Як створити бізнес на креветці

Найбільший обсяг вилову цих категорій морепродуктів зафіксовано в 2015 році. Він склав 14,5 тис. т. За останні два роки їх видобуток дещо скоротився, але улов 2017 року все таки на 63,2% перевищує обсяги 2011 року, пише landlord.ua.

Біоресурси українських морів і водойм не можуть повноцінно задовольнити попит внутрішнього ринку морепродуктів.

Незважаючи на кризу, споживання королівських креветок в Україні за останні роки збільшилось на 30% і склало в 2016 році 2 тис. тонн. Такі дані наводить Держстат. Їх імпортують переважно з Індії, Еквадору, Таїланду і Китаю.

Зростаючий український ринок креветок, який наповнюється переважно за рахунок імпорту, дає хороші перспективи для виходу на нього конкурентоздатного вітчизняного виробника.

Головною його перевагою буде відносно низька ціна при порівняльній якості продукції і більш високі споживчі властивості свіжих креветок перед їх замороженими закордонними аналогами.

Розмір інвестицій, необхідних для організації ферми з вирощування креветок сорту Ваннамей (королівські) з об’ємом реалізації 5 000 кг/за рік, складає приблизно $ 350 000. Термін окупності при реалізації креветок по ціні 28 євро/кг, складе приблизно 7,5 років. Якщо їх продавати по вищій ціні, то зрозуміло що термін окупності суттєво зменшиться.

«Організовуючи таку ферму в Україні необхідно враховувати деякі аспекти. Оскільки в нашій країні практично не розвинутий напрямок вирощування креветок, відповідно й конкуренція в цьому сегменті низька. Мальки креветок не продаються в Україні тому їх доведеться імпортувати із США чи Китаю. Аналогічна ситуація і з кормом для них та морською сіллю», – зазначає експерт Департаменту фінансового консалтингу Pro Capital Investment Олександр Кушнір.

Також необхідно врахувати, що виробничий цикл вирощування креветок Ваннамей складає 150 днів.  

Собівартість їх вирощування складає 17-18 євро за кіло. Крупні сорти креветок в Україні імпортуються практично в повному обсязі, тому створення креветочних ферм може скласти конкуренцію імпорту даного виду морепродуктів.

«Ферма з вирощення креветок вітчизняного виробництва дасть можливість не лише задовольнити попит населення на якісні та свіжі морепродукти, але й реалізовувати ці продукти по ціні, нижчій за аналоги на європейському ринку», – додає Олександр Кушнір.

Користуються великим попитом креветки у ресторанів, елітних супермаркетів, які продають нішеву продукцію. Також потенційними ринками збуту креветок Ваннамей є приватні супермаркети та роздрібна торгівля. В подальшому, коли вирощування королівської креветки буде приносити високі прибутки, можна задуматись і про відкриття власного фірмового магазину.

«Експорт креветок з України не має стійкої динаміки. Найбільший обсяг було зафіксовано в 2015 році, він склав 7,3 тонни. Фактично останні кілька років всі креветки експортуються в замороженому вигляді», – зазначає аналітик аналітичного департаменту Pro-Consulting Анастасія Скибчук.

Експорт українських креветок регулюється підписаними договорами про вільну торгівлю, зокрема, з Молдовою, Білоруссю й Казахстаном, з країнами Євросоюзу для цього необхідно сертифікат EUR 1. Також продукція має пройти ветеринарно-санітарний, екологічний і радіологічний контроль.

 

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

ЄБА просить зберегти відшкодування ПДВ для олійних культур

7 грудня 2017 року Верховна Рада України прийняла проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» №6776-д від 14 листопада 2017 року, відповідно до якого «з 1 березня 2018 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення в митному режимі експорту технічних культур товарних позицій 1201, 1205 та 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД».

Таким чином, з 1 березня 2018 року для товарних позицій 1201 (соя), 1205  (ріпак) та 1206 00 (соняшник) згідно з УКТ ЗЕД пропонується скасувати відшкодування податку на додану вартість.

Комітет зернових та олійних культур Асоціації хоче виразити своє занепокоєння щодо такого положення. Зокрема, хочемо звернути увагу на таке.

Рослинництво, а саме зернова та олійна галузі, є надзвичайно важливою частиною економіки України, що показує стале зростання, та має широкий експортний потенціал.

На думку представників Комітету Асоціації, ці зміни призведуть до значного зниження закупівельних цін на внутрішньому ринку на сою, ріпак та соняшник, і, відповідно, до недоотримання виробниками прибутку. Зокрема, виробники цих культур будуть поставлені у неконкурентні умови з виробниками інших культур, оскільки будуть позбавлені права  отримувати державну фінансову підтримку через механізм відшкодування ПДВ при експорті.

Як зазначають експерти Асоціації, скасування відшкодування ПДВ на зазначені олійні культури призведе до коригування закупівельних внутрішніх цін на розмір суми ПДВ.  Проектом Закону фактично пропонується впровадження заходу, еквівалентного експортному миту на олійні культури, що може негативно вплинути на конкурентоспроможність України на міжнародних ринках та призвести до зниження валютних надходжень до держави. У разі здійснення такого коригування вітчизняні виробники зазнають значних втрат доходу у дуже важкий для них час.

"Ми вважаємо, що  напрямки державної політики в даному секторі та її наслідки мають бути ретельно проаналізовані та спрямовані на вдосконалення та розвиток сектору на довгостроковий період. Саме тому ми вважаємо необхідним зберегти відшкодування ПДВ для олійних культур", - підкреслили в ЄБА.

Свині не винні: чому виробництво традиційного українського продукту стало нерентабельним

В Україні щороку зменшується поголів’я свиней. Чому так сталося, скільки в подальшому коштуватиме свинина та на що очікувати галузі надалі, у матеріалі для Mind розповів Микола Бабенко, гендиректор Центру підвищення ефективності в тваринництві. На його переконання, головна причина – в тому, що малий, середній та навіть великий бізнес не розвивається через відсутність знань, навичок і, як наслідок, прибутків.

Чому українське свинарство періодично збиткове? Причин декілька. Основні з них – корупція у закупках та байдужість держави до захисту галузі. Минулі три роки були дуже показовими.

У 2012-2013 роки ціна на живих свиней була на рівні $2 за кілограм живої маси, і навіть неефективні виробники мали великий резерв, щоб перекривати прорахунки, помилки та зловживання на фермі. З кінця 2014-го – початку 2015 року подорожчало все: корми, ветпрепарати, енергоносії. Зросла й частка фальсифікатів. Адже підприємства змушені були шукати, де дешевше купити кормові добавки, ветпрепарати та кормову сировину, а цим зазвичай користуються нечисті на руку постачальники. Соєву макуху та шрот розбавляють подрібненою кукурудзою, сухою спиртовою бардою і карбамідом, кормові добавки під видом імпорту з ЄС виготовляють в Україні з китайської низькоякісної сировини, рецепти здешевлюються.

З вакцинами та ліками для тварин схожа ситуація. Поставляють завідомо фальсифіковані/незаконно ввезені/вкрадені з інших ферм препарати. Якщо на підприємстві тендерні закупки, ліки поставляють по ціні, з якою не можуть конкурувати інші постачальники, а частина партії потім повертається нечесному постачальнику. Тварин недоліковують, лікують половиною дози або взагалі не лікують.

Такі схеми можна реалізувати лише через підкуп спеціалістів у господарстві. Відсоток від об’ємів поставок може виплачуватися від керівника до керуючого, зоотехніка чи ветлікаря, щоб власнику надавались «правильні» звіти чи направлялися його рішення в сторону «потрібних» постачальників, а інші не допускалися. Як наслідок, перевитрати на кормах складають 30-50%, на ветпрепаратах – до 5 разів.

За ці махінації платять власник бізнесу і кінцеві споживачі, які купують молоко і м’ясо по завищеним цінам. Рано чи пізно у власника з’являється розуміння, що з підприємства тільки вимиваються кошти. Через відсутність адекватної, прозорої системи контролю у нього лишається один вибір – ліквідувати напрямок бізнесу або закрити підприємство. З середини 2017 року ціна на живих свиней знову виросла до $2 – і знову господарства повторюють ті самі помилки.

Поголів’я свиней скорочується через вірус АЧС? І так, і ні. Щороку в Україні скорочується поголів’я свиней на більш ніж 500 000. Поширення африканської чуми свиней (АЧС) стимулює скорочення поголів’я, але це не основний фактор.

З 2012-го по червень 2017 року через АЧС було знищено 129 000 свиней. За поточний рік зафіксовано уже 140 випадків цього захворювання – це вполовину більше, ніж у 2016-му. За знищених через АЧС свиней підприємствам мають бути відшкодовані кошти. З цих 129 000 знищених свиней, або 146,7 млн грн, було компенсовано лише 606 000 грн. Це 0,4%. Фактично, АЧС для свинокомплекса дорівнює банкрутству. Тобто саме страх банкрутства спонукає власників до порушення закону, розпродажу свиней до отримання офіційного підтвердження діагнозу АЧС, як наслідок – подальшого поширення смертоносного вірусу свиней по Україні.

А як же державна підтримка? З 2017 року скасовано спецрежим ПДВ для сільгоспвиробників. Його замінили на державні дотації. Механізм нарахування їх дуже простий – чим більше підприємство виробляє та продає продукції, тим більше дотацій отримує. А отже, звичайному фермеру чи середньому свинокомплексу стало практично неможливо отримати держпідтримку, і майже половину всього об’єму дотацій отримують лише дві компанії – МХП та «Укрландфармінг», які й без дотацій досить успішно розвиваються.
 Українське птахівництво навіть для країн ЄС стало зразковим і поступається по ефективності хіба що бразильському. Низька собівартість й висока ціна дали цьому бізнесу великі перспективи розвитку. Для порівняння: за рік свинарство дає максимум два обороти коштів, а птиця – до восьми. При належній організації виробництва собівартість курятини буде менше 20 грн за кілограм живої маси, це понад 100% рентабельності. За рік при восьми оборотах рентабельність інвестицій складе 800%.

Наприклад, МХП офіційно прозвітував за І півріччя 2017 року, що його виручка зросла на 24% порівняно з аналогічним періодом минулого року і склала $600 млн. Операційний прибуток компанії зріс на 11% – до $226 млн. Додатково до прибутку за І півріччя МХП отримав ще й 809 млн грн державної дотації. Зауважимо, це становить 42% всіх коштів, виділених на сільське господарство.

На відміну від виробників свинини і молока, виробники курятини зуміли ефективно організувати свій бізнес – птахівники цілком здатні самі про себе подбати. А от свинарі і молочарі вкрай потребують фінансової підтримки.

Чим допомагають галузеві асоціації? Цього року за їхньої участі склали нову інструкцію по боротьбі з АЧС, яка суттєво послаблює карантинні міри при виявленні хвороби. Окрім того, дозволяється забій свиней, якщо у пробах патматеріалу свиней з карантинної зони не було виявлено вірус АЧС. Враховуючи вищесказане – щодо 0,4% компенсації промисловим свинокомплексам за вилучених свиней, – власники свинарського бізнесу будуть готові на будь-які кроки, щоб хоча б через продаж свиней не втратити все.

Нещодавно до парламенту було внесено законопроект, в якому його розробник, нардеп Дмитро Святош пропонує компанії з доходом від реалізації курятини та курячих яєць понад 50% виручки від продажу агропродукції власного виробництва та продуктів її переробки позбавити права бути платниками єдиного податку IV групи. Також у проекті закону йдеться про виключення таких виробників із переліку тих, хто має право на державну допомогу.

У відповідь на це дев’ять аграрних асоціацій, серед яких і галузеві асоціації свинарів та виробників молока, опублікували звернення до парламенту та прем‘єр-міністра, у якому розкритикували ініціативу Святоша. Головний аргумент представників аграріїв – рівень рентабельності виробництва м’яса птиці та яєць істотно нижчий за показники інших сільськогосподарських галузей. А саме – він занизький у порівнянні з середньою рентабельністю продукції рослинництва.

Відтак, повертаючись до запитання, за якою ж ціною надалі українці споживатимуть м'ясо, зокрема, традиційний український продукт – свинину? Очевидно, невдовзі ми будемо споживати переважно м’ясо птиці – задорого. А от свинину, яловичину і молоко – за дуже дорого і у вельми обмеженій кількості.

Ваш вибір 'Нічого сказати'.

На елеваторі запустили сонячну електростанцію

Урочисте відкриття установки та старт її роботи відбулися 8 грудня. Про це повідомив Голова Державного агентства резерву України Вадим Мосійчук.

Установка складається з 280 модулів загальною потужністю -  7,5 тис. кВт*год в місяць або майже 89 тис. кВт*год  електроенергії на рік. В грошовому еквіваленті це дасть можливість економії  понад 200 тис. грн. на рік. За словами Голови Держрезерву, це один з яскравих і дуже важливих результатів цілого комплексу заходів з енергоефективності, які впроваджуються по усій системі.


«Рішення щодо встановлення сонячної електростанції на підприємстві було не випадковим. Ми певною мірою відроджуємо не лише підприємство, а й довіру до системи Держрезерву та державних підприємств загалом.  Сонячна станція – це один з етапів, що допомагатиме зробити діяльність підприємства ще більш ефективною. В найближчих планах – модернізація млина. А для запуску повноцінних потужностей з переробки зерна та виготовлення борошна нам також стане у нагоді сонячна електростанція», - прокоментував генеральний директор ДП «Златодар» Валерій Буркацький.

Довідка: ДП «Златодар» - одне з найстаріших підприємств Черкаського регіону. Його історія починається у 1904 році. На сьогоднішній день ДП «Златодар» – одне з найпотужніших підприємств системи Державного агентства резерву України: зернова місткість – 97,4 тис. тон, в т.ч. елеватор – 33,1 тис. тон. До складу комбінату входить Пальмірське підзвітне хлібоприймальне підприємство зі зберігальними потужностями для зерна 36,5 тис. тон.

ДП «Злотодар» виконує весь комплекс операцій з зерном: його приймання від виробника, очищення від домішок з доведенням до відповідних кондицій, сушіння, зберігання та відвантаження споживачеві. Загальна потужність зерносушарок - 226 планових тон на годину. За останні два роки підприємство значно активізувало свою діяльність та суттєво покращило свої фінансові показники. За результатами 10 місяців поточного року чистий дохід склав 32 197 тис. грн., чистий фінансовий результат – 931 тис. грн.

 

Ваш вибір 'Цікаво'.

Вимоги до виробництва цукру приведено у відповідність до європейських

Проект документу проходив тривале обговорення з профільними та галузевими асоціаціями, науковцями, виробниками, експертами. Відповідний наказ Мінагрополітики від 02.11.2017 № 592 зареєстровано в Мін’юсті 27 листопада 2017 року за № 1434/31302.

Даний документ містить термінологію та вимоги до деяких видів цукрів (зокрема, екстра білого, білого, напівбілого цукру), призначених для споживання людиною.

«Вимоги до виробництва цукру, крім того, що адаптовані до європейських, відповідають положенням Кодексу Аліментаріус (міжнародні харчові стандарти ФАО/ВООЗ). Це важливо з огляду на розширення експорту цукру: минулого маркетингового року було експортовано 769 тис. тонн, а з початку поточного сезону (вересень-листопад) - 126,2 тис. тонн» – зазначила заступник Міністра аграрної політики та продовольства України О.Ковальова.

Наказ передбачає перехідний період, вступає в силу з 01 вересня 2022 року.

Питання виробництва та реалізації на внутрішньому ринку інших цукрів, у тому числі коричневого, регулюються на рівні технічної документації суб’єктів господарювання та встановлених вимог до безпечності харчових продуктів.

Порівняння вимог наказу із нормами ДСТУ

 

ДСТУ 4623:2006

Вимоги, затверджені наказом

 

Цукор першої категорії

Екстра білий цукор:

поляризація  – не менше ніж, %

99,7

99,7

масова частка інвертного цукру – не більше ніж, %

0,04

0,04

масова частка вологи – не більше ніж, %

0,1

0,06

тип забарвлення – не більше ніж, балів

6

4

вміст золи  – не більше ніж, %

  – не більше ніж, балів

0,027

15

0,0108

6

кольоровість у розчині – не більше ніж

45 одиниць ICUMSA

22,5 одиниць ICUMSA

 

 

Цукор другої категорії:

Білий цукор (цукор):

поляризація  – не менше ніж, %

99,7

99,7

масова частка інвертного цукру – не більше ніж, %

0,04

0,04

масова частка вологи – не більше ніж, %

0,14

0,06

тип забарвлення – не більше ніж, балів

8

9 балів

вміст золи  – не більше ніж, %  

0,04

кольоровість у розчині – не більше ніж

60 одиниць ICUMSA

 

Цукор третьої категорії:

 

поляризація  – не менше ніж, %

99,61

 

масова частка інвертного цукру – не більше ніж, %

0,05

 

масова частка вологи – не більше ніж, %

0,1

 

вміст золи  – не більше ніж , %

0,04

 

кольоровість у розчині – не більше ніж

104 одиниць ICUMSA

 

 

 

 

 

Цукор четвертої категорії:

Напівбілий цукор

поляризація  – не менше ніж, %

99,5

99,5

масова частка інвертного цукру – не більше ніж, %

0,065

0,1%

масова частка вологи – не більше ніж, %

0,15

0,1%

вміст золи  – не більше ніж

0,05

 

кольоровість у розчині – не більше ніж

195 одиниць ICUMSA

 

 

 

Ваш вибір 'Цікаво'.

Як отримати додаткових 50% прибутку із саду?

"За останні 9 років Україна збільшила експорт меду в 15 разів. При цьому, ми перемістилися до трійки лідерів аж з 24 сходинки. Наразі, українські бджолярі збирають не більше 10% потенціалу меду. Це пов’язано із станом справ у бджільництві. В Україні практично немає промислових пасік, але майже всі цікавляться можливістю їх створення", - зазначає Андрій Ярмак.
 
За його словами, дохід від реалізації меду становить понад 90% доходів українських бджолярів, тоді як, наприклад, у США – менше половини. З іншого боку, дохід від запилення в доходах бджолярів України – майже нульовий, тоді як структурі доходів пасічників у США – близько 50%. Дохід від продажу прополісу, маточного молочка, пилку, воску і тому подібного в Україні також є мінімальним.
 
"Пасічники України зацікавлені в співпраці з садівниками та овочівниками, але не довіряють їм, в тому числі – через проблему отруєння бджіл ЗЗР. Відсутність системи прослідковуваності та контролю якості призводить до того, що український мед, подекуди, продається дешевше китайського. Не дивлячись на усі вади галузі, інвестиції у виробництво органічного меду зростають", - підкреслив експерт.
 
Він зазначив, що власники теплиць використовують для запилення джмелів. Садівники мають переважно власні, дуже збиткові пасіки з недостатньою кількістю сімей. Подекуди вони використовують запилення як послугу і платять за неї від 300 до 350 гривень за одну бджолину сім’ю.
 
"При цьому, втрати від недозапилення становлять 50-100 тисяч гривень на гектар для яблучних садів, тоді як витрати на запилення, за умови розміщення чотирьох потужних сімей, становили б усього 1,2 тисячі гривень.
 
Овочівники відкритого ґрунту та виробники баштанних культур в переважній більшості взагалі не використовують запилення, і майже ніхто не дбає про умови для диких комах-запилювачів.
 
Щорічно від недозапилення ми втрачаємо 3 мільярди гривень в плодоовочевому секторі – і це приблизні оцінки навіть без урахування втрати ціни від гіршої якості овочів та фруктів. Якщо порахувати окремо кожний сегмент, то втрати по баштанних культурах становлять близько 1 мільярду гривень, по яблуку та груші – до 850 мільйонів гривень, по кісточкових плодах – понад 1,1 мільярду гривень, а по ягодах – понад 120 мільйонів гривень", - зауважив Андрій Ярмак.  
 
Тим часом, роль запилення, у тому числі – штучного, зростає в усьому світі, і може бути дуже перспективним бізнесом.
 
Показовим є приклад Китаю, де у промислових садах “бджолами” працюють люди, і при цьому робочих рук для запилення садів бракує.

"Найгірша ситуація склалася для груш, адже їх квіти взагалі не привабливі для бджіл. Груша в Китаї – надзвичайно важливий продукт, під нею знаходиться 1,3 мільйони гектар. Дикі комахи були повністю винищені внаслідок безконтрольного використання пестицидів у садівничих регіонах, а бджолярів там практично немає, адже для бджіл немає медоносів.
 
Запилення відбувається вручну, але бажаючих працювати все менше, і середній вік працівників постійно збільшується, що небезпечно. При цьому, запилення одного гектару коштує 600 доларів США за роботу, та приблизно 300 доларів США за пилок. Загальні витрати на запилення груші в Китаї сягають 1,1 мільярдів доларів США!", - підкреслив Андрій Ярмак.
 
На його думку, і виробникам плодоовочевих культур, і пасічникам варто уважніше поставитися до запилення – адже для обох сегментів це можливість збільшити свої доходи.
 
"У всьому світі виробники плодово-ягідної продукції вже застосовують сучасні підходи до збільшення врожайності. Наприклад, в США бджолярі і садівники щільно співпрацюють, і, не дивлячись на вартість послуг в межах 52-165  доларів США за бджолину сім'ю в залежності від культури, ця послуга дуже популярна", - зауважив Андрій Ярмак.
 
Експерт підкреслив, що розміщення вуликів в садах може принести подвійну вигоду. Інтенсивне запилення підвищує врожайність, тоді як мед користується підвищеним попитом як в самій Україні, так і на експорт.