Як інші країни заробляють на нашій сировині

Про це пише propozitsiya.com за матеріалами businessviews.com.ua.

Кожен десятий долар товарного експорту України - це гроші від продажу соняшникової олії. В одному з найважливіших секторів економіки - в агросекторі - сировина займає 84% в експорті України, а в Німеччині, наприклад, всього 48%.

Підраховано, скільки грошей отримує Україна від експорту сировини, і що замість сировини експортують інші країни, а також скільки вони заробляють на експорті складної готової продукції в порівнянні з Україною, яка заробляє на експорті дешевої сировини.

1. Італія експортує сухарі, а Україна - пшеницю

Поки Україна експортує пшеницю по 15 центів/кг, Італія робить з неї хліб, який потім сушить, і продає сухарі та грінки, які коштують у 20 разів дорожче, ніж пшениця.


2. Французьке вино набагато дорожче за українське при однаковій ціні винограду.

Українське вино менш якісне, ніж французьке. Вартість винограду, тобто сировини для вина, вища, ніж ціна самого вина. А значить, виноград в українських винах зустрічається набагато рідше, ніж у французьких.

Але у Франції, пройшовши всі необхідні етапи обробки, вино стає набагато дорожче сировини, з якого його зробили, а не дешевше, як у нас. І пляшка експортного французького вина коштує в 17 разів дорожче, ніж українського.


3. 85% яблук, які експортує Україна, купує Білорусь. Яблучний сік вона продає в 3 рази дорожче, ніж ми продаємо Білорусі яблука.


4. Єгиптяни, яким ми продаємо соєві боби, непогано заробляють на соєвому маслі. Якби соєве масло продавала Україна, то могла б отримати єгипетські контракти і заробляти на сої майже в два рази більше, ніж зараз.


5. Ковбаса в кілька разів дорожче м'яса.

6. Солона або копчена риба - майже в 4,5 рази дорожче, ніж консервована.

7. Українці вирубують дерево і продають деревину в Польщу, в основному контрабандою, хоча меблі вартують в 5 разів дорожче шматка дерева. Україна зі своїми запасами лісу могла б розумніше підійти до цієї сфери і створити якийсь бренд типу IKEA. Тоді ми б вирубували менше лісу, але продавали б готову продукцію дорожче.

У той же час Україна продає соняшникову олію, яка в 2 рази дорожче насіння. Кейс з насінням соняшнику - приклад того, як можна стимулювати створення більш складного і дорогого продукту всередині країни. У 1999 році Україна ввела 10%-е мито на експорт насіння соняшнику. Вивозити його стало невигідно, і всі стали переробляти насіння в олію.

Правда, олію теж можна було б зробити дорожче, якби її розливали в пляшки в Україні продавали в інші країни під нашим брендом. Зараз її в основному поставляють в цистернах, а розливають в пляшки вже в інших країнах.


Україна експортує сир, який втричі дорожче молока.

Українські сигарети в 45 разів дорожчі тютюну.

Україна, експортуючи так багато сировини, сама заганяє себе в капкан сировинної економіки. У сировинній економіці кілька серйозних небезпек. Ми не можемо активно впливати на ціну сировини, тому що вона формується на світовому ринку, і на неї впливає величезна кількість чинників. Раптовий неврожай в одній країні може серйозно підняти ціну, а несподіваний великий урожай її знизити.

Оскільки ціни на сировину нестабільні, нестабільний і приплив валюти в Україну, а значить, і курс гривні.

У країнах, які виробляють тільки сировину, рано чи пізно знижується продуктивність і зарплата. У промисловості зростання обсягу виробництва знижує витрати на одиницю продукції. А коли ти здобуваєш або вирощуєш все більше і більше сировини, то зменшуєш прибутковість.

Країна з сировинною економікою допомагає більш розвиненим країнам процвітати. На кожному етапі переробки виникає додана вартість. Це сума, на яку товар стає дорожче в порівнянні з попереднім етапом обробки. Наприклад, корова коштує $1, її облуплена туша - вже $2, заморожене м'ясо - $3, консерви - $4. І найбільше грошей отримує той бізнесмен і та країна, які продають готовий, складний продукт, в який було вкладено багато грошей на його переробку та складання.

 

Більше половини українського експорту - це сировина. У той час, як інші країни активно експортують готову продукцію, в тому числі зроблену з української сировини. І отримують більшу прибуток, ніж Україна, пише propozitsiya.com за матеріалами businessviews.com.ua.

Кожен десятий долар товарного експорту України - це гроші від продажу соняшникової олії. В одному з найважливіших секторів економіки - в агросекторі - сировина займає 84% в експорті України, а в Німеччині, наприклад, всього 48%.

Підраховано, скільки грошей отримує Україна від експорту сировини, і що замість сировини експортують інші країни, а також скільки вони заробляють на експорті складної готової продукції в порівнянні з Україною, яка заробляє на експорті дешевої сировини.

1. Італія експортує сухарі, а Україна - пшеницю

Поки Україна експортує пшеницю по 15 центів/кг, Італія робить з неї хліб, який потім сушить, і продає сухарі та грінки, які коштують у 20 разів дорожче, ніж пшениця.

2. Французьке вино набагато дорожче за українське при однаковій ціні винограду

Українське вино менш якісне, ніж французьке. Вартість винограду, тобто сировини для вина, вища, ніж ціна самого вина. А значить, виноград в українських винах зустрічається набагато рідше, ніж у французьких.

Але у Франції, пройшовши всі необхідні етапи обробки, вино стає набагато дорожче сировини, з якого його зробили, а не дешевше, як у нас. І пляшка експортного французького вина коштує в 17 разів дорожче, ніж українського.

3. 85% яблук, які експортує Україна, купує Білорусь. Яблучний сік вона продає в 3 рази дорожче, ніж ми продаємо Білорусі яблука.

4. Єгиптяни, яким ми продаємо соєві боби, непогано заробляють на соєвому маслі. Якби соєве масло продавала Україна, то могла б отримати єгипетські контракти і заробляти на сої майже в два рази більше, ніж зараз.

5. Ковбаса в кілька разів дорожче м'яса.

6. Солона або копчена риба - майже в 4,5 рази дорожче, ніж консервована.

7. Українці вирубують дерево і продають деревину в Польщу, в основному контрабандою, хоча меблі вартують в 5 разів дорожче шматка дерева. Україна зі своїми запасами лісу могла б розумніше підійти до цієї сфери і створити якийсь бренд типу IKEA. Тоді ми б вирубували менше лісу, але продавали б готову продукцію дорожче.

У той же час Україна продає соняшникову олію, яка в 2 рази дорожче насіння. Кейс з насінням соняшнику - приклад того, як можна стимулювати створення більш складного і дорогого продукту всередині країни. У 1999 році Україна ввела 10%-е мито на експорт насіння соняшнику. Вивозити його стало невигідно, і всі стали переробляти насіння в олію.

Правда, олію теж можна було б зробити дорожче, якби її розливали в пляшки в Україні продавали в інші країни під нашим брендом. Зараз її в основному поставляють в цистернах, а розливають в пляшки вже в інших країнах.

Україна експортує сир, який втричі дорожче молока.

Українські сигарети в 45 разів дорожчі тютюну.

Україна, експортуючи так багато сировини, сама заганяє себе в капкан сировинної економіки. У сировинній економіці кілька серйозних небезпек. Ми не можемо активно впливати на ціну сировини, тому що вона формується на світовому ринку, і на неї впливає величезна кількість чинників. Раптовий неврожай в одній країні може серйозно підняти ціну, а несподіваний великий урожай її знизити.

Оскільки ціни на сировину нестабільні, нестабільний і приплив валюти в Україну, а значить, і курс гривні.

У країнах, які виробляють тільки сировину, рано чи пізно знижується продуктивність і зарплата. У промисловості зростання обсягу виробництва знижує витрати на одиницю продукції. А коли ти здобуваєш або вирощуєш все більше і більше сировини, то зменшуєш прибутковість.

Країна з сировинною економікою допомагає більш розвиненим країнам процвітати. На кожному етапі переробки виникає додана вартість. Це сума, на яку товар стає дорожче в порівнянні з попереднім етапом обробки. Наприклад, корова коштує $1, її облуплена туша - вже $2, заморожене м'ясо - $3, консерви - $4. І найбільше грошей отримує той бізнесмен і та країна, які продають готовий, складний продукт, в який було вкладено багато грошей на його переробку та складання.

 

 

©Пропозиція - Головний журнал з питань агробізнесу
http://propozitsiya.com/ua/7-prykladiv-koly-inshi-krayiny-zaroblyayut-na-nashiy-syrovyni

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Україна встановила новий рекорд з експорту сої

Найбільшими покупцями української сої в сезоні, що завершився стали Туреччина - 26% загального обсягу експорту, Іран - 20% та Єгипет - 20%, повідомляє АПК-Інформ.

Нагадаємо, в 2014/15 МР експорт сої склав 2,4 млн т, що на 92% більше попереднього. Основними імпортерами були Туреччина (близько 40%), Іран (близько 20%) і Єгипет (близько 5%). За перші 8 місяців 2015/16 МР експорт склав 1,7 млн т, що на 11% менше, ніж в 2014/15 МР.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Була б якість, були б гроші: чому українським виробникам платять за сливу менше,ніж молдавським фермерам

За останній тиждень, виробники підняли ціни на товарну сливу до 12-15 грн/кг (0,37-0,46 EUR/кг), тоді, як тиждень тому, продажі здебільшого здійснювались в діапазоні 10-13 грн/кг (0,31-0,40 EUR/кг), пише «Інфо-Шувар».

Але самі покупці вважають, що українські виробники могли б отримувати значно вищу ціну, якби докладали додаткових зусиль для покращення якості продукції. Насправді, українську сливу сьогодні закуповують не тільки компанії з Польщі, нею цікавляться також представники Італії та Іспанії. Але, частіше за все,українська продукція поставляється на переробні підприємства, тоді, як слива з сусідньою Молдови досить вдало і помітно дорожче продається на свіжому ринку в ЄС.

За даними «Інфо-Шувар», середня закупівельна ціна на сливу для переробки в Польщі сьогодні становить 0,48-0,55 EUR/кг, а за товарну сливу для свіжого ринку польські перекупники готові платити майже в 1,5 рази дорожче - 0,74-0,82 EUR/кг .

Слід зазначити, що саме Молдова в цьому сезоні стала одним з головних конкурентів України на ринку сливи в ЄС. Європейські покупці доволі часто віддають перевагу саме молдавській сливі з огляду на її кращий товарний вигляд. Як вже повідомлялось, Україна в цьому сезоні має всі шанси встановити рекорд с експорту сливи за рахунок поставок в ЄС. До 2017 року, експорт української сливи стагнував, за останні 10 років, ми експортували, в середньому, 400-500 тонн цієї продукції , а імпортували в 5-8 разів більше. Головним покупцем української сливи завжди була Росія. В серпні 2017 року, на зовнішньому ринку було продано одразу 1 тис. тонн української сливи на суму $625 тис. Офіційно майже весь обсяг розподілився між двома країнами: Польщею та Білоруссю: більше 700 тонн української сливи купила Польща на суму $530 тис. В Білорусь ми відправили 165 тонн сливи на суму $ 60 тис.

Для порівняння, Молдова щороку експортує 28-36 тис. тонн сливи, з яких майже 20% припадає на країни ЄС. Імпортує Молдова в 10 разів менше сливи, при цьому, протягом останніх 5 років ця країна стабільно знижує обсяги імпорту та нарощує експорт цієї продукції.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

30 сільгосппідприємств отримали понад 70% загального обсягу бюджетних дотацій

Про це розповів завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш.

Частка птахівничих підприємств у бюджетних дотаціях за липень не перевищила встановлений ліміт у 50%. Проте сукупно з початку року вона складає майже 55%, що суперечить нормі, передбаченій пунктом 4 Порядком розподілу бюджетної дотації, зазначив експерт. Це є наслідком некоректного нарахування дотацій у травні-липні за березень-травень, в яких частка птахівничих підприємств значно перевищувала встановлений ліміт у 50%, перевищивши, наприклад, у червні (по дотаціях за квітень) рекордну позначку у 66%.

Бюджетну дотацію за липень змогли отримати понад 800 суб’єктів господарювання, або понад 37% від загальної кількості, внесених у Реєстр отримувачів бюджетних дотацій.

При цьому частка п’яти найбільших отримувачів дотацій, які представлені виключно птахівничими підприємствами, перевищує 46% у загальній сумі виплат, поінформував Леонід Тулуш. На десять сільгосппідприємств – найбільших отримувачів державної фінансової підтримки припадає близько 55%, на двадцять – майже 65% всіх дотацій в режимі квазіакумуляції ПДВ. Частка тридцяти найбільших отримувачів перевищує 70% загальної суми виплачених з початку року дотацій – 2315 млн грн. На п’ятдесят найбільших реципієнтів припадає майже 75% виплат в рамках даного напряму державної підтримки розвитку виробництва сільгосппродукції.

Частка ж решти учасників програми державної фінансової підтримки, яким у 2017 році виплачувалась бюджетна дотація, – понад 1200 сільгосппідприємств (!) – за результатами шести виплат становить лише близько чверті у загальній сумі виплачених дотацій, наголосив експерт.

Крім того, за результатами шести виплат, здійснених в поточному році, сільгосппідприємство – лідер з отримання бюджетних дотацій – вже отримало їх у обсязі 426,2 млн грн або 18,4% від загальної суми. А з урахуванням взаємопов’язаних з ним підприємств сума отриманих дотацій становить 907,5 млн грн, що складає близько 40% від загальної суми державної фінансової підтримки, виплаченої станом на початок вересня 2017 року з використанням механізму квазіакумуляції ПДВ.

Отже, незважаючи на декларовану автоматичність даної форми державної підтримки дія суб’єктивного фактору все ж залишається – з огляду на те, що окремі підприємства – учасники агропромислових груп мають можливість «накручувати» більші суми спецПДВ, розуміючи, що значна частина таких сум повернеться їм назад в режимі квазіакумуляції ПДВ.

Наявність таких значних перекосів свідчить про недостатню ефективність даної програми державної підтримки внаслідок недосконалого механізму її функціонування, який необхідно посилювати із залученням як практиків, так і науковців, а не лише представників громадських організацій сільгосппідприємств, підсумував Леонід Тулуш.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

В Україні зібрано більше половини соняшнику – результати не радують

За останній тиждень темпи збиральних робіт прискорилися, а відставання від показників минулого року скоротилося на 2,6%, врожайність на 14% нижче торішньої, повідомляє УкрАгроКонсалт.

Станом на 26 вересня соя зібрана з площі 655,8 тис. га (-20% до минулого року) із запланованих 1991,6 тис. га, отримано 1119,4 тис. тонн (-36% до минулого року) соєвих бобів при врожайності 1,71 т / га (-19% до минулого року).

Крім того, завершується сівба озимого ріпаку. До 26 вересня посіяно 787,3 тис. га, що на 1% більше запланованого обсягу робіт - 776,7 тис. га. Темпи посівних робіт на 15% випереджають торішні. Так, роком раніше сівба озимого ріпаку було проведено на площі 683 тис. га.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Експерти розкажуть про всі ключові юридичні аспекти агробізнесу

В умовах постійних змін законодавства, посилення тиску фіскальних органів на бізнес, неясних перспектив ринку землі, розгулу рейдерства та фінансових проблем роль юристів в агробізнесі значно зросла. Юристи аграрних підприємств використовують свої знання та вміння в багатьох галузях права. А значить, накопичують досвід, практичні навички та мають потребу в обміні кейсами. II щорічна Конференція аграрних юристів стане майданчиком для спілкування представників аграрного юридичної спільноти, обміну досвідом, розбору правових ситуацій і підвищення рівня обізнаності щодо можливостей вирішення юридичних суперечок.

Під час конференції учасники обговорять ряд ключових юридичних аспектів, цікавих агробізнесу, а спікери-практики поділяться власним досвідом у наступних питаннях:

  • Проблеми земельних відносин: організація роботи з власниками паїв, правильне оформлення оренди, захист орендаря, спілкування з державними та податковими органами
  • Відстоювання інтересів агробізнесу, пов'язаних з проблемними питаннями оподаткування: ПДВ, податок на прибуток 4 групи, експортне відшкодування ПДВ; податкове планування
  • Трансфертне ціноутворення
  • Претензії фіскальних органів: як оцінити ризики, завжди бути готовим та успішно протистояти
  • Особливості захисту активів в українському АПК, організаційні недоліки, "аудит безпеки", протистояння шахрайству та рейдерству
  • Продаж і покупка сільгоспактивів: аудит, виявлення ризиків і боргів, корпоративні права, передпродажна підготовка, залучення інвесторів; перехід права на майбутній урожай
  • Юридичне та корпоративне структурування агробізнесу, нерезидентні компанії в структурі бізнесу
  • Юридичний супровід операцій ЗЕД, оптимізація оподаткування, грамотна робота з офшорними компаніями, використання інструментів міжнародного права
  • Робота з контрагентами, ризики непостачання/неплатежів: нові інструменти управління
  • Юридичний супровід зовнішнього фінансування, підготовка інвестиційних угод, повернення (вивід) інвестицій
  • Кримінальна відповідальність в агробізнесі

В якості спікерів виступлять як співробітники юридичних і фінансових служб агрогосподарств і холдингів, так і представників юридичних компаній - вирішення низки питань в сучасному агробізнесі неможливо без залучення висококласних фахівців, що спеціалізуються на захисті інтересів аграрних підприємств.

II щорічна Конференція аграрних юристів пройде 20 жовтня 2017 року в Київському Гольф Центрі. Ми будемо раді бачити вас серед спікерів та учасників конференції!

З питань участі в роботі заходів, партнерських програм, організації доповіді та розміщення реклами звертайтеся в інформаційну компанію "ПроАгро":

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview