Як врятувати українську яловичину
Таку думку висловила заступник міністра аграрної політики та продовольства Ольга Трофімцева, пише landlord.ua.
«Станом на 1 грудня 2017 року в усіх категоріях господарств утримується 3904,3 тис. голів великої рогатої худоби (ВРХ). Левова частка від загального поголів’я ВРХ припадає саме на особисті господарства – 2727,9 тис. голів, а в сільськогосподарських підприємствах – 1176,4 тис. голів. І фактично на сьогодні йдеться не про виробництво чи експорт яловичини у більшості випадків, а про реалізацію телятини», — заявила вона.
На її думку, такий товар, як жива худоба та пів туші яловичини, має низьку додану вартість. Світові ж ринки зацікавлені у постачанні фасованих вирізок, стейків, заморожених, упакованих субпродуктів та інших видів переробленої м’ясної продукції. Проблема полягає в тому, що особисті господарства роздробленні та не можуть формувати партії переробленого м’яса для виходу на експорт.
Такої ж думки дотримується економіст Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак, який вважає головною проблемою виходу української продукції на експорт в недостатніх обсягах її переробки.
«У нас на жодному підприємстві немає обсягів переробки, які б дозволили завантажити контейнер за добу або за дві, щоб експортувати свіжу продукцію. Тому виробники вимушені заморожувати пів туші, накопичуючи об’єми. Крім того, внутрішній попит на відрізи яловичини/телятини настільки низький, що обсяги глибокої переробки ще менші. Тому шансів зібрати експортну партію продукції немає ніяких. Щоб працювати в сегменті свіжої охолодженої продукції, потрібно виробляти хоча-б один контейнер на два дні, або, краще, на день. Тобто 20 тонн готової продукції глибокої переробки. Це еквівалент 45 тис. бичків на рік. Зараз жоден з переробників в Україні не може цього запропонувати», — заявив він.
За словами Ольги Трофімцевої експорт свіжої української яловичини за результатами 9 місяців 2017 року склав 8,5 тис. тонн ($21,8 млн). Майже удвічі збільшився показник експорту мороженої яловичини за той самий період – він становив 21,6 тис. тонн ($61,5 млн). Найбільшими імпортерами є Білорусь, Азербайджан, Грузія, Ірак, Казахстан.
Щоб збільшити обсяги експорту, українським агровиробникам потрібні інвестиції, кооперація та продукція, що відповідає міжнародним стандартам, вважає Андрій Ярмак.
«Чи дорого коштує переробка? Абсолютно ні! Інвестувавши близько $6 млн, можна отримати щорічний оборот майже в 60 млн! Справді унікальна можливість, але є одне «але» — потрібні кастрати відповідної вгодованості та в відповідних кількостях. Згідно наших підрахунків, комерційно доцільний розмір фідлоту для відгодівлі кастратів складає 4 тис. голів. Жодне підприємство не має такого поголів’я. Найкращий вихід – кооперація. Можна й скуповувати у інших, але потрібно купувати бичка в перші дні після народження і тільки з подібним генетичним потенціалом, щоб можна було оптимізувати раціони та бізнес-процеси», — наголосив економіст.
Щодо держпідтримки, то за словами Ольгі Трофімцевої, для стимулювання виробництва яловичини в країні Мінагрополітики здійснює 9 основних кроків: продовжує держпідтримку агровиробників, розширює зони вільної торгівлі, впроваджує роботу аграрних атташе, підтримує виробництво через Експортну-кредитну агенцію та роботу виробників у торгівельних місіях, сприяє збільшенню поголів’я та сертифікації м’яса згідно міжнародним стандартам, а також просуває спільно з Держпродспоживслужбою українську яловичину на іноземні ринки та збільшує комунікації між представниками державних органів та підприємцями.
За оцінками ФАО, у 2015 році найбільшими виробниками яловичини у світі стали США – 15%, Бразилія – 14%, ЄС – 12% та Китай – 10%. Головні покупці на сьогодні – країни Близького Сходу та Південної Африки, але з кожним роком попит на імпорт яловичини у світі зростає на 8%, або на $2 млрд.