Які новації приніс в АПК рік, що минає
Всупереч кільком погодним антирекордам і дефіциту міндобрив, сформованому зупинкою заводів Ostchem у розпал весняної посівної, Україна зібрала другий за величиною в новітній історії урожай зернових – 62,3 млн т. Навіть попит на такі традиційно імпортозалежні культури, як жито і гречка, повністю забезпечений внутрішнім виробництвом, пише mind.ua.
У цілому, за підсумками року галузь зберігає за собою статус флагмана національної економіки: частка АПК у ВВП країни – близько 12% або 340 млрд гривень. Понад 40% усього українського експорту або близько $15 млрд (за 10 місяців) припадає на продукцію сільгоспвиробництва, переважно – сировинну.
Угода року. Аграрний сектор – найдинамічніший у національній економіці, і він же став першим, де поступово відновлюється докризовий рівень злиттів/поглинань. Провідний учасник M&A – група «Кернел» Андрія Веревського, яка реалізувала найважчу операцію року – покупку 100% агрохолдингу «Українські аграрні інвестиції» (УАІ). Сума угоди склала $155 млн за рослинницький бізнес УАІ в обсязі понад 190 000 га сільгоспземель, розбитих на 62 сільгосппідприємства в 16 областях України і 200 000 тонн потужностей зі зберігання.
У результаті цієї угоди земельний банк «Кернела» перевищив 600 000 га, а продавець – російська «Ренесанс Груп» Михайла Прохорова – нарешті успішно завершила багаторічні спроби вийти з українського бізнесу.
Також у 2017 році «Кернел» закрив операцію з придбання у компанії Glencore 10 агропідприємств у Черкаській, Київській та Вінницькій областях і отримав погодження АМКУ на покупку частки в статутних капіталах 10 агропідприємств холдингу «Агро Інвест Україна» серба Міодрага Костича.
У 2017 році активно нарощував свій аграрний бізнес і власник мережі DIY-гіпермаркетів «Епіцентр» Олександр Герега, акумулювавши близько 100 000 га завдяки покупкам компаній «Агрохолдинг-2012» і «Вінницька аграрно-промислова група». Учасники сільгоспринку характеризують стратегію новачка як «надагресивну». План-мінімум для Гереги в АПК – 300 000 га протягом декількох років. Окреслювати такі амбітні горизонти йому допомагає колосальний фінансовий ресурс, що генерується «Епіцентром» (прибуток у 2016 році – 2,434 млрд грн, виручка – 28,147 млрд грн, чистий дохід від операційної діяльності – 3,2 млрд грн).
Призначення року. 13 вересня 2017 року Кабмін призначив Дмитра Гавриша на посаду в.о. голови найбільшого державного оператора на аграрному ринку – Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ). Цьому рішенню передувала наростаюча криза в корпорації, різке зниження обсягів експорту до КНР і претензії з боку ССЕС – китайського партнера ДПЗКУ – в недотриманні умов контракту.
Новий керівник зернової корпорації невідомий аграрній галузі, але й залучали його як антикризового менеджера, а не стратега. Гавриш майже 20 років працював у бізнесі, з них шість років – з 2004 по 2010 рр. – обіймав посаду заступника голови правління найбільшої в Україні компанії з будівництва мостових конструкцій і транспортних розв’язок «Мостобуд».
Як повідомив Гавриш у короткому інтерв’ю (воно ж останнє, яке дав глава ДПЗКУ) одному з видань, його кандидатуру запропонувало рекрутингове агентство. Свої функції він охарактеризував як «загальноуправлінські й антикризові». «Те, що я не працював на аграрному ринку, в даному випадку великий плюс, оскільки я не пов’язаний з жодним із його учасників», – вважає він.
Новація року. Найбільш значуща для сільського господарства реформа була проведена вже насамкінець нинішнього року, а її практична реалізація почнеться восени наступного. 7 грудня, в ході прийняття Державного бюджету, депутати прийняли поправку до Податкового кодексу, якою скасували відшкодування ПДВ на експорт олійних культур – соняшнику, сої та ріпаку.
Новація мала набрати чинності з 1 березня 2018 і стала відповіддю на майже дворічні лобістські зусилля представників переробного бізнесу, чиї сумарні потужності вже перевищили 15 млн тонн на рік і потребували завантаження сировиною. Зараз майже весь соняшник переробляється всередині країни, але по ріпаку частка експорту перевищує 85%, а по сої – 60%.
Зміну експортного режиму з ПДВ на олійні було проведено виключно силами депутатів (навіть у КМУ про нього дізналися, схоже, по факту), і це стало предметом запеклих боїв між різними групами впливу в парламенті. Реалізації благої мети – нарощуванню переробки всередині країни та експорту продукції з високою доданою вартістю – зашкодила форма проведення цього рішення. Поправка приймалася без широкого обговорення, адже ініціатори небезпідставно побоювалися протидії, і була внесена до сесійної зали без проходження Аграрного комітету.
Сільгоспвиробники в особі аграрних асоціацій заявили про сумарні збитки через зниження експортних цін на рівень недоотриманого ПДВ у 10 млрд грн на коло (потім ця цифра зросла до 15 млрд), проте сухі розрахунки показують скромніший ефект.
Так, за оцінками економістів сума недоотриманого прибутку по галузі складе в рази менше – близько 3 млрд грн. «Рентабельність може знизитися на 6,5%, при цьому в 2016-му вона становила 61,9%, у 2015 – 78,4%, у 2014 – 36,7%. Фактично на фінансову звітність у кінці року це майже не вплине, а встановлене обмеження можна вважати заміною податку на екологію, за вирощування особливо шкідливих культур», – каже Григорій Кукуруза, економіст IMF Group. Щоб дати можливість експортерам завершити сезон за усталеними правилами, скасування ПДВ на сою було відстрочено до вересня 2018 року, а на ріпак – на два виробничих цикли, тобто до 2020 року.
Держава і галузь. У 2017 році на державному рівні вперше офіційно, а не декларативно, був затверджений курс на підтримку дрібних і середніх виробників. Кабмін затвердив Концепцію розвитку фермерських господарств на 2018-2020 рр., в якій зафіксував низку заходів, спрямованих на посилення ролі цієї категорії сільгоспвиробників в АПК. У наступному році з держбюджету фермерам буде скеровано 1 млрд гривень у форматі здешевлення ставок за кредитами, залученими на інвестпроекти, і на стимулювання кооперації знову-таки у формі співфінансування реалізованих кооперативами проектів.
За підсумком реалізації цих програм підтримки у трирічній перспективі розробники хочуть вийти на двократне збільшення частки фермерів в агарному ВВП (з 6% до 12%), п’ятикратне збільшення створених ними робочих місць (з нинішніх 100 000 до 500 000), оновлення парку агротехніки на 10% щорічно, а також додатково отримати до 1,5 млн тонн врожаю за рахунок поліпшення технологій, застосовуваних дрібними і середніми сільгоспвиробниками.
Ньюсмейкер галузі. Максим Мартинюк – перший заступник міністра аграрного міністерства і де-факто глава відомства після того, як Тарас Кутовий написав заяву про відставку, і чий офіційний статус повністю відповідає активізації ролі держави в галузі і спроб стимулювати розвиток стагнуючих секторів. Мартинюк був одним з учасників переговорів між аграрними асоціаціями і парламентом з питання скасування ПДВ на експорт олійних. Це посередництво не дало законотворчим різночитанням вилитися в багатотисячні мітинги аграріїв по всій країні. Серед озвучених ним ініціатив – можливість введення спеціальної ставки ПДВ для агросектора на рівні 7%, а також 100% усіх меседжів, що стосуються земельної реформи.
Утім, такій обізнаності та мандату на озвучування найбільш критичних тез у галузі є і більш прозаїчне пояснення – близькість до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, з яким Мартинюк працював у Вінницькій міськраді.
Ризики-2018. Особливість українського аграрного ринку, орієнтованого здебільшого на експорт, виводить на перший план зовнішні потенційні ризики: зміну правил торгівлі основними експортними позиціями та/або вимог до їхніх специфікацій. У 2017 році подібне сталося двічі: влітку єгипетський державний оператор GASC посилив вимоги до постачання причорноморської пшениці, підвищивши норму вмісту протеїну до 12,5%. Під цю вимогу підпадає російська пшениця, проте для значної частини українських зернових її важко виконати. У листопаді Індія, куди Україна до того моменту поставила 1,5 млн тонн пшениці на суму $234 млн, підвищила експортне мито на цю культуру вдвічі, до 20%. І тепер за підсумками сезону експерти очікують зниження експорту в цьому напрямку.
До специфічно українських ризиків можна віднести необхідність уже в січні виплатити перший транш за кредитом, наданим Державній продовольчо-зерновій корпорації Експортно-імпортним банком Китаю. В ході міжурядових переговорів досягнуто попередньої домовленості щодо повернення частини тіла кредиту і зниження процентної ставки на залишок до 2,5% + LIBOR, однак наскільки вона влаштовує кредитора, поки невідомо.
Ще один ризик – можливість радикальної трансформації всієї системи ієрархії в сфері земельних відносин. У парламенті зареєстровано кілька законопроектів (один з них – президентський), якими повноваження щодо розпорядження землями сільгосппризначення державної власності передаються на місця, а функції регулятора розпорошуються між різними суб’єктами. І якщо варіант розширення повноважень щодо розпорядження землями об’єднаних територіальних громад підтримується всіма, то передача земель держвласності під юрисдикцію РДА, як пропонується низкою законодавчих ініціатив, буде не реформою, а лише стресом для галузі, оскільки повертає порядок, який уже діяв раніше і згодом дискредитував себе.
Можливості-2018. Попри те, що мораторій на продаж сільгоспземель було продовжено ще на рік, до 11.01.2019, швидше за все, завершення земельної реформи в 2018-му Україна не побачить. Введення ринку землі – занадто радикальна реформа, токсичність якої хоч і знизилася (за два роки кількість людей, які підтримують зняття мораторію, зросла з 15% до 44%), але все ще занадто відчутна, щоб проводити її напередодні виборів. Проте, як можливість ринок землі в прогнозах на наступні 12 місяців не можна не враховувати, особливо якщо зовнішні донори України виявлять достатню наполегливість.
Наступний рік, швидше за все, відзначиться трансформаціями логістики сільгоспвантажів. Стара система себе вичерпала, і щорічно зростаючі обсяги експорту змушують операторів шукати або самотужки створювати альтернативні можливості, скеровуючи інвестиції в проекти із закупівлі та будівництва зерновозів і внутрішню інфраструктуру.
Ще один напрямок інвестицій і глобальна можливість розвитку сектора – зростання внутрішньої переробки, в тому числі як результат стимулюючих заходів у рамках держпідтримки і поступового розширення зовнішніх ринків збуту, в тому числі – збільшення квот на поставки до Євросоюзу.
Значний потенціал в АПК пов’язаний із розширенням корпоративного сегмента за рахунок проведення великої приватизації аграрних держпідприємств і таких гігантів, як «Укрспирт». Але з огляду на забюрократизованість процедур, пасивність ФДМ і вже згадані передвиборчі процеси, шанси на видимий прогрес у цій сфері до кінця 2018 року невисокі.