язано з хімією, але вже з «зеленою».

– Якою на сьогодні є готовність центру до роботи?

– До весни 2018 плануємо все завершити. Зараз йде процес технологічного оснащення. Найдорожче обладнання ми вже придбали, замовили його з Японії та Америки. Небагато лабораторій є у світі, які можуть похизуватись подібним.

– Аграрний бізнес та пов'язані з ним виробництва називають локомотивом економіки. Наскільки це так і які перспективи зростання як вашого ринку, так і економіки в цілому?

– На мою думку, на сьогодні локомотивом є ІТ галузь, яка, не маючи великих витрат, створює продукти, що коштують сотні мільйонів доларів. Щодо сільського господарства – воно має рентабельність 20-30%. Україні поки що є мало чим пишатись у питанні експорту, тому що найчастіше йдеться про експорт сировини. Завдання «UKRAVIT» – змінити структуру аграрного експорту і перетворити його на експорт продуктів з високою доданою вартістю.

– Якими є базові країни, до яких експортує «UKRAVIT»?

– Зараз ми працюємо у Грузії та Молдові. Іноземних партнерів, як і українських, вражає наша відкритість. У нас у будь-який час кожному можуть провести екскурсію по виробництву, показати, де створюють продукти, як. А багато хто може лише підвести до будівлі, вказати на неї рукою і сказати щось на кшталт: «Ось тут у нас виробництво, але туди ми не можемо вас завести, тому що у вас немає допуску чи ще чогось…» Наша компанія інвестує у виробництво та науку, тим самим показуючи, що ми працюватимемо не одне десятиріччя. Багато компаній займаються просто імпортом і продажем, не маючи жодних вкладень – можна швидко зібрати валізу й закритись.

– Якими є обсяги Вашої компанії за 2017 рік? І як вони змінились у порівнянні з минулим роком?

– Минулого року ми випустили близько шести тисяч тонн продукції. Цього року виходимо на показник більше семи тисяч тонн. Тобто зростання до кінця року буде орієнтовно на 20-25%. Маємо амбітні плани і на наступні 5 років: зайняти 25-30 % ринку України і вийти на 30 тисяч тонн продукції. Ще одна ціль – нарощувати експорт. До цього ми сильно його не розвивали, тому що були обмежені потужністю виробництва.

– Наскільки складно було вийти на іноземні ринки?

– Україна свого часу теж була як іноземний ринок, коли стовідсотково залежала від імпорту. Тому навіть стати тут компанією, яка виробляє і замінює імпортні товари, теж досить складно. На жаль, тривалий час у світі було мало інформації щодо України. Іміджу, що Україна – потужний світовий гравець та експортер не тільки сировинних продуктів, і зараз немає. Компанії як ми, що постійно беруть участь у міжнародних виставках, запрошують іноземних партнерів, відкривають нову Україну для світу. Коли приїжджають люди з провідних країн і бачать, що в них немає такого виробництва, думка про Україну змінюється: «Так Україна ще й вище за рівнем!..» Поки що бренд «Ukravit» не має такої ваги, як всесвітньо відомі компанії. Фактично, ми працюємо по тій самій технології, і ефективність нічим не відрізняється. Але все одно є сприйняття, що українське має коштувати одну гривню, а за європейське ми готові платити п'ять. Цей стереотип є, але ми з ним боремось.

– З чого починалась діяльність «UKRAVIT»? Що було найскладнішим під час створення нового виробництва?

– Усе починалось у 1999 році з маленької компанії у складі трьох осіб. Компанія була дистриб'ютором препаратів проти побутових шкідників: мурах і гризунів. На той час це був специфічний ринок. Цим займалася санепідемслужба. Плюс засоби потрібно було постачати в невеликій кількості в різні куточки України. Я й сам возив їх подеколи автомобілем з причепом (сміється). Щоб заробити хоч якісь кошти, доводилось здійснювати неймовірні подорожі по всій Україні. У 2001 році ми помітили, що ці препарати схожі з тими, що працюють на полях. Самі фермери почали до нас звертатись: «Є проблема на полі, гризуни знищують, дайте щось…» Сільське господарство якраз почало розвиватись, і з'явився «UKRAVIT». Спочатку працювали над дестриб'юцією препаратів проти колорадського жука та проти гризунів. Уже в 2003 році прийшло розуміння, що треба розробляти щось своє. Препарати від гризунів по собівартості на той час не були дорогими. Основа – зерно. На той час місто Черкаси було «хімічним». Тут працював Хімреактив, який виготовляв концентрат, з якого робились препарати проти гризунів, були фахівці, хімічна база. Спочатку ми орендували невеличкий цех на вул. Сурікова, згодом купили нову базу, де вже створили «Фабрику агрохімікатів» і почали переходити на більші масштаби. На початку на нашій ідеї всі ставили хрест, глузували над нами. Тому що митниці як такої не було, у бюджет ніхто нічого не платив. По суті не було жодних витрат і до бажання щось інвестувати у виробництво ставилися дуже скептично. Мовляв, проект не окупиться й успішним не буде, тому що є Китай, звідки можна все замовляти. Але коли ти почав з малого й побачив, що це користується попитом, включається спортивний інтерес і стимул до роботи. Я був певен, що часи зміняться.

– Якщо подібний бізнес починати зараз, а не на початку 2000-х, він мав би шанс на успіх?

- Аби зараз ми починали це з нуля, нам би навряд вдалося. Зараз побудувати завод – це дуже великі кошти. І якщо європейські країни компенсують половину вартості подібних проектів, то в Україні цього годі чекати. Будь-яка європейська компанія може отримати кредит під 1-1,5% річних. У нас, на жаль, такого немає. Тож українцям залишається розраховувати на інвестора, який прийде ззовні. Так, він прийде. Але його буде цікавити, наприклад, пшениця, щоб потім вивезти її на експорт. А не створення чогось більшого.

– Наскільки сьогодні українські сільгоспвиробники залежні від імпортних добрив і виробів для захисту рослин?

«UKRAVIT» на українському ринку на сьогодні займає майже 9%. Отже, решта 91% – іноземні виробники.

– Чому так? У нас ще немає заміни усіх закордонних товарів? Українці не довіряють українському виробнику?

– В «UKRAVIT» сьогодні дуже широкий асортимент. І я вважаю це нашим досягненням. Але іноземні компанії «підсаджують» наших сільгоспвиробників. Великі мультинаціональні компанії завжди знають, скільки заробить фермер, тому що вартістю свого товару регулюють його заробіток. Фермери від них залежні: насіння, засоби захисту рослин, надання кредитних програм. Щороку ціни на все зростають, окрім цін на сільгосппродукцію. До речі, цього року у світі відбулося кілька зливань великих компаній і це однозначно спричинить підняття ціни на засоби захисту рослин та насіння в 2018-му.

– Близько року тому ви говорили, що Україну за кордоном сприймають як сировинну країну. Чому більшість українських підприємців зупиняються на створенні сировини і не йдуть далі – створюючи готовий продукт і продаючи його тут і за кордон?

– Поки Україна не ухвалить стратегічне рішення щодо підтримки місцевих виробників, ситуація не зміниться. В Україні є дуже багато підприємців, які хочуть це робити, але не можуть знайти інвестиційних коштів.

– Багато бізнесменів серед проблем Черкас і подібних міст називають брак кваліфікованих кадрів. Як гостро для вас стоїть це питання? Чим вдається втримувати фахівців саме на вашому виробництві?

– Усе залежить від того, які умови ти можеш запропонувати. Якщо ти платиш нормальну зарплатню, поважаєш своїх працівників, вони бачать розвиток підприємства, то не підуть із нього. Якщо невелика різниця у заробітній платі вимагає виїзду за кордон, люди вже задумуються, чи потрібно їм це. Зараз уже наших фахівців запрошують за кордон на консультації. Для них це теж рівень, коли тебе сприймають як експерта. Люди, що працюють у нашій компанії, мають перед собою таку ж мету, як і я, – зробити «UKRAVIT» світовою компанією. Важко, довго, але поступово ми це робимо.

– Деякі місцеві політики вбачають майбутнє Черкас як потужного логістичного центру. Наскільки оцінюєте логістичну привабливість Черкас саме як виробник?

– Географічне розташування Черкаської області справді гарне. Але окрім логістики потрібно розвивати, скажімо, агроіндустріальні парки, де буде багато виробників. Вже біля них створювати логістичні центри, щоб просто цю продукцію розвозити. Це буде перемога!

– До речі, в одному з інтерв'ю Ви заявили, що вважаєте індустріальні парки майбутнім. У чому переваги таких парків? Чи розташували б своє підприємство на території індустріального парку?

– По такому принципу працюють багато країн. Наприклад, хімічна зона, де такі підприємства як «Азот» та «Ukravit» об'єднуються. У них багато спільного: потреба в очисних спорудах, великій кількості води, має бути віддалена зона. Ще на цій території можна ТЕЦ розташувати. І вона б виробляла електроенергію не просто спалюючи вугілля, а перероблюючи сміття. Тому що ці хімічні підприємства знають, як сміття перетворювати в енергію. Такий собі інноваційно-виробничий комплекс. Одне підприємство може виробляти продукт, інше – купувати його і перетворювати у продукт з високою доданною вартістю. Коли компанії не конкурують, а доповнюють одне одного у виробничих циклах, це гарно працює. Але під індустріальний парк слід одразу виділяти земельну ділянку, комунікації заводити, зробити дорогу. Це те, що держава могла б робити – створювати такі території. І на подібні території справді міг би прийти інвестор. Тому що займатись комунікаціями і дозвільними документами у нас досить складно.

– Зараз у Золотоноші працюють над створенням агро-індустріального парку. Чи є у вас амбіції там розташуватись?

– У нас є свої амбіції, ми хочемо створити в Черкасах свій біо-технологічний індустріальний парк. Тут вже є інфраструктура, люди. В Золотоноші, впевнений, теж знайдуться підприємства. Логістично ми близько, тож можемо туди продукцію постачати. І це вже буде ціле індустріальне об'єднання Черкаси – Золотоноша.

– Наскільки інвестиційний клімат на Черкащині вважаєте комфортним?

– Кілька років тому всі мріяли, щоб влада просто не чіпала і не заважала. Тож зараз основне досягнення, що влада не заважає, а навпаки намагається чимось підтримати. Маємо і з містом, і з областю нормальний діалог. Ми звертаємось до влади лише в тому випадку, коли певні служби свідомо не йдуть на співпрацю. Буває, що всі дозволи є, але документи все одно не розглядають, тому що до них не докладений «головний двигун». Тоді вже звертаєшся до влади, аби ці документи таки розглянути.

– Цього року, як і минулого, ви є одним зі співорганізаторів Черкаського бізнес-форуму. Наскільки результативним вважаєте такий формат представлення області як бізнесмен?

– В Україні бракує діалогу між місцевою владою і місцевими виробниками. На подібних форумах українські бізнесмени можуть поділитись, з якими проблемами стикаються, де їм слід допомогти. А влада має на це реагувати. Хотілося б, щоб уся Україна була таким собі індустріальним парком, коли підприємці спілкуються, реалізовують спільні проекти. Зараз часто говорять про залучення іноземних інвесторів. Але дуже багато іноземців уже обпеклися, коли почали інвестувати в Україну, а їх ошукали. І за це ніхто не поніс відповідальності. Коли українським підприємцям буде комфортно розвиватися, іноземні інвестори самі прийдуть, побачивши, як змінюються область і Україна.

– Минулоріч ви стали одним зі співзасновників Агенції регіонального розвитку. Чому для вас це важливо?

– У нас уже є досвід як зробити з маленького велике, не будучи політиком чи крадієм. Так само є багато людей, в яких є справді цікаві ідеї. Я хочу, щоб наші фахівці і молодь, замість того, щоб виїжджати за кордон, мали змогу реалізовувати себе в Україні. Завтра постане питання, що вся молодь з України поїде, і нам доведеться залучати людей десь із Польщі чи Угорщини. Щоб не було такого нонсенсу, потрібно давати тут українцям гідну роботу. Агенція регіонального розвитку має працювати, зокрема, й у цьому напрямку.

– Одна з гучних тем в Україні сьогодні – можливе відкриття ринку землі. Як ви ставитеся до цього? Наскільки Україна готова до такого кроку?

– У землі має бути господар. Той, хто розуміє, що ця земля – його, і вкладає в неї і гроші і душу. Нині ситуація така, що купити землю фактично неможливо. Багато компаній хочуть розширити виробництво, купити землю, готові за неї навіть дорого заплатити. Але всі хочу купити її у реального власника, а не в якогось корупціонера. Натомість зараз є низка підприємців, які орендують землю на 5-10 років. І розуміючи, що це не їхня земля, «витискають» з неї всі соки, що потім, щоб на ній щось вирощувати, треба буде дуже багато вкласти… І ти купуєш не землю, а якусь мінеральну вату, яку потім ще треба тривалий час відновлювати. Я переконаний, що після відкриття ринку землі люди не кинуться продавати її, а навпаки краще усвідомлюватимуть, що це – їхнє. Селян слід мотивувати розвивати свою землю, сільське господарство. Нехай вирощують ті ж горіхи або енергетичну вербу, яку можна швидко виростити і зробити з неї пелети для опалення. Людей просто треба навчити вирощувати все це або пояснити, чому це вигідно. Я переконаний, що відкриття ринку землі стане поштовхом для розвитку сільських територій. Взяти приклад з тієї ж Молдови. Там ринок землі відкритий. Але немає такого, що розкупили всю Молдову румуни чи ще хтось… Там нормально й оренда землі працює. Можна під землю взяти кредит у банку. Це дало можливість місцевим бізнесменам розвиватися. Так і має бути.

– Наостанок про приємне. Цього року Ви стали «Людиною року» в номінації «Аграрій року». Чим для Вас є перемога в цій номінації? Що відчули, коли дізнались, що стали переможцем?

– Нагородження відбувалося у залі оперного театру в Києві. Коли пролунало моє прізвище, ледве до сцени дійшов (посміхається). Так розхвилювався, що важко було й говорити. Це не особисто моя нагорода, а заслуга всієї команди «Ukravit». Вважаю, що наш колектив цю відзнаку заслужив. Ми працюємо для України, минулоріч сплатили 200 мільйонів гривень податку до бюджету, піднімаємо бренд нашої країни у світі завдяки експорту. Для нас це стимул розвиватись далі. Я б усім, хто створює виробництво в Україні і працює чесно, видав подібну премію у своїх номінаціях.

Джерело: infomist.ck.ua

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Євгеній Семененко: Підприємство завжди потребує руху і змін, саме це створює нові продукти і сприяє розширенню

-Пане Євгенію, розкажіть про особливості побудови колективу. З чого складається Ваш день як керівника компанії?

- Почну з того, що завжди приємно працювати з людьми, з якими вже колись працював. По-перше, вони знають, чого я хочу, які вимоги я перед ними ставлю. Це обов’язкова умова для досягнення результату. Як казав колись Дмитро Васильович Фірташ: “Поганий той менеджер, якого все влаштовує”. Також я не беру у свій колектив людей, які не прагнуть розвиватися, ставати кращими і виконувати роботу якісніше. Мені потрібні люди, які весь час прагнуть досягати більшого, людина повинна до чогось іти, прагнути. При чому, як у матеріальному плані, так і морально, на кожному етапі досягати чогось нового. Ніколи не зупинятися на досягнутому. Якщо кожен гвинтик системи так працюватиме, за належного керівництва, компанія стрімко розвиватиметься. Підприємство завжди потребує руху і змін, саме це створює нові продукти і сприяє розширенню.

- Як Ви мотивуєте своїх співробітників?

- По-перше, звичайно, є премії, грошові винагороди. Якщо працівник виконав належні обов’язки, або зробив більше чогось, ніж мав, проявив ініціативу, він обов’язково отримає премію. Якщо працівник не впорався із поставленим завданням, або виконав його неналежним чином, додаткові “бонуси” знімаються із роз’ясненням у відповідному наказі. Якщо я біжу, то всі мають бігти. Якщо хтось затягуватиме роботу підприємства, то буде йти зворотня реакція, і розвиток підприємства зупиниться. Є люди, які приходять зі сторони, серед них завжди трапляються ті, що вписуються в колектив і ті, хто до цього колективу не потрапляє. І “UKRAVIT” - не виняток в цьому правилі. Окрім мотивації вертикальної - від керівництва до працівників, наявна “внутрішня” мотивація між безпосередніми колегами: працівники мотивують один одного. В  “UKRAVIT” створена така якісна і позитивна робоча атмосфера, що за час моєї роботи в цій компанії (5 років) звільнилася тільки одна людина за власним бажанням. Це був HR, який працював в компанії місяць. Щорічно у вересні в Черкасах компанія “UKRAVIT” на виробництві організовує корпоративи, в рамках яких влаштовуються драйви, розваги, вечері, конструктивні мозкові штурми, бесіди у неформальній атмосфері. Агробізнес за своїми особливостями практичний. І навіть корпоративи в нашій компанії влаштовуються на виробництві. В команді гуртуються люди, які вміють працювати і хочуть це робити.

- Ви - керівник лідер, чи керівник-командувач?

- Я не люблю наказувати, із працівниками стосунки будую на довірі. Якщо ходити офісом і віддавати накази, ефективності компанія не матиме. Я ставлю задачі, мотивую співробітників, допомагаю, направляю - і отримую ефективну діяльність кожного окремо і всієї компанії в цілому. Я люблю працювати з людьми, які самі приходять і кажуть: “давайте зробимо так”. Тому що серед певної кількості банальних ініціатив обов’язково трапляються цікаві і важливі. Кожні слід розглянути і прийняти на основі них певні рішення. Кожен працівник на ділянці, за яку відповідає, може знати набагато більше, ніж керівник, який всю картину бачить трохи згори. Звичайно, я розумію, як рухаються всі процеси, але працівники оперують величезною кількістю важливої інформації. Двері мого кабінету завжди відчинені, в них навіть не потрібно стукати. Будь-який співробітник може зайти кожної хвилини. Єдине, що я делегую питання за ступенем важливості, і в результаті всі процеси, які відбуваються в компанії, проконтрольовані і всі проблеми й питання вирішені.

- Багато людей працює в компанії? Як гендерно сформований колектив?

- Наразі в компанії «Укравіт Агро» працює 47 осіб. Пропорція жінок і чоловіків рівномірна, ми орієнтуємось не на стать людини, а на її професіоналізм. В нашій команді є жінка-агроном, наприклад, вона кваліфікований спеціаліст, незважаючи на те, що загалом ці посади частіше обіймають чоловіки. Вона на рівних із чоловіками “мотається” по відрядженнях, вирішує важливі питання і має такі самі обов’язки, як і її колеги-чоловіки. Фінансовою  частиною  “UKRAVIT” теж керує жінка, менеджери з продажу, менеджери із закупівлі сировини - також жінки. Наша компанія створює комфортні умови для праці професіоналів, і не має значення, скільки їм років і якої вони статі.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:
ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул.Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Для розвитку села альтернативи фермерству немає, - Максим Мартинюк

Нещодавно уряд схвалив представлену Міністерством аграрної політики і продовольства концепцію держпрограми розвитку фермерства в Україні.

Сама програма спрямована на розвиток малого і середнього бізнесу в селах, створення нових робочих місць і на загальний розвиток сільських територій. Реалізація програми дасть можливість протягом трьох років збільшити кількість робочих місць в селі вп'ятеро.

Передбачається, що інструменти підтримки будуть розділені на дві групи - фінансові і земельні. При цьому у фінансові будуть включені здешевлення кредитів, агрострахування та введення дотацій для нових фермерських господарств.

Про те що які перспективи відкриваються у фермерів завдяки реалізації цієї програми і яку вигоду від цього отримає держава, в інтерв'ю НВ Бізнес розповів Максим Мартинюк, перший заступник міністра агрополітики та продовольства України.

– Традиційно загравання з аграріями, які складають третину українського електорату, практикують  політичні партії. Але останні кілька місяців інтереси АПК представляє або намагається представляти Кабмін - прийнято Концепцію розвитку фермерства, в бюджеті закладено рекордні суми підтримки. На який фідбек розраховує уряд?

– Уряд вперше за історію української незалежності чітко сформулював свої пріоритети в підтримці сільгоспвиробників. Це питання не політичної, а економічної та соціальної доцільності, причому питання, яке  через загрозливі тенденції в українському селі, перейшло в статус невідкладних.

Фермерство – це не просто один з видів підприємництва. Це не просто малий бізнес, це ще і спосіб життя, це певна культура, яка має глибоке коріння, і в силу своєї специфіки може стати основою соціального і економічного устрою сільських територій.

Тому ми розраховуємо, підтримавши фермерів, отримати ефект у вигляді відродження села. Фермери традиційно спеціалізуються на нішевих високомаржинальних видах діяльності, які складно піддаються механізації. Садівництво, вирощування ягід, утримання великої рогатої худоби передбачають високий рівень використання ручної праці. Якщо у нас в кожному селі буде 3-4- 5 фермерів, які створять робочі місця, які будуть залучати членів своєї сім'ї до роботи в сільському господарстві, то я більш ніж упевнений, що такі села будуть соціально стабільними, вони будуть мати потенціал до розвитку і ми  врешті переламаємо ті негативні тенденції, які зараз існують і в демографії, і в економіці сільської місцевості.

Тобто розвиток фермерства для уряду дорівнює розвитку сільської місцевості, тому і зроблено акцент на підтримці цієї категорії сільгоспвиробників.

– Але такі програми і концепції підтримки, і розвитку фермерства існували і раніше. 

– Так, це не перший документ в Україні, який декларує, що фермери для нас важливі, але це точно перший документ, який під цю тезу має чітке фінансування. У проекті бюджету на 2018 рік запропоновано виділити на підтримку цієї категорії сільгоспвиробників 1 млрд грн.

– У порівнянні з минулим роком, це багато чи мало?

– Це рівно на один мільярд більше, ніж було.

Цифра в 1 млрд грн сама по собі виглядає переконливо, але наскільки вона значима в масштабах галузі? 

– Навіть якщо просто роздати їх кожному з 33 тис. фермерських господарств в Україні, то вийде по майже $1000 на кожне, що чимало. Але в цьому випадку ця підтримка не буде ефективною.

У нас є пріоритети і бачення, які напрями ми хочемо підтримати. Це бачення буде опрацьовуватися і узгоджуватися з фермерським середовищем, зокрема з Асоціацією фермерів.

У зв'язку з тим, що уряд перейшов до трирічного бюджетного планування, ми точно розуміємо, що на найближчі 3 роки рівень підтримки розвитку фермерства буде зберігатися на рівні не нижче, ніж у 2018 році.

Три роки стабільної і прогнозованої підтримки – це дуже значимий фактор для розвитку галузі і ми розраховуємо, що він дасть позитивний ефект, що вийде за межі АПК. Ключові індикатори ефективності – збільшення робочих місць (до 0,5 млн з нинішніх 0,1 млн) і збільшення питомої ваги продукції, яку виробляють фермерські господарства, в ВВП аграрної галузі (з поточних 6-8% до 12%). Також ми будемо моніторити динаміку технічного переоснащення фермерів, підвищення їх продуктивності, розширення площ під нішевими культурами і органікою, збільшення кількості фермерських господарств, у тому числі шляхом переходу господарств населення в цей статус.

Уряд досить гнучкий в плані трансформацій програм підтримки. Ми зможемо коригувати їх перелік і наповнення, якщо побачимо неефективність, або отримаємо фідбек від фермерів про їх неактуальність.

– Тобто ви вважаєте фермерство єдино правильним форматом для українського сільського господарства?

– Сільське господарство не буде моноформатним. Ми не говоримо про те, що агрохолдинги треба якось розформувати і замінити всіх фермерами. Потенціал індустріалізованого сільськогосподарського виробництва, безумовно, повинен реалізуватися.

Але ми повинні підтримувати фермерство як основу розвитку сільських територій. І тут, дійсно, альтернативи немає.

– Ви задоволені обсягом фінансування для АПК, який запропонований проектом держбюджету на 2018 рік?

– На це питання рідко відповідають позитивно, але насправді – так, задоволений, оскільки  фінансування: а) рекордне; б) концентроване на найбільш проблемних галузях.
Це дуже позитивний відступ від української традиції дати всім потроху, не рахуючись з ефективністю такої підтримки.

– На яких галузях буде зосереджена бюджетна підтримка у 2018 році?

– Третина всієї суми – 2,3 млрд грн – це програми підтримки тваринництва. Відшкодування відсоткових ставок за кредитами, залученими на будівництво тваринницьких комплексів, або на часткове відшкодування вартості вже побудованих ферм. 0,3 млрд грн передбачено на здешевлення придбання високопродуктивного поголів'я. Також, в контексті АЧС, будуть частково компенсовані витрати на проведення заходів з біобезпеки або підвищення її рівня.

1 млрд грн отримають фермери. Майже стільки ж піде на часткову компенсацію вартості придбання вітчизняної сільгосптехніки. 2 млрд грн спрямовані на програму бюджетної дотації для сільгоспвиробників.

У бюджеті-2017 на АПК було менше грошей, але більше програм. Не всі вони були достатньо ефективними. На наступний рік уряд свідомо не розпиляє фінансовий ресурс, він концентровано спрямований на підтримку тваринницької галузі. Це дозволить істотно наситити внутрішній ринок і наростити свої експортні можливості.

– Уже визначено, як саме будуть розподілятися ці рекордні суми?

– Планується, що в частині фермерських програм, основним інструментарієм розподілу коштів буде Державний фонд підтримки фермерства. Самі механізми [отримання дотацій] будуть максимально спрощені, автоматизовані і прозорі. Асоціація фермерів буде виступати своєрідним аудитором розподілу цієї допомоги.

Значна частина коштів буде спрямована на підтримку фермерів через підтримку їх кооперації. Це стосується в основному сегментів переробки продукції. Досвід європейських країн показує, що невеликому сільгоспвиробнику без об'єднання з іншими фермерами досягти навіть середньої по галузі ефективності дуже складно.

За програмою бюджетної дотації діє автоматичний режим, що повністю виключає вплив людського фактора. Механізм простий: скільки заплатив [ПДВ], стільки пред'явив до отримання дотацій, розрахунок йде автоматично. Тому я думаю, що цей принцип залишиться в наступному році.

Оскільки проект закону про бюджет внесено вчасно, у нас є 2-3 місяці для того, щоб наповнити програми підтримки конкретними алгоритмами. Але підтримка буде йти туди, де з її допомогою можна створити точки зростання для галузі і економіки. Це органічне виробництво, садівництво, овочівництво, тваринництво.

– Не можу не запитати про врожай. На який результат виходять сільгоспвиробники і який ресурс для експорту буде в України?

– За великим рахунком, загальна картина мало відрізняється від минулорічної. Мінагрополітики неодноразово оприлюднювало прогноз врожаю 61-63 млн тонн. На сьогодні у мене немає підстав цей прогноз коригувати. Але потрібно враховувати, що збирання кукурудзи тільки починається, і тут можливі коливання як в одну, так і в іншу сторону від прогнозу (27 млн тонн), а це значна частина врожаю. Прогноз експорту ми також зберігаємо на торішній позначці, але знову ж із застереженням - «поки».

Що стосується внутрішнього споживання, то Україна повністю забезпечена зерном усіх категорій. Навіть жита – культури, що має низьку врожайність і яку ми традиційно докуповували з-за кордону – в 2017 році вирощено на рівні попиту (490 тис. тонн). Тому за основними продовольчими позиціями я прогнозую стабільність цін.

– Вас не бентежить, що два найбільших державних гравці в агросекторі – ДПЗКУ і Укрспирт вже багато місяців працюють без керівників?

– Ви назвали два найбільш проблемних активи, які є у нас в управлінні. Призначення керівників  у ці компанії, що відносяться до особливо великих, відбувається відповідно до постанови №777 через номінаційний комітет Мінекономіки. Нещодавно була визначена перша хвиля держпідприємств, керівники яких будуть відбиратися за новою процедурою. За пропозицією Мінагрополітики, в цю першу хвилю увійшли і Укрспирт, і ДПЗКУ. Ми сподіваємося, що конкурси будуть проведені до кінця поточного року.

Стратегічно держава зацікавлена в приватизації цих підприємств. Тільки за цієї умови вони перестануть бути джерелом якихось неправомірних доходів для різних груп впливу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Хмиз: Довіра аграрного бізнесу до роботи чиновників повертається

Нещодавно Ви відвідували святкування з нагоди 6-річчя ринку "Столичний", а до того проводили зустрічі із Дирекцією підприємців ринку Львова. Яка ситуація із оптовими ринками вашого регіону, наприклад, ринком "Шувар"? Наскільки відмінною є ситуація із ринками у Київській і Львівській областях? 

Це для мене доволі близьке питання, тому що я вихідець із такого ринку, місцем моєї роботи колись був ринок “Шувар”. Ринок сільськогосподарської продукції - чітка філософія і необхідний інфраструктурний об’єкт у всьому ланцюжку виробництва і доданої вартості с/г продукції. Це місце, де безпосередньо виробник може продати свою продукцію за найкращими цінами широкому спектру споживачів. І цілий ряд всього іншого, це не лише торгівля - може бути зустріч з експертами, може бути інформаційний майданчик, якщо правильно розглядати суть поняття “ринок”. І, власне, у Львівській області ми маємо ринок “Шувар”, це оптовий ринок с/г продукції. Існує державна програма із розбудови оптових ринків в Україні, саме “Шувар” першим у Львові набув статусу оптового. Щодо ринку “Столичний”, він був в авангарді цієї програми, це центральний оптовий ринок, його проект розпочався 6 років тому, я була безпосереднім учасником цих процесів, тому для мене відвідування святкових заходів з нагоди 6-річчя “Столичного” - це приємні спогади, радість бачити, що ринок розвивається, показує чудову динаміку. 

В контексті зустрічей, які ми наразі проводимо на Львівщині по ринках, це дещо інша площина, мова йде про функціонування лабораторій ветсанекспертизи на ринках, які всю продукцію рослинного і тваринного походження перевіряють на безпечність і якість. Безпечність - найважливіший на сьогодні фактор, який має задовольнити споживача. Ми запровадили подібні зустрічі в кожному районі області, а також із міськими ринками міста Львова: зустрічі на “Привокзальному”, “Краківському” та на “Шуварі”. Тобто мова йде про спілкування з підприємцями, лабораторіями, дирекціями ринку з приводу того, що можна покращити в їхній роботі і дійсно переконатися, що вся продукція перевірена, якісно перевірена і ринок постачає споживачам безпечні і якісні продукти. Ми врахували побажання дирекції, підприємців, і за результатами цих зустрічей створена робоча група, яка опікуватиметься роботою ринків і ініціюватиме на районних, міських, обласних і державних рівнях заходи й законопроекти для вдосконалення роботи ринків Львова і України.

 

Ви започаткували велику кількість непересічних ініціатив, серед яких “АгроПорт 2018”, “Кращий фермер Львівщини”, розкажіть про них детальніше.

Ми справді здійснюємо багато активностей у Львівській області, кожна з яких має власний вектор розвитку. Наприклад,  “Агропорт” - професійний майданчик, на якому збираються експерти із різноманітною спеціалізацією, що упродовж 3 днів спілкуються в різних середовищах, дискусійних панелях, яких є більше 30. Це дуже корисно для дрібних виробників, які не завжди мають можливість їхати в Київ, не говорячи вже про закордон. 

21 вересня відбулося свято “Кращий господар Львівщини” (на якому перемогла  сімейна ферма Ігоря Орищина із Жовківщини. Господарство переможця – це 100 голів великої рогатої худоби та 50 свиней. Окрім цього фермер вирощує зернові та олійні культури - AR), основною метою якого є популяризувати дрібного виробника, починаючи від особистих селянських господарств, дрібних фермерів, які на сьогодні лежать в основі села, навіть ті господарства, які тримають 6-10 корів або вирощують на 0,5 га, але професійно і якісно. Для нас є важливим показати цих людей, розказати на загал, що сьогодні популярно і модно стає бути справжнім господарем, самодостатнім, навіть, якщо ти невеликий, але маєш змогу прогодувати себе і свою родину. Такі приклади є і цей захід спрямований на популяризацію невеликих фермерських господарств. 

Яка кількість невеликих фермерських господарств на Львівщині і скільки в області агрохолдингів, у якому співвідношенні ці категорії представлені у вашому регіоні?

Якщо дивитися по кількісних показниках, то агрохолдингів у нас 23, зареєстрованих фермерських господарств маємо більше 700, тих що дійсно активно функціонують - більше 400. Коли мова йде про однооосібників, їх більше 280 тисяч. Але в цій категорії тих, хто виробляє продукцію і тих, хто має змогу стати професійним, із названої цифри - 20%. Це ті фермери, які “живуть з землі”, мають можливість і бажання розвиватися. 

 

Агрохолдинги здебільшого мультинаціональні чи власне українські?

Є і такі, і такі. Близько 10 агрохолдингів - загальнонаціональні, інші - локальні. 

 

Скільки Львівська обласна адміністрація виділила коштів на розвиток аграрного напрямку?

Більше 15 мільйонів гривень виділяється з місцевих бюджетів на розвиток сільського господарства Львівщини. Це не є надзвичайно великі кошти, коли розумієш, скільком ти можеш допомогти. Але це хороший поступ, завдяки якому ми започаткували нову програму підтримки - пільгові кредити на поворотній основі під 5% річних, які можна взяти на 5 років або для початку справи, або на розвиток вже існуючої. Якщо минулого року ми цю програму анонсували, розкручували, то в цьому році вже маємо низку заявок на отримання таких кредитів, сподіваюся, що депутати підтримають нас додатковими коштами. Довіра аграрного бізнесу до нашої роботи повертається.

 

Які напрямки с/г діяльності найбільш популярні на Львівщині?

Фермерський рух на Львівщині має свої відмінності від центральної та південної України, де переважно займаються зерновими чи технічними культурами. Місцеві фермерські господарства менші, більш диверсифіковані. Якщо дивитися на категорію, фермери Львівщини надзвичано різні і у нас представлені всі види фермерської діяльності: тваринництво, рослинництво, овочівництво, ягідництво, зернові, садівництво тощо.

 

Львівська область - прикордонна. Яка наразі ситуація із транспортно-пропускною системою і “контрабандою”? 

В контексті сільського господарства дотичність області до кордону дає свої особливості. Є позитивні моменти - близькість до європейського сільського господарства, що дає можливість дуже швидко запозичувати найновіші технології і методики, які використовуються там. Стосовно контрабанди, я можу із впевненістю говорити, що якихось потоків, які деформують нашого місцевого виробника - немає. Є певна кількість дрібних перевезень, які одноосібно здійснюються громадянами, але масових партій немає.  

 

Стратегія і плани департаменту?

Основним акцентом діяльності агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації є підтримка малих і середніх фермерських господарств, які переважають на Львівщині. Важливо дивитися на них в контексті розвитку сільських територій. На сьогодні департаментом започатковано і втілено ряд проектів на підтримку сільських територій: агротуристичний кластер “Горбогори”, кооперативний рух по молочному напрямку, в ягідництві, програма розвитку с/г територій у гірських районах області та багато іншого.

Спілкувалася Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Трофімцева: Україна - глобальний гравець на аграрних ринках

Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від робочої поїздки в Індію, яка відбулася минулого тижня.

Перш за все, це була торговельна місія. Насправді, Індія дуже цікава країна, дуже велика і дуже перспективна для нас з точки зору відносин в аграрній сфері. На сьогодні ми експортуємо багато с/г продукції до цієї країни, в поточному році товарообіг між нашими країнами вже склав більше ніж $1,6 млрд в аграрній і продуктовій сферах. І основна частина цього товарообігу припадає на наш експорт: ми багато продаємо до Індії і мало поки що імпортуємо звідти. І це не межа, Україна постійно посилює свої позиції. Об’єми товарообігу будуть весь час збільшуватися як з Індією, так і з іншими країнами-партнерами. Індія дуже цікава й специфічна, має свої особливості, які потрібно розуміти і враховувати при співпраці. Торговельна місія спільно з Мінекономрозвитку, Офісом з просування експорту і нашим бізнесом була важливим сигналом для індійських колег, своєрідним сигналом підвищення рівня спілкування з ними. Важливо, щоб по економічному блоку питань був постійний діалог з індійськими колегами на урядовому рівні: з Міністерством с/г та добробуту фермерів, з Міністерством комерції, тому що, фактично, завдяки такому діалогу в робочому ритмі вирішується багато питань, серед яких, наприклад, питання доступу до ринків. Упродовж останнього візиту - вирішено створити окрему робочу групу по аграрним і харчовим продуктам в рамках двосторонньої міжурядової комісії. Індійська сторона підкреслювала важливість саме цього сектору, і для нашої сторони важливий експорт агротоварів до Індії. В торговельній і аграрній політиці такі зустрічі і договори про співпрацю вважаються конкретним імпульсом і ознакою бажання співпрацювати на більш високому рівні, демонструють зацікавленість не тільки з боку бізнесу, а й зацікавленість на державному рівні. Якщо порівнювати аграрний сектор Індії та України, то в індійському агропромисловому секторі набагато більше малих фермерських господарств (small scale production), які розпорошені територіально і, на відміну від України, с/г є в багатьох випадках набагато менш механізованим і розвиненим. З точки зору експортної стратегії України, в фокусі наразі є ринки Азії, середній і близький Схід та Африка. Ці регіони вимагають посиленої уваги нашого міністерства і Мінекономрозвитку, в даних регіонах знаходиться багато так званих "trade underdogs", тобто країн, з якими ми маємо невикористаний потенціал торгівлі, в тому числі, в агропромисловому секторі.


Чи маємо ми конкурентів, також зацікавлених у цих ринках?

Конкурентів у нас багато. В будь-якому регіоні набір конкурентів відрізнятиметься, але ті країни, які є нашими партнерами, з одного боку, на інших ділянках будуть нашими конкурентами. Це стосується і ЄС, який є великим виробником зернових або молочної продукції; відчутним конкурентом на певних ринках є США і Канада. До слова, ринок Індії - типовий приклад, де ми будемо конкурувати і з ЄС, і з Канадою. Або ще один приклад: в рамках робочої поїздки в Китай, я робила вже традиційний supermarket check: наша група відвідала супермаркет середнього класу, де я цікавилася цінами і країнами походження товарів, які ми можемо теж продавати до КНР. В даному випадку я звернула увагу на ягоди та фрукти - черешня, яблука, лохина - продукти, над відкриттям ринку для яких ми працюємо прямо зараз. В супермаркеті ці товари здебільшого були чилійського походження, відповідно, в плані експорту фруктів і ягід до Китаю, а також м’яса, Південна Америка є також нашим конкурентом. На ринку ЄС Україна конкурує по багатьом позиціям в першу чергу з власне європейськими виробниками і експортерами зі Сполучених Штатів. 

Як часто Ви зустрічаєтесь з представниками інших країн? Які завдання ставить перед собою Міністерство аграрної політики та продовольства України?

Питань вирішується величезна кількість. І зустрічі проводяться постійно: кожного дня, якщо я на місці, і кожного дня, якщо я не на місці (тобто мене немає у Міністерстві, а я перебуваю десь у відрядженні). Є певні стратегічні речі, які ми опрацьовуємо, наприклад, національна експортна, вона передбачає певні робочі кроки. І щоб ці робочі кроки здійснювати, потрібна координація з нашими міжнародними партнерами. Узагальнюючи, можна окреслити три великі групи питань, які постійно обговорюються в рамках міжнародних відносин в Мінагро: двосторонні відносини із нашими іноземними партнерами (торговельні, проектні тощо); робота в міжнародних організаціях, починаючи з WTO (світової організації торгівлі), закінчуючи Організацією економічного розвитку та співробітництва; технічне співробітництво і проекти (на сьогодні близько 50 донорських проектів технічної допомоги, коопераційних проектів працює саме в аграрній галузі, вони всі вимагають координації й консолідованої позиції). Окремим  надважливим напрямком сьогодні є євроінтеграція, в рамках якої відбувається адаптація нашого законодавства, приведення його до європейських стандартів і норм. Спектр міжнародних зустрічей включає всі країни, важко назвати держави, з якими ми не зустрічалися. За останній рік особливо відчувається розширення географії наших економічних стосунків в аграрній сфері. Зараз ведемо активний діалог із Аргентиною, попри те, що ця країна є нашим конкурентом, вони мають серйозний досвід в галузі агротехнологій та зрошення, яким є сенс користуватися. Також активізується спілкування з країнами Африки. І головне, що це спілкування дає позитивні результати. Минулого року ми плідно попрацювали в Найробі в рамках торговельної місії до Кенії та Танзанії, і в результаті цієї роботи Україна отримала можливість експорту 400 тис.тон кукурудзи до Кенії без застосування імпортного мита. Нещодавно ми отримали інформацію щодо подовження даного пільгового режиму. На сьогодні Україна експортує свою аграрну продукцію до 190 країн світу, фактично виходить, що з усіма цими 190 країнами світу від Ірану до Канади ми ведемо діалог у різній формі: від послів до міністрів. У планах на другу половину вересня, наприклад: перемовини із Молдовою, Ізраїлем і ЄС, включаючи конференцію щодо торгівлі органічною продукцією. Тому я впевнено можу сказати, що Україна - глобальний гравець на аграрних ринках, а темпи, якими росте український агропромисловий сектор, вимагають від нас, і від мене особисто відповідних зусиль, щоб сприяти цьому зростанню на урядовому рівні. 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Віталій Ільченко: Україна потребує власних брендів

Упродовж цікавої і предметної розмови із власником групи компаній UKRAVIT, Віталієм Ільченком дізналися про потенційні можливості українських виробників, експортні можливості і перспективи цього важливого напрямку аграрного виробництва.

Всім цікаво дізнатися історію успішної компанії UKRAVIT. З чого все починалось і як Вам вдалося побудувати успішний бізнес, що працює?

Все починалося з невеликої групи однодумців, які вирішили об’єднати свої зусилля навколо створення вітчизняної якісної продукції. Починали ми із зовсім маленького: були дистриб'юторами препаратів проти побутових комах і шкідників. Початок нашої діяльності припадає на 1999 рік, і так сталося, що в цей час почало стрімко розвиватися сільське господарство в Україні. Паралельна проблема, але у значно більших масштабах, існувала і в сільському господарстві - ті самі шкідники, які заважають жити вдома у більшій мірі заважають жити на полях. Ми швидко переорієнтувалися і почали розвивати цей напрямок - засоби захисту рослин. Для порівняння, співвідношення шкідників у побуті та шкідників у сільському господарстві становило 1:100. Наприкінці 90-х років аграрії тільки вчилися ефективно вирощувати, захищати врожай, залучати інноваційні технології. Наша компанія починала з невеликої кількості продукції, дистриб'юції препаратів для сільського господарства, ми дивилися, яким є попит, як цей ринок взагалі працює. І закономірно, вирішили спробувати виробляти щось своє. Наприклад, засоби захисту від гризунів - об’ємні, логістика неоптимальна і імпортувати їх до України було просто недоцільно. Це стало поштовхом для створення вітчизняного продукту. У той же час ми почали працювати із дрібною фасовкою, почали продавати засоби для масового споживача. Процес відбувався органічно: збільшувалися об’єми виробництва, зароблені кошти інвестувалися у виробництво і таким чином збільшувалась кількість і асортимент нашої продукції. В компанії зібралася молода команда, всі були зацікавлені, активні і налаштовані на результат. Особливої наснаги додавав успіх, розуміння того, що справа важлива - створюється власне український продукт, тому мотивація була на величезному рівні. Як результат, розширювалася команда, залучалися фахівці із аграрних українських університетів. Коли компанія набирає обертів, вона притягує людей, які люблять свою справу і хочуть у ній розвиватися, саме такі професіонали приходили в нашу команду. Кожного року ми реєстрували нові препарати і зростали разом із ринком сільського господарства України.

 

Ви робите велику справу, створюєте національний бренд, не просто бренд, успішний з економічної точки зору, а робите ім’я українській продукції. Але наразі с/г виробники звикли більше довіряти імпортній продукції, яка доля UKRAVIT на вітчизняному ринку і за рахунок чого ви втримуєте свої позиції?

Ми їх не тільки втримуємо, а постійно збільшуємо. Тогоріч ми оцінювали нашу долю в 7%, цього року вже маємо цифру 8% на даний момент, і плануємо отримати 9% частки ринку до кінця року. На жаль, дійсно, український бренд важко зарекомендувати, донести до споживача, що він якісний. І, що менша ціна не означає меншу якість продукції, а навпаки, відкриває перед споживачами більші можливості. Практично, запрошуємо агрохолдинги і представників підприємств до нас на виробництво, показуємо науково-дослідний центр і всі бачать, що ми активно розвиваємо і науку, і виробництво, і як результат, отримуємо  із кожним роком все більшу і більшу довіру. Окрім того, ми даємо багато препаратів на випробовування с/г підприємствам, рекомендуємо нашу технологію, супроводжуємо використання препаратів фаховим наглядом. Зазвичай, компанії виділяють для тестування нашої продукції певну ділянку, щоб бачити у порівнянні ефективність засобів, якими вони користувалися раніше і ефективність продукції UKRAVIT. Окрім ефективності, вираховуються витрати ЗЗР на один га посівної площі, і замовник має чітку картину роботи засобів захисту. За умови дотримання технологій, які ми рекомендуємо, врожайність краща, а витрати значно менші. На сьогодні агрономи вже відкриті для експериментів, готові пробувати нове. І у зв’язку із зменшенням світових цін на с/г продукцію, аграрії мають зменшувати свої витрати і якісно витрачати ресурси.

 

Стратегія розвитку UKRAVIT орієнтована здебільшого на українського споживача чи компанія готує експанцію на зовнішні ринки?

Ми розвиваємо експорт упродовж декількох років, збільшуємо виробничі потужності підприємства. Але в першу чергу, ми зацікавлені розвивати саме український ринок, тому що тут ми маємо постійний контакт із сільгоспвиробниками, тут ми бачимо потребу, швидко реагуємо на неї і створюємо нові продукти для рішення якоїсь проблеми в полі. В цьому році компанія продовжує збільшення і вдосконалення виробничих потужностей, і в наступному році збільшуватиме експорт продукції. Але вітчизняний ринок є пріоритетним, Україна, на жаль, багато років була 100% імпортером ЗЗР. Ця ситуація потребує виправлення і UKRAVIT активно працює в цьому напрямку.

 

Які країни є найбільш перспективними для компанії UKRAVIT з точки зору співпраці?

На сьогодні ми експортуємо у дві країни - в Грузію та Молдову, але наразі є зацікавленості з боку країн ЄС, країн Африки, Близького Сходу, Азії, і навіть Латинської Америки. Всі намагаються диверсифікувати постачальників. Багато зарубіжних компаній мають гіркий досвід співпраці із китайськими постачальниками, що викликає потребу змінювати географію співпраці. Є країни, в яких сезон не співпадає з українським, тому ми маємо можливість упродовж всього року максимально активно використовувати власні виробничі потужності.

 

Чи є труднощі при реєстрації нових препаратів в Україні?

Насправді, це складний процес, тому що для українських виробників перелік документів ще більший, ніж для іноземних компаній. Великі світові компанії взагалі мають спрощений процес реєстрації. Ми витрачаємо на реєстрацію багато коштів, часу, але всеодно, ці складнощі нас не зупиняють і ми конкуруємо максимально активно. Україна адаптує своє законодавство під європейське, а останнє підтримує європейські компанії. Наші урядовці не прислухаються до потреб вітчизняних виробників, але цей процес зміниться із збільшенням ваги вітчизняного виробника. Тому що вітчизняний виробник засобів захисту рослин є перш за все захисником українського ринку та інтересів вітчизняних аграріїв.

 

 
Ексклюзивно для AgroReview
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview