Як фермери на Донбасі у «хлібне перемир’я» врожай збирають

Спокійно мало бути до кінця серпня. Але у військових тут свої правила, кажуть у селі Кодема на Донеччині.

На фермерській базі «Династія», що поблизу окупованої Горлівки, перший тиждень збору врожаю. Ферма працює вже двадцять років. Зупиняли роботу лише у 2014-му. Тоді її господар Вадим Капля виїжджав з Кодеми до Києва.

Лише за три роки з початку війни життя на «Династії» заворушилося. Фермери та агрономи навчилися пристосовуватися до сусідства військових та працювати в умовах постійної небезпеки. Громадське побувало на фермі.

У кабінеті Вадима Каплі — монітор з камерами спостереження, на екрані відкрита мапа:

«Ось це наші поля, а це — оборонні споруди військових. Окопи і траншеї просто на наших землях. Нині ми вже не перша лінія оборони, але ще рік тому розташовувалися фактично в «сірій зоні». Трохи далі — теж наші поля, але то вже «сепарська» територія, нам тепер туди зась».

До війни Капля мав 10 тисяч гектарів землі — це паї, надані в оренду на 49 років. Щоправда, тепер у розпорядженні фермера лише 4,5 тисячі га. Решта з 2014 відійшла бойовикам «ДНР», а вздовж полів пролягла лінія розмежування:

«Наші тоді були прямо в Горлівці, але після Мінських домовленостей територія залишилася непідконтрольною. З нею і поля, і техніка. Її напевне вже на металобрухт здали».

Стратегічною рослиною, каже Вадим Капля, завжди були соняшники, але сіють і пшеницю, просо, сою та сорго.

Фермер розповідає, що один з робітників приїздить до нього з Горлівки на сезонні роботи. Каже, у них усе гаразд, «республіка» процвітає. «А чого він тоді сюди їде? Бо роботи там немає».

На базі «Династії» десятки одиниць техніки — сучасні комбайни, сушарки для зерна, трактори. На вході розтрощений комбайн — така собі пам’ятна «прикраса». У 2015-му комбайн підірвався на міні під час збору врожаю. Водій вижив, але його контузило. З того часу, каже Вадим, за кермо комбайна не сідає, лише легковиків:

«Комбайн перш за все пам’ятка для тих, хто тут працює. Ми постійно розповідаємо, що не можна їхати, куди заманеться, у жодному разі не можна «за потребою» в кущі».

Фермер бідкається, що після підривів на мінах неможливо швидко прийти до тями та відновити робочий процес. Люди бояться, не виходять на роботу. Треба, щоб минув тиждень — два, але ж пшениця не чекатиме. Мотивує співробітників лише зарплатнею:

«Охолонемо трохи, дістаємо все, заводимо, скрипимо, боїмося, але їдемо».

За весь час військового конфлікту техніка «Династії» тричі підривалася на мінах, востаннє — у 2015-му. Господар консультувався з саперами, які оглянули місцевість, але розміновувати не квапляться. По-перше, через близькість позицій бойовиків, має зберігатися «безпечна» дистанція 15 кілометрів, по-друге, замінованих територій чимало, але жодних маркувань чи мап мінування не існує:

«Міни в нас називаються картоплею або іграшками. Там картопелька, туди не їдь, а там іграшки, туди теж не можна. Їх закладали просто на полях такі машини, які картоплю саджають. Їх там тисячі».

Міни лежать і прямо за парканом «Династії». Через дорогу від бази — соняшникове поле, а у полі — три ряди бетонних стовпів, під якими зариті протитанкові міни. Колючого дроту майже не видно, усе заросло травою. Місцеві знають, що ходити сюди категорично заборонено:

«Щороку ми намагаємося трохи ближче просунутися. Ну який тут танк приїде? Тим більше, що сусіднє поле вільне. А це ж чийсь пай, і я за нього гроші плачу, хоч посадити нічого не можу», — Вадим Капля проводить нам екскурсію околицями замінованого соняшникового поля.

Військові пускають не всюди, попри те, що земля — власність фермерів. Адже на полях є військові укріплення, а бойові позиції показувати не можна:

«Домовляємося, ніби все вирішили. Їдемо дивитися, щось засіяли. А потім бац — ротація, і знову все спочатку, знову нікуди не пускають», — розповідає Вадим.

Пшеницю збирають з сьомої ранку і «поки військові дозволять». Сутеніє — починають стріляти, попри «хлібне перемир’я».

— А хіба не домовлялися з військовими, щоб не стріляли, поки ви врожай збираєте?
— Про це не вийде домовитися. «У вас своя система, у нас — своя». Отак вони на це відповідають. Поступаються, звісно, але інколи домовитися неможливо. Усім байдуже до цього хліба, його всі їдять, але всім байдуже», — зітхає головний агроном «Династії» Віктор.

Обстріли спричиняють на полях пожежі, а це додаткові збитки.

За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій нині на Донбасі залишаються замінованими 7 тисяч квадратних кілометрів полів. З початку бойових дій розмінували вже 20 тисяч гектарів, але це в тилу, а не поблизу лінії розмежування, де все ще треба «тримати дистанцію».

Попри це фермер Капля не скаржиться. Каже, до всього можна пристосуватися і звикнути. Єдине, чого хотів би від держави — зменшення податку на землю, особливо, якщо на ній нічого не можна вирощувати через присутність військових:

«Головне — це оця наша «картопля». Нещодавно поїхали на поле подивитися. Постояли, тільки зібралися їхати, — як шарахнуло! Упали, сіли, бігли, знову впали. Отак і бігаємо, як зайці стріляні».

Рік війни — це десять років саперних робіт на післявоєнних територіях, як звітують дослідники Женевського центру розмінування. Але за умови, що всі заміновані території марковані та нанесені на мапи. Чого наразі немає. Тим часом за останній рік за даними ОБСЄ на мінах та нерозірваних снарядах підірвались 58 цивільних осіб, 16 людей загинуло.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Головна мета земельної реформи - відродження фермерства

Про це заявив Прем'єр-міністр Володимир Гройсман, повідомила Укрінформу прес-служба Кабінету міністрів.

"Ніхто не має права через коліно проводити цю реформу, має бути діалог, розуміння, і я сьогодні такий діалог веду, передусім, з фермерами", - зауважив Гройсман.

Він додав, що опрацювання моделі обігу земель в Україні - надчутливе питання, яке потребує ретельного обговорення й залучення широкого кола громадськості.
 

Гройсман підкреслив, що виступає категорично проти продажу землі іноземцям та продажу землі великим агрохолдингам. І додав, що розмір земельної ділянки, яку матиме змогу придбати будь-який громадянин України, не перевищуватиме 200 га.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

ЄБРР прокредитує виробника курятини на $5 млн

Про це повідомив у Facebook старший радник банку Антон Усов.

За його інформацією, кошти будуть надані на будівництво бойлера на біомасі, який дозволить підвищити операційні та екологічні показники компанії.

Паровий бойлер на біомасі потужністю 12 тонн/год. дасть можливість скоротити споживання води на 60%, природного газу ‒ вп'ятеро. Після введення в експлуатацію бойлер забезпечить скорочення викидів діоксиду вуглецю на 9,3 тис. тонн на рік.

Антон Усов уточнив, що кредит супроводжуватиметься стимулюючим грантом у розмірі $850 тис., який буде надано в рамках програми ЄБРР «Центр фінансування і передачі технологій пом'якшення кліматичних змін» (ФІНТЕК), яка створена з метою передачі технологій у сфері пом'якшення кліматичних змін та адаптації до них.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

ДФС проводить обшуки на українських спиртзаводах

Про це заявив перший заступник глави Державної фіскальної служби (ДФС) Сергій Білан, передає Інтерфакс-Україна.

«Почали масштабний наступ на тіньовий ринок спирту. Просто зараз на 41 спиртзаводі проходять обшуки. Спецоперація, яку податкова міліція проводить під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури, спрямована на припинення протиправної діяльності у сфері незаконного виробництва та реалізації підакцизної продукції», ‒ написав Сергій Білан на своїй Фейсбук-сторінці.

«Лівий спирт виготовляється з неврахованої сировини, продається за готівку, ‒ додав він. ‒ Існування такого тіньового ринку в спиртовій галузі призводить до мільярдних втрат державного бюджету та несе серйозні ризики для здоров'я населення через неякісну продукцію, яку з нього виготовляють».


 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Україні скорочується виробництво молочних продуктів

Про це повідомляє Держстатистики.

Виробництво йогурту та інших ферментованих молока чи вершків протягом звітного періоду порівняно з червнем 2016 року скоротилось на 6,6% і становило 34,8 тис. т. Порівняно із травнем поточного року виробництво скоротилось на 8,8%.

Крім того, протягом звітного періоду виробництво рідкого обробленого молока в Україні скоротилось порівняно із червнем 2016 на 3,4% — до 76,7 тис. тонн, порівняно з травнем 2017 — на 6,5%.

Протягом червня поточного року сиру свіжого неферментованого (включаючи кисломолочний сир) було вироблено 5,2 тис. тонн, що на 2,1% менше, ніж за червень минулого року. Порівняно з травнем виробництво скоротилось на 12,7%.

Щодо обсягу виробництва вершкового масла, то у червні він склав 11,7 тис. тонн, що на 4% більше порівняно із червнем 2016 і на 3,9% ― порівняно із травнем 2017.

Випуск сирів сичужних та плавлених зріс на 2,3% (червень до червня) — до 10,1 тис. тонн, а в порівнянні із травнем поточного року — скоротився на 4,7%.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як сімейна ферма на 16 корів стала гарним заробітком

Їхня сімейна молочна ферма у с. Кам’яна Гора Жовківського району – приклад того, як люди не бояться використовувати усі можливості, брати на себе відповідальність і постійно вчитися чогось нового, пише ЗІК.

Весела робота

Перше, що одразу впадає в очі, – це життєрадісність і почуття гумору пана Миколи. “Я коровам уже манікюр зробив, накрутив їх і підмалював. Можете приїжджати”, – каже фермер, коли домовляємось з ним про зустріч.

Його позитивному настрою можна тільки позаздрити, адже робота ця далеко не з простих – на фермі 16 корів, плюс іще дві телиці і четверо телят. І всі вони потребують щоденного догляду. Микола Пилипець каже, що допомагає його велика сім’я – у них з дружиною десятеро дітей. Старші, щоправда, вже живуть окремо, але молодші разом з батьками пораються по господарству.

Встають на фермі ще до того, як півень проспіває. Набирають молока у бідони і відправляють на Львів. Потім снідають і о 7-8-ій годині починають доїти корів. Але перед ранковим доїнням худобу ще потрібно погодувати.

Розносячи сіно, пан Микола розповідає, як заснував свою ферму п’ять років тому. Тоді він скористався допомогою канадського проекту “Підвищення конкурентоспроможності молочного сектору в Україні”. На базі чотирьох таких господарств у селі створили кооператив “Загора”.

У рамках цієї канадської програми, сім’ї Пилипців допомогли взяти кредит на 144 тис. грн під 3% річних. Уже рік, як вони успішно цю позику погасили, а кошти використали на будівництво нової великої стайні. Крім того, отримали доїльний апарат та ще деяку необхідну для молочарства техніку. Зараз фермер співпрацює з канадським проектом “Розвиток молочного бізнесу в Україні”, та найголовнішим для себе називає навіть не матеріальну підтримку, а навчання і нові знання, які він отримав від спеціалістів.

Пан Микола показує стайню, яку побудували за рекомендаціями канадських фермерів і спеціалістів з Львівської аграрної дорадчої служби. “Елементарна зміна умов утримання означає, що корова вдень може дати молока на 3-5 літрів більше”, – пояснює він. У цій справі багато нюансів мають значення.

“Корова має пити від 80 до 120 літрів води на день”, – для цього встановлено спеціальні поїлки. А замість жолобів, які використовували у стайнях раніше, є кормовий стіл. Також у корів є резинові килимки, щоб їм не було холодно спати. Виявилось, про манікюр пан Микола не жартував. Показує нам обрізані ратиці – їхня довжина має бути 6,5 см. Якщо їх не обрізати, корові незручно і боляче. Це видно навіть за її поставою.

Якість молока

Завдяки двом доїльним апаратам, цей процес займає близько години.

Щоб у молоко не потрапляли бактерії, переливають його не в приміщенні стайні, а в спеціальній кімнаті. Там є 500-літровий резервуар для охолодження молока. Щоб воно не псувалося, його потрібно охолодити до 4 градусів протягом півгодини після доїння.

Фермер розповідає, що його корови після отелення дають 22-25 літрів молока на день.

Господарі мають чотири “точки”, куди здають молоко. Це і державний молокозавод, і приватні переробники.

“Щоб корова давала багато молока, треба знати, як її, так би мовити “запустити”. Тобто, перед отеленням її потрібно запускати, як мінімум, на два місяці, законсервувати вим’я, пролікувати його. Якщо корову неправильно запустити, у наступній лактації можна втратити молока від тонни і більше. Також треба правильно прийняти телятко і правильно роздоїти корову. За перших сто днів вона має дати половину свого молока за весь період лактації”, – ділиться пан Микола премудростями молочарної справи.

Микола Пилипець, у рамках канадського проекту, отримує повний супровід своєї діяльності і може консультуватися по ветеринарних, бухгалтерських чи юридичних питаннях. Раз на місяць у спеціальній лабораторії у Львові молоко від кожної корови перевіряють за вісьмома показниками, в тому числі і на вміст соматичних клітин.

Таким чином перевіряють, чи корова не має прихованої форми маститу (інфекційно-запальний процес у молочній залозі, який спричиняють певні патогени, – ред.). “Інакше їхнє молоко не можна вживати, особливо жінкам, бо збудник маститу залишається в організмі”, – пояснює фермер.

Родинний бізнес

Сім’я Пилипців всіх своїх корів знає по іменах. Микола каже, що кожна корова – то індивідуальність, і характери в них можуть бути різні, “але якщо до них файно ставитись, то всі корови добрі”.

А от дружина пана Миколи Ольга зізнається, що спочатку було страшно створювати власну ферму, але свого чоловіка вона підтримала, і зараз вони разом працюють тут усією сім’єю.

Чіткого розподілу обов’язків на фермі немає, завжди однин одного підміняють. Але фізично важчу працю стараються на себе брати чоловіки.

Після того, як корів подоїли, їх виганяють на пасовище. Пан Микола випасає худобу на своїх паях, але також орендує пасовище в інших людей.

Що цікаво, корови пасуться самі – їх не потрібно постійно пильнувати. У цьому фермеру допомагає електропастух. Це імпульсний генератор, який кожні чотири секунди дає імпульс до 10 тис. вольт. Струм іде по тоненькому кабелю, який натягнений по периметру поля. Корови запам’ятовують, що огорожа під напругою, і не наближаються до неї. “Для здоров’я це безпечно, але дуже неприємно. Якщо людина доторкнеться випадково – просто хочеться говорити лайливі слова”, – згадує пан Микола, як сам відчув на собі дію електропастуха.

Харчування та техніка

“Трава вже переросла навіть трохи, тому треба терміново скошувати, – пояснює фермер. – Наші люди ставляться до трави, як до чогось другорядного. Але правильна заготівля кормів дуже важлива. Ми звикли косити сіно, яке нам уже по пояс. Але у ньому вміст протеїну лише 3-5%. Воно перетравлюється до 30 годин. Насправді сіно потрібно косити, коли воно має приблизно 40 см висоти. Там вміст протеїну – 15-18%. Для прикладу, у зерні пшениці вміст білка – 15 %, у зерні ячменю – 11%. Якщо давати правильно скошене сіно, не потрібно давати концентровані корми”.

Микола Пилипець має трактор і, як він каже, елементарну техніку для косіння і збору сіна. Із найновішого у нього – установка для доїння на пасовищі, розрахована на двох корів. Він її також отримав від канадського проекту і на момент, коли ми з ним спілкувалися, якраз готувався до того, щоб почати її використовувати.

Нещодавно ж голова сімейства побував у Польщі і побачив, як оснащені тамтешні фермери. Каже, зрозумів, як йому насправді бракує технічних засобів. “У фермера, який, як я, має 16 корів, є чотири трактори і вся техніка, яку потрібно для збору і заготівлі кормів. У Польщі, якщо відкривається нова ферма, держава дає 100 тис. злотих безповоротно. Правда, фермер потім має відзвітувати, куди він ті гроші подів. Якщо польський фермер закупляє техніку, 50% йому повертає Європейський Союз”, – розповідає не без заздрощів пан Микола.

Він каже, що просто скористався шансом, який давав йому міжнародний проект, і сподівається, що його приклад надихне інших людей. Адже можливості насправді є, просто потрібно їх використовувати. Крім того, в останні роки почалася підтримка малих фермерів та кооперативів не лише молочного напряму, а й інших з боку обласної держаної адміністрації, яка допомагає отримувати кредити під 5% річних, а це “вже щось ближче до Європи”.

Сам собі господар

Історія сімейної ферми з села Кам’яна Гора оптимістична, але, звісно, не ідеалістична. Не варто забувати, що це все-таки важка праця, без відпусток і без вихідних. А також ризик – зрештою, на певний ризик ідуть усі, хто започатковує власну справу. Але цей шлях – можливий, і особисто для пана Миколи він став альтернативою того, щоб їхати за кордон на заробітки, аби прогодувати свою велику сім’ю.

“Раніше я працював у колгоспі механізатором. Коли колгоспи розлетілися, в мене було три шляхи. Перший – поїхати на заробітки і там заробляти гроші, але то не варіант. Це погано для сім’ї, коли батьки їдуть, а діти без догляду лишаються. І я вважаю, що бути наймитом у чужій державі мало би бути принизливо для українця – при наших землях і при нашому потенціалі. Другий шлях у мене був – це нічого не робити, потрохи горілку пити, на владу нарікати і чужі гроші рахувати. Я не хотів такого. Я вибрав третій варіант – почати працювати на себе. Одна з причин – це те, що в нашій сім’ї багато дітей. І перше моє завдання було – нагодувати їх і подбати про них”, – каже фермер.

Фермер Микола вважає, що «наші люди зіпсовані колгоспами» і часто не знають, як господарювати на своїй землі: “Радянський Союз виховував мільйони наймитів, а тих, хто був хорошим господарем, називали куркулем і відсилали до Сибіру… Але зараз – то все залежить від нас і від того, чи захочемо ми працювати”.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview