Tempo950x100

Tempo300x100

Як українські агрокомпанії ведуть боротьбу із загрозою кадрового колапсу

Як українські агрокомпанії ведуть боротьбу із загрозою кадрового колапсу

Про це пише НВ.

Унікальна ситуація виникла на кадровому ринку України загалом і в агарному секторі зокрема. Алекс Ліссітса, голова Ради з питань аграрної освіти при Міністерстві освіти і президент Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), називає її “девальвацією вищої освіти”. І типова вона не тільки для агро, уточнює Ліссітса.

Отже, 17 аграрних університетів, три агроінститути, дві агроакадемії, 86 агроколеджів і технікумів навчають зараз майже 153 тис. студентів. З них 90 тис. — за рахунок держави. Щороку вільний агроринок поповнюється приблизно 30 тис. випускниками. А це, за оцінкою Ліссітси, на 20 тис. більше, ніж здатна прийняти галузь, заради якої організоване це свято освіти. Більш того, ті, хто все-таки конвертує свій диплом в роботу за профілем, практично профнепридатні, оскільки здебільшого не мають сучасних навичків, а часом і несучасних теж.

Втім, це півбіди. Ось як, на думку фахівців УКАБ, виглядає біда на всю її широчінь: по-перше, в країні вже наявний гострий дефіцит кваліфікованих кадрів робочих спеціальностей; по-друге, досвідчені працівники не мають нових знань в агротехнології та недовірливо ставляться до інновацій; по-третє, ті, кому за 40, а це кістяк галузі, важко піддаються навчанню сучасним практикам.

“Дуже великий розрив між групами людей, які відкриті для digital — готові винаходити, розвивати технології, і тими, кому до вподоби амбарна книга, — зазначає Дмитро Скорняков, гендиректор агрохолдингу HarvEast. — Цей технологічний розрив збільшується”.

І ось представники понад 50 агрокомпаній сіли за круглий стіл, склали бюджети та вирішили на основі магістерської програми Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) заснувати агрошколи під потреби галузі, тобто для себе.

Якщо цей проект буде реалізовано, він буде масштабований на всю країну. Якщо ні, теж буде масштабований, але з урахуванням допущених помилок. Відсутність альтернативи не залишає вибору.

“Бізнес починає впливати на систему освіти і трансформувати її під свої потреби, — каже Ліссітса. — Основне завдання — це перехід від вузькопрофільних фахівців до мультиталантів в агросекторі”.

Людський фактор — все ще потужний бар’єр непереборної сили. Але якщо його відкинути, то на другому місці серед перешкод постане низька кваліфікація працівників сільського господарства, на яких раптово буквально з неба впали космічні технології, в які вкладено величезні інвестиції. І йдеться не тільки про трудівників села, а й про тих, хто працює в офісах за MacBook або iPad.

З усього вищезазначеного Скорняков робить висновок, який у всіх на вустах: “Кадри справді вирішують усе”. Але це коли кадри є. Коли їх немає, все намагаються вирішити відділи кадрів. Але важко шукати робочу силу в темному світі, особливо коли її там немає. Про що свідчить досвід Ірини Мірошник, президента міжнародної групи компаній IMMER Group і члена УКАБ.

“Мені потрібен був агроном, — наводить вона приклад. — Ми цілий рік його шукали”.

До слова, агрономів в країні більш ніж достатньо, їх уже багато років готує сотня агровишів і коледжів. Але серед вже підготовлених не так багато фахівців зі знаннями, що відповідають сучасним вимогам ринку загалом і IMMER Group зокрема.

Ксенія Прожогіна, директор департаменту управління персоналом та комунікацій агрохолдингу МХП, підтверджує, що нібито великий вибір на кадровому ринку — ілюзія. І тому HR-фахівці змушені вдаватися до простих рішень.

“Пошук співробітника з високою кваліфікацією часто-густо передбачає просте переманювання і навіть перекуповування його в інших компаній-флагманів”, — зізнається Прожогіна.

Але навіть ці надзвичайні заходи не здатні вирішити проблему кадрового дефіциту. І все через еволюцію в галузі, яка відбувається на очах одного покоління.

Прожогіна вказує на таку сферу, як точне землеробство. У цій новій ніші ще не існує необхідної кількості готових фахівців зі знанням технологій, навичками в агрономії, інженерії, GPS-позиціонуванні, опрацюванні масивів даних і в IT.

До того ж найближчим часом галузь масово поповниться безпілотною польовою агротехнікою, а отже, з’явиться і вже з’являється попит на фахівців, які суміщають навички механізатора і інженера-пілота з базовими IT-навичками.

“Тому стратегічна мета — підготовка власних кращих фахівців, — резюмує Прожогіна. — Компаніям вигідніше інвестувати в розвиток чинних співробітників”.

Не можна стверджувати, що власне компанії задоволені таким поворотом, коли доводиться самостійно підвищувати кваліфікацію співробітника, піднімаючи її з нуля. Як пояснює Ліссітса, нинішня програма у вишах сформована ще в перші повоєнні роки і пропонує вузьку спеціалізацію.

“П’ять років ми вчимо агронома за фахом захист рослин, потім приводимо його в компанію і вчимо його там ще два роки за всіма іншими напрямами”, — продовжує він.

Щоб покласти край подібній практиці, в УКАБ вирішили започаткувати практику іншу — власними коштом, мізками і ресурсами створити магістерську програму на базі столичного вишу НУБіП.

“По суті, ця програма — початок трансформації всієї аграрної освіти, перехід від класичного радянського устрою до більш сучасного бізнес-орієнтованого”, — резюмує Ліссітса.

Нову освітню програму батьки-засновники назвали Агрокебети (від забутого українського слова кебета — знання, здатність, навик). Набір в цей перший магістерський клас вже розпочато. Причому акцент зроблено не на студентів сільськогосподарських вишів. І ось чому.

Ліссітса роз’яснює, що в численні українські агровиші і коледжі рвонули не тільки ті, хто збирається будувати свою кар’єру в сільському господарстві, але дедалі більше ті, хто просто не зміг подолати поріг і вступити кудись іще. М’яка альтернатива для двієчників. “Тому ми збираємо з агро кращих із гірших і сподіваємося, що вони дадуть нам мегапрорив, — відверто каже Ліссітса. — Нам простіше навчити географа, біолога, айтішника аграрному бізнесу, ніж навчити не найкращого агронома стати менеджером. Ми беремо розумних, амбіційних”.

Найамбітніших навчатимуть найрозумніші. Ірина Мірошник одна з них. Вона і директор з її компанії IMMER Group показуватимуть майстер-класи, читатимуть спецкурси, спираючись на досвід, набутий на міжнародних ринках.

“Маємо неабияке бажання після пілотного проекту запровадити таку систему і в інших агровишах, — підсумовує Ліссітса. — Ця програма — початок трансформації всієї аграрної освіти”.

Перегляди: 1
Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/yak-ukrayinski-ahrokompaniyi-vedut-borotbu-iz-zahrozoyu-kadrovoho-kolapsu
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати