Земля обітована

 

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

 

Наразі в українському суспільстві триває чергове випробовування, неприйняте рішення, яке скерує подальший економічний поступ нашої держави впровадження ринку землі і продовження мораторію. AgroReview отримало відповіді на “земельне питання” у провідних політологів сучасності, кожен з яких походить з різних куточків держави, відповідно, більшою чи меншою мірою представляє думки великої кількості населення цих регіонів. Отже, можемо говорити про об’єктивне і неупереджене висвітлення цього болючого питання сучасності. Експертні думки яскраво ілюструють не тільки позицію влади, а й розмаїття точок зору, які панують у суспільстві з огляду на це питання. Також експерти окреслюють шляхи, якими рухатиметься керівництво держави у вирішенні цього питання. Отже, найгарячіші питання агропромислового сектору і різні відповіді на них наших спікерів.

Коментують:
Олександр Солонтай, керівник програми практичної політики, експерт Інституту Політичної Освіти, політик;
Олексій Якубін, політолог, кандидат політичничних наук, редактор журналу Спільне/Commons;
Олег Саакян, політолог, голова Платформи соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій Єдиний Координаційний Центр.

Сіль землі

AgroReview: Наскільки відповідає дійсності твердження: МВФ та Всесвітній банк вимагають зняття мораторію на купівлю-продаж землі с/г призначення, у тому числі іноземцям?

На думку Олександра Солонтая, МВФ та інші кредитори наразі відступили від вимоги запровадити вільний продаж землі. Ця пауза тимчасова, але ще є мінімум рік до завершення президентських виборів, щоб підготуватися. Далі кредитори знову поставлять перед Україною це питання, якщо, звісно, співпраця між МВФ та Україною взагалі продовжуватиметься. На жаль, уряд зволікає та не готується, а дарма. В суспільстві зростає кількість прихильників вільного земельного ринку, хоча ідею продажу землі іноземцям майже ніхто не підтримує. Також все більш популярною стає ідея обмеження розміру земельних ділянок "в одних руках". Розумна влада зараз очолила б рух за створення ринку землі та здобула б симпатії тих, хто за продаж та за володіння землею, а натомість Кабінет Міністрів намагається заморозити існуючу ситуацію, хоча втримати її вже неможливо. Йдуть процеси формування ринку землі в тіньовий та напівлегальний спосіб.

Якубін: Чому в земельній реформі ми зараз спостерігаємо певну тишу? Це пов'язано з тим, що, як не парадоксально, якщо ми говоримо про земельну реформу, під якою в першу чергу ми маємо на увазі продаж землі, тобто, перетворення землі в товар, відкриття ринку. Пробуксовування відбувається за кількома політичним і соціальними причинами. Політичні причини пов'язані з тим, що значна частина населення і селян проти того, щоб земля перетворювалася на товар. Частина з них вважає, що землю легалізують або куплять за безцінь агрохолдинги. Частина з них переконана в тому, що земля ​​непоправний ресурс. Це товар обмежений, ми не зможемо зробити «нову» землю. Введення ринку зараз, за ​​часів кризи, коли всі ключові активи наших олігархів подешевшали у 2-3 рази, перетворить його на звичайний базар, і земля буде продана за безцінь. Крім того, повсюдно відбуваються численні рейдерські захоплення, що ускладнює і без того непросту ситуацію. Тобто, серед людей, які працюють на землі, склалося якась усталена думка, що введення ринку землі - це погано. Плюс співпало так, що великі агрохолдинги мають схожу точку зору. Тому що великі агрохолдинги розуміють, що якщо землі зараз будуть у продажу, у них з'являться конкуренти з-за кордону. В першу чергу, величезні аграрні компанії, типу Monsanta й інші, компанії, оборотний капітал яких обчислюється 10-ми мільярдів євро. Наші агрохолдинги в порівнянні з ними ліліпути. Іншими словами, інвестиційні вкладення іноземних агрохолдингів знищать вітчизняні. Тим чи іншим способом, земля буде викуплена у селян, оформлена вона може бути на українського резидента, але фактичним її власником буде іноземець. Тобто, думки маленьких фермерів і величезних агрохолдингів сходяться. Не секрет, що в чинній Верховній Раді існує аграрне лобі. І воно досить сильне, завдяки чому воно змогло заблокувати питання зняття мораторію на сьогоднішній момент. В наслідок чого, МВФ і Світовий Банк зіткнулися з ситуацією, в якій вони, висуваючи вимогу зняття мораторію, отримують відповідь від нашого уряду, що це нереально. Швидше за все, мораторій буде далі продовжений. І створюється враження, що влада підспудно вважає, що земля ​​це такий ресурс, який можна буде відкрити, коли проблеми з отриманням нових кредитів посиляться, а саме, коли Україні доведеться виплачувати частину боргів, які наша країна активно набрала протягом останніх 3 років особливо. Коли Київ зіткнеться з питанням, коли додаткових коштів і джерел не стане, доведеться продавати землю. Схожі рецидиви вже відбувалися з іншими державами, наприклад, в Греції, коли для того, щоб виконати зобов'язання перед своїми кредиторами, їй довелося підняти питання про продаж островів. Я не виключаю, що такими островами в Україні може стати земля.

 

Держава намагається максимально піти з усіх сфер: починаючи від соціального життя і закінчуючи промисловістю аграрної сфери.

Україна зараз перебуває в ситуації деіндустріалізації. Крім акценту на аграрну сферу в економіці, сама аграрна промисловість, більшою мірою, сировинна. Певним чином це відображається навіть на назві самого Міністерства, яке не Міністерство аграрно-промислового комплексу, а Міністерство аграрної політики і продовольства. На скільки б ми не збільшували в подальшому виробництво зерна, якщо не буде створення аграрної промисловості, ми будемо постійно плентатися в хвості.

Ринок землі це інститут, а інститут спеціальна організація, яка стежить за якістю землі. Земельний банк. У нас немає цих інститутів, вони не створені. Ми не знаємо реальну кількість і якість землі, як визначити її собівартість абсолютно не зрозуміло. Ілюзія про продаж землі полягає в тому, що у нас немає ніяких інститутів для того, щоб реально перейти до ринку землі. Міністерством були розвалені служби, які були пов'язані з контролем використання землі. Введення ринку землі буде схоже на "чорний ринок", де земля буде віджиматися. Тому в суспільстві присутнє відчуття страху. Цьому сприяє досвід 90-х років, пов'язаний з приватизацією заводів, коли безліч підприємств було доведено до банкрутства і буквально розпиляно на металобрухт.

Філософія неолібералізму. Держава намагається максимально піти з усіх сфер: починаючи від соціального життя і закінчуючи промисловістю аграрної сфери. Є ж ринок, нехай він і вирішує. Гарне слово "дерегуляція" в нашому випадку означає скасування будь-якого контролю і порядку в цій сфері. Ми через державні інститути легалізуємо правове беззаконня. Поки ця філософія є домінуючою, те, що мораторій на продаж землі поки не знімається, грає тільки в плюс. Тому що основний ресурс "земля" у нас збережений на майбутнє. Інакше ми б опинилися в світі Пузиря Карпенко-Карого, який "має скільки землі, что и за три дні не об'їхати". Тобто, концентрацію величезної кількості землі в руках однієї людини, своєрідного неофеодала. Дерегуляція - це не стратегія, це пуск на самоплив державотворчих процесів.

Продаж землі не врятує українські чорноземи, тому що де-факто ми просто легалізуємо схеми використання землі, які зараз практикуються. Від переходу до приватного користування контроль за використанням землі не стане кращим. Ті агрохолдинги, які експлуатували нещадно землю, просто легалізують цей процес і без якоїсь оглядки на майбутнє будуть використовувати її на свій розсуд, швидше за все, ще більш нещадно. Ключовий фактор в цьому питанні - робота інститутів, які за цим стежать. Звертаючись до досвіду сусідів, наприклад, Польщі там навіть під час радянської влади функціонував інститут приватної власності, відповідно, були органи, які контролюють процес використання землі. Схожа ситуація в Угорщині. Крім того, продаж землі зробить непотрібними мільйони селян. Після того, як вони продадуть землю агрохолдингам, вони стануть непотрібними і навряд чи агрохолдинги будуть терпіти "село" як поняття. Навіщо воно їм?

Саакян: На мою думку, земля це не власність народу, земля це власність суспільства. Слово “народне”   такий собі радянський мем. Народне вважай нічийне, а “суспільне” одразу демонструє, що це ресурс, який проходить крізь час, тобто належить “і мертвим, і живим, і ненародженим”. Більш того, земля це один з ресурсів, який є кінечним, лімітованим. Так само, як наприклад, поклади корисних копалин тощо. Відповідно, це є суспільний ресурс, який має передаватися і не паплюжитись від покоління до покоління. Через глибоко вкорінену хліборобну традицію українського суспільства, земля посідає чільне і сакральне місце. Тому земля завжди болюча тема, повна маніпуляцій та спекуляцій різних політичних сил. МВФ щось вимагає – теж один з прикладів маніпуляції. Насправді Міжнародний валютний фонд вимагає тільки те, на що країна підписалася сама, за що влада держави взяла на себе зобов’язання. Відповідно, якщо влада апелює до того, що МВФ “вимагає”, це означає, що вони вже гарантували і зобов’язалися виконати ці позиції. МВФ це «бухгалтери», у них має сходитися дебіт із кредитом, коли вони дають кошти, вони мають розуміти, що їх повернуть і показати чітко, з чого їх повертатимуть. Якщо їм показали, що це робитимуть через землю, тоді вони можуть ставити такі умови. Відповідно, лібералізація ринку землі це та річ, яку сьогодні вимагає МВФ не через власні забаганки, а в рамках раніше узгоджених зобов’язань. Але зняття мораторію на продаж землі і введення ринку землі це дві великі різниці. Схожу ситуацію фактично ми проходили в 90-ті роки, коли була оголошена приватизація, більш того, у момент, коли вже з 1985 року в Радянському союзі були дозволені кооперативи. Відповідно, частина власності була розподілена, неформально, певними групами і сконцентрована в руках ще до приватизації. Так само, як і на сьогодні з землею: ми розуміємо, що великі наділи є в оренді через паї і офільовані структури. Відповідно, перший етап, який ми проходили з приватизацією, у разі зняття мораторію так само може повторитися з землею відбудеться легалізація вже розподіленого, несправедливо розподіленого, бандитсько розподіленого як це відбувалося із підприємствами у 90-ті.

 

 

Маніпуляції починаються не на окресленні проблеми, а на підборі інструментів, де кожна з груп виходить із власних економічних, політичних чи електоральних інтересів.

Другою складовою питання є способи регулювання використання землі. Для того, щоб неможливо було цю землю вичерпати, знесилити. Також, питання розпорядження землею якщо немає реального земельного кадастру, не такого, який ми маємо нині, який підробляється як завгодно із нашою корупцією, а дійсного, який відображав би земельну власність.  Наразі приватна власність майже не захищена. Яким чином в таких умовах відбуватиметься перерозподіл землі ми можемо собі уявити. В цих обставинах влада повсякчас підміняє поняття створення ринку землі банальним дозволом на продаж землі і зняттям мораторію. Тут коріниться основна проблема, оскільки МВФ, перед яким Україна взяла зобов’язання, вимагає саме створення ринку землі, а це створення інфраструктури ринку: забезпечення обігу, користування, підтримки розвитку...

Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде

AgroReview: Чому відбувається така розстановка політичних сил: "Батьківщина", "Свобода", Аграрна партія за збереження мораторію/провладна більшість проти. Чи може це бути передвиборчим картковим будинком?

Якубін: Відносно політичних партій, активну позицію за прийняття ринку землі займає тільки "Самопоміч", інші політичні сили або проти зняття мораторію, або утримуються ("Батьківщина", "Опозіційній блок", "Аграрна партія" категорично проти).

Влада проти зняття мораторію, бо Порошенко боїться втратити залишки свого рейтингу.

Солонтай: Провладна більшість офіційно теж за мораторій, бо якби було інакше, то його вже б зняли. Просто різні причини: опозиція хоче бути при владі в момент розподілу землі, тому проти розподілу землі наразі. А також влада проти зняття мораторію, бо Порошенко боїться втратити залишки свого рейтингу, програти вибори на другий президентський термін, адже така річ, як зняття мораторію, в нинішніх умовах може вивести на вулиці з протестами дуже потужні сили та консолідувати всіх противників влади. Якщо ж говорити про внутрішні погляди та переконання представників діючої влади, то реально вони за приватну власність на землю, а багато з них та їхніх друзів займаються вже зараз тіньовим оформленням володіння землею або є справжніми латифундистами з багаторічним досвідом управління значним об'ємом землі. На мою думку, президентська команда робить велику помилку, зупиняючи курс на зняття мораторію, не призначає очільників аграрного комітету та міністра, а головне, не розглядає земельні законопроекти. Залишитися Президентом вдруге в Порошенка всеодно немає шансів, а от провести реформу можливість є. За рік така можливість зникне, старої влади вже не буде, а нова не діятиме в цій темі активно принаймні до 2020 року. До того ж, 2020-й рік це рік чергових місцевих виборів, а вони також можуть стати на заваді реформі та відкинути її на 2021-й рік. Це втрата щонайменше 3-х років.

 

Земля дає все і забирає все

AgroReview: Які шанси, що питання зняття/продовження мораторію буде вирішено до наступних парламентських виборів?

Саакян: Найімовірніше, мораторій продовжиться до завершення виборчого періоду - парламентських виборів 2019 року, позаяк це сильне соціальне потрясіння. До того ж зараз, на місцевих виборах в ОТГ, вимальовується два електоральних лідери – адмінресурсна БПП та опозиційна “Батьківщина”. Для останньої питання землі є одним із елементів роботи із власним електоратом. Відповідно, на підняття теми землі перед виборами влада не піде. Це дорівнювалося би для Президента Порошенка політичному самогубству.

Майже всі політичні сили, які виступають за не зняття мораторію, виступають паралельно за введення ринку землі. Вся боротьба ведеться в тому, що має бути першим: зняття мораторію і потім розбудова ринку, чи спочатку формування ринку, а потім зняття мораторію. По один бік стоїть БПП і "Народний Фронт", який пропонує зняття мораторію, по інший Аграрна партія і "Батьківщина". Суперечок у тому, чи потрібен ринок, на сьогодні у публічному просторі на відміну від ситуації 5 років тому, немає. Відмінність в тому, яким чином це зробити. Безумовно, опозиція, виходячи зі своїх електоральних інтересів і зацікавленості роботи із виборцем, декларує більш виважений підхід, тому що потрібно спочатку сформувати ринок, а потім тільки дозволяти. Влада, через чиновничий інтерес, а також концентрацію в руках політичної еліти великих земельних наділів, хотіла би якнайшвидшої легалізації. Бо, поки є влада в руках, можна запустити цей механізм, щоб конвертувати землю в економічні ресурси. Ми бачимо, що Народний Фронт на сьогодні взагалі не має підтримки, так само, як і БПП має низхідний рейтинг. В 2017 році проштовхували зняття мораторію через розуміння, що якщо не зробити цього зараз, то вже не встигнуть зробити у цьому електоральному циклі взагалі.

У разі зняття мораторію, ми можемо отримати ситуацію, коли дізнаємось, що набагато більша кількість землі, ніж ми на сьогодні знаємо, розподілена між українськими політичними і олігархічними діячами уже задовго до моменту власне зняття мораторію.

Якубін: Питання зняття мораторію швидше за все буде піднято після закінчення президентських і парламентських виборів в 2019, якщо не трапиться форс-мажорній ситуації.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить

AgroReview: МінАПК вже півроку без очільника (і не тільки аграрне міністерство, до слова). Після втечі команди Януковича, враховуючи тодішнього міністра Присяжнюка, змінилося вже 3 міністри, які, з різних причин, залишали посаду). Скільки ще Міністерство зможе адекватно працювати без Голови? Чи пов’язана відсутність міністра із необхідністю впроваджувати Земельну реформу? Ваша кандидатура наступного міністра з точки зору політичної розстановки сил?

Саакян: МінАПК  гаряче крісло, хоча подібна ситуація по багатьом відомствам і державним підприємствам, та ж УЗ, ЦВК, НБУ. Сьогоднішня архітектура влади доволі крихка. У Парламенті є ситуативна більшість і немає стійкої коаліції. Ця крихкість якраз і виявляється у неможливості автоматично прийняти будь-яке рішення, воно приймається ситуативно і кожного разу про нього домовляються як по-новому. Відповідно, політична реальність на сьогодні виглядає так: весь час якийсь компонент відпадає і його просто ставлять на паузу, бо банально не можуть домовитися. Відбувається повсякчас заморожувана деструкція системи, через те, що вона в патовій ситуації. АПК стало заручником недієздатності системи в цілому, системної кризи, а з іншого боку, тема зЗемельної реформи настільки токсична, що мало хто готовий був би йти саме в цей момент у крісло міністра, а ті, хто йшов, з блискавичною швидкістю його полишали. Точка критичного ресурсу завжди породжує точку критичного конфлікту. Хто б не обійняв цю посаду буде “жертовним бараном”.

Солонтай: До наступних парламентських виборів є два роки. Це достатньо часу, щоб провести ефективну земельну реформу з поступовим впровадженням чесного ринку.

Але, на жаль, Гройсман хоче працювати без міністра ще півроку-рік, а потім укріпитися та подати Мартинюка на затвердження, або віддати посаду комусь із партнерів у ВРУ для зміцнення позицій. Це означає, що найкращий наступний міністр АПК для реформ не погодиться йти працювати в цей уряд. До заміни уряду Гройсмана на інший, порядку в земельній сфері не буде, це вже очевидно.

Наші політики не помічають, як стрімко змінюються суспільні настрої. Через кілька років кількість людей за ринок землі перевищить кількість проти. Але час не повернеш, а для створення ринку потрібен саме час та зміни в законодавстві. Ще кілька років, і такі лідери як я, які виступають за земельний ринок, виведуть людей на вулиці за зняття мораторію. Тому краще провести земельну реформу зараз, ніж отримати протести завтра проти бездіяльності влади!

Вдаримо лихом об землю

Очевидно, що зняття мораторію цікавить представників всіх політичних партій і має величезне соціальне значення, але також очевидним є факт імітації діяльності можновладцями, а не фактичні зміни. Серед величезної кількості круглих столів, нарад, брифінгів, заяв та інтерв’ю не видно головного поступу, змін, реальних дій. Поготів, чергове продовження мораторію до 1 січня 2019 року рішенням 236 народних депутатів не привернуло належної уваги, в першу чергу, українців. Які мали б замислитися, хто наразі використовує землю, хто монетизує сакральні українські чорноземи, як довго це триватиме і чи дійсно зняття мораторію позитивно вплине на найважливіший український ресурс? Рішення має приймати українське суспільство, адже навіть законодавчо кожен українець має право на розпорядження землею. Тим часом мораторій не рушає з мертвої точки 17 років поспіль, умови для впровадження ринку землі не створюються скільки часу має пройти для того, щоб суспільство прокинулося і невже дійсно Україна 40 років ходитиме цією пустелею, яка була колись чорноземом?

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

 

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі

 
 
Підготувала Дар'я Анастасьєва
 
В матеріалі використані фразеологізми із українського фольклору і цитати з творчості Тараса Шевченка та Івана Франка.
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Архіваріуси українських ринків

Січневого ранку холодно – 8 градусів морозу. Торговці все одно зібралися на Житньому ринку і біля входу. Переважно це люди літнього віку. Не всі герої дозволили використовувати їхні фотографії та вказувати вік. Орфографію збережено. Імена вказані згідно з побажаннями героїв.

Біля Житнього ринку

Анастасія

83 роки

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 5-6 років

ПРОДАЄ: сухофрукти, горішки, молозиво

ЗВІДКИ: Вінницька область, село Дубова

Приїхали ми з Вінниці, Жмеринський район. Дуже видатні люди. Я вчителька, колишня директорка школи. А от це моя перша учениця (показує на сусідку – ред.). Бачте, які ми видатні люди. А ви тут попитайтеся – тут як не медики, так учителі стоять.

 

450 кілометрів їздимо. На вихідні, бо нас діти можуть пустити. На хазяйстві лишаються, а ми їдемо. Скільки можемо вторгувати? Та як який товар візьмемо. Де продам, а де повіддаю. Давайте вас молозивом вгощу?

 

Бабушка Вєра

 

77 РОКІВ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 15-20 років

ПРОДАЄ: курки, яйця, домашній сир

ЗВІДКИ: Київська область

 

Торгувала на ринку, але там усе дорого, місце дороге. Та я вже не пам’ятаю, скільки років торгую – десь 15-20. Я з Київської області, їду автобусом. Найкраще торгується в суботу. Їжджу тільки в цей день. Сто гривнів дорога. Три часа дороги. Гривень сто можу вторгувати. Веземо, аби самому не їсти. Буває продам, буває не продам. Пишіть, хай пенсію добавляють.

 

 

Баба Саша


71 РІК

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: кілька років

ПРОДАЄ: горішки, сливи, груші, томатний сік, лікарські трави

ЗВІДКИ: Вінницька область

Продаю, що вдома є – горішок, сливка, грушка, сік томатний. Лікарські трави, зємлянічка. Я з Вінницької області. Їду сюди до внуків і собі ще й торгую. Приїжджаю раз у місяць. Інколи на один день, на два. Бо мені ж треба ще й з внуками посидіти.

Ні, нас звідси не виганяють. Усім дозволяють – та й мені дозволяють торгувати. Усередині там місця немає, щоб торгувати.

 

 

Тетяна Іванівна


74 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 10 років

ПРОДАЄ: гриби, налисники, птиця

ЗВІДКИ: Київська область, село Зорівка

От коли жизнь заставила – тоді й приїжджаємо. Заводи позакривали – роботи нема, пенсії нема – а жити за щось треба. Ото і їздимо. Що вдома є – те й продаємо.

Я з Київської області, за 100 кілометрів від Києва. Маршрутка – 100 гривень. Інколи щось вторгуєш, а інколи й додому назад потягнеш. От бачите, чим тягаю (показує на візок з пакетами – ред.). Навіть наліснички продаю. Тут і грибочки, і птиця домашня. Що вирощуємо – то й продаємо.

Ганяють нас звідси, ще й крепко ганяють. Тут таке було, що і водою поливали, і хлоркою трусили. Охорона шукає поліцію, а потім поліція ходить ганяє. Літом місцеві з ринку водою поливали.

 

 

Ніна


61 РІК

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: більше 10 років

ПРОДАЄ: буряки, морква, картопля, цибуля

ЗВІДКИ: Київська область, смт Рокитне

 

А може, краще не треба говорити? Божечки, мені здається ми такі пригнічені, ті українські пенсіонери. По телевізору пообіцяли таку пенсію, а насправді по 50-80 гривень пододавали.

Приїжджаю тільки в суботу, бо в неділю в церкву ходжу. Їду з села півтори години. Нам же треба більше 100 гривень на дорогу. Сьогодні от взяли три морквини на 3,85 гривень і от кіло буряків. То часом прошу водія везти мене назад додому безкоштовно.

А тепер колядники – треба тому сотню дати і тому. А з чого давати? Ой ластівочко, що ж ти зробиш, як гарбузове насіння ніхто не бере.

 

Петро Іванович


82 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 5 років

ПРОДАЄ: мед, яйця

ЗВІДКИ: Черкаська область

Я приїжджаю з Корсунщини, це Черкаська область. Я виїжджаю з дому о третій, після того їду на вокзал в Миронівку. Бо від мого села немає як. Їду чотири години. В електричці – безкоштовно, я ж пенсіонер.

Пасіка стоїть у Миколаївці, бо там хата батьківська. Мед, яєчка свої. Приїжджаю щосуботи. Ще інколи в середу – четвер, але не завжди.

Якщо мед 65-75 гривень, то за день можу і 500 гривень заробити. Але я і тяжко працюю. Тримаю велику пасіку – 50 сімей. Це як у хаті 12 дітей – то незрозуміло, що твориться. А це уявіть, 50 сімей! Ціле літо я нагнутий, займаюся пасікою. Ще в мене 25 курочок. Є різні – сірі, білі, червоні.

 

Торгував на Житньому ще з 84 року, у ринку. Гриби возив. Взагалі раніше був інструктором з водіння.

Зараз тут торгую, поки не ганяють. Це влітку зазвичай охорона виходить, приводить міліцію. А це ж уже не міліція, а поліція. Ми і біля «Рошену» торгували. Зараз участкових всіх погнали на Майдан, вони займаються іншими справами. То вже два місяці ніхто не ганяє.

На Житньому ринку

 

 


Валентина Михайлівна


65 РОКІВ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: давно

ПРОДАЄ: домашній сир, бринза

ЗВІДКИ: Чернігівська область

Місце тут на ринку 150 гривень. Як починали роботу – то місце було по 30 гривень.

Торгую творожком – жирним, нежирним, бринзою. У мене є корівка, і не одна. Однієї і для себе мало. Бабушка багата на всі сто!

На вулиці торгувати? Та ні. Тут от сів, руки помив. А там що? Зі всіх сторін дує. А ви знаєте, що творог – це такий продукт, який не миється. Бачте, у нас тут скляна перегородка, щоб сюди нічого не трусилося. А нам видають нарукавники. От грушку помиєш, сливку помиєш, навіть м’ясо помиєш. Правда, голуби тут літають. Але що з ними зробиш? Голуб – пташка миру.

 

 

Баба Таня


ВІК НЕ СКАЗАЛА

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 10 років

ПРОДАЄ: квашення, голубці

ЗВІДКИ: село Княжичі, Київська область

 

Раніше торгувала на Сінному ринку, років десять. Звідти сюди перейшла. Тут наймолодша, ці інші – старожили. На Сінному там такі люди ходили – високопоставлені. Вони жили у тому районі, там посольства всілякі були. Приходили англійці, навіть фотографії є – як їхали з Києва, то на прощання фотографувалися.

Торгую не кожен день. Два-три рази на тиждень. Це ж треба все зготувати, щоб свіженьке було. Найбільш ходовий товар – огірок, помідор. Все інше – на любітєля.

 

 

Тетяна Миколаївна


63 РОКИ

НА ЖИТНЬОМУ РИНКУ: 29 років

ПРОДАЄ: овочі, квашення

Я тут з 1989 року. Півжиття – вдома, півжиття – на Подолі. 150 гривень коштує місце на ринку, ще 25 гривень – аналіз. Щодня віддаємо кожен вид товару в лабораторію. Ми ж на державному рівні, не із землі продаємо. У нас є санітарні книжки, проходимо медогляди.

Знімайте товар, мене ні. Я і так дуже часто потрапляю в телебачення. Тут у середу знімали «Битву екстрасенсів». От там, у перших рядах, знімали.

ФОТО: Кріс Кулаковська

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Ультрапастеризація чи бабуся - яке молоко корисніше?

Що насправді означає ярлик "ультрапастеризоване" розповідає Олександр Деркач.

Розповім про ультрапастеризоване, або UHT (Ultra-High Temperature) молоко. Там міфів і забобонів стільки, що й за два тижні не подужаєш. Проте, спробую. Пару вихідних фактів. Парне молоко від здорової корови не містить бактерій. Навпаки, в ньому є природні бактерицидні речовини, які їх вбивають. Але через 2-3 години їхня дія закінчується і в молоці починають активно розвиватися мікроорганізми, що потрапляють з навколишнього середовища. Серед них є умовно хороші. Молочнокислі, які його квасять, розщеплюючи лактозу і перетворюючи на звичайний кисляк. Але не на кефір чи йогурт. Тому умовно хороші. Але є і ті, які його псують. Маслянокислі, псіхротрофні тощо. Вони розщеплюють жир і білок, перетворюючи молоко на прогірклу рідину. Плюс чимало патогенів. Від стафілокока і кишкової палички до чого завгодно. Процес від доїння до сквашування (або псування), в залежності від температури, виду і концентрації бактерій, займає 2-4 дні. Молоко, яке ви купуєте «на базарі» або у «чистенькій бабусі», на 2-3 й день після доїння вже кишить мільйонами бактерій. Об'єктивний процес.

Також за словами керівника АТ "Молочний альянс", будь-який виробник зацікавлений в тому, щоб максимально продовжити термін зберігання молока. Тому хімічно просунута умовна «бабуся» може додати в нього трішки соди і левоміцетину, а виробник побільше, на зразок нас, буде думати, як його максимально очистити. За допомогою науки.

 

Перший крок в цьому напрямку зробив французький мікробіолог Луї Пастер, який в середині XIX століття запропонував нагрівати молоко та інші продукти до 70-80 градусів протягом 20-30 хвилин. Цей процес був названий на його честь пастеризацией і визнаний свого часу революційним. Пастеризація знищує до 80 відсотків бактерій і збільшує термін зберігання молока до 7 днів. Але 7 днів, це небагато, а 20 відсотків бактерій, що залишаються, це багато. 

За 100 років, в середині 60-х, італійський підприємець Калісто Танці, власник найбільшої італійської молочної компанії Parmalat, зробив наступний крок. Він першим широко застосував на своїх заводах метод ультрапастеризації, що полягає в нагріванні молока до температури 135-150 градусів протягом 2-4 секунд з наступним різким охолодженням до 4-6 градусів. В результаті в молоці знищуються всі спори та бактерії, і воно може зберігатися в асептичній 6-шаровій картонній упаковці тетрапак поза холодильником від 3 до 6 місяців. Залежно від якості вихідної сировини. Якщо його відкрити, воно скисне за 4-5 днів, як і будь-яке інше. Оскільки термічний вплив дуже короткий і молоко знаходиться під високим тиском, воно не встигає закипіти. У ньому зберігаються всі вихідні корисні речовини.

Я дивився в інтернеті дослідження на тему, що в молоці руйнується при ультрапастеризації, а що ні. У деяких з них відзначається незначне (від 10 до 20 відсотків) руйнування окремих водорозчинних вітамінів. Наприклад, В1- тіаміну, В12 кобаламіну і С- аскорбінової кислоти. При повному збереженні інших, а також кальцію та білка. До речі, згадані вітаміни в набагато більшому ступені руйнуються за будь-якої теплової обробки.

UHT молоко - це сьогодні 70 відсотків всього молока, споживаного в світі. Причому, в деяких країнах, таких як Франція, Німеччина, Іспанія, його питома вага на полиці становить 90 відсотків. У США навіть organic milk від корів, які пасуться цілий рік на траві, на 80 відсотків поставляється споживачеві в ультрапастеризованому вигляді. 

Довідково 

Історія АТ «Молочний альянс» розпочалася у 2000 році з придбання низки виробничих підприємств, які в 2006 році було офіційно об’єднано в холдингову компанію з установчим капіталом близько 24 млн. грн. та балансом, що на 99,9% складається з довгострокових фінансових інвестицій.

Сьогодні АТ «Молочний альянс» – компанія з централізованою структурою управління фінансами, закупівлями, маркетингом, виробництвом, логістикою та продажами.

До складу Групи входять підприємства з виробництва сирів, цільномолочної та кисломолочної продукції, підприємства зі збору та обробки молока та молочної продукції, а також компанії, які здійснюють реалізацію продукції в Україні та за кордоном.

Продукція випускається під брендами «Пирятинъ», «Славія», «Яготинське», «Яготинське для дітей», «Златокрай» та «Молочний альянс». Продуктовий портфель компанії збалансований таким чином, щоб забезпечити потреби широкого кола споживачів в різних товарних категоріях молочного ринку і ринку сирів.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Техномайбутнє аграріїв (ІНФОГРАФІКА)

Тренд перший: кооперативи

У всі часи людям було простіше досягати успіху гуртом, і в 21 столітті нічого не змінилося. Для аграріїв кооперативи вигідні в першу чергу при виробництві продукції. Спільно можна вигідніше закупити техніку, добрива, посадковий матеріал. Під великі обсяги продукції легше отримати кредит. Членам кооперативу вигідніше продавати свою продукцію спільно, тому що кооператив може легше домогтися прийнятних умов збуту. Крім того, кооператив може піти далі простого продажу сировини і організувати його переробку та збут по більш високій ціні.
 
Великі кооперативи навіть можуть впливати на державну політику, ефективно домагатися прийняття необхідних законів. Тому що те, що недоступно одному фермеру, доступно багатьом, якщо вони діють разом.
В Україні з кооперативами погано - після багатьох десятиліть примусового об'єднання в колгоспи, українці не прагнуть створювати хоч щось навіть віддалено схоже на них. Хоча потроху ситуація змінюється, тому що кооперативи - це необхідність, а не примха.

                     У Франції майже всі фермерські господарства - 75% - це кооперативи.

В інших країнах кооперативи більш розвинені, але функціонують по-різному. Наприклад, у Франції майже всі фермерські господарства - 75% - це кооперативи. У них є навчання, обмін досвідом, допомога, інвестування в перспективні проекти і, природно, сильний вплив на ринок в цілому.
 
У США самих кооперативів трохи, але вони об'єднують майже всіх фермерів.
 
У Канаді кооперативів дуже багато, і це повноцінні бізнес-системи, але впливати на державну політику у них виходить не дуже добре через територіальну та ідеологічну роз'єднаності.

Тренд другий: нішеві культури
В Україні звикли до того, що ми вирощуємо кукурудзу, соняшник, пшеницю. Але ці ж культури вирощують і в Європі. Вони важливі для експортних ринків, але є й інший спосіб успішно вийти на експорт.
 
Йдеться про нішеві культури - які у нас вирощують в невеликій кількості, але в інших країнах вони можуть бути популярними: соя, рапс, сочевиця, нут, сафлор.
 
Для них не потрібні величезні території, а значить навіть дрібні фермери зможуть дозволити собі такий бізнес. Серед українців такі культури не надто популярні, тому практично весь обсяг врожаю можна відправити на експорт.
 
Звичайно, є і мінуси: поки в країні не напрацьовано досвід вирощування таких культур, можуть бути невдачі.
 
До речі, навіть якщо ти, як і Трамп, не віриш в глобальне потепління, є факт: зміни клімату погано впливають на вирощування звичної для України кукурудзи. Зате ось сорго росте в таких умовах відмінно.

Тренд третій: аутсорс
Щоб ефективно обробляти великі ділянки землі, потрібна дорога сучасна техніка. Навіть кооператив таку не завжди може собі дозволити. Замість того, щоб купувати оприскувач для внесення добрив, дешевше передати цю задачу на аутсорс.
 
Аутсорс - це передача будь-якої задачі для виконання іншій компанії. Це економить час, ресурси і збільшує ефективність роботи, тому що внесенням добрив, якщо наслідувати наш приклад, буде займатися експерт у цій сфері, який виконує таку ж задачу для великої кількості інших компаній.
 
Компаніям аграрної індустрії і фермерам логічно також віддати на аутсорс ведення бухгалтерії, юридичний супровід та інші непрофільні завдання, щоб максимально зосередитися на основній діяльності.

Тренд четвертий: зростання ефективності роботи завдяки технологіям
Населення Землі невпинно зростає, і людям потрібно все більше їжі. Саме тому ГМО не зникнуть, скільки б протестів проти них не відбувалося. Без ГМО та інших сучасних аграрних технологій, які дозволяють їжі довше зберігатися або зберігати більше поживних речовин, не обійтися.

Тренд п'ятий: експорт на нові ринки
Ринок ЄС - величезний, але потенційні покупці живуть і в інших регіонах Землі. Про ринок Китаю вже багато писали. Китайців багато, і їх цікавить продукція без ГМО, якою можуть забезпечити українські аграрії.
У країнах Африки на південь від Сахари великими темпами зростає споживання м'яса і продуктів переробки м'яса, а також високі темпи зростання ВВП.
У країнах Азії швидкими темпами йде урбанізація, і нові забезпечені жителі міст хочуть їсти щось ще, крім традиційного рису. Місцеві аграрії цей попит задовольнити не можуть, та й клімат в регіоні не дуже сприяє вирощуванню зернових або сої.
Індія купує багато зернових на корм худоби. Індонезії і Таїланду потрібна пшениця.

Тренд шостий: приведення бізнесу у відповідність з нормами ЄС
Європейські регуляторні органи вимогливі. І наші виробники готові виконувати їхні вимоги, адже їх вабить зона вільної торгівлі і відмінні прибутки. Але українські компанії багато років орієнтувалися на невимогливий до якості російський ринок, так що необхідно виконати серйозне "домашнє завдання".
 
Але поліпшити якість товару і переглянути технології виробництва - ще далеко не все, чого від нас хочуть. Найголовніше - це проведення міжнародної екологічної інспекції. Така процедура коштує 40 мільйонів доларів, і це непідйомна сума. Також заважають крихітні квоти на безмитний експорт, які вичерпуються моментально.

Тренд сьомий: переробка сировини

Про це сказано дуже багато, але проблема все ще існує: Україна продає здебільшого сировину, замість того, щоб генерувати додану вартість і продавати дорожчий готовий продукт.
 
Хоча є позитивні кейси, наприклад, за час дії мита на вивезення насіння соняшнику, експорт соняшникової олії зріс у 9 разів. Ovostar Union переробляє яйця в яєчний порошок і інші продукти для харчової промисловості. А ще можна переробляти відходи. Наприклад, "Астарта" переробляє цукровий жом в біогаз, повідомляє businessviews.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як мінімізувати збитки від втрати врожаю фруктів та ягід

Останнім часом Україну лихоманить від капризів природи. Аномально тепла температура повітря в грудні-січні 2017-2018 роках неабияк сполошила вітчизняних аграріїв, адже за відсутності снігу морози можуть знищити майбутній врожай та стати причиною загибелі фруктових садів та ягідних насаджень на території України.

«У зв'язку з глобальним потеплінням Україна увійшла у фазу «ризикованого землеробства». Адже потепління, про яке багато говорять, насправді не відкриває Україні можливість збирати по 2 урожаю і вирощувати екзотичні фрукти, а несе значні ризики. Для розвитку рослини важливий температурний баланс без різких коливань. Все повинно відбуватися в свій час», - зазначає Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради.

Щоб зрозуміти масштаб небезпеки, достатньо згадати торішні заморозки у квітні та на початку травня, які завдали значної шкоди садівникам. Подекуди в господарствах пропав весь врожай.

Так, у 2017 році загальні втрати врожаю плодів, ягід і горіхів через несприятливі погодні умови, за оцінками асоціації «Укрсадпром», складають приблизно 800 тис. тонн або близько 8-10 млрд грн в грошовому вираженні. За словами голови об’єднання Дмитра Крошки, було втрачено близько 40% врожаю, очікуваного на початку року. При цьому спостерігалися не лише погіршення якісних характеристик плодів і ягід, а й дефіцит пропозицій на ринку навіть такої поширеної групи фруктів, як яблука.

Водночас, за словами начальника відділу Агрометеорології Українського гідрометцентру Тетяни Адаменко, врожайність у 2018 році залежатиме від того, на скільки низькими будуть температури у другій половині зими.

Враховуючи неприємні сюрпризи погоди минулого року, аграріям слід завчасно подбати про свою фінансову стабільність, аби не зазнати значних збитків від втрати врожаю.

«Передбачуваний бізнес в аграрній сфері можливо побудувати лише із залученням агрострахування. В запасі у будь-якої людини, що займається підприємництвом, завжди повинен бути резервний варіант на випадок настання форс-мажорних обставин. Це допомагає з найменшими втратами вийти з будь-якої кризової ситуації. Якщо ж ми ведемо мову про агробізнес, то кількість можливих ризиків тут значно вище, і в першу чергу це ризики природного характеру. Тому аграріям треба думати заздалегідь та застрахувати свій врожай, щоб отримати якщо не врожай, то гроші!», - зауважує експерт страхового ринку, гендиректор компанії «Агрориск» Володимир Юдін.

Так,  страхування врожаю ягід та фруктів проводять на випадок недобору врожаю, або його гибелі. Страхова виплата (компенсація) розраховується як різниця між вартістю фактично отриманого врожаю і застрахованої вартості, виключаючи франшизу. Розмір франшизи встановлюється у процентному відношенні до загальної страхової суми і складає 10% або 20% від загальної страхової суми. Основою для визначення вартості є узгоджена між Страховиком і Страхувальником вартість одного кілограма ягід/фруктів при підписанні договору. Страхування пропонується для юридичних осіб по всій території України.

Агрострахування  передбачає відшкодування збитку в результаті таких подій, як весняні та осінні заморозки, град, ураган, посуха, надлишкові опади, які заважають застосуванню засобів захисту рослин і збору врожаю.

«Наприклад, фермер уклав страхову угоду щодо врожаю яблук чи то ожини на суму 1 000 000 грн. Ця сума розраховується як добуток площі саду, що страхується на вартість тони продукції, що страхується, на врожайність, що страхується. Застрахував збитки від граду та весняних заморозків. Обрана фермером франшиза – 10%. Тариф – 6%. Премія 60.000 грн, сплачена в декілька платежів.
В кінці травня були заморозки, а протягом серпня декілька градів. Клієнт дотримався усіх вимог, встановлених договором страхування щодо заяв у страхову компанію про ці події.

Комісія по визначенню збитку зафіксувала фактичну врожайність ожини (чи яблук) за результатами збирання на суму 500 000 грн.

Розрахунок страхового відшкодування наступний: (1 000 000 – 10%) – 500 000 = 400 000 грн», - пояснює Володимир Юдін.   

За його словами, передстраховий огляд і визначення збитку по кожному застрахованому ризику є обов'язковим. Оповіщення страхової компанії про настання страхової події повинно бути представлено протягом 3 днів з моменту настання події та підтверджено довідкою з найближчої метеостанції про погодні умови, що призвели до втрати врожаю.

«Найкращий спосіб мінімізувати ризик полягає зовсім не у тому, щоб його уникнути, а в тому, щоб забезпечувати максимальний контроль над ним. Використовуючи такий механізм, як агрострахування,  аграріїї отримують більше влади над власним бізнесом та фінансами. Головне, що агрострахування  дає фермерам відчуття впевненості і захищеності» -  переконаний експерт ринку агрострахування, гендиректор компанії  «Агрориск» Володимир Юдін.

Довідка: Компанія «Агрориск»  з 2003 року працює на ринку агрострахування року і є першим незалежним постачальником послуг в Україні, що спеціалізується на управлінні сільськогосподарськими ризиками. Компанія розробляє страхові продукти, які доступні, зрозумілі та цікаві для агровиробника.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Висока ціна закордонного інсектициду не завжди означає його бездоганну якість

Головна область їх застосування - захист сільськогосподарських культур від комах-шкідників. Інсектициди вбивають комах, їх яйця і личинки. Що необхідно знати фермеру про особливості застосування даної групи ЗЗР  AgroNews.ua розповів керівник відділу розвитку продуктів та сервісів ЗЗР групи компаний UKRAVIT  Олександр Мигловець.

«До групи інсектицидів входять препарати з двох хімічних класів: хімічні і нейротоксичні. Кожен з цих класів підрозділяється на підгрупи. Так, наприклад, в хімічний клас входять хлорорганічні, фосфорорганічні і, так звані, інстектіціди-піретроїди. До нейротоксичних інсектицидів відносяться нікотіноіди, неонікотиноїди і інгібітори росту комах. Кожен з них відрізняється за своїми властивостями і впливом на шкідників рослин», - пояснює Олександр Мигловець.

При цьому в залежності від способу проникнення в організм комахи інсектициди ділять на контактні (всмоктуються через зовнішні покриви при зіткненні), кишкові (потрапляють при ковтанні), фуміганти (проникаючі через органи дихання). Деякі інсектициди (системні) здатні пересуватися по судинній системі рослин, роблячи їх токсичними для комах. Багато інсектицидів токсичні не тільки для комах, але також для людей і теплокровних тварин. Для практичного використання вибирають найбільш безпечні, які швидко руйнуються в організмі теплокровних на нетоксичні або малотоксичні сполуки. Деякі речовини (проінсектіціди) перетворюються в інсектициди лише в організмі комах.

За словами керівника відділу розвитку продуктів та сервісів ЗЗР групи компаний UKRAVIT, ефективність застосування інсектицидів багато в чому залежить від складу і форми тих чи інших препаратів.

Відзначимо, що асортимент інсектицидів постійно оновлюється. Це пов'язано з появою серед комах рас, стійких (резистентних) до інсектицидів, а також з прагненням до створення препаратів, більш ефективних і безпечних для людей і навколишнього середовища. На українському ринку для аграріїв представлені як вітчизняні, так і препарати зарубіжних виробників. При цьому висока ціна препарату далеко не завжди означає його бездоганну якість. Найчастіше, купуючи інстектіціди іноземного виробництва, фермер просто переплачує за бренд.

«Компанія UKRAVIT пропонує аграріям якісну продукцію для захисту своїх посівів за українськими цінами. Для цього у нас є ціла лінійка високоефективних препаратів Перш за все це препарати Антиколорад Макс, Антикліщ, Дімевіт, Хлорпірівіт Агро і АЦ Люкс», - зазначає Олександр Мигловець.

При цьому при придбанні препаратів Групи Компаній UKRAVIT аграрії отримують повну безкоштовну консультаційну допомогу від фахівців Компанії щодо використання препаратів на посівах тих чи інших сільгоспкультур.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview