Як обрати якісну і безпечну сметану

Для більшості українців сметана є невід’ємним продуктом у раціоні харчування. Окрім сметани виробники пропонують споживачам сметанний продукт. Він має схожі смакові якості, але за вмістом корисних речовин значно поступається або ж взагалі може бути шкідливим для здоров’я, пише milkua.info.

Згідно ДСТУ 4418:2005 сметана — це кисломолочний продукт, що виготовляють із нормалізованих пастеризованих вершків шляхом сквашування закваскою, яку готують на чистих культурах молочнокислих бактерій.

Купувати сметану на базарі чи в магазині вибір кожного. Проте існує єдине правило — обирати той продукт у продавці чи виробнику якого ви впевнені.

Купуючи продукт із написом на упаковці «сметанний продукт», «молоковмісний продукт» або ж із іншими подібними назвами, споживач повинен розуміти, що він нічого спільного з натуральною сметаною не має.

Споживач має розрізняти справжню якісну сметану від імітуючого продукту.
«В сметані фальсифікують жир, тобто молочний жир в продукті частково замінюють рослинним. А для того, щоб консистенція сметани була привабливою додають різні емульгатори, стабілізатори», — розповідає Олена Жупінас, керівник проекту АВМ «Гуртовий збут молока».

Переробні підприємства, які дбають про свою репутацію, а це здебільшого великі популярні компанії дотримуються технологій виробництва сметани і виготовляють якісний продукт.
Класична технологія виробництва сметани на підприємстві полягає у сепаруванні молока і нормалізації вершків за кількістю жиру — 10%, 15%, 20%, 25% чи 30%. Такий асортимент сметани передбачає нормативна документація. Потім вершки пастеризують, в них вносять культури молочно-кислих бактерій, іде процес сквашування, охолодження, а далі сметану подають на фасування, розповідає експерт.

Довгий термін реалізації сметани не є показником фальсифікації продукту.

«Завдяки якості та безпечності сировини, сучасним технологіям обробки, дотриманню санітарно-гігієнічних норм на виробництві термін реалізації сметани сягає від 21 до 30 діб. Стабілізаційні системи або ж консерванти тут ні до чого», — коментує Олена Жупінас.

Технологія виробництва сметани має 2 види сквашування продукту: термостатний і резервуарний метод. Різниця полягає у процесі сквашування сметани. Всі інші характеристики, такі як склад, харчова та енергетична цінність, користь залишаються однаковими

«Під час термостатного методу сквашування у вершки вносять закваску на основі молочно-кислих бактерій, після цього їх розливають у стаканчики, пляшки, пакети. Потім ставлять у термо-камеру і процес сквашування проходить безпосередньо у порційних ємкостях. Така сметана має вигляд згустку, — розповідає Олена Жупінас. —  Під час резервуарного методу у вершки вносять таку ж закваску, але процес сквашування відбувається в єдиному молочному резервуарі. Потім сметану вимішують, таким чином проходить розбиття згустку, далі фасують. Вона має рідку консистенцію».

Окрему групу складає термізована сметана — це та, яка проходить термічну обробку. Звичайно, вміст корисних речовин під дією високої температури зменшується, проте вміст жирів, білків, вуглеводів і мінеральних речовин залишається незмінними. Такий продукт має довший термін придатності.

В магазині при виборі сметани подивіться на йменування, має бути написано «Сметана», інколи виробники дрібним шрифтом дописують «сметанний продукт», пам’ятайте, це вже не сметана. Також варто звернути увагу на склад, мають входити лише вершки та закваска.

Якщо ви все ж невпевнені у якості обраного продукту, то в домашніх умовах можна спробувати розпізнати фальсифікат. Наприклад, покласти ложку сметани в теплу воду. Справжня  розчиниться і утворить однорідну білу рідину, а продукт з рослинною олією буде плавати згустками або ж осяде на дно. Щоб перевірити сметану на вміст крохмалю, можна додати краплю йоду. Продукт з домішками крохмалю посиніє.

На сьогодні фальсифікація продуктів є актуальною темою, тому пам’ятайте — «Попереджений — значить озброєний»!

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Загрози спекотного літа: контролюємо павутинного кліща

«Механізм шкодочинності кліща дуже простий: він проколює листкову поверхню культур і живиться їх клітинним соком. Внаслідок цього у рослини підвищується транспірація і порушується фотосинтез, і вона потерпає від нестачі води й неправильного обміну речовин. Ці процеси миттєво відображаються на фізичному стані культур – у них в’яне, скручується, темніє або повністю опадає листя. А зважаючи на те, що за рік кліщі можуть дати до 25 поколінь потомства, за відсутності контролю вони можуть пошкодити до 90 % врожаю», – застерігають фахівці «UKRAVIT».

Для знищення кліщів та інших шкідників у посівах сої і в плодових насадженнях вони рекомендують своєчасно застосовувати акарициди або інсекто-акарициди. Перевага останніх полягає в тому, що, окрім усіх видів кліщів, вони контролюють ще й широкий спектр інших шкідників – паросткових мух, довгоносиків, попелиць, трипсів, плодожерок, совок, клопів, квіткоїдів. Тож для боротьби із павутинним кліщем та іншими шкідниками краще застосовувати інсекто-акарицид Антикліщ Макс (піріміфос-метил, 200 г/л + піридабен, 150 г/л + ацетаміприд, 50 г/л). Завдяки поєднанню трьох діючих речовин він пригнічує метаболічні реакції шкідника, спричиняє зневоднення його організму та вражає нервову систему, внаслідок чого той гине.

Читайте також: Для зменшення втрат при обмолоті та рівномірного дозрівання: проводимо десикацію ріпака

Препарат контролює широкий спектр шкідників у посівах сої, а також у плодових і декоративних насадженнях. Він діє проти усіх стадій розвитку кліща – яйце, личинка, німфа, доросла особина, а також показує високу ефективність проти шкідників, які мають приховані етапи розвитку. Крім того, препарат сумісний з іншими пестицидами та агрохімікатами і може використовуватись в антирезистентних програмах захисту. 
Для отримання максимального результату особливу увагу при обприскуванні варто приділити нижній частині листків, оскільки кліщі відкладають яйця саме там. Після обприскування яйця, личинки та німфи гинуть, а імаго продовжує життєдіяльність, проте відкладає уже стерильні яйця.

Читайте також: Контроль злакових бур'янів збереже до 30 % врожаю соняшника

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 140 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:

ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, пр-т Перемоги 42.

Гаряча лінія: 0 800 301 401

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Для зменшення втрат при обмолоті та рівномірного дозрівання: проводимо десикацію ріпака

Зменшення втрат при обмолоті та рівномірне дозрівання ріпака неможливе без десикації посівів перед збиранням: адже цей агротехнічний прийом підсушує надземні частини рослини, знижує вологість насіння і полегшує машинний збір культури. Тому вибору якісного десиканта варто приділити особливу увагу.

«Для рівномірного дозрівання і зменшення втрат при обмолоті краще застосовувати препарати на основі диквату, – радять експерти «UKRAVIT». – За рахунок контактної дії вони підсушують надземні частини рослини, але не попадають у насіння: диквати зменшують його вологість, при цьому зберігаючи всі властивості, й навіть покращують його масличність і класність».

Читайте також: Якісно, зручно та надійно: «UKRAVIT» запускає власний інтернет-магазин

Значення має й концентрація діючої речовини у препараті, наголошують в компанії. Адже вона дозволяє значно зменшити норму застосування засобу і, відповідно, заощадити кошти. Тому перед збиранням врожаю рекомендують використовувати препарат Десикант Макс (дикват дибромід, 300 г/л). Концентрація діючої речовини в ньому є найвищою в порівнянні з аналогічними десикантами не тільки в Україні, але й у Європі. Це, а також висока якість діючої речовини, виробленої у Швейцарії, обумовлює ряд переваг препарату. Він забезпечує швидку дію, здатну проявлятися вже за кілька годин після застосування. А унікальна формуляція з обтяжувачем крапель запобігає зносу робочої рідини з поверхні рослини.

Читайте також: Контроль злакових бур'янів збереже до 30 % врожаю соняшника

Препарат прискорює достигання ріпака та сприяє ранньому збиранню врожаю, а також припиняє розвиток ряду хвороб. При цьому він швидко розпадається на нетоксичні сполуки, тож є безпечним для використання як у насінницьких, так і промислових посівах. 

Десикант Макс зареєстрований на широкому спектрі культур, тож однаково добре підходить не лише для посівів ріпака, а й соняшника, сої, сорго та інших культур.

Довідка: UKRAVIT  – найбільша агрохімічна українська компанія, яка виробляє понад 140 препаратів: ЗЗР, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (м. Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:

ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, пр-т Перемоги 42.

Гаряча лінія: 0 800 301 401

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як обрати якісне і безпечне морозиво

Найпопулярніший десерт серед дорослих і дітей влітку — морозиво. Спекотної пори року цей продукт продається майже на кожному кутку. В асортименті морозиво на вагу або ж фасоване з різноманітними смаками, а найголовніше різним складом. Саме склад є основною характеристикою на яку слід звернути увагу в першу чергу при виборі морозива.

На сьогоднішній день в Україні морозиво виготовляється за трьома стандартами: ДСТУ 4733 — морозиво з молочними жирами, ДСТУ 4734 — плодово-ягідне морозиво і ДСТУ 4735 — морозиво, що містить рослинні жири.

«До складу морозива можуть входити вершки, масло вершкове, сухе молоко, тобто ті складові, що виробляються із коров’ячого молока. До морозива, яке містить рослинні жири інгредієнти тваринного походження замінюються рослинними. А плодове-ягідне виготовляється на основі фруктових соків, п’юре та такого іншого», — розповідає Олена Жупінас, керівник проекту АВМ «Гуртовий збут молока».

Провідні виробники морозива вказують на етикетках склад продукту, тому кожен споживач перед тим, як купити порцію морозива повинен прочитати, який у нього склад і зробити для себе вибір, зазначає фахівець.

Також покупець морозива повинен впевнитися, що продукт за час транспортування і зберігання не змінив своєї форми. Тому при покупці звертайте увагу на цілісність упакування та на форму товару.

«Якщо морозиво пройшло відтаювання, а потім знову заморожування, воно є небезпечним для вживання», — зазначає експерт.

Особливої уваги потребує морозиво, яке фасується в місті продажу. Ще більш небезпечним є так зване, м’яке морозиво, яке виготовляють з молочної суміші відразу перед вживанням. Споживач не може бути впевненим у тому чи дотримувалися всі умови зберігання тієї суміші з якої зроблене м’яке морозиво, чи були дотримані санітарно-гігієнічні умови при митті обладнання і таке інше. В такому випадку зростає ризик зараження кишковими хворобами.

«Морозиво, яке виготовляється на спеціалізованих підприємствах проходить постійний контроль під час його виготовлення, тому воно є більш безпечним для споживання ніж м’яке морозиво із, так званих, ларьків. Саме до нього варто відноситись з обережністю, бо тут виникають питання не тільки стосовно якості, але і безпечності», — зазначає Олена Жупінас.

Таке морозиво — це суміш, яка не проходить глибокої заморозки. Сумніви можуть бути у тому, чи не залишилась ця суміш із попереднього дня, пояснює експерт.
Тому якщо обирати між морозивом від фабрики і м’яким морозивом із ларька, то звичайно краще придбати перше.

Колір справжнього пломбіру має бути молочний або вершковий. Ненатуральні яскраві кольори є ознакою наявності хімії у морозиві.

На сьогодні якісне морозиво не дешевий продукт, тому ціна також є показником якості. Проте не завжди, інколи недобросовісні виробники та продавці видають неякісний товар за якісний. Не варто купувати морозиво сумнівних торгівельних марок, тільки відомих і перевірених.

Для дитини краще обрати морозиво із позначкою ДСТУ 4733. Також слід звернути увагу на домішки, краще купувати пломбір із натуральними наповнювачами, зокрема, курагою, родзинками, горіхами і таким іншим. Уникайте у складі барвників і ароматизаторів.

«При виготовленні дитячого морозива виробник бере на себе зобов’язання, що склад такого морозива більш якісний і безпечний. Для дитячого харчування використовується молоко тільки екстра ґатунку. Проте напис „дитяче“ більше маркетинговий хід ніж ознака якості», — вважає Олена Жупінас.

Джерело: milkUa.Info

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Мільйони під ногами: як заробляти на лікарських травах

Що об'єднує абсолютну більшість людей на нашій планеті? Бажання бути здоровим і багатим. В умовах України цілком можна досягти цих двох цілей, навіть більше — можна стати багатим, сприяючи тому, щоб інші були здоровими. Потрібно просто зайнятися лікарськими травами, пише pro-consulting.ua.

Знаєте, що таке глуха кропива? Це глуха кропива біла — рослина схоже на кропиву, але яке не пече, і з білими квіточками. Ось ці квіточки стоять 1100 гривень за кілограм. А хто не бачив такої гарної бур'янистої квітки, як волошка? Вона зустрічається повсюдно серед посівів озимих зернових. Але мало хто знає, що кілограм пелюсток волошки на ринку коштує 500-600 гривень. Непоганий стимул, і багатьох він все-таки змушує ворушитися.

Зовсім не обов'язково ходити по полях і луках, і збирати лікарські трави. Найбільш ходові з них можна виростити. Тут головне не замахнутися занадто широко, тому що ринок лікарських трав досить нестабільний. Краще посадити кілька видів, ніж вкластися в якийсь один і прогоріти.

Звичайно, можна ризикнути і засадити все поле рожевою радіолою, відомою як золотий корінь. Кілограм цього кореня коштує від трьох до п'яти тисяч гривень. За п'ять років з одного гектара можна зібрати близько 15 тонн, тобто отримати дохід мінімум 45 млн гривень. Джек-пот? Так, але треба чекати п'ять років, і тільки посадковий матеріал обійдеться в 2-2,5 млн гривень, загальні витрати на обладнання посадок перевищать 3 млн на гектар. Ризик досить великий, враховуючи, що радіола звикла до більш холодного клімату Сибіру.

Може тоді краще посадити аптечну ромашку за 30 тис. гривень на гектар і зібрати урожай на 60 тис. гривень. Тим більше, що ромашка, вирощена в Україні, містить в півтора рази більше ефірних олій, ніж повинно бути за стандартом. А значить нашу ромашку на Заході куплять куди охочіше.

У позаминулому році Україна експортувала 3750 тонн лікарських трав на 197 млн гривень, в минулому році — вже 4450 тонн на 334 млн грн, але все одно це в сім разів менше, ніж поставляє на світовий ринок Польща.

Нагадаємо, забезпечення України власними лікарськими травами складає лишень 48% а 52% ми закуповуємо за кордоном. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Найбільша зернова афера в Україні: що сталося і як не стати жертвою в майбутньому

При цьому зерно, яке знаходилося на зберіганні на елеваторах, виявилося недоступним для його фактичних власників: десятків сільгоспвиробників і трейдерів.

У результаті афери постраждало 60% великих гравців ринку: без зерна і грошей залишилися і мультинаціональні компанії (BUNGE, Delta Wilmar, Soufflet Group, CHS та ін), і великі українські агрохолдинги, та дрібні фермери. Загальний збиток від шахрайських дій посадових осіб «Агроінвестгруп» за приблизними підрахунками становить $100-120 млн. Безсумнівно, це найбільша афера на зерновому ринку України!

Станом на кінець січня ситуація виглядала наступним чином: керівництво «Агроинвестгрупп» самоусунулася, співробітники компанії активно звільняються, зерно контрагентів зберігається на елеваторах, якими незрозуміло хто управляє. При цьому отримати власну продукцію аграрії не можуть.

Що було далі? У цьому місці стає ще цікавіше, адже з початку лютого в справу вступає держава: постановою суду накладає арешт на майно «Агроинвестгрупп». Арештовується все без розбору – навіть те зерно, яке зберігалось на виділених складах, і власники якого добре відомі.

Тією ж постановою суду арештоване майно передається Національному Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Офіційна аргументація: це зроблено з метою збереження економічної вартості зерна. Під таким же приводом всі зернові з елеваторів «Агроінвестгруп» були виставлені на продаж через систему електронних торгів. Хоча постраждали від шахрайських дій компанії мали право одержати свою продукцію назад, звернувшись за захистом своїх інтересів до суду. Однак малоймовірно, що до судового рішення про право на вивезення зерна з елеваторів компанії-шахрая прислухалися.

Останньою краплею у цій чаші абсурду та несправедливості став факт продажу зерна через нібито електронні торги. Вартість, за якою був проданий товар, істотно відрізнялася від ринкової. Фактично вона була занижена на 70-80%! Так, наприклад, вартість сільгосппродукції, яка зберігалася на Ізмаїльському елеваторі, становила близько 50 млн грн, а її продали на аукціоні за стартовою ціною за 7,46 млн грн! При цьому АРМА реалізувала зерно з елеваторів ««Агроінвестгруп»» юрособам, які мають всі ознаки фіктивності. Наприклад, компанія ТОВ «Мегелан-плюс» двічі змінювала засновника і керівника, види діяльності та адресу реєстрації. Даних про ведення господарської діяльності у підприємства немає, але зате є податковий борг. Засновник юридичної особи, будучи у віці всього 20 років, вже декілька разів притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності. Ще одна юридична особа, яка придбала зерно на електронних торгах, – ТОВ «Карел-Груп», має ті ж ознаки фіктивності і статутний капітал у 1 тис. грн.

Таким чином, шахрайська схема стала ширше: крім компанії-афериста в ній тепер бере участь ще й державне агентство, яке з допомогою підставної фірми збуло зернові за заниженою вартістю. Продавши згодом продукцію на ринок за її справжньою ціною, різницю в 75% чиновники СБУ, МВС та АРМА спокійно покладуть в свої кишені. А учасники аграрного ринку виявляються жертвами розкрадання двічі: спочатку постраждавши від ««Агроінвестгруп»», а потім – від дій державних структур.

Які висновки можна зробити?

Історія ««Агроінвестгруп»» стала дорогим і болючим уроком для всіх учасників аграрного ринку. Вона перемеле правила гри в сільгоспгалузі – і вони більше ніколи не стануть колишніми. Довіра між учасниками ринку, довіра до українських компаній з боку міжнародних, довіра між фермерами і мультинаціональними холдингам похитнулася – і тепер будь-яким домовленостям будуть передувати уважні перевірки.

Особливо це актуально для дрібних і середніх фермерів, яким необхідно бути подвійно і втричі пильними. Наш ринок, як виявилося, зовсім не захищений від зернових аферистів. Дбати про свою безпеку треба самим, і в першу чергу – через ретельну перевірку, що передує зміцненню партнерських уз договором.

Щоб у майбутньому не стати жертвою подібних афер – будьте уважні і підозрілі. На жаль, тільки так можна себе убезпечити. Вивчайте контрагента, не соромтеся задавати питання, аналізувати фінансові показники. Якщо у компанії є затримки з оплатами, якщо при розрахунку вони використовують готівку, якщо у вас виникають сумніви в достовірності складських розписок – все це може бути ознаками шахрайства.

Але що робити, якщо на стороні аферистів виявляється і держава? Тут виробити лінію поведінки набагато складніше і єдиної правильної поведінки бути не може. Єдине, що ми можемо зробити – вивчити ситуацію, щоб хоча б не наступити на ті ж граблі знову.

У ситуації з «Агроінвестгруп» підтримка шахраїв з боку держави відчувалася спочатку: при перевірці на елеваторах не помітити подвійні складські розписки можна лише навмисно закриваючи на них очі. А як розцінювати той факт, що ПАТ «Аграрний фонд», які першими забили тривогу при недопуску на елеватори для перевірки власного зерна, тут же стали фігурантами перевірок НАБУ? Роботу фонду заблокували буквально через тиждень після звернення в СБУ, прокуратуру та Нацполіцію з приводу розкрадання зернових. Складно не помітити і участь Нацполіції, яка перешкоджала вивозу зерна з елеваторів його законними власниками.

На жаль, навіть коли дії керівництва «Агроінвестгруп» були визнані шахрайськими, державні структури займаються не захистом постраждалої сторони, а загарбуванням того, що не встигли вкрасти аферисти. Через схеми з електронними торгами та фіктивними підприємствами, вони набивають власні кишені за рахунок збитків аграріїв.

Втім, це не єдиний спосіб держави наживатися на агровиробниках. Чого тільки вартий нещодавно прийнятий закон про обов'язкове ліцензування складів з пальним? Ось де простір для дій у чиновників! Аграрії виявилися в ситуації, коли вони змушені або проходити масу безглуздих перевірок і процедур, модернізувати ємності для зберігання палива і отримувати непотрібні ліцензії, або платити півмільйонні штрафи. Причому терміни в законі встановлено такі, що вкластися в них апріорі неможливо. Відмінний спосіб поповнення державної казни і нескінченне поле для «домовленостей» з чиновниками.

Історія з «Агроінвестгрупп» ще довго буде центральною темою для обговорення в аграрних колах. Ще довго нам доведеться розсьорбувати наслідки цієї афери і вибудовувати новий формат відносин. Єдиний плюс у всій цій ситуації – миттєве падіння рожевої пелени з очей учасників ринку. Як протверезний холодний душ, вона нам показала, що у шахраїв немає кордонів і немає гальм. І що сподіватися на підтримку держави ще ой як рано. Швидше потрібно бути готовим боротися на два фронти.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview