Віталій Ільченко: В Україні збільшується рівень соціальної відповідальності

- Нещодавно Ви стали лауреатом премії “Людина Року”, чи змінилося після цього Ваше життя і життя компанії? Як це вплинуло на Вашу роботу? Можливо, змінилися робочі відносини з іншими компаніями?

- Певною мірою це змінило уклад в середині самої компанії, тому що тепер ми маємо ще більше відповідальності. Якщо “UKRAVIT” досяг відповідного рівня і став помітним, компанія не має права зробити жодного кроку назад, а має рухатися тільки вперед і дуже впевнено. Премія - не моя особиста заслуга, а заслуга усього нашого колективу. Попри те, що нагороджують керівника, він отримує її за спільну злагоджену роботу всіх працівників компанії. Не маю відомостей про те, як зреагував ринок на цю відзнаку, можливо, є місце заздрості. Головне, що для нас це потужний стимул до розвитку.

- Останнім часом в Україні можна констатувати тяжку економічну ситуацію. Чи відчутна ця криза для “UKRAVIT”? Це проблема чи рушій до розвитку, пошук нових варіантів співпраці?

- Криза - це мінус для держави в цілому і тих компаній, які в ній працюють. Але в “UKRAVIT” зібралася команда оптимістів, яка розуміє, що незважаючи на складні умови, слід рухатися далі. Щоб розвиватися, ми маємо інвестувати в компанію, маємо звертатися до банків, які в дійсних умовах менше кредитують, або змінюють відсоткову ставку. На жаль, опиняємось у нерівних умовах із світовими компаніями, які мають доступ до дешевих кредитних ресурсів (1-2% річних порівняно із українськими 20% - різниця суттєва). Але є й інші тенденції: деякі компанії із засторогою дивляться на ринок і скорочують виробництво, звільняють певну нішу. Ми навпаки нарощуємо виробництво і плануємо зараз збільшити його вдвічі, відкриваємо науково-дослідний центр. Адже ми розуміємо, що цей час не можна втратити, а слід використати із користю для своєї компанії, зайняти більшу частку на ринку.

- Чи підтримує держава національного виробника?

- На державному рівні ми не отримуємо дотацій, або іншої допомоги, але регіональна підтримка наявна, у нас відвертий діалог із керівництвом Черкаської області та міста Черкаси, і ми дійсно відчуваємо їхню підтримку. Також маю констатувати помітне зменшення корупції у державі, що безумовно позитивно впливає на виробників. Збільшується рівень соціальної відповідальності. “UKRAVIT” входить до найбільших платників податків в Україні, створює робочі місця і забезпечує працівників “соціальним пакетом”. Регіональні органи влади розуміють, якщо буде багато таких підприємств, потужніше розвиватиметься область і, відповідно, Україна.

- Розкажіть про плани на найближче майбутнє і стратегію розвитку компанії.

- На початку наступного року заплановано відкриття науково-дослідного центру, першого в Україні центру такого високого рівня. Іноземні фахівці, які відвідують наше підприємство сильно здивовані тим, що український бізнес інвестує в науку, оскільки подібні центри наявні тільки у найрозвиненіших країнах світу. Ще однією визначною подією для нас буде відкриття нового виробничого комплексу в наступному році, що надасть можливість удвічі збільшити виробництво, підняти частку ринку як в Україні, так і покращити наші експортні можливості.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ерве: Від відкриття ринку землі найбільше виграють чиновники

Що потрібно для створення грамотного ринку землі - з перших уст в ексклюзивному інтерв'ю з академіком аграрних наук Франції, Росії та України і эксрадником правління з сільськогосподарських питань Credit Agricole Bank.

Ви неодноразово заявляли про конфлікт між агрохолдингами, середніми підприємствами і фермерами. Зараз розстановка сил в українському агробізнесі змінилася?

Я бачу мало прогресу в цій області. Може, тому, що це швидше за все нездійсненна мрія. Я думаю, що поки в країні не створені умови для розвитку малого та середнього фермерства. Крок номер один у цьому питанні, без якого неможливо що-небудь вирішити, це створення довірливих стосунків між людьми. Зараз в Україні довіри немає. Ніхто не довіряє уряду, юстиції, сусідові. Вся співпраця ґрунтується на довірі. Зараз у земельному питанні великий бардак.

 

Чи бачите Ви гідну кандидатуру на посаду міністра АПК?

Якщо новий міністр буде продовжувати, те, що робиться зараз, то це не принесе позитивних результатів. Це має бути людина, яка не має ніякого фінансового інтересу, можливо, іноземець. Він повинен проводити нормальні реформи, а не їх імітацію. Головне, щоб у людини було бажання щось змінювати. Потрібна соціальна мотивація майбутнього чиновника. У першу чергу потрібно, щоб представники великих і середніх агропідприємств знайшли спільну мову. Всі ми бачимо, що модель так званого радгоспу в нинішніх реаліях не працює. Я завжди помічав, що прогрес у сільському господарстві настає, коли люди говорять і роблять від серця, мозку і душі.

 

Зараз споживачі масово переходять на здорове харчування. І люди готові більше платити за органічну продукцію.

 

Як ринок землі може змінити український АПК?

Пай - це право на використання землі, яке люди мають відповідно до Конституції. Можна створити ринок права на використання землі, і ринок оренди. І завдяки цьому земля могла б залишитися у власності держави в особі муніципалітету. Необхідний контроль за тим, як використовується земля. А зараз ніхто не знає, як використовується 10 млн га землі. Я думаю, що найбільше в Україні отримують чиновники, і це джерело від недовіри інвесторів.

 

 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Андрій Тараман: В деяких селах вже більше половини землі розпродано

Скільки років вашому кооперативу, скільки людей входить до його складу?

Кооператив організувався до війни, в 2013 році, на сьогодні в нього входить 36 осіб, в користуванні «Універсалу» 150 га землі с/г призначення. У нас обслуговуючий кооператив, ми надаємо послуги селянам по собівартості. Вступний внесок до нашого кооперативу складає 60 гривень. Пайові внески залежать від кількості орендованої землі.

 

Чим кооператив відрізняється від колгоспу?

Перш за все тим, що кооператив складається з однодумців, радянський же колгосп часто нагадував героїв байки «Лебідь, Щука і Рак». У колгоспі людина не відчуває себе хазяїном, вона себе відчуває найманим працівником. Також колгосп був колективним хазяйством, через що в ньому процвітали крадіжки. В кооперативах все дуже прозоро, люди самі працюють для себе. Плюс впливають особливості сільських територій: якщо Петро вкрав солярку, все село буде знати, і Петрові буде дуже соромно. Ми самі купуємо паливо, насіння, деяке устаткування - а як можна красти у самих себе?

 

Що вам дасть подарована сьогодні техніка?

У нас була реальна проблема: висівати зернові. Ми маємо в обслуговуванні трактор, але доводилось наймати сівалку з працівником і це дорого коштувало. Окрім того, ця сівалка дозволить сіяти дрібнонасіннєві рослини, наприклад, люцерну. А коли в обслуговуванні фермера невелика ділянка (20-40 соток), дуже зручно засівати її травами. Також ця техніка зменшить собівартість нашої роботи: якщо приватний фермер здійснює орні роботи за 18-20 грн/сотка, то наша ціна становить 10 грн/сотка, і буде ще дешевшою.

 

А не хотілось би вам замість вітчизняної техніки отримати у подарунок імпортну?

По-перше, імпортна техніка дуже дорого коштує. По-друге, ремонт і обслуговування цієї техніки також буде набагато дорожчим за українську. Ну і, по-третє, це не патріотично. Ця сівалка навіть розмальована у кольори державного Прапора. Окрім того, ми знайомі з цією технікою, вміємо нею користуватися, і не матимемо проблем із запчастинами.

 

Яка ситуація у регіональних кооперативах зі зрошенням?

Система капельного зрошення необхідна, вона дає суттєву економію води і, відповідно, коштів. Окрім того, при крапельному зрошенні менше росте бур’янів і разом зі зрошенням можна подавати добрива для рослин, це дуже зручно. Тим більше, за такого спекотного літа, яке було останні роки, якщо часто поливати зверху, вода потраплятиме на листя, і воно швидко псуватиметься. Але територія нашого кооперативу розподілена на пайові частки і установка цілісного крапельного зрошення - завдання не з легких, адже це потребує узгодження із кожним пайовиком.

 

Як ставляться фермери Донеччини до ймовірного введення ринку землі?

Я вважаю, що мораторій необхідно знімати, можливо вас здивує така позиція селянина, але на це є ґрунтовні підстави. Наразі продаж землі відбувається повним ходом - її продають, її дріблять на частини (наприклад 5 га ділять на частини по 10 соток, дозвіл на обмін ділянками є, ці 10 соток обмінюються на 5 га із нелегальною доплатою). В деяких селах вже більше половини землі розпродано. На нашу думку, гальмують цей закон саме ті, хто займається скупкою землі по нелегальних схемах. Окрім того, якщо це ваша власність, ви маєте право розпоряджатися нею за власним бажанням. Зараз ціна за пай становить 35000 гривень, за відкритого ринку активізувалася би конкуренція і ціна землі виросла. Оренда наразі складає менше 1000 гривень за га. Але продаж земель має відбуватися прозоро, бо насправді українська земля ціни не має.

 

Як вручали техніку можна подивитися за посиланням.

 

Фотозвіт події тут.


Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Дзигім: На сьогодні область зі своїм зерном і, сподіваюся, буде зі своїм хлібом

Під час заходу AR проаналізували з в.о. директора департамента розвитку сільської місцевості Дзигімом Олександром Валентиновичем с/г ситуацію в регіоні.

Наскільки охоче фермери Донецької області створюють кооперативи і вступають до них? Чи бояться жителі сільської місцевості організовувати такі об'єднання, чи вже прослідковується довіра?
Ми активно співпрацюємо з організаціями FAO і USAID в плані формування переробної галузі в сільському господарстві для отримання додаткового прибутку. На першому етапі нашої співпраці стало відомо, що донорська організація ФАО в основному працює з кооперативами. Потенційні учасники нашого спілкування неохоче йшли на таку співпрацю. Перед нами постало питання: як би переконати жителів сільської місцевості Донецької області перейти до такої форми співпраці? І варто зазначити, що нам це вдалося. Упродовж 2017 року маємо відчутні зрушення. Зараз в розробці є близько 20 кооперативів, хоча на початку року їх було всього 4. Активно працює в цьому напрямку Слов'янський, Нікольський, Волноваський та Бахмутський райони.

Центральний напрямок, на який ми орієнтуємо наших учасників - це збір і охолодження молока. Багато фермерів Донецької області готові вирощувати велику рогату худобу, зокрема, молочного напрямку. Основна переробна галузь по молоку у нас залишилася на території непідконтрольній українській владі, тому, для того, щоб в подальшому переробляти молоко, ми повинні його десь концентрувати, охолоджувати, після чого знаходити джерела його переробки. Нещодавно в Олександрівському районі відкрилося підприємство, попри те, що воно поки не кооператив, має своє поголів'я - 20 корів дійного стада. Вони виграли грант і відкрили пункт зі збору та фасування молока. І вже активно працюють з бюджетними організаціями - школами та дитячими садами, в які постачають натуральне молоко високої якості.

Наскільки правдива інформація про те, що на території Донецької області, підконтрольній Україні, є багато незасіяних земель?
У нас є така площа - близько 50 тисяч га на лінії розмежування, вона дійсно не використовується у зв'язку із важкодоступністю: це сіра зона, заміновані поля, оперативні напрямки дії військ. Ми тісно співпрацюємо з МНС і військовими, вирішуючи, де ми можемо задіяти ті чи інші ділянки для сівозміни. На сьогодні 1 150000 га орних земель знаходиться на підконтрольній території та 350000 га - на непідконтрольній.

Чи здійснються посіви на непідконтрольній території?
Згідно з нашим моніторингом, ситуація на окупованих землях складніше, ніж на вільних. Цінова політика в окупації не відрегульована і вартість вирощеної продукції набагато нижча, ніж на контрольованій території. Там є проблеми із забезпеченням мінеральними добривами, паливно-мастильних матеріалів для техніки тощо.

Що вони роблять з вирощеним?
Частина вирощеної продукції використовується на території, ті, хто має можливість - експортують зерно на територію Росії - там ціна на сировину більша.

Які основні культури вирощуються в Донецькій області?
Озима пшениця, кормові культури: кукурудза та інші. Є фермери, які мають відповідні договори з пайовиками і вирощують кукурудзу на зерно, але це невеликі площі. В цьому році було засіяно 70 тис га, загальна врожайність склала 36,7 ц/га - один з кращих показників за останні роки. Всього зібрано 2 млн тонн зернових, це хороший показник. Такий вал зерна у нас був у 2013 році (якщо точніше, 2 250 000 тонн). І незважаючи на втрату 30% території, ми маємо непогані показники по врожайності і якості зерна. Більше 40% зерна озимих культур цьогоріч - це продовольче зерно. На сьогодні область зі своїм зерном і, сподіваюся, буде зі своїм хлібом.

Процес вручення, реакції кооперативів та вітання адміністрації можна переглянути на нашому каналі youtube.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Лучечко: наша горілка на полицях маркетів буде максимально належної якості

Голова

Сьогодні Ви є виконуючим обов’язки ДП “Укрспирт”, і претендуєте поряд з іншими кандидатами, після проведення конкурсу, у разі перемоги, стати директором підприємства. Хто є вашими конкурентами і яким був шлях до керівництва “Укрспирту”?

Інформація щодо конкурентів є наразі закритою. І питання насправді не в цьому. Бо для держави в першу чергу важливо, щоб один із кандидатів був найкращим, від цього виграють всі. Стосовно моєї кандидатури - я працюю на цьому підприємстві більше 3 років, не тільки в апараті управління. Я починав свою кар‘єру на підприємстві з виробничого майданчика. Добре розуміюся на структурі ДП «Укрспирт»: які складнощі є на місцях у виробництві. Працюючи в апараті управління, я означив проблеми, які слід вирішувати на цьому щаблі. Тому, коли звільнилася посада управлінця, наша велика профспілкова організація рекомендувала мене на посаду тимчасово виконуючого обов‘язки ДП.

 

Пріоритети

Що Ви вважаєте основними завданнями керівника державного підприємства, на чому ґрунтується Ваша діяльність на чолі ДП “Укрспирт”?

Існує три стовпи, на яких тримається будь-яке підприємство. Першим з них є люди, другим - фінанси, третім - енергоефективність і модернізація. Стосовно перших кроків, які я планую здійснити на посаді - повне перезавантаження комерційного правління. Упродовж жовтня мені вдалося зробити всю систему закупівель максимально прозорою, наразі 98% усієї продукції, яку закупає ДП “Укрспирт”, відбувається через систему “Prozorro” i “Smart Tender”. Звичайно, що стосується дохідної частини, основним джерелом наповнення фінансами підприємства є ціна на продукцію, яку ми реалізовуємо. Основними нашими партнерами є горілчані компанії, продукція орієнтована на внутрішній ринок, тому для нас надзвичайно важливим є ціноутворення, яке впливає на кінцевий результат - прибуток. Окрім того, діагностуються преференції, які мали певні постачальники, - чи дійсно вони виправдали отримані знижки і були більш вигідними для “Укрспирт”. В результаті діагностики правління ДП перегляне договори, які чинні до кінця року і обиратиме постачальників з огляду на дійсну і доведену користь для підприємства.

Також активно працюємо над покращенням іміджу нашого підприємства, за останні роки “Укрспирт” дещо втратив свій статус, і наразі моя команда активно працює над його відновленням. Ми стали абсолютно відкритими до медіа, даємо інтерв’ю, пояснюємо незрозумілі аспекти, обґрунтовуємо свою позицію - наші двері завжди відчинені. Але найкращим доказом змін на підприємстві є демонстрація якісної роботи, новий курс підприємства в першу чергу підтверджений позитивними змінами на всіх щаблях його діяльності.

 

 

Виробництво

Розкажіть про особливості виробництва у спиртовій галузі.

Підприємства спиртової галузі на своєю природою орієнтовані на переробку сировини, це те, що дає можливість створити додану вартість всередині країни. Якщо ми говоримо, що Україна стала експортно орієнтованою (в плані зерна), є такі позиції, які не потрапляють на експорт (залишки, повернення, фуражний тип сировини) - компанії спиртової галузі мають потужності для переробки цих типів продукції, і можуть отримувати додатковий прибуток на внутрішньому ринку.

Окрім того, підприємство своїм кінцевим продуктом може отримати не тільки спирт, а й перероблену післяспиртову барду. Це високоякісний білковий продукт, який за правильної переробки, стає експортно орієнтованим товаром. У фінансовому плані на 2018 рік закладені кошти на покупку обладнання, яке дасть можливість виробляти новий продукт.

Ми кооперуємо наше виробництво з усіма видами фермерських господарств, в нашому активі багато дрібних фермерів, які територіально наближені до потужностей “Укрспирт”, і їм дуже вигідно постачати сировину нашому підприємству без посередників, ми намагаємося підтримувати дрібних фермерів. Але по суті, підприємству все одно, хто є постачальником сировини. Для нас важливою є ціна і якість цієї сировини.

 

Споживання

Чи багато українці споживають горілчаних напоїв, як це впливає на здоров’я нації?

Українці дійсно вживають велику кількість спиртових напоїв. І контроль за споживанням спиртових напоїв має лягти на функції держави, тому що з одного боку - це наповнення бюджету, а з іншого - надмірне вживання алкогольних напоїв шкідливо впливає на здоров’я нації, і в результаті державі доводиться вкладати додаткові кошти в медицину, щоб людей оздоровлювати. Але найбільшої шкоди здоров’ю завдає неякісний алкоголь, який сьогодні, на жаль, присутній на ринку. І з цим в першу чергу потрібно починати активно боротися. Основним завданням держави є контроль за тим, щоб ті підприємства, які виробляють горілчані вироби, виробляли якісний продукт без жодних домішків, адже саме вони наносять основну шкоду здоров’ю, а подекуди призводять до смертельних наслідків. Розповсюдження чорного ринку пов’язане з тим, що ментально наші люди шукають щось дешевше, але як правило, це “дешевше” є набагато гіршої якості. Підняття акцизів, звісно, не є панацеєю, але подорожчання спиртової продукції, якщо воно зумовлене покращенням її якості, а також вироблено на підприємстві із державною формою власності, може позитивно вплинути на економіку країни та здоров’я нації.

Невеликий анонс: у планах ДП “Укрспирт” є відновлення виробництва власної продукції. І якщо наша горілка буде на полицях маркетів, вона буде максимально належної якості. “Укрспирт” має право власності на багато торгових марок. Наразі проведено аудит технічного стану майданчиків, які займалися розливом продукції. Слід константувати, що багато горілчаних цехів, особливо тих, що мали хорошу локацію, були знищені. Але є й ті, які лишаються у належному стані, і за якісного господарювання та інвестицій, знову можуть запрацювати. Наприклад, Луцьке підприємство ДП “Укрспирт”, кошти на реконструкцію якого також закладені в бюджет 2018. Ми тільки анонсували можливе відновлення власної готової продукції, як у фірмових магазинах одразу почали питати: “де ж ця державна горілка?”. Запит на державний продукт у суспільстві є, тому, думаю, наші готові вироби незабаром будуть належним чином оцінені українським споживачем.

 

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

 
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Євгеній Семененко: UKRAVIT має найбільший серед країн Європи та Азії портфель - 145 препаратів

- Препарати компанії все більше стають затребуваними і напевно Ви стикаєтесь з підробкою Вашої продукції. Які  заходи UKRAVIT вживає проти фальсифікації продукції?

- Питання фальсифікату та підробок весь час постає на ринку ЗЗР. В основній масі підроблюють дрібну фасовку. Тару для нашої продукції ми виробляємо з нашим логотипом. У нас є захисні етикетки, голограми. На сайті компанії є повна інформація стосовно того, як повинна виглядати оригінальна упаковка. Коли виявляємо випадки підробки продукції, одразу звертаємось до правоохоронних органів.


- У чому переваги продукції UKRAVIT у порівнянні з іншими відомими світовими брендами агрохімікатів?
- Наша продукція унікальна. У нас є маса продуктів, аналогів яким немає у світі. Це наші розробки, наше ноу-хау. Років 4-5 тому UKRAVIT зареєстрував препарат «Міладар Дуо», і через рік після  нашої реєстрації свій «Елюміс» зареєструвала Syngenta. Ми завжди прагнемо створювати щось своє і унікальне. Звичайно, наша конкурентна перевага перед мультинаціональними брендами полягає у більш привабливій для сільгоспвиробників ціні. Ми вже четвертий рік маємо контракт з Syngenta на поставку діючої речовини Декват для виробництва десиканта. Тобто, діючу речовину для  препарату ми імпортуємо не з Китаю, а безпосередньо з заводів Syngenta у Великобританії. З нього ми виробляємо наш препарат «Десикант», який коштує близько 5 доларів за літр.  Аналогічний препарат від Syngenta коштує близько 7 доларів. Діюча речовина у препаратах одна й та сама, але якщо порівняти ціну й перерахувати норму витрат, скажімо на той же самий соняшник, який вирощують сумарно по всій Україні на площі близько 5 млн га, а на гектар використовується приблизно 3-4 літра, то різниця у витратах буде істотною.
 

- Чи вдалося UKRAVIT серед вітчизняних аграріїв спростувати стереотип, що все імпортне краще за українське?

- Один аграрій з Сумщини сказав, коли вийшов у нас препарат «Варяг» (у Syngenta це «Прімекстра»): "Я не знаю, що зробили ці українці, але працює краще, а коштує вдвічі дешевше". Аграрії на власних полях засвідчують і переконуються, що вітчизняні продукти нічим не гірші, а інколи й кращі за препарати мультинаціональних компаній, і до того ж мають більш економічно привабливу вартість. Препарати від компанії UKRAVIT на 30-40 % дешевші та мають високу окупність. Якість і ефективність аналогічна мультинаціональним продуктам, а ціна в рази менша. І це якраз вигідне рішення для українських аграріїв. Якість продукції UKRAVIT обов’язково перевіряється на трьох етапах: контроль вхідної сировини, проміжний контроль на виробництві та фінальний контроль готової продукції. Саме тому аграрії  завжди можуть бути впевнені у якості та безпечності продукції UKRAVIT.


 
- Яка група продуктів є  лідером з продажів?
- Група компаній UKRAVIT на даний час має найбільший серед країн Європи та Азії портфель  з 135 препаратів. Така широка лінійка, в якій представлені всі препарати; від протруйників, фунгіцидів, гербіцидів та закінчуючи стимуляторами росту, дозволяє побудувати комплексну систему захисту усіх сільскогосподарських культур, а також садів та виноградників, які вирощуються на теренах України у всіх грунтово-кліматичних зонах. Сьогодні, як і у всіх, 70% продаж займають гербіциди. Користуються попитом серед аграріїв «Варяг», «Агент», «Селефіт екстра». Обсяги продажу фунгіциду «Дезарал Екстра» за останній рік виросли в 4 рази.

У цьому році ми випустили гербіцид для сої «Флагман Екстра», який одразу завоював популярність серед сільгоспвиробників. «Флагман Екстра» має покращену дію на різні види бур’янів. Застосування даного продукту забезпечує прибавку урожайності сої  понад 1,5 т/га порівняно до контролю.

- UKRAVIT орієнтована на внутрішній ринок чи на експорт також?

- На сьогоднішній день у нас є експорт в Грузію та Молдову, розглядаємо й інші країни СНД. Також у найближчих планах – вихід на ринок ЄС з лінійкою мікродобрив.
- Яким ви бачите майбутнє пестицидного ринку України?
- Основу ринка тримають мультинаціональні компанії. Сьогодні на світовому ринку агрохімії відбуваються трансформації, поглинання. Всім відомо, що Bayer купив Monsanto. Це також якимось чином відобразиться і на українському ринку ЗЗР. У найближчому майбутньому UKRAVIT планує нарощувати свої потужності та й надалі  допомагати сільгоспвиробникам вирішувати проблеми за оптимальні кошти, строки.
 
Довідка:
UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 135 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

 
З питань продажу та співпраці звертатися: ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул. Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview


 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview