Яким буде цьогорічний врожай картоплі

Як це вплине на ринок розповів Виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі (УАВК) Віктор Різник.

«Говорити про об’єми цьогорічного врожаю, порівняно з 2016-м поки рано. Так, дійсно, сезон видався складним для картоплі, зберігається тенденція до зменшення кількості бульб, з розрахунку на одну рослину. Проте, в цілому, посіви картоплі відповідають рівню минулого року», — зазначив експерт.

За словами експерта, залишається під питанням якість нового урожаю — деякий його відсоток може бути дефектним. Картопля в господарствах Сумської, Полтавської, Житомирської, Чернігівської та Київської областей  страждає від посухи. Протягом літа в цих регіонах випало дуже мало дощів.

За попередніми оцінками, це може стати причиною дефіциту картоплі на ринку, що, відповідно, відобразиться на цінах на продукцію. Хоча сприятливі для картоплі погодні умови в Західних областях (Тернопільська, Рівненська, Волинська)  зможуть нівелювати  зниження показників в Центральному регіоні.

Пошкодження посадок ранньої картоплі на Півдні, холодна весна і зниження врожайності в Центральних областях вплинули на ціни у першій половині сезону. За даними «Інфо-Шувар», протягом першої половини сезону ціни на українську картоплю були майже в 1,5 рази вищими.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Перед Україною відкриваються чудові перспективи для експорту в ЄС

У 2015 році наша країна пройшла технічний аудит, який був проведений Європейським Союзом, він був дуже позитивним, все відповідає максимальним вимогам ЄС. Фінальне рішення розглядається Європейським Парламентом у Страсбурзі і комісією в Брюсселі, з української сторони були виконані всі зобов'язання. Є багато компаній-виробників, зацікавлених в розвитку експорту, також асоціацій, в тому числі, європейських, які акцентують увагу на важливості цього питання. Політичний клімат також сприяє прискоренню цього процесу, лідери європейських країн підтримують тенденцію збільшення експорту з України, позитивний вплив надає безвіз. У зв'язку з усім перерахованим вище, можна прогнозувати розширення меж для української с/г продукції вже на початку 2018 року. Якщо рішення буде прийнято, то план виробництва на 2019 рік враховуватиме можливість експорту в країни Європейського Союзу.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.

Невигідна справа: в Україні занепадає вівчарство

В Україні процес розведення овець занепадає – скаржаться фермери. Шерсть виробляти невигідно, а м'ясо не продається, пише Сегодня.

Овечу вовну фермер Віталій з Херсонської області в минулому році спалив. Її просто не було кому продати. Всі переробні підприємства в області закрили.

Купувати якісну шерсть херсонських племінних овець готові в сусідній області. Але возити руно за 600 кілометрів на збиток фермерам.

Важко знайти покупця і для м'яса. Ягнятину беруть хіба що елітні ресторани, і то малими партіями.

Тому фермери не наважуються розводити баранів, адже прибуток від вирощування зерна отримають швидше.

За двадцять п'ять років поголів'я овець в Україні скоротилося майже в двадцять разів: з 900 до 48 тисяч. Щоб галузь абсолютно не впала – потрібна державна допомога, кажуть селекціонери.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Площі виноградників в анексованому Криму скоротилися втричі

Про це пише «Крим.Реалії».

«Традиційно площі виноградників у Криму досягали 100 тисяч гектарів, але на сьогодні ця цифра скоротилася майже втричі і складає близько 30 тисяч гектарів», — повідомляє видання з посиланням на так званого голову «комітету з аграрної політики, екології та природних ресурсів» підконтрольного Росії парламенту Криму Ігоря Буданова.

Окупаційна влада, розоривши виноградарство, на словах виявляє бажання «відродити галузь і повернути їй колишні масштаби».

Як відомо, після російської анексії винороби Криму стикнулися з проблемами, пов’язаними з переходом галузі під російську стандартизацію. Крім того, фахівці вимушені займатися врегулюванням проблем, пов’язаних з оформленням документів на майно та земельні ділянки, роботою на орендованому устаткуванні, розширенням понятійного апарату виноробницької продукції, отриманням субсидій кримськими виноробницькими підприємствами, використанням води, конкретизацією вимог до марочних вин та багатьма іншими.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Гнучкість гібридів

Приміром, у Черкаській області, згідно зі статистикою, з 1 січня 2017 року випало менше 90 мм дощу. Але ця тенденція не повинна лякати, необхідна лише диверсифікація кліматичних ризиків. Так коментує ситуацію Володимир Яковчук, генеральний директор "EURALIS".

Клімат змінюється, особливо здивували 2 останні роки. Зокрема, якщо говорити про Центральну Україну, де зосереджені наші майданчики гібридизації, - вони всі на поливі, що мінімізує ризики зменшення врожаю. Така невелика кількість опадів - нонсенс, але це провокує роботу науки на створення більш стресостійких гібридів. Ми даємо завдання нашим фахівцям, які вже сьогодні починають розробляти програму нових продуктів, максимально адаптованих для нових умов. Весь цей процес займає близько 10 років.

Вся кліматична тенденція нестачі вологи сприятиме розвитку вирощування сорго, як культури теплолюбної, жаро - і посухостійкої. Ця культура на сьогоднішній момент є основною для трейдерів України, вона використовується і всередині країни: для корму, але не є стратегічною.

Якщо говорити про ринок сорго, він невеликий. Але динаміка зростання на сьогоднішній день стабільна і демонструє тенденцію до підвищення. У питанні розташування, основою для вирощування цієї культури можна вважати південний схід України. Фермери цього регіону можуть бути зацікавлені в заміні, наприклад, кукурудзи на сорго. Це викликане кліматичними особливостями території: сухий клімат і недостатня кількість вологи.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.

Як фермери на Донбасі у «хлібне перемир’я» врожай збирають

Спокійно мало бути до кінця серпня. Але у військових тут свої правила, кажуть у селі Кодема на Донеччині.

На фермерській базі «Династія», що поблизу окупованої Горлівки, перший тиждень збору врожаю. Ферма працює вже двадцять років. Зупиняли роботу лише у 2014-му. Тоді її господар Вадим Капля виїжджав з Кодеми до Києва.

Лише за три роки з початку війни життя на «Династії» заворушилося. Фермери та агрономи навчилися пристосовуватися до сусідства військових та працювати в умовах постійної небезпеки. Громадське побувало на фермі.

У кабінеті Вадима Каплі — монітор з камерами спостереження, на екрані відкрита мапа:

«Ось це наші поля, а це — оборонні споруди військових. Окопи і траншеї просто на наших землях. Нині ми вже не перша лінія оборони, але ще рік тому розташовувалися фактично в «сірій зоні». Трохи далі — теж наші поля, але то вже «сепарська» територія, нам тепер туди зась».

До війни Капля мав 10 тисяч гектарів землі — це паї, надані в оренду на 49 років. Щоправда, тепер у розпорядженні фермера лише 4,5 тисячі га. Решта з 2014 відійшла бойовикам «ДНР», а вздовж полів пролягла лінія розмежування:

«Наші тоді були прямо в Горлівці, але після Мінських домовленостей територія залишилася непідконтрольною. З нею і поля, і техніка. Її напевне вже на металобрухт здали».

Стратегічною рослиною, каже Вадим Капля, завжди були соняшники, але сіють і пшеницю, просо, сою та сорго.

Фермер розповідає, що один з робітників приїздить до нього з Горлівки на сезонні роботи. Каже, у них усе гаразд, «республіка» процвітає. «А чого він тоді сюди їде? Бо роботи там немає».

На базі «Династії» десятки одиниць техніки — сучасні комбайни, сушарки для зерна, трактори. На вході розтрощений комбайн — така собі пам’ятна «прикраса». У 2015-му комбайн підірвався на міні під час збору врожаю. Водій вижив, але його контузило. З того часу, каже Вадим, за кермо комбайна не сідає, лише легковиків:

«Комбайн перш за все пам’ятка для тих, хто тут працює. Ми постійно розповідаємо, що не можна їхати, куди заманеться, у жодному разі не можна «за потребою» в кущі».

Фермер бідкається, що після підривів на мінах неможливо швидко прийти до тями та відновити робочий процес. Люди бояться, не виходять на роботу. Треба, щоб минув тиждень — два, але ж пшениця не чекатиме. Мотивує співробітників лише зарплатнею:

«Охолонемо трохи, дістаємо все, заводимо, скрипимо, боїмося, але їдемо».

За весь час військового конфлікту техніка «Династії» тричі підривалася на мінах, востаннє — у 2015-му. Господар консультувався з саперами, які оглянули місцевість, але розміновувати не квапляться. По-перше, через близькість позицій бойовиків, має зберігатися «безпечна» дистанція 15 кілометрів, по-друге, замінованих територій чимало, але жодних маркувань чи мап мінування не існує:

«Міни в нас називаються картоплею або іграшками. Там картопелька, туди не їдь, а там іграшки, туди теж не можна. Їх закладали просто на полях такі машини, які картоплю саджають. Їх там тисячі».

Міни лежать і прямо за парканом «Династії». Через дорогу від бази — соняшникове поле, а у полі — три ряди бетонних стовпів, під якими зариті протитанкові міни. Колючого дроту майже не видно, усе заросло травою. Місцеві знають, що ходити сюди категорично заборонено:

«Щороку ми намагаємося трохи ближче просунутися. Ну який тут танк приїде? Тим більше, що сусіднє поле вільне. А це ж чийсь пай, і я за нього гроші плачу, хоч посадити нічого не можу», — Вадим Капля проводить нам екскурсію околицями замінованого соняшникового поля.

Військові пускають не всюди, попри те, що земля — власність фермерів. Адже на полях є військові укріплення, а бойові позиції показувати не можна:

«Домовляємося, ніби все вирішили. Їдемо дивитися, щось засіяли. А потім бац — ротація, і знову все спочатку, знову нікуди не пускають», — розповідає Вадим.

Пшеницю збирають з сьомої ранку і «поки військові дозволять». Сутеніє — починають стріляти, попри «хлібне перемир’я».

— А хіба не домовлялися з військовими, щоб не стріляли, поки ви врожай збираєте?
— Про це не вийде домовитися. «У вас своя система, у нас — своя». Отак вони на це відповідають. Поступаються, звісно, але інколи домовитися неможливо. Усім байдуже до цього хліба, його всі їдять, але всім байдуже», — зітхає головний агроном «Династії» Віктор.

Обстріли спричиняють на полях пожежі, а це додаткові збитки.

За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій нині на Донбасі залишаються замінованими 7 тисяч квадратних кілометрів полів. З початку бойових дій розмінували вже 20 тисяч гектарів, але це в тилу, а не поблизу лінії розмежування, де все ще треба «тримати дистанцію».

Попри це фермер Капля не скаржиться. Каже, до всього можна пристосуватися і звикнути. Єдине, чого хотів би від держави — зменшення податку на землю, особливо, якщо на ній нічого не можна вирощувати через присутність військових:

«Головне — це оця наша «картопля». Нещодавно поїхали на поле подивитися. Постояли, тільки зібралися їхати, — як шарахнуло! Упали, сіли, бігли, знову впали. Отак і бігаємо, як зайці стріляні».

Рік війни — це десять років саперних робіт на післявоєнних територіях, як звітують дослідники Женевського центру розмінування. Але за умови, що всі заміновані території марковані та нанесені на мапи. Чого наразі немає. Тим часом за останній рік за даними ОБСЄ на мінах та нерозірваних снарядах підірвались 58 цивільних осіб, 16 людей загинуло.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview