Продовольчий шантаж: росія хоче знищити сільське господарство України, щоб контролювати світ
Сільське господарство України стало однією з «законних цілей» воєнного вторгнення росії задля продовольчого шантажу світової спільноти.
Про це розповідає AgroReview
Для контролю над «їжею» інших країн кремль прагнув привласнити або ж знищити сільське господарство України, адже саме Україна є одним із провідних світових виробників та експортерів продукції сільського господарства, зокрема зернових. У трійку основних товарів входять пшениця, кукурудза (маїс) і соняшник, причому більшість виробленої продукції наша держава експортує.
Україна має надто гарні умови для якісного та високодохідного сільськогосподарського виробництва, бо має третину найродючіших земель на планеті: переважає рівнина, погода помірно континентальна з відносно м’яким кліматом і достатньою кількістю опадів. Має багатий запас води з кількома великими річками, понад 3000 озер і 1100 штучних водосховищ.
Як наслідок вторгнення – площа ріллі в Україні зменшилась з 32,7 млн до 26,5 млн га. Окрім захоплення земель, росія заблокувала ключові українські чорноморські порти, щоб припинити експорт зерна, вкрала й понівечила техніку та врожай.
«Збитки і втрати в сільськогосподарській галузі через війну перевищили 80 мільярдів доларів США наприкінці 2023 року. За даними EPRS, відновлення може коштувати 56,1 мільярда доларів з додатковими 32 мільярдами доларів на розмінування. Величезні – людські втрати: багато фермерів та відомих в аграрному секторі діячів убиті, або переселені, чи служать у Збройних силах України», – зазначив аналітик ринку зернових Олександр Кореніцин.
Через агресію росії проти Україні в тому числі під удар потрапили й ті країни, куди Київ експортує свою продукцію, зокрема пшеницю.
«Пшениця – це набагато більше, ніж зерно. Вона розвивалася протягом тисячоліть, щоб стати основним продуктом харчування для більшості населення світу. Виробники та споживачі розробили напрочуд якісний ланцюжок постачання, який допомагає нагодувати найбідніші верстви населення світу. Пшениця надзвичайно різноманітна у своєму застосування: для непрямого виробництва їжі, годівлі худоби, виготовлення пшеничних продуктів для щоденного споживання», – констатує Олександр Кореніцин.
Попри воєнне вторгнення, Україні вдається втримувати свою економіку на плаву та продовжувати експортувати товари, тим самим запобігаючи глобальній кризі продовольчої безпеки.
С/г продукція є найбільшим експортним товаром України, на який припадає близько 41% поставок. ЄС став основним ринком для українського зерна у 2023-2024 роках, але українські експортери продовжують розширювати збут, відвойовуючи ринки, втрачені через вторгнення росії, повідомляє FAS (прим. – Foreign Agricultural Service).
Виробництво пшениці в Україні, експорт (в 1 тисячі тон)
Виробництво кукурудзи в Україні, експорт (в 1 тисячі тон)
Судячи з графіків, експорт пшениці в 2023-2024 роках зріс на 6% до 18,1 млн тонн, а експорт кукурудзи – на 3% до 28 млн тонн. Експорт ячменю впав на 9% до 2,5 млн тонн, а жита – на 83% до 3 тисяч тонн.
Слід зазначити, що у 2023-2024 роках, за даними FAS, експорт кукурудзи до Єгипту та Туреччини зріс на 250%. Невеликі партії кукурудзи також почали надходити до Індії, тоді як поставки до ЄС і Китаю скоротилися.
Експорт пшениці до двох найбільших пунктів призначення, ЄС та Єгипту, зріс, а також був сплеск у постачанні до В’єтнаму, Алжиру, Лівану, Ізраїлю, Тунісу і Південної Кореї.
Тим часом, Пакистан став новим пунктом постачання на світовій мапі, імпортувавши 814 000 тонн, як повідомляють у FAS. Це розширення стало можливим переважно завдяки значному падінню експорту до Туреччини із 3,1 млн тонн до 1,1 млн тонн.
Згідно з оцінками FAS, загальний експорт олійних культур зросте у 2024-2025 роках завдяки збільшенню виробництва сої та очікуваному скороченню виробництва ріпаку. Експорт соняшникового насіння оцінюється в 300 000 тонн, як і в 2023-2024 роках; соєвих бобів – у 2,9 млн тонн, що на 7% більше; і ріпаку – у 3,6 млн тонн, що на 22% більше.
Очікується, що ЄС залишатиметься основним ринком для українських олійних культур, хоча може бути й не кінцевим пунктом призначення.
Оскільки війна перекрила шляхи до країн Південно-Східної Азії та Африки на південь від Сахари, то борошномели знайшли нові ринки. Гана, Судан, Гамбія та Ефіопія імпортували лише 478 тонн за весь рік, а експорт до Об’єднаних Арабських Еміратів упав з 27 893 тонн у 2021 році до 683 тонн у 2023 році. Інші країни, такі як Сомалі, Ангола та Джибуті, які багато років імпортували українську борошняну продукцію, у 2023 році не ввозили жодної продукції.
Водночас, за даними FAS, стрімко зріс експорт до ЄС, який у 2023 році склав 55% від обсягу. Молдова також зайняла значну частину експорту, близько 15 тисяч тонн, разом із сектором Газа та Західним берегом (10 тисяч тонн) та Ізраїлем (5 тисяч тонн). Загалом у 2023 році українські борошномели відвантажили продукцію 217 покупцям із 48 країн.
В Україні налічується близько 330 борошномельних заводів, на яких виробництво борошна в 2023-2024 роках оцінюється в 2,55 млн тонн, порівняно з 2,615 млн тонн у 2022-2023 роках. Внутрішнє споживання впало через низьку купівельну спроможність населення в умовах війни. Як повідомляють у Спілці борошномелів України, хлібозаводи і пекарні перейшли на простіші рецепти, тому асортимент борошна, що купують промислові споживачі, звузився.
Звісно, через вторгнення кремля перед Україною постають вражаючі виклики – втрати для народу та економіки, проте саме стійкість української держави вберігає світ від продовольчої кризи, якої так прагне країна-агресор рф.