Золота рибка. Де і як в Україні виробляють чорну ікру

Армійські товариші після закінчення служби заробили трохи грошей та почали займатися аквакультурою і ось що з цього вийшло.

На правому березі Дніпра, у селищі Трипілля, що розкинулося за якихось 40 кілометрів від Києва, знаходиться унікальна акваферма.

Тут, у самому центрі трипільської культури, біля Дівич-гори, двоє колишніх військових створили власний бізнес – науково-виробниче сільськогосподарське підприємство Bester. 

Вони займаються розведенням різних видів риб, а також виробництвом чорної ікри. Справа ця дуже цікава, але й вибаглива. Спробуємо розібратись, що можна заробити на цьому в нашій країні.

Створення акваферми

Все це з'явилося тут завдяки Юрію Яременку. Після звільнення з армії він та його товариш по службі вирішили зайнятися бізнесом, пов'язаним з медіа. Це й дозволило їм заробити початковий капітал для більш складного, але не менш цікавого бізнесу – рибної ферми.

Товариші спочатку знайшли партнерів, взяли в оренду невеличкий клаптик землі, навели тут лад. Вивезли сміття, провели електрику, пробурили свердловини та отримали відповідний сертифікат.

За п’ять років у цих водоймах оселилися десятки тисяч риб. Серед них – знайомі нам товстолоби, дорогоцінні осетри, і навіть декоративні коропи. До прикладу, стерлядь за рік виростає на 25-30 сантиметрів. Тут є і справжня білуга.  Зараз вона важить близько 20 кілограмів і їй всього 10 років. Колись такі білуги мешкали у Дніпрі, а зараз їх можна знайти лише у таких рибних господарствах, як це.

Та виявилося, що рибні справи не полюбляють поспіху. Тож і швидких прибутків тут годі й чекати. За словами Юрія Яременка, для того щоб отримати ікру, рибу треба вирощувати в природних умовах як мінімум п'ять років.  І це ще швидко! Осетер дозріває за сім, а білуга – аж за 19 років! Тільки от гроші на зарплату, оренду та корми у Дніпрі не виловиш.

Переробний комплекс 

Аби втриматися на бізнес-хвилі, аквафермери вирішили відкрити цех з виробництва чорної ікри. З прицілом на європейські ринки. Знайшли місце неподалік Трипілля – у містечку Ржищів.

Виробництво ікри – це дуже делікатна справа. Тут використовуються технології, близькі до космічних. Ікра ставиться у спецiальну камеру, схожу на велику духову шафу, а потім вмикається ультрафіолет. І таким чином вона потрапляє із мокрої зони в суху. В цьому місці якраз і відбувається сортування ікри у баночки.

Потім ці баночки потрапляють у вакууматори. Їх використовують для того, щоб банки були стерильні і зберігались довше. Тут є прилад тих, що використовуються в Україні, а також  спеціально для виготовлення продукції, яка відправляється у Євросоюз. Така машина коштує 11 тис. євро.

Насправді чорна ікра зовсім не чорна, а така більш сіра. І це відрізняє її від підробок. І це варто пам’ятати, коли наступного разу підете на Бессарабку купувати чорну ікру.

Потужність цього виробництва 15 кіло на добу. За сезон нересту підпріємці можуть зробити до однієї тонни ікри. Хоча, як запевняють власніки господарства, реалізувати тонну ікри в Україні просто нереально. Воно й не дивно. Ціни на делікатес 
від 16 до 30 тис. грн за кіло.

Платоспроможний покупець

І далеко не всім українцям по кишені таке царське задоволення. Тому у нас можна продати не більше трьохсот кілограмів ікри на рік. Інша справа – європейські ринки.

Як запевняють господарі акваферми, компанія вже має передконтрактні домовленості з декількома країнами Європи і Північної Америки. "Сподіваємось, що цей крок нам дасть можливість якоїсь позитивної динаміки і виходу в нуль, а колись може і на прибуток", – жадає Яременко.

Високі європейські стандарти виконати важко, але вони хоча б зрозумілі. А от як боротися з українською бюрократією та корупцією, коли для лабораторного аналізу у фермера вимагають – півтора кіло ікри. У Європі для цього достатньо всього трьох грамів. Тому й не дивно, що ринок риби в Україні заповнений лише на 30%.

Рибний бізнес в Україні вимагає не лише терпіння, але й значних фінансових активів. Та коли ти ведеш господарство із задоволенням, чітко дотримуєшся правил, то і винагорода – як і хороша чорна ікра – це лише питання часу.

Джерело: НВ

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Родзинка Закарпаття – ферма, на якій виготовляють моцарелу із молока буйволів

На Виноградівщині є буйволина ферма на якій можна все це спробувати і в якості бонусу скуштувати справжню моцарелу, яка виготовляється саме з молока буйволів. Буйволи дуже прив’язуються до своїх господарів. До чужинців ставляться з насторогою і потрібен досить довгий період адаптації – біля 2 –х років, щоб вони звикли до нових людей. Так само і з іншими тваринами, пише uzhgorod.net.ua.

Буйволи – сільськогосподарські тварини. Вони не вибагливі у їжі, проте споживають у 3-4 рази більше ніж корова,а тому витрат на їх утримання йде набагато більше. Молоко також набагато жирніше за звичайне коров’яче. Одна буйволиця дає приблизно 6-7 літрів на день. З нього і виготовляють найрізноманітніші продукти,що пропонують на фермі і продегустувати – сири, масло,сметану та звичайно ж моцарелу. Хоча на фермі зізнаються, що вилили і зіпсували чимало молока перш ніж навчилися її готувати. Проте коли вперше отримали бажаний результат – радості не було меж.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Під Києвом на даху вантажівки чоловік боровся зі свинею

Цікавий Свиня вбила фермера, відкусивши йому пеніс і пальці Свиня вбила фермера, відкусивши йому пеніс і пальці інцидент зняв відеореєстратор однієї з автівок у Білій Церкві, що у Київській області, повідомляє dtp.kiev.ua на сторінці у Facebook.

На відео можна побачити протистояння чоловіка та свині, яке відбувалося на даху вантажівки. Чоловік схопив тварину за хвоста та намагався втримати від відчайдушного стрибка. Однак цілеспрямованість свині виявилася сильнішою та вона зрештою зістрибнула на дорогу та втекла, йдеться у сюжеті ТСН.

Наразі доля тварини невідома. Так само, як і причини, з яких обидва фігуранти інциденту потрапили до даху вантажівки.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Тропічний сад узимку: буковинець вирощує гігантські лимони, медові ананаси та банани

Мешканець Глибоцького району самотужки виростив більше сотні екзотичних рослин, які дають вражаючі плоди Лимон на деревці у теплиці 42-річного Івана Галіпа із села Камяна, Глибоцького району , сягає півтора кілограми. Одним фруктом може поласувати ціла родина садовода.

Вже куштували і вирощений у теплиці ананас. Його аромат просто неймовірний, а смак нагадує мед, поділився із журналістами Інформаційного агентства АСС Іван Галіп. Крім того, в екзотичній теплиці посеред зими ростуть кавове і томатне дерева, папайя та шість сортів бананів та ще багато екзотики. А починалось усе із дитячої мрії, каже Іван Галай, який досі працював столярем. Спершу чоловік купував пагінці зза кордону. Та врожаю вони не давали. Зрештою , садовод знайшов саджанці екзотичних дерев , виведені українськими селекціонерами та придатні до наших умов. Придбав проект термотеплиці, вивіз з місця котловану під теплицю десятки КАМАЗів з глиною і бетоном, завіз відбірний чорнозем та посадив саджанці. На все це пішло два роки. Іван Галіп самостійно доглядає за своїми деревцями, у теплицях проводить щодня – поливає рослини власноруч, підрізає їх, підживлює виключно органікою.

Зараз його сад нагадує справжню оазу,фрукти мають неймовірний смак і аромат. А навесні Іван Галіп планує почати продаж своїх саджанців буковинцям. Іван Галіп садовод: Цей лимон важить кілограм двісті , а може важити півтора. А це є цвітонос, звідти виходять бананчики, жовті , їм може бути там до 400 і важити до 70 кілограмів. В мене ще з дитинства почалось, як мені було 7 років. Я висівав зернятка, але треба було довго чекати. А ці дерева – одного року посадив і маєш плоди. Я щодня обдивляюсь дерева, що не вистачає. Це є наші українські цитрусові лимони, якими ми можемо пишатись і вирощувати і це доступно кожному таке.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Вінницький аграрій заклав власну плантацію всесвітньовідомих трюфелів

Олександр Джига хоче стати не лише конкурентом французам та італійцям, а й насамперед знову зробити Поділля трюфельним краєм. Один із найдорожчих у світі грибів, якого шанують кулінарні гурмани, виявляється, росте в українців під ногами, йдеться у сюжеті ТСН.

Полюють за грибом, як і на справжньому полюванні. Із собакою.  Їх ізмалечку тренують і годують, не повірите, трюфелями.  Ну якщо депутатам подобається, то йому тим більше.

Бім одразу біжить до дерева, добре обнюхує і якщо чує трюфельний запах  - розгрібає землю. Там і варто копати.  Гриб може сидіти глибоко в землі.

Олександр смакує трюфелем  із дитинства. Але те, що  цей гриб - жаданий для найвишуканіших  гурманів, дізнався не так давно.

«Хлопці сільські у футбол ним грали, не понімали, що це таке, а як ми почали їсти труфель, просто в мене прадід і дід були єгерями, ну і батько якби навчив свого сина збирати і ми називали його волове серце», - розповідає аграрій.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Американський фермер розводить корів розміром з собаку

Фермер з американського штату Айова Дастін Піллард вирощує мініатюрних корів. Міні-корів він почав розводити ще в 1995 році. Але тільки за допомогою ретельного штучного відбору, 46-річному фермеру вдалося досягти таких вражаючих результатів, пише fakty.ua.

Висота дорослих корівок та бичків — всього 83-88 сантиметрів. А їх вага становить менше чверті ваги звичайної корови.

Корів розміром з велику собаку пропонується тримати як домашніх вихованців. Дастін каже, що зазвичай їх купують люди, які живуть на природі і хочуть завести тварину, за якими легко доглядати.

За словами Пілларда, його корови володіють яскраво вираженою індивідуальністю, як і собаки. Вони люблять гуляти, обожнюють, коли їх пестять і пригощають смачненьким. «Вони бігають кругом, як собаки. Вони люблять людей, вони спокійні і товариські. І люблять, коли їм приділяють увагу... Важко не закохатися в маленького міні-теля, який ледь дістає тобі до колін», — стверджує Дастін.

Раніше у Дастіна купували корів тільки американці. Але останнім часом його тваринами зацікавилися покупці з Європи, Мексики, Аргентини.

Ціна стартує від тисячі доларів. Дастін продає в основному бичків, залишаючи корів у себе для розведення стада.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview