Tempo950x100

Tempo300x100

Земля обітована

Земля обітована

 

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

 

Наразі в українському суспільстві триває чергове випробовування, неприйняте рішення, яке скерує подальший економічний поступ нашої держави впровадження ринку землі і продовження мораторію. AgroReview отримало відповіді на “земельне питання” у провідних політологів сучасності, кожен з яких походить з різних куточків держави, відповідно, більшою чи меншою мірою представляє думки великої кількості населення цих регіонів. Отже, можемо говорити про об’єктивне і неупереджене висвітлення цього болючого питання сучасності. Експертні думки яскраво ілюструють не тільки позицію влади, а й розмаїття точок зору, які панують у суспільстві з огляду на це питання. Також експерти окреслюють шляхи, якими рухатиметься керівництво держави у вирішенні цього питання. Отже, найгарячіші питання агропромислового сектору і різні відповіді на них наших спікерів.

Коментують:
Олександр Солонтай, керівник програми практичної політики, експерт Інституту Політичної Освіти, політик;
Олексій Якубін, політолог, кандидат політичничних наук, редактор журналу Спільне/Commons;
Олег Саакян, політолог, голова Платформи соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій Єдиний Координаційний Центр.

Сіль землі

AgroReview: Наскільки відповідає дійсності твердження: МВФ та Всесвітній банк вимагають зняття мораторію на купівлю-продаж землі с/г призначення, у тому числі іноземцям?

На думку Олександра Солонтая, МВФ та інші кредитори наразі відступили від вимоги запровадити вільний продаж землі. Ця пауза тимчасова, але ще є мінімум рік до завершення президентських виборів, щоб підготуватися. Далі кредитори знову поставлять перед Україною це питання, якщо, звісно, співпраця між МВФ та Україною взагалі продовжуватиметься. На жаль, уряд зволікає та не готується, а дарма. В суспільстві зростає кількість прихильників вільного земельного ринку, хоча ідею продажу землі іноземцям майже ніхто не підтримує. Також все більш популярною стає ідея обмеження розміру земельних ділянок “в одних руках”. Розумна влада зараз очолила б рух за створення ринку землі та здобула б симпатії тих, хто за продаж та за володіння землею, а натомість Кабінет Міністрів намагається заморозити існуючу ситуацію, хоча втримати її вже неможливо. Йдуть процеси формування ринку землі в тіньовий та напівлегальний спосіб.

Якубін: Чому в земельній реформі ми зараз спостерігаємо певну тишу? Це пов’язано з тим, що, як не парадоксально, якщо ми говоримо про земельну реформу, під якою в першу чергу ми маємо на увазі продаж землі, тобто, перетворення землі в товар, відкриття ринку. Пробуксовування відбувається за кількома політичним і соціальними причинами. Політичні причини пов’язані з тим, що значна частина населення і селян проти того, щоб земля перетворювалася на товар. Частина з них вважає, що землю легалізують або куплять за безцінь агрохолдинги. Частина з них переконана в тому, що земля ​​непоправний ресурс. Це товар обмежений, ми не зможемо зробити «нову» землю. Введення ринку зараз, за ​​часів кризи, коли всі ключові активи наших олігархів подешевшали у 2-3 рази, перетворить його на звичайний базар, і земля буде продана за безцінь. Крім того, повсюдно відбуваються численні рейдерські захоплення, що ускладнює і без того непросту ситуацію. Тобто, серед людей, які працюють на землі, склалося якась усталена думка, що введення ринку землі – це погано. Плюс співпало так, що великі агрохолдинги мають схожу точку зору. Тому що великі агрохолдинги розуміють, що якщо землі зараз будуть у продажу, у них з’являться конкуренти з-за кордону. В першу чергу, величезні аграрні компанії, типу Monsanta й інші, компанії, оборотний капітал яких обчислюється 10-ми мільярдів євро. Наші агрохолдинги в порівнянні з ними ліліпути. Іншими словами, інвестиційні вкладення іноземних агрохолдингів знищать вітчизняні. Тим чи іншим способом, земля буде викуплена у селян, оформлена вона може бути на українського резидента, але фактичним її власником буде іноземець. Тобто, думки маленьких фермерів і величезних агрохолдингів сходяться. Не секрет, що в чинній Верховній Раді існує аграрне лобі. І воно досить сильне, завдяки чому воно змогло заблокувати питання зняття мораторію на сьогоднішній момент. В наслідок чого, МВФ і Світовий Банк зіткнулися з ситуацією, в якій вони, висуваючи вимогу зняття мораторію, отримують відповідь від нашого уряду, що це нереально. Швидше за все, мораторій буде далі продовжений. І створюється враження, що влада підспудно вважає, що земля ​​це такий ресурс, який можна буде відкрити, коли проблеми з отриманням нових кредитів посиляться, а саме, коли Україні доведеться виплачувати частину боргів, які наша країна активно набрала протягом останніх 3 років особливо. Коли Київ зіткнеться з питанням, коли додаткових коштів і джерел не стане, доведеться продавати землю. Схожі рецидиви вже відбувалися з іншими державами, наприклад, в Греції, коли для того, щоб виконати зобов’язання перед своїми кредиторами, їй довелося підняти питання про продаж островів. Я не виключаю, що такими островами в Україні може стати земля.

 

Держава намагається максимально піти з усіх сфер: починаючи від соціального життя і закінчуючи промисловістю аграрної сфери.

Україна зараз перебуває в ситуації деіндустріалізації. Крім акценту на аграрну сферу в економіці, сама аграрна промисловість, більшою мірою, сировинна. Певним чином це відображається навіть на назві самого Міністерства, яке не Міністерство аграрно-промислового комплексу, а Міністерство аграрної політики і продовольства. На скільки б ми не збільшували в подальшому виробництво зерна, якщо не буде створення аграрної промисловості, ми будемо постійно плентатися в хвості.

Ринок землі це інститут, а інститут спеціальна організація, яка стежить за якістю землі. Земельний банк. У нас немає цих інститутів, вони не створені. Ми не знаємо реальну кількість і якість землі, як визначити її собівартість абсолютно не зрозуміло. Ілюзія про продаж землі полягає в тому, що у нас немає ніяких інститутів для того, щоб реально перейти до ринку землі. Міністерством були розвалені служби, які були пов’язані з контролем використання землі. Введення ринку землі буде схоже на “чорний ринок”, де земля буде віджиматися. Тому в суспільстві присутнє відчуття страху. Цьому сприяє досвід 90-х років, пов’язаний з приватизацією заводів, коли безліч підприємств було доведено до банкрутства і буквально розпиляно на металобрухт.

Філософія неолібералізму. Держава намагається максимально піти з усіх сфер: починаючи від соціального життя і закінчуючи промисловістю аграрної сфери. Є ж ринок, нехай він і вирішує. Гарне слово “дерегуляція” в нашому випадку означає скасування будь-якого контролю і порядку в цій сфері. Ми через державні інститути легалізуємо правове беззаконня. Поки ця філософія є домінуючою, те, що мораторій на продаж землі поки не знімається, грає тільки в плюс. Тому що основний ресурс “земля” у нас збережений на майбутнє. Інакше ми б опинилися в світі Пузиря Карпенко-Карого, який “має скільки землі, что и за три дні не об’їхати”. Тобто, концентрацію величезної кількості землі в руках однієї людини, своєрідного неофеодала. Дерегуляція – це не стратегія, це пуск на самоплив державотворчих процесів.

Продаж землі не врятує українські чорноземи, тому що де-факто ми просто легалізуємо схеми використання землі, які зараз практикуються. Від переходу до приватного користування контроль за використанням землі не стане кращим. Ті агрохолдинги, які експлуатували нещадно землю, просто легалізують цей процес і без якоїсь оглядки на майбутнє будуть використовувати її на свій розсуд, швидше за все, ще більш нещадно. Ключовий фактор в цьому питанні – робота інститутів, які за цим стежать. Звертаючись до досвіду сусідів, наприклад, Польщі там навіть під час радянської влади функціонував інститут приватної власності, відповідно, були органи, які контролюють процес використання землі. Схожа ситуація в Угорщині. Крім того, продаж землі зробить непотрібними мільйони селян. Після того, як вони продадуть землю агрохолдингам, вони стануть непотрібними і навряд чи агрохолдинги будуть терпіти “село” як поняття. Навіщо воно їм?

Саакян: На мою думку, земля це не власність народу, земля це власність суспільства. Слово “народне”   такий собі радянський мем. Народне вважай нічийне, а “суспільне” одразу демонструє, що це ресурс, який проходить крізь час, тобто належить “і мертвим, і живим, і ненародженим”. Більш того, земля це один з ресурсів, який є кінечним, лімітованим. Так само, як наприклад, поклади корисних копалин тощо. Відповідно, це є суспільний ресурс, який має передаватися і не паплюжитись від покоління до покоління. Через глибоко вкорінену хліборобну традицію українського суспільства, земля посідає чільне і сакральне місце. Тому земля завжди болюча тема, повна маніпуляцій та спекуляцій різних політичних сил. МВФ щось вимагає – теж один з прикладів маніпуляції. Насправді Міжнародний валютний фонд вимагає тільки те, на що країна підписалася сама, за що влада держави взяла на себе зобов’язання. Відповідно, якщо влада апелює до того, що МВФ “вимагає”, це означає, що вони вже гарантували і зобов’язалися виконати ці позиції. МВФ це «бухгалтери», у них має сходитися дебіт із кредитом, коли вони дають кошти, вони мають розуміти, що їх повернуть і показати чітко, з чого їх повертатимуть. Якщо їм показали, що це робитимуть через землю, тоді вони можуть ставити такі умови. Відповідно, лібералізація ринку землі це та річ, яку сьогодні вимагає МВФ не через власні забаганки, а в рамках раніше узгоджених зобов’язань. Але зняття мораторію на продаж землі і введення ринку землі це дві великі різниці. Схожу ситуацію фактично ми проходили в 90-ті роки, коли була оголошена приватизація, більш того, у момент, коли вже з 1985 року в Радянському союзі були дозволені кооперативи. Відповідно, частина власності була розподілена, неформально, певними групами і сконцентрована в руках ще до приватизації. Так само, як і на сьогодні з землею: ми розуміємо, що великі наділи є в оренді через паї і офільовані структури. Відповідно, перший етап, який ми проходили з приватизацією, у разі зняття мораторію так само може повторитися з землею відбудеться легалізація вже розподіленого, несправедливо розподіленого, бандитсько розподіленого як це відбувалося із підприємствами у 90-ті.

 

 

Маніпуляції починаються не на окресленні проблеми, а на підборі інструментів, де кожна з груп виходить із власних економічних, політичних чи електоральних інтересів.

Другою складовою питання є способи регулювання використання землі. Для того, щоб неможливо було цю землю вичерпати, знесилити. Також, питання розпорядження землею якщо немає реального земельного кадастру, не такого, який ми маємо нині, який підробляється як завгодно із нашою корупцією, а дійсного, який відображав би земельну власність.  Наразі приватна власність майже не захищена. Яким чином в таких умовах відбуватиметься перерозподіл землі ми можемо собі уявити. В цих обставинах влада повсякчас підміняє поняття створення ринку землі банальним дозволом на продаж землі і зняттям мораторію. Тут коріниться основна проблема, оскільки МВФ, перед яким Україна взяла зобов’язання, вимагає саме створення ринку землі, а це створення інфраструктури ринку: забезпечення обігу, користування, підтримки розвитку…

Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде

AgroReview: Чому відбувається така розстановка політичних сил: “Батьківщина”, “Свобода”, Аграрна партія за збереження мораторію/провладна більшість проти. Чи може це бути передвиборчим картковим будинком?

Якубін: Відносно політичних партій, активну позицію за прийняття ринку землі займає тільки “Самопоміч”, інші політичні сили або проти зняття мораторію, або утримуються (“Батьківщина”, “Опозіційній блок”, “Аграрна партія” категорично проти).

Влада проти зняття мораторію, бо Порошенко боїться втратити залишки свого рейтингу.

Солонтай: Провладна більшість офіційно теж за мораторій, бо якби було інакше, то його вже б зняли. Просто різні причини: опозиція хоче бути при владі в момент розподілу землі, тому проти розподілу землі наразі. А також влада проти зняття мораторію, бо Порошенко боїться втратити залишки свого рейтингу, програти вибори на другий президентський термін, адже така річ, як зняття мораторію, в нинішніх умовах може вивести на вулиці з протестами дуже потужні сили та консолідувати всіх противників влади. Якщо ж говорити про внутрішні погляди та переконання представників діючої влади, то реально вони за приватну власність на землю, а багато з них та їхніх друзів займаються вже зараз тіньовим оформленням володіння землею або є справжніми латифундистами з багаторічним досвідом управління значним об’ємом землі. На мою думку, президентська команда робить велику помилку, зупиняючи курс на зняття мораторію, не призначає очільників аграрного комітету та міністра, а головне, не розглядає земельні законопроекти. Залишитися Президентом вдруге в Порошенка всеодно немає шансів, а от провести реформу можливість є. За рік така можливість зникне, старої влади вже не буде, а нова не діятиме в цій темі активно принаймні до 2020 року. До того ж, 2020-й рік це рік чергових місцевих виборів, а вони також можуть стати на заваді реформі та відкинути її на 2021-й рік. Це втрата щонайменше 3-х років.

 

Земля дає все і забирає все

AgroReview: Які шанси, що питання зняття/продовження мораторію буде вирішено до наступних парламентських виборів?

Саакян: Найімовірніше, мораторій продовжиться до завершення виборчого періоду – парламентських виборів 2019 року, позаяк це сильне соціальне потрясіння. До того ж зараз, на місцевих виборах в ОТГ, вимальовується два електоральних лідери – адмінресурсна БПП та опозиційна “Батьківщина”. Для останньої питання землі є одним із елементів роботи із власним електоратом. Відповідно, на підняття теми землі перед виборами влада не піде. Це дорівнювалося би для Президента Порошенка політичному самогубству.

Майже всі політичні сили, які виступають за не зняття мораторію, виступають паралельно за введення ринку землі. Вся боротьба ведеться в тому, що має бути першим: зняття мораторію і потім розбудова ринку, чи спочатку формування ринку, а потім зняття мораторію. По один бік стоїть БПП і “Народний Фронт”, який пропонує зняття мораторію, по інший Аграрна партія і “Батьківщина”. Суперечок у тому, чи потрібен ринок, на сьогодні у публічному просторі на відміну від ситуації 5 років тому, немає. Відмінність в тому, яким чином це зробити. Безумовно, опозиція, виходячи зі своїх електоральних інтересів і зацікавленості роботи із виборцем, декларує більш виважений підхід, тому що потрібно спочатку сформувати ринок, а потім тільки дозволяти. Влада, через чиновничий інтерес, а також концентрацію в руках політичної еліти великих земельних наділів, хотіла би якнайшвидшої легалізації. Бо, поки є влада в руках, можна запустити цей механізм, щоб конвертувати землю в економічні ресурси. Ми бачимо, що Народний Фронт на сьогодні взагалі не має підтримки, так само, як і БПП має низхідний рейтинг. В 2017 році проштовхували зняття мораторію через розуміння, що якщо не зробити цього зараз, то вже не встигнуть зробити у цьому електоральному циклі взагалі.

У разі зняття мораторію, ми можемо отримати ситуацію, коли дізнаємось, що набагато більша кількість землі, ніж ми на сьогодні знаємо, розподілена між українськими політичними і олігархічними діячами уже задовго до моменту власне зняття мораторію.

Якубін: Питання зняття мораторію швидше за все буде піднято після закінчення президентських і парламентських виборів в 2019, якщо не трапиться форс-мажорній ситуації.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить

AgroReview: МінАПК вже півроку без очільника (і не тільки аграрне міністерство, до слова). Після втечі команди Януковича, враховуючи тодішнього міністра Присяжнюка, змінилося вже 3 міністри, які, з різних причин, залишали посаду). Скільки ще Міністерство зможе адекватно працювати без Голови? Чи пов’язана відсутність міністра із необхідністю впроваджувати Земельну реформу? Ваша кандидатура наступного міністра з точки зору політичної розстановки сил?

Саакян: МінАПК  гаряче крісло, хоча подібна ситуація по багатьом відомствам і державним підприємствам, та ж УЗ, ЦВК, НБУ. Сьогоднішня архітектура влади доволі крихка. У Парламенті є ситуативна більшість і немає стійкої коаліції. Ця крихкість якраз і виявляється у неможливості автоматично прийняти будь-яке рішення, воно приймається ситуативно і кожного разу про нього домовляються як по-новому. Відповідно, політична реальність на сьогодні виглядає так: весь час якийсь компонент відпадає і його просто ставлять на паузу, бо банально не можуть домовитися. Відбувається повсякчас заморожувана деструкція системи, через те, що вона в патовій ситуації. АПК стало заручником недієздатності системи в цілому, системної кризи, а з іншого боку, тема зЗемельної реформи настільки токсична, що мало хто готовий був би йти саме в цей момент у крісло міністра, а ті, хто йшов, з блискавичною швидкістю його полишали. Точка критичного ресурсу завжди породжує точку критичного конфлікту. Хто б не обійняв цю посаду буде “жертовним бараном”.

Солонтай: До наступних парламентських виборів є два роки. Це достатньо часу, щоб провести ефективну земельну реформу з поступовим впровадженням чесного ринку.

Але, на жаль, Гройсман хоче працювати без міністра ще півроку-рік, а потім укріпитися та подати Мартинюка на затвердження, або віддати посаду комусь із партнерів у ВРУ для зміцнення позицій. Це означає, що найкращий наступний міністр АПК для реформ не погодиться йти працювати в цей уряд. До заміни уряду Гройсмана на інший, порядку в земельній сфері не буде, це вже очевидно.

Наші політики не помічають, як стрімко змінюються суспільні настрої. Через кілька років кількість людей за ринок землі перевищить кількість проти. Але час не повернеш, а для створення ринку потрібен саме час та зміни в законодавстві. Ще кілька років, і такі лідери як я, які виступають за земельний ринок, виведуть людей на вулиці за зняття мораторію. Тому краще провести земельну реформу зараз, ніж отримати протести завтра проти бездіяльності влади!

Вдаримо лихом об землю

Очевидно, що зняття мораторію цікавить представників всіх політичних партій і має величезне соціальне значення, але також очевидним є факт імітації діяльності можновладцями, а не фактичні зміни. Серед величезної кількості круглих столів, нарад, брифінгів, заяв та інтерв’ю не видно головного поступу, змін, реальних дій. Поготів, чергове продовження мораторію до 1 січня 2019 року рішенням 236 народних депутатів не привернуло належної уваги, в першу чергу, українців. Які мали б замислитися, хто наразі використовує землю, хто монетизує сакральні українські чорноземи, як довго це триватиме і чи дійсно зняття мораторію позитивно вплине на найважливіший український ресурс? Рішення має приймати українське суспільство, адже навіть законодавчо кожен українець має право на розпорядження землею. Тим часом мораторій не рушає з мертвої точки 17 років поспіль, умови для впровадження ринку землі не створюються скільки часу має пройти для того, щоб суспільство прокинулося і невже дійсно Україна 40 років ходитиме цією пустелею, яка була колись чорноземом?

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

 

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі

 
 
Підготувала Дар’я Анастасьєва
 
В матеріалі використані фразеологізми із українського фольклору і цитати з творчості Тараса Шевченка та Івана Франка.
Перегляди: 53
Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/zemlya-obitovana
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати