Законопроект про інформацію для споживачів про харчові продукти: міфи і реальність

Проект закону було розроблено за участю фахівців Держпродспоживслужби та експертів Проекту ЄЄ «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні». Його метою є забезпечення належного рівня захисту здоров’я та інтересів споживачів, їх поінформованості, встановлення засобів гарантування права споживачів на інформацію та процедури надання інформації про харчові продукти.

Водночас прийнятий парламентом законодавчий акт дивним чином обріс певними вимислами. У цьому матеріалі ми розвінчаємо певні міфи та роз’яснимо окремі пункти документа.

Законопроект вводить поняття «мінімальний термін придатності харчового продукту», який нібито підміняє звичний «максимальний термін придатності» і дозволяє зберігання харчового продукту невизначений час.

Вимоги до застосування мінімального терміну придатності та дати «вжити до» містяться у статті 18 проекту закону та відповідають вимогам статті 24 Регламенту 1169/2011.

У статті 18 законопроекту роз’яснюється, яким чином мінімальний термін придатності (краще спожити до; краще спожити до кінця…) зазначається і у чому його відмінність від дати «вжити до».

Зазначений розподіл у ЄС спричинений проблемою надмірної кількості харчових продуктів, які викидаються у сміття, хоча можуть бути споживані протягом певного проміжку часу після завершення мінімального терміну придатності без шкоди для здоров’я споживачів.

Основна ідея в тому, що є швидкопсувні та більш небезпечні з точки зору мікробіології продукти, для яких має бути зазначена дата «вжити до», яка означає, що на наступний за цією датою день продукт може ставати небезпечним (сире або охолоджене м`ясо, сира риба, яйця).

Водночас, є безліч продуктів, які, за дотримання встановлених умов зберігання залишаються безпечними протягом певного часу після закінчення мінімального терміну придатності, прописаного у маркуванні (цукор, кава, ковбаса (якщо дотримані умови зберігання), твердий сир (якщо дотримані умови зберігання).

Після закінчення дати «краще спожити до», як і після «вжити до» харчові продукти не мають бути в реалізації.

Термін придатності на таких швидкопсувних продуктах як хлібобулочні та кондитерські вироби, і навіть алкогольні напої понад 10 градусів (зокрема, вино і шампанське) зможуть взагалі не вказувати.

Відповідно до статті 18  проекту закону 8450 для певних харчових продуктів, які не є швидкопсувними за своїми мікробіологічними характеристиками, мінімальний термін придатності зазначається добровільно за вибором оператора ринку. До таких продуктів належать:

-  свіжі фрукти й овочі, включаючи картоплю, які не очищені від шкіри, не порізані, і не оброблені іншим аналогічним чином, крім пророщеного насіння та інших аналогічних продуктів, таких як пророщені бобові культури;

-  вина, лікерні вина, ігристі вина, ароматизовані вина та інші аналогічні продукти, вироблені з фруктів, окрім винограду та напоїв, що підпадають під код УКТЗЕД 220600 вироблені з винограду та виноградного сусла;

-  напої, що містять 10 і більше відсотків об’ємних одиниць спирту;

-  хлібобулочні або кондитерські вироби, які зазвичай споживаються протягом 24 годин з моменту випікання;

-  оцет;

-  харчова сіль;

-  цукор у твердому стані;

-  кондитерські вироби, які складаються практично виключно з ароматизованих та/або підфарбованих цукрів;

-  жувальна гумка та інші аналогічні продукти для жування.

Виробникові можна буде не вказувати перелік інгредієнтів сирів, масла вершкового, йогуртів, кефіру, ряжанки, сметани, якщо туди не додавали інших інгредієнтів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 законопроекту 8450 вимога щодо надання переліку інгредієнтів не поширюється на такі продукти переробки молока: сир, вершкове масло, ферментовані молоко та вершки, кисломолочні продукти, у тому числі сир кисломолочний, йогурт, кефір, ряжанка, сметана, у процесі виробництва яких не використовувалися ніякі інші інгредієнти, крім заквасочних культур, харчових ензимів та культур мікроорганізмів, наявність яких є необхідною для процесу виробництва; сири, крім свіжих або плавлених, до яких додана сіль, необхідна для процесу виробництва. Тобто перелік інгредієнтів не потрібен лише у тому випадку, якщо кефір, або сметана, або ряжанка складається з молока та заквасочних культур. Якщо до кладу додано ще щось, тоді це має бути відображено у переліку інгредієнтів.

Більше того, зазначена вимога діє вже 8 років відповідно до пункту 10. Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Держспоживстандарту  від  28.10.2010  N 487

У списку інгредієнтів можна не вказувати речовину/продукт, якщо в кінцевому продукті воно не виконує «технологічної функції». Це нібито дозволяє використання в продуктах різних хімічних добавок

Зазначена вимога не є новою та діє на сьогодні відповідно до пункту 11. Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Держспоживстандарту  від  28.10.2010 № 487, яким зазначається, що інгредієнтами харчового продукту не вважають, зокрема, харчові  добавки і ферменти, які входили до складу одного або декількох інгредієнтів цього харчового продукту, якщо вони не виконують технологічної функції у кінцевому продукті або використовувались як допоміжний матеріал для виробництва або переробки харчового продукту.

Водночас, споживачеві має бути надана інформація про усі інгредієнти, наявні у кінцевому харчовому продуті.

Залишки ветеринарних препаратів і пестицидів згідно з новим законом не вважаються інгредієнтами. Отже, споживач взагалі не дізнається про їх існування в продукті.

Відповідно до підпункту 28 частини першої статті 1 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», який є основним законом України у сфері безпечності та якості харчових продуктів, залишки ветеринарних препаратів та пестицидів не вважаються інгредієнтом.

Згідно з вимогами європейського законодавства, зокрема Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 р. щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, , інгредієнтом харчового продукту є будь-яка речовина або продукт, включаючи харчові добавки, ароматизатори та харчові ензими, та будь-які складові складного інгредієнта, що використовуються під час виробництва або приготування харчового продукту і залишаються в готовому продукті навіть у зміненій формі. Залишки ветеринарних препаратів та пестицидів не вважаються і не можуть вважатися інгредієнтом.

Певні речовини, включаючи пестициди, ветеринарні препарати, кормові добавки, залишки допоміжного матеріалу для переробки та інші хімічні чи біологічні речовини, які свідомо застосовуються та/або вимагаються технологією вирощування, зберігання, транспортування, виробництва харчових продуктів можуть бути небезпечними для організму людини у разі перевищення їх максимально допустимого вмісту в харчових продуктах, що споживаються людьми. Тому для таких речовин, відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» мають бути встановлені  максимальні межі залишків (максимально допустимий рівень залишків) - максимально допустимий вміст таких речовин у харчових продуктах. Жодного відношення до інгредієнтів, які використовуються під час виробництва або приготування харчового продукту,  вищезазначені речовини не мають.

Максимальні межі залишків, максимальні рівні, допустимі добові дози, рівні включень, недотримання яких у харчових продуктах може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини стосуються параметрів безпечності харчового продукту та відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» підлягають затвердженню МОЗ.

Ненатуральні інгредієнти і ароматизатори можна жодним чином не виділяти в тексті упаковки.

Відповідно до вимог законопроекту 8450 споживач має бути поінформований, зокрема шляхом маркування харчового продукту, про усі ароматизатори та інгредієнти , які були використані у виробництві харчового продукту, безвідносно їх натуральності. Вимога виділяти ненатуральні інгредієнти та ароматизатори не міститься у законодавстві ЄС і є незрозумілим механізм її правозастосування з огляду на те, що законопроектом не встановлюються терміни «ненатуральні інгредієнти» та «ненатуральні ароматизатори».

Перелік інгредієнтів препарату не буде наводитися в їх процентному співвідношенні.

Відповідно до статті 12 законопроекту 8450 перелік інгредієнтів має включати всі інгредієнти харчового продукту в порядку зменшення їх маси станом на момент їх використання у процесі виробництва харчового продукту. Перелік інгредієнтів наводиться під заголовком, що складається з або включає в себе слово «склад» або «інгредієнти». Інгредієнти у переліку зазначаються під їх назвою та відповідно до вимог, викладених у Додатку 6 до законопроекту.

Відсотки треба зазначати у випадках, передбачених частиною першою статті 16. Зазначення кількості інгредієнта або категорії інгредієнта виражається у відсотках, що відповідає кількості інгредієнта або інгредієнтів під час його/їх використання.

Стаття 16. Кількісне зазначення інгредієнтів або категорій інгредієнтів харчового продукту

1. Кількість окремого інгредієнта або категорії інгредієнтів, використаних у виробництві або приготуванні харчового продукту, зазначається у маркуванні в обов’язковому порядку, якщо:

1) назва даного інгредієнта або категорії інгредієнтів зазначена у назві харчового продукту або зазвичай асоціюється споживачем з назвою харчового продукту;

2) назва даного інгредієнта або категорії інгредієнтів виділяється у маркуванні словесно або графічно;

3) зазначення назви даного інгредієнта або категорії інгредієнтів є суттєвим для того, щоб охарактеризувати харчовий продукт та вирізнити його серед продуктів, з якими його можна сплутати через його назву та /або зовнішній вигляд.

Повністю знімається відповідальність із закладів харчування та торгівлі за порушення закону і вони можуть не знати всієї повноти інформації про харчові продукти

Заклади громадського харчування чи торгівлі є операторами ринку харчових продуктів, відповідно до термінології, що використовується у законопроекту 8450. Обов’язки операторів ринку харчових продуктів, включаючи заклади громадського харчування та торгівлі, прописані у статті 5 законопроекту 8450. Відповідно до принципів, закладених до законопроекту оператор ринку має нести відповідальність за скоєне правопорушення у межах  діяльності, яку він здійснює.

Дозволяється не маркувати продукт позначенням ГМО, якщо він там присутній у мінімальній кількості

Будь-які заяви щодо того, що законопроектом 8450 вносяться зміни до режиму маркування продуктів, що містять ГМО, є перекручуванням фактів та маніпулюванням суспільною думкою. Вимоги до маркування харчових продуктів, що містять ГМО наразі містяться у статті 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» і були  перенесена до законопроекту 8450 з метою уникнення прогалини у законодавстві через те, що стаття 39 вищезазначеного закону має бути скасована.

Стаття 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів

Стаття 6 законопроекту 8450

4. У разі наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка у харчовому продукті перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку "з ГМО".

5. Оператор ринку за бажанням може включити до маркування позначку "без ГМО". В такому випадку відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Відсутність даних від постачальників про наявність в інгредієнтах ГМО є достатнім підтвердженням для нанесення такої позначки на харчовий продукт.

2. За наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку "з ГМО".

3. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, за бажанням може включити до маркування позначку "без ГМО". У такому разі відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Відсутність даних від постачальників про наявність в інгредієнтах харчового продукту ГМО є достатнім підтвердженням для нанесення такої позначки на харчовий продукт.

При цьому слід додати, що відповідно до термінології, яка використовується у законопроекті 8450, постачальник є оператором ринку харчових продуктів і він нестиме відповідальність за порушення вимог законодавства про надання інформації про харчовий продукт у межах діяльності, яку він провадить. Постачальник повинен мати інформацію щодо наявності або відсутності ГМО у харчових продуктах, які він постачає, і які для іншого оператора ринку можуть бути сировиною. Така інформація може бути представлена у маркуванні або супровідних документах до харчового продукту.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Без врожаю: як мінімізувати збитки в сільському господарстві

Наступний рік може бути катастрофічно неурожайним через прогнозовану затяжну зиму з постійними температурними «гойдалками».

Такий прогноз висловив відомий народний синоптик Леонід Горбань виданню Gazeta.ua.

«Краще б я помилився, але по розрахунках будуть сильні морози і постійні відлиги. Це смерть для озимих культур. По-друге, зима буде затяжною. Вона плавно з морозами перейде у березень. А у квітні різко потепліє і почнуть дути сильні вітри, які будуть видувати вологу з ґрунту. Буде мало опадів і стоятиме спека, — повідомив Леонід Горбань.

За його словами, така погода буде і у травні та до середини червня.

«Дощів буде дуже мало. З травня по червень більше 25 днів не буде опадів. А урожай формується у перші 35 днів після сходів. Виходить, на ярих культурах урожаю не буде. Постраждають усі регіони. Найбільше Вінницька, Черкаська, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська Херсонська області. Особливо на Півдні, де врожай невеликий, але якісне зерно»,  — зазначив народний синоптик.

Крім того, згідно із синоптичним прогнозом, зима 2018-2019 в Україні буде нестандартною. Прогнозують багато теплих днів. Похолодання прийде наприкінці грудня, морози посиляться перед Водохрещем, а пік холодів — до мінус 30 вночі — припаде на 7-10 лютого.

В умовах зміни клімату саме агрострахування стає реальною допомогою, що дозволяє аграріям зменшити фінансові збитки від втрати врожаю.

«Агрострахування є основним фінансовим інструментом для агровиробника, який дозволить убезпечити інвестиції. Всі помічають, що змінюється клімат, рухаються кліматичні зони. А останні три-чотири роки ще й падають ціни на сільгосппродукцію. Якщо раніше маржа і прибутковість були на дуже високому рівні, і аграрій міг не хвилюватися, якщо недоодержував врожай по одній культурі — це покривала прибутковість по інший. То зараз, коли знижується рентабельність вирощування сільськогосподарських культур, все більше аграріїв починають замислюватися про страхові програми. До того ж, фермери стають більш економічно грамотними, починають рахувати гроші, адже витрати на ЗЗР, насіння, пальне постійно зростають. А чим більше ти вклав, тим більше ти хвилюєшся за свій врожай. А агрострахування - це своєрідна парасолька, яка захистить від несприятливих погодних умов», - зазначає директор з інновацій та розвитку "Аграрної Агенції АГРОС",  експерт страхового ринку Володимир Юдін.

Читайте також: Як фермеру захистити свій бізнес: перспективи агрострахування в Україні

За його словами, раніше  страхування було для фермера чимось інопланетним, незрозумілим. Тому, страховики, пристосувавшись до специфіки роботи аграріїв, почали працювати над більш ефективним механізмом відшкодування.

Так, згідно даних аналітичного дослідження «Ринок агрострахування України в 2018 андертайтинговому році», проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) і Мінагрополітики, у 2018 році в Україні традиційним агрострахуванням охоплено 973,7 тис. га посівних площ 1,5 тис. агровиробників. Для цього оформлено 1205 полісів на страхову суму $238 млн. За полісами традиційного агрострахування цього року здійснено 26 виплат на суму на $204 тис.

За програмою індексного агрострахування у 2018 році застраховано 420 тис. посівних площ 1 тис. агровиробників. Вони оформили 795 полісів на страхову суму $17 млн. Протягом поточного року за ними здійснено 168 виплат на $1,1 млн.

«Агрострахування  дозоляє не просто компенсувати втрати внаслідок погодних ризиків, таких як заморозки, град, посуха, а й стабілізувати доходи. Якщо будуть сприятливі погодні умови - ви отримаєте хороший урожай. Якщо будуть погані погодні умови, ніяка агротехнологія, нажаль, не врятує. Зате підсолодить гірку пілюлю страхова виплата, за рахунок якої ви зможете покрити свої збитки у випадку повної чи часткової втрати врожаю. Це дає можливість стабілізувати свої доходи та не мати проблем з фінансовою стійкістю. Компенсація збитків завдяки страхуванню дозволяє своєчасно розрахуватися з переробниками, постачальниками матеріально-технічних ресурсів та іншими вашими партнерами», - зауважує Володимир Юдін.

На його думку, агрострахування спонукає до використання сучасних технічних та технологічних досягнень, зокрема, застосування надійних засобів захисту врожаю. Таким чином, воно сприяє підвищенню ефективності виробництва в аграрному секторі.

«Фахівці «Аграрної Агенції АГРОС»  допоможуть аграріям розібратися в досить складних нюансах і послугах страхових компаній, підібрати вигідну страхову пропозицію для фермера, укласти всі договори і супроводити його аж до настання страхового випадку, якщо такий буде мати місце, контролюючи виконання домовленостей. У своїй роботі ми орієнтуємось у першу чергу на потреби клієнта, оскільки знайомі з умовами і ринковими пропозиціями, а найважливіше, працюємо з реальними прецедентами», - підкреслює Володимир Юдін.

Довідка:
Агенство Агрос спеціалізується на одному з найскладніших видів страхування - агрострахуванні. Для українських агровиробників розроблені різні програми страхування сільськогосподарських культур, які включають в себе як страхування від окремих погодних ризиків, так і страхування комплексу таких ризиків.
Контактні телефони: (044) 284 94 14

 

 

 

 

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Зелень в режимі нон-стоп: як створити прибуткове тепличне господарство

Проблема полягає в тому, що наш клімат не дозволяє овочам рости у відкритому ґрунті в безперервному циклі, як це можуть забезпечити теплиці. Проблемою ж теплиць є більш висока енергоємність виробництва, що чутливо відбивається на собівартості, особливо при перманентному зростанні цін на енергоносії, повідомляє pro-consulting.ua

Однак, сучасний рівень технологій вирощування сільгоспкультур в закритому ґрунті вже дозволяє отримувати хорошу рентабельність навіть при нашій ціновій нестабільності. Про це свідчить динаміка обсягів тепличного виробництва за період 2007-2016 років. Як бачимо, воно стабільно росло до настання кризи 2014 року, але і вона не змігла зупинити це зростання надовго.

Наведена вище таблиця свідчить ще й про те, що вітчизняні тепличні господарства роблять основний упор на вирощування огірків і помідорів, а салатам і зелені приділяється набагато менше уваги. Тому в наших магазинах в міжсезоння часто можна побачити поруч з вітчизняними огірками імпортну зелень. Та й потреби в огірках та помідорах забезпечуються українськими тепличниками ще далеко не повному обсязі.

Такою ситуацією можна скористатися і зайняти поки ще досить вільну ринкову нішу. Для цього аналітиками Pro-Consulting розроблений бізнес-план тепличного комплексу площею два гектари. Тут можна буде вирощувати овочі, салат і зелень методом гідропоніки, збираючи в рік по 4 врожаю овочів і 12 врожаїв зелені.

Природно, що спочатку будуть потрібні досить суттєві фінансові вкладення для того, щоб організувати господарство на вищому рівні. Так, на будівництво теплиць піде 76,7% коштів. Необхідні елементи інфраструктури, такі як котельня, баки запасу води, приґрунтовий, верхній і лотковий обігрів, конденсаторна установка СО2 та інше займають15,3% від усіх витрат. Передбачено й інші статті витрат: організаційні - 4,2%, маркетингові - 0,1%.

Розрахунки по бізнес-плану показують, що даний тепличний комплекс матиме рентабельність продажів на рівні 23,2%, тобто кожен долар доходу буде містити в собі більше 23 центів чистого прибутку.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як доглядати за насінницькими ділянками озимої пшениці

Технологія вирощування озимої пшениці передбачає: використання інтенсивних сортів, застосування добрив на заплановану врожайність, роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.

Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності сортів озимої пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності.

У період вегетації насінницькі посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками – мишоподібними гризунами, клопами-черепашками, злаковими мухами, попелицею,хлібними жуками та ін.; уражуються хворобами – борошнистою росою, бурою листковою іржею, септоріозом листя, септоріозом та фузаріозом колосу; засмічуються багато- та однорічними бур’янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення  їх продуктивності і розпочинати його треба восени, при перевищенні економічних порогів шкодочинності, дозволеними для використання в Україні пестицидами та агрохімікатами в оптимальні строки та рекомендованими нормами внесення.

Взимку і ранньою весною постійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідності організовують захист її від вимерзання, випрівання тощо.

Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зимівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо доцільності їх залишення для подальшої вегетації. Якщо весна рання, у ґрунті достатньо продуктивної вологи (до 200 мм у шарі 1 м.), погода прохолодна (10-12С0), то при наявності на м2  в Степу не менше 250, які почали нормально кущитись, пшеницю на 2-3 етапах органогенезу підживлюють невисокими нормами азотних добрив і продовжують догляд за посівами до початку збирання врожаю. Слабкорозвинену пшеницю при густоті близько 200 рослин на м2  в Степу пересівають високоврожайними ярими культурами. При пізньому відновленні вегетації нормально розвинені посіви підживлюють підвищеними нормами азоту і проводять старанний догляд. Пшеницю, яка з осені не розкущилася або розкущилася, але вийшла із зими маючи загиблу вегетативну масу, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають незалежно від зволоження  ґрунту.

Система догляду за озимою пшеницею, крім азотних підживлень, включає також захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб та шкідників.

В технології вирощування насіння озимої пшениці живлення важливе не тільки для отримання стабільних, високих і якісних врожаїв, а й для збереження родючості ґрунтів та, відповідно, рентабельного рослинництва країни в цілому.

Численні експериментальні дослідження провідних селекційних центрів світу свідчать, що потенціал продуктивності озимої пшениці може бути надзвичайно високим. На основі цих даних можна дійти висновку, що внесок сорту в формування рекордного врожаю пшениці за сприятливих погодних умов (вологозабезпечення, температура, ФАР) та оптимальної густоти посіву становить 60–70%, а посилення мінерального живлення (насамперед азотного) – 30–40%. Несприятливі погодні умови можуть суттєво зменшити врожайність залежно від стійкості генотипу.

Отже, для отримання високого врожаю пшениці необхідна оптимізація взаємодії двох головних складників – високого генетичного потенціалу продуктивності та необхідних для його повного розкриття умов вирощування.

Високі врожаї озимої пшениці прямо залежать від збалансованих доз внесення NPK та мікроелементів. Основним чинником стабільного та рентабельного зерновиробництва є впровадження інноваційних сортів озимої пшениці з технологіями вирощування, що відповідають потребам сорту. Важливим компонентом розробки систем живлення рослин є застосування складних комплексних фізіологічно збалансованих препаративних форм. Велику увагу слід приділяти створенню та використанню комплексних добрив для позакореневого підживлення, що дає змогу значно підвищити коефіцієнт засвоєння поживних речовин і знизити надходження токсичних речовин у навколишнє середовище. Вимоги до елементів живлення змінюються не тільки відповідно до сортових особливостей, а й залежно від фаз росту та розвитку озимої пшениці. Мінеральне живлення рослин має також бути збалансованим за елементами з обов’язковим урахуванням ґрунтово­кліматичних особливостей конкретного регіону вирощування.

На сьогодні значні витрати аграріїв у технологіях отримання зерна припадають на добрива. З огляду на постійне зростання цін на них головною проблемою у впровадженні систем живлення високоврожайних сортів пшениці є підвищення коефіцієнтів засвоєння макро­ та мікроелементів. Основними шляхами вирішення цієї проблеми є поділ дози елемента на кілька внесень; локальне внесення добрив (внесення в зону рядка або на 5–7 см нижче поряд із насіннєвим ложем, в зону розташування кореневої системи); позакореневі підживлення; використання рідких і комплексних добрив; запровадження інтегрованих систем живлення та захисту посівів.

Читайте також: Як контролювати стан посівів озимих культур

В останні роки українські виробники зерна вносять, переважно, лише азотні добрива, причому зростає рівень внесення рідких азотних добрив.

В цілому, як для озимої, так і для ярої пшениці, 60% від очікуваного максимуму загального відносного поглинання елементів (N + P2O5 + K2O + SO3) припадає на другу половину вегетаційного періоду.

Основна кількість азоту вноситься у I та II підживлення. Азотні добрива недоцільно застосовувати у високих дозах до посіву, оскільки підвищені концентрації азоту в ґрунті можуть негативно вплинути на рослини на перших етапах їх розвитку. Водночас не слід допускати й азотного голодування на початку вегетації.

Отже, в осінній період важливо забезпечити помірне азотне живлення шляхом внесення невеликих доз азотних добрив, переважно в амонійній формі. Стартові дози азоту (N20–30), за потреби, можуть бути внесені у вигляді вапняково­аміачної селітри, аміачної селітри, сульфату амонію, КАСів тощо. За результатами багаторічних виробничих досліджень встановлено, що перспективним є осіннє внесення азоту N80–100 в амонійній формі (безводний аміак, аміачна вода) на глибину 14–20 см перед посівом. Внесення восени високих доз добрив із вмістом нітратів (аміачна селітра, КАСи) та сульфатів (сульфати амонію, магнію) призведе до втрат азоту й сірки протягом зимового періоду.

Необхідне також забезпечення рослин фосфором і калієм, які, на відміну від азотних добрив, застосовують, переважно, восени. Внесення діамофосок та інших комплексних добрив, у тому числі й локальне, є важливим компонентом технологій вирощування. Слід звернути увагу на важливість доступних для рослин фосфору (ортофосфату) та сірки (сульфатів) на початку вегетації. Iнгібування поглинання іонів за несприятливих умов вирощування (перезволоження, посуха, високі температури), які блокують функціонування кореневої системи, зумовлює підвищення ефективності позакореневого внесення елементів мінерального живлення. Після початку вегетації фосфорні та калійні добрива слід вносити тільки у формі водорозчинних рідких комплексних добрив.

Ефективність використання рослинами основних елементів живлення залежить від багатьох чинників і посилюється при підвищенні рівня збалансованості між поживними елементами, зокрема, азотом, фосфором, калієм, сіркою, магнієм, кальцієм та мікроелементами (марганець, мідь, цинк, залізо, бор). Мікроелементи мають велике значення для інтенсифікації росту й розвитку рослин, формування протидії  хворобам і низьким температурам. Для поповнення запасів необхідних елементів у ґрунті потрібно нарощувати обсяги внесення органічних добрив, запроваджувати посіви сидератів, вносити місцеві добрива (вапнякові поклади/відходи, відходи підприємств, попіл тощо). Дози добрив визначають відповідно до запланованої врожайності та ґрунтових умов і погодних особливостей вегетаційного сезону.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українська яловичина: нові перспективи

Щоб утілити її в життя, виробникам необхідно консолідувати зусилля та обрати прийнятну модель з виробництва цього виду м’яса.

З чого починати та як стати професіональним виробником яловичини, розповідає Євген Шатохін, міжнародний експерт ФАО з тваринництва.

Кооперативна відправка живця

Жива ВРХ з України традиційно експортується до країн Близького Сходу та Північної Африки, якщо йдеться про вивіз водним транспортом корабельних партій від 1000 голів. Основним покупцем автомобільних партій молодняка залишається Азербайджан.

Які країни найбільше купують живої худоби? Туреччина, Єгипет та Китай (див. таблицю 1). США умовно посідають перше місце, хоча основна торгівля живою худобою відбувається між США, Канадою та Мексикою в рамках Північно-Американської угоди про вільну торгівлю, яка за ініціативою США переглядається.

Таблиця 1. Рейтинг 10 країн — найбільших імпортерів живої ВРХ у світі

Країна

Обсяги імпорту, тис. голів

США

1750

Туреччина

490

Єгипет

300

Китай

160

Росія

90

Мексика

25

Канада

25

Японія

10

Бразилія

3

Україна

2

Проблема торгівлі живцем ВРХ полягає в обмеженій кількості ринків збуту. Крім того, Україна не має потужних експортних компаній, які б самостійно формували корабельні партії худоби. Українське середнє фермерське господарство продає 45 голів худоби на місяць — одна автомобільна партія вагою 20 т. Така ситуація на руку торговельним компаніям-посередникам, які скуповують невеликі партії худоби в різних господарствах, ставлять їх на карантинні майданчики, догодовують та проводять відповідні карантинні заходи. Як тільки сформовано партію, що відповідає вантажопідйомності судна, компанія відвантажує її на експорт.

Не треба пояснювати, що компанії-посередники пропонують за живець ціни, актуальні для внутрішнього ринку України. Зазвичай про прив’язку до експортної ціни не йдеться, бо різниця між закупівельною та експортною ціною, а також сума відшкодованого ПДВ за мінусом експортного мита, і є заробітком посередницької компанії. В Україні вивізне мито на живу худобу становить 10% від експортної ціни, транспортної логістики, карантинних заходів, вартості кормів на корабель тощо.

Кооперативна модель торгівлі худобою передбачає зовсім інші принципи роботи. Кооперативом управляють менеджери-професіонали, яких члени об'єднання наймають на роботу. Витрати на діяльність кооперативу оплачуються з фіксованої суми у вигляді відсотка від експортної ціни контракту. Вони включають заробітні плати працівників та їхні бонуси за досягнення ключових показників ефективності, видатки на транспорт та відрядження, офісні та витрати на розвиток кооперативу: придбання техніки, автомобілів, обладнання, які є власністю кооперативу й перебувають на його балансі. Додатковий заробіток від експортної діяльності розподіляється пропорційно участі кожного члена кооперативу.

Наведемо приклад. Господарство, А відправило 60 тонн живої ваги, а господарство Б — 20 тонн. При цьому логістичні витрати першого становлять 0,5 грн./кг живої ваги, а другого — 0,2 грн./кг живої ваги, бо відстань до порту від цих господарств була різною. Відповідно остаточна експортна ціна за кілограм живої ваги для господарства, А на 0,3 грн./кг нижча.

Сума ж додаткового заробітку члена кооперативу прив’язана виключно до обсягу реалізованої на засадах кооперації продукції. В цьому й полягає одна з найбільших відмінностей кооперативу від інших юридичних форм господарювання — заробіток залежить не від того, яка у тебе частка в кооперативі, а від обсягу бізнесу, який учасник провів через кооператив. Іншими словами, принципи кооперації передбачають заробіток не на капіталі — частці в кооперативі, а на обсязі проведених бізнес-операцій.

Кооператив не є посередником між покупцем та продавцем. Він сам продавець, який напряму взаємодіє з покупцем, отримуючи за це фіксовану у відсотках плату від контрактної вартості кілограма живця на утримання та розвиток кооперативу. Подальша доля цієї плати є підзвітною членам кооперативу.

Джерело: прес-служба АВМ

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Виробництво ефірних олій може бути дуже вигідним

Попит на ефірні олії з різних рослин росте на міжнародному ринку на 6-8% щорічно, пише Pro-Consulting. Прогнозується, що в найближчі п'ять років грошовий обсяг цього ринку зросте з сьогоднішніх $8 млрд до $12,1 млрд.

Близько 50% світового обсягу ефірних олій споживається на європейському континенті. На другому місці – Північна Америка (26%), на третьому – Азіатсько-Тихоокеанський регіон (24%).

Україна, перебуваючи в безпосередній близькості від самого ємного ринку збуту ефірних олій і маючи хороші умови для культивування лікарських трав, може скористатися цим для нарощування експорту цього виду продукції. Однак, поки цей потенціал не реалізується повною мірою. Навпаки, за підсумками 11 місяців 2017 року спад виробництва ефірних олій в нашій країні склав майже 30,5%, і сталося це внаслідок різкого подорожчання імпортованої сировини.

Разом з тим, виробництво ефірних олій може бути дуже вигідним, про що свідчить приклад Бразилії, яка експортує їх щорічно близько 14,4 тис. тонн, або Німеччини – 4,26 тис. тонн. Але при організації такого підприємства на території України необхідно дуже ретельно вибирати вид сировини. Так як від нього буде залежати вихід і собівартість кінцевої продукції. Наприклад, з кілограма висушеної лаванди можна отримати приблизно два грама олії, а квітки меліси дадуть вихід в десять разів менше. Крім того, різні види сировини можуть значно відрізнятися один від одного за ціною. Всі ці моменти враховані в бізнес-плані організації бізнесу з виробництва ефірних олій, розробленому аналітиками Pro-Consulting.

Структура початкових інвестицій у реалізацію проекту показана в діаграмі.

Як видно, закупівля сировини є самою ємною статтею витрат, а вже за нею йде вартість виробничої лінії та іншого обладнання.

У разі чіткого виконання даного бізнес-плану, витрачені на створення підприємства кошти окупляться менше ніж за два роки, а робота на постійно зростаючому ринку дасть необхідні ресурси для подальшого розвитку бізнесу.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview