Гастрономические идеи: как закарпатские предприниматели выпустили новые продукты во время пандемии

Zaholovok.com.ua підготував три смачних історії з Ужгорода, герої яких побачилиCOVID-19 не кінець світу, а можливості для розвитку та консолідації.

Непоєднувані смаки для «антикризового» меню

Олександр Ляхін вже 8 років виробляє закарпатські пряники. Колись з дружиною на Різдво у батьків побачив пряниковий будиночок , з того часу популяризує ці солодощі. ТМ «Закарпатський пряник» випускає 35 різних видів пряної продукції, планує запустити ще 8 рецептур. Але новий «антикоронавірусний» продукт зовсім не пряниковий. Хоча й з тіста.

«Ми, як і всі, закрилися на карантин у березні і перейшли у онлайн замовлення. На карантині була можливість обдумати процеси, створити новинки і більш поглибитись у таку інтелектуальну роботу.  У кав`ярні, де пряники, ми запустили  невеличку кухню, де можна перекусити. І однією з родзинок стала піца з лекваром і бринзою, - розповідає Олександр Ляхін, власник ТМ «Закарпатський пряник». Здається, що ці компоненти абсолютно не можна поєднати, але всім подобається, відгуки є позитивними».

Олександр власне і є автором оригінальної піци. « Сидів о першій ночі за комп`ютером: вигадував, вигадував, хотів зробити якусь цікаву  піцу. Якщо брати класичну закуску, до вина це сир і леквар або мед. І це дуже цікаве поєднання сиру з солодким. Тому виникла ідея зробити таку піцу. Наступного дня я прийшов на роботу, розповів колективу. Вони спочатку подивилися на мене такими круглими очима, але спробували і їм сподобалось. Всі очікують, що ця піца солодка, але вона не є такою. Леквар практично без цукру», - пояснює винахідник..

Для піци використовують овечу бриндзу місцевого виробництва – із Селиської сироварні, леквар варять самі. Саме тепер готуються запаси леквара на наступний сезон. Минулого року, щоб отримати 50-55 літрів продукту, закупили 200 кг слив.

Особливо припав до душі новий гастрономічний винахід місцевим споживачам. За словами Олександра Ляхіна, туристи пробують, але поки не так часто. Більше полюбляють основну продукцію - пряники. До речі, виготовляються вони із сливовим лекваром теж. «Найоригінальніший і найпопулярніший -- це пряник з нашим закарпатським лекваром. На другому місті -- фундук в шоколаді, далі горіх, родзинки, мак, перець чілі. З перцем, мабуть, в світі ніде немає.  Його дуже добре купують туристи. Місцеві в основному купують медові пряники, з горіхами, маком, фундуком в них більш класичні смаки»,- розповідає Олександр.

На початку жовтня «Закарпатський пряник» знову запускає новий продукт-- медові коржі для тортів. Більшість продукції, яка присутня на ринку, за словами Олександра, пов`язана з медом лише назвою. «Там немає меду: або він штучний, або абсолютно не їстівний. На основі цих коржів ми будемо готувати класичний Мезешколач. Це чотири шари тіста з сметанним кремом та різними горіхами, таких буде декілька видів», - ділиться антикризовими планами закарпатський виробник.

Хліб, який роздавав король Штефан

16 березня цього року, коли вся сфера громадського харчування закрилась на невизначений термін, командаВалентина Штефаньо, відомого в цілій Україні закарпатського кондитера, вирішила переформатувати роботу. «Ми почали виготовляти те, щоб було б цікаве на кожен день. Не тільки раз у тиждень, як тістчека чи торт. Почали робити хліб, - розповілає Валентин. - Розробили більше різновидів хліба на заквасках. Це такий асортимент, який дозволяв нам працювати щодня, хоча і не  у звичному обсязі. У результаті підприємство тільки тиждень було на карантині, в інший час працювали «на винос».  Цей час був для того, що можна було придумати щось нове. І ми його використали, пропрацювали досить непогано».

Зараз пекарня готує  10-12 сортів різного хліба, акцент робиться на хліб на заквасках. По-перше, це -- здорове харчування, по-друге, можливість зберігати замішаний хліб в холодильній камері при температурі  +4 – +5 градусів, і випікати за потреби, пояснюють у пекарні.

Та головною «антикризовою фішкою» Штефаня став хліб Сирний Штефан. «Того дня я їхав на роботу. Пам’ятаю, на вулицях було взагалі пусто, жодної людини, собаки чи кота, - згадує, як виникла ідея новинки Валентин Штефаньо. - У пекарні я приготував хліб на заквасці і вирішив  поексперементувати з готовим тістом, додати якийсь закарпатський інгредієнт. Подумав: непогано, якщо це буде сир. У нас же винний регіон, Вино, хліб і сир -- це їжа, яка  буде постійно з людьми. Я знайшов Селиський сир, дуже смачний, і додав його до хліба. Трохи змінив технологію. Спочатку це був хліб більше м`який, але потім я вирішив: до вина потрібно щось хрусткіше із скоринкою і змінив його форму. Так народився цей хліб. Назву допоміг придумати Федір Шандор, він знайшов історію про короля Штефана. Про те, як він платив людям не грошима, а їжею. Ця їжа була більш багатою, бо це були люди «Штефана». Тому ми назвали хліб «Сирний Штефан».

Спочатку у пекарні ми не встигали навіть випікати цей хліб, за день розкуповували 90 хлібин і замовляли ще. Зараз виробництво випускає щодня від 30 до 50 «Штефанів». Людям подобається, каже Валентин, покупці навіть рахують відстані по Ужгороду «штефанами», за скільки десятків метрів можна з’їсти всю хлібину. Додому таку смакоту донести складно.

Відомий кондитер, який пережив за час роботи не одну кризу, каже: «В якийсь момент, коли приходить криза, бізнес повинен швидко, мобільно переорієнтуватися. Я не кажу, що повністю змінити свою сферу діяльності, а підлаштуватися під умови. Тому, що так або інакше ми повинні пережити цей коронавірус, він не вічний. І було б добре, щоб ми його пережили з мінімальними втратами».

Напій, який має зробити Ужгород центром «пивних» гурманів

Крафтова пивоварня Yuber в Ужгороді відкрилася наприкінці минулого року, у листопаді почали працювати у тестовому режимі, у грудні пивоварня отримала ліцензію.  А потім прийшов коронавірус і зіпсував масштабні плани. Вже у червні виробництво набрало обертів і випустило іменне пиво міста -- «Ужгородське».

«Почали з того, що привезли каміон продукції -12 сортів солоду з Чехії, Німеччини та США, - каже Юрій Бережник, господар пивоварні. -- Я купив в одних з найкращих виробників пива в Чехії технологію та рецептуру. Допомагав у запуску виробництва теж чеський пивовар, фахівець, який 27 років працював на заводі у Пльзені, 18 з яких був головним пивоваром.  Я мав свою уяву, як запустити процес, але ми все зробили, як рекомендували чехи».

У приміщеннях із солодом сторожами - коти. Продукція недешева і якісна, миші йдуть не гірше, ніж клієнти на пиво.

Юрій Бережник коротко пояснює процес пивоваріння та демонструє обладнання: «30 градусна рідина закачується у чан, 2 години проходить температурні режими, щоб була ферментація. Поті надходить у чани для фільтрації, знову у варочний чан і з додаванням хмелю. Після того, як пиво зварене, міряється рівень цукру, рідина охолоджується.  вариться, після чого пиво готове, міряється цукор, готове можна охолоджувати.

Ми не працюємо поки що 100%, бо обладнання дуже дороге. Запускаємося поступово, потужність пивоварні - 300 тис.літрів, наразі ми виготовляємо 100 тис. літрів. Якби не було коронавірусу, ми б працювали на повну потужність. Три місяці карантина нас вбили і незрозуміло, коли це все закінчиться. Але все влаштовано так, що у будь-який момент ми можемо довстановити обладнання і розширити виробництво».

У пивоварні спеціальна базальтова підлога, яка не піддається впливу кислот та іншим руйнівним процесам. Так само багато інших речей, які  витримують агресивне середовище.

Юрій Бережник розказує, що з початку реалізації своєї ідеї зіштовхнувся з купою скептиків, але хотів зробити справді якісний місцевий продукт, за який не соромно. «Я не мав завдання зробити тільки пивоварню, продавати кудись пиво і не відповідати за продукт. Пивоваріння, особливо крафтове, -- це культура, до котрої Україна лише йде. Ми на початковій стадії. Потрохи крафтові виробники забирають ринок у не дуже чесних пивоварвів –монополістів, які під себе зробили закони з купою перепон для малих виробників. Я розраховував на одну суму. Думав впишемся у 300-400 тис. євро, коли приїхали чехи пояснили, що потрібно мінімум 700-800 тис.євро. У результаті на все пішло півтора мільйона євро». 

Криза, навіть світового коронавірусного рівня, - не привід згортати виробництво, переконують всі три герої нашої історії. Це час мобілізувати всі ідеї, які не мали часу на доопрацювання, привід обєднатися з іншими виробниками та запропонувати цікаві продукти. Які принесуть успіх підприємству і задоволення споживачам.

 Ірина Бреза

Ваш выбор 'Нечего сказать'.

Глубокорыхлители LOZOVA MACHINERY – обзор и отзывы

В этом году пятилетний юбилей отмечают глубокорыхлители LOZOVA MACHINERY - ФРАНК и ГУЛЬДЕН. 

Они вышли на рынок вместе, как раз после чрезвычайно засушливой осени 2015 года. Земля просто «окаменела» и многие аграрии озаботились проблемой пахоты и глубокой почвообработки.

«У нас остался участок со стерней ячменя, который не успели вспахать - на нем просто ломались плуги. В результате поле было брошено. Весной же прошлись глубокорыхлителем «Франк» на глубину 25 см и посеяли подсолнечник. «Франк» очень и очень выручил», - рассказывает Владимир Артеменко, главный инженер хозяйства «Гарант».

Что это за глубокорыхлители? Для чего их лучше всего использовать? Что говорят о них аграрии? Разберемся вместе. 

глубокорыхлители-lozova-machinery_04.jpg

АГРОТЕХНИЧЕСКИЙ ЭФФЕКТ – 3-4 ГОДА!
«Наши глубокорыхлители предназначены для основной глубокой обработки почвы и разрушения плужной подошвы для улучшения почвенного водно-воздушного режима, – отмечает главный конструктор Алексей Гриненко. – После работы наших глубокорыхлителей улучшается способность грунта впитывать и пропускать через себя воду с поверхности». 

Агрегаты обрабатывают почву на большой глубине, без оборота пласта, оставляя на поверхности от 30 до 60% растительных остатков, что решает проблему эрозии почвы, сохраняя органический состав и, следовательно, гарантируя ее долговременное плодородие. 

Так функциональные испытания института им. Л. Погорелого показали, что глубокорыхлители  ГУЛЬДЕН И ФРАНК увеличивают водопроницаемость почвы на 75%, что в разы улучшает водно-воздушное состояние почвы и ее урожайность. 

глубокорыхлители-lozova-machinery_01.jpg

«Почва действительно дышит. Проверено на своей земле», – подчеркнул Юрий Сергиенко, директор «Беловодск-Агро», высоко оценив работу глубокорыхлителя.

ЭКОНОМИТ ВРЕМЯ И ДЕНЬГИ
Одно из важнейших преимуществ при использовании глубокорыхлителей LOZOVA MACHINERY – экономия ресурсов благодаря продуманной конструкции, технологическому совмещению нескольких операций и возможности использовать орудие во все периоды полевых работ. 

глубокорыхлители-lozova-machinery_02.JPG

«Мы брали этот глубокорыхлитель как раз из расчета, чтоб он не простаивал весну и лето. Стараемся брать многофункциональные машины. – говорит Юрий Степанов (Одесская обл). – И не пожалели. Действительно используем два сезона в году, что, считаю, очень выгодно. А для нас – удобно».

«НОЛЬ ОБСЛУЖИВАНИЯ»
Как и во всей технике LOZOVA MACHINERY, в глубокорыхлителях внедрен принцип «НОЛЬ ОБСЛУЖИВАНИЯ». Подшипники и узлы не требуют смазывания. В балансир устанавливаются биметаллические подшипники скольжения. Шпоровый каток – самоочищающийся. А рабочие органы оснащаются износоустойчивыми наконечниками HARD-SHELL. Рама и другие элементы агрегата «неубиваемые». Все это практически исключает техническое обслуживание глубокорыхлителей в течение всего сезона.

глубокорыхлители-lozova-machinery_06.jpg

«Я один из первых покупателей ГУЛЬДЕНА, – рассказывает Леонид Артеменко, агрофирма «Зори». – Гоняю его постоянно, причем по самым засоренным землям – ну он же как раз тут мне и нужен. Что скажу – еще не подваривал и не ремонтировал. Наконечники менял, да, ну и это и понятно за столько лет то! А все остальное в норме».

СВЕРХИЗНОСОУСТОЙЧИВЫЕ НАКОНЕЧНИКИ HARD-SHELL
Рабочие органы ФРАНК и ГУЛЬДЕН оснащаются  долотами с твердосплавными наконечниками, торговой марки HARD-SHELL. 

У этих рабочих органов увеличен срок службы, что значительно снижает эксплуатационные затраты и обеспечивает стабильную рабочую глубину. Носок быстросменный, что в сочетании с долгим сроком службы, не требует времени на замену и обслуживание. При этом сама конструкция рабочих органов облегчает рыхление почвы, снижает сопротивление почвы и требует меньшего тягового усилия. 

глубокорыхлители-lozova-machinery_05.JPG

«Вы понимаете, что ФРАНК требует трактора меньшей мощности, и какую экономию это дает «на круг»? – говорит Александр Столбовой, директор СП «Колос». – Тысячи и десятки тысяч только на топливе, это очевидно. А увеличение ресурса трактора? А уменьшение затрат на масло, на профилактику, на ремонт в конце концов? Вот где еще скрытая прибыль!»

Испытания и экспертизы независимых институтов, а также полевые работы в опытных хозяйствах показали, что срок службы рабочих органов с твердосплавными наконечниками HARD-SHELL увеличен в 3-3,5 (!) раза, по сравнению со стандартными наконечниками.

ПРУЖИННАЯ ЗАЩИТА
Стандартно глубокорыхлители оснащаются срезными болтами для защиты стоек и рамы, но в новых моделях применяется и пружинная защита. В случае столкновения с препятствиями пружинный механизм защищает стойки от изломов, что особенно актуально в условиях сложных каменистых почв. Такая защита повышает комфорт и удобство эксплуатации орудия, улучшает качество почвообработки, минимизирует простои и снижает затраты на техобслуживание.

глубокорыхлители-lozova-machinery_03.JPG

СИСТЕМА ВНЕСЕНИЯ ГРУНУЛИРОВАННЫХ УДОБРЕНИЙ
Последние пару лет, по просьбам аграриев, глубокорыхлители LOZOVA MACHINERY могут комплектоваться системой точного внесения гранулированных удобрений во время рыхления (на уровни 150 и 250 мм). Такая система  получила массу позитивных отзывов за свое удобство и эффективность. Она существенно экономит удобрения, повышает урожайность и сохраняет природный почвенный баланс.

глубокорыхлители-lozova-machinery_08.jpg

Применение глубокорыхлителей LOZOVA MACHINERY ФРАНК и ГУЛЬДЕН сохраняет органический состав грунта, улучшает водно-воздушный режим и плодородие почвы. 

Угроза на столе: зачем хотят уничтожить систему пищевой безопасности в Украине

Такий ризик може стати реальним у разі реалізації урядом свого плану ліквідувати Держпродспоживслужбу, розподіливши її між МОЗ та Мінекономіки.

Відповідний проєкт постанови 19 серпня було винесено на розгляд Кабміну, проте рішення ще не прийняте.

Це дає надію, що Україна уникне чергового порушення Угоди про асоціацію, яке здатне завдати суттєвого удару по нашому експорту.

Тож варто детальніше розглянути, навіщо знищувати Держпродспоживслужбу, до чого тут Угода про асоціацію та які наслідки це може мати.


Лабораторне рейдерство

Відповідно до розділу 5 Угоди про асоціацію, Україна взяла на себе відповідальність прозорого контролю за безпечністю харчових продуктів, адаптувавши систему контролю до вимог ЄС.

Задля цього за технічного сприяння ЄС у вересні 2014 року створили Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужбу).

Її основою стала Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, із приєднанням до неї Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, а також Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Таке об'єднання відповідало логіці проєвропейських реформ: відповідати за всі питання, пов’язані з безпечністю харчових продуктів, мала одна служба, відслідковуючи безпечність всього ланцюжка виробництва за принципом "від лану до столу".

Утворення єдиного органу контролю було ключовою вимогою ЄС для того, щоби вважати Україну надійним постачальником продуктів харчування, що дозволяло. відкрити європейський ринок для українських виробників.

Тож навіщо уряду руйнувати цю працюючу схему? Формальне пояснення – через коронавірус.

У Міністерстві охорони здоров’я вже давно бідкалися через нестачу лабораторій, здатних проводити ПЛР-тестування, і пропонували відновити санітарно-епідеміологічну службу. Фактично, саме це й пропонує проєкт урядової постанови, "вбиваючи двох зайців" одночасно.

Відповідно до його тексту, достовірність якого підтвердила ЄвроПравді низка джерел, пропонується створити новий орган – Державну службу по контролю захворювань, що буде у сфері управління МОЗ.

Новий орган отримує "у спадок" усі лабораторії Держпродспоживслужби, що ліквідується. Очільником ліквідаційної комісії пропонується призначити заступника голови МОЗ та головного санітарного лікаря Віктора Ляшка.

Зауважимо, що лабораторії, що проводять дослідження для комерційних компаній і генерують доходи для відомства – найсмачніший шматочок служби, яку пропонується ліквідувати.

Натомість решту функцій, які непритаманні МОЗ, Кабмін пропонує віддати Мінекономіки.

Фактично Мінекономіки має створити нову Держспоживслужбу, проте вже без лабораторій. І як вона зможе виконувати свої функції – невідомо. Втім, не виключено, що МОЗ захоче забрати собі й контроль за безпекою харчових продуктів, залишивши Мінекономіки лише захист прав споживачів.


Шанс для європейських виробників

Головним та ледь не єдиним бенефіціаром нової реформи стає МОЗ. А хто постраждає від неї?

В першу чергу – споживачі, тобто пересічні українці. А ще – постраждають виробники, які замість налагодження системи харчової безпеки будуть вимушені знову відбиватися від перевіряючих кількох служб. Але особливо постраждають виробники, що працюють на експорт.

Невідомо, як довго Мінекономіки буде створювати новий орган і що з цього вийде. Щонайменше, у час трансформації забезпечити повноцінний контроль за якістю продуктів харчування, які купують українці, буде проблематично. Якщо не сказати – неможливо.

Проте якщо можливий опір та критику всередині країни уряд ще може проігнорувати, то критика і реакція з боку ЄС може стати набагато небезпечнішою.

Співрозмовники ЄвроПравди запевняють, що висновок ЄС про відповідність цих змін Угоді про асоціацію буде негативний. Щоправда, через сезон відпусток, його варто чекати не раніше початку вересня.

Чим може дорікнути нам ЄС?

Йдеться не лише про те, що Угода про асоціацію вимагає від України впровадження європейського підходу до контролю за безпекою продуктів. А в Євросоюзі ці функції контролю сконцентровані в одному органі. Невипадково створення Держпродспоживслужби відбувалося за технічної допомоги ЄС.

Але це не головне.

Євросоюз має право (і напевно ним скористається) перевірити, наскільки ретельно забезпечено захист якості українських харчових продуктів під час трансформації.

А також, виходячи з реалій, він напевно висловить сумніви, чи матиме роз’єднаний орган можливість забезпечувати повноцінний контроль за безпекою продуктів. І матиме підстави для цього – як показав попередній досвід співпраці з Україною, розпорошування контролю призводило до хаосу та появи "сірих зон", за які невідомо хто відповідає. 

А оскільки тепер йдеться про безпеку ще й європейського споживача, то відповіддю на цю реформу може стати тимчасова заборона на весь чи частину українського харчового експорту. Принаймні, поки уряд не доведе, що нова система здатна забезпечити рівноцінний контроль за безпекою.

Зауважимо, що такий сценарій вдарить і по нашому експорту до інших країн (наприклад, до Китаю), які, дозволяючи експорт українським виробникам, орієнтувалися на оцінки ЄС. 

Чи скористається Євросоюз такою можливістю? Ризикнемо припустити, що з високою ймовірністю – так. Бо Брюссель має стимули жорстко поводитися з українськими виробниками

Не є таємницею, що за останні роки українські експортери стали потужним гравцем на харчовому ринку ЄС. Що вже непокоїть європейських виробників.

Ініціатива Кабміну дає цим виробникам підстави вимагати легального обмеження харчового експорту з України. Звісно, винятково в інтересах європейських споживачів. А те що Україна від цього постраждає – то це її проблема, та ще й створена нею власноруч.

Цікаво, чи замислилися в уряді над цими наслідками? І чи готові нести за них відповідальність?

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

«Мы в этом году дважды сеяли и дважды ничего не собрали», - аграрии Одесской области на грани полного банкротства

Урожай озимых в области потеряно более 300 тыс га. Часть этих площадей агропроизводители пересеяли яровыми культурами – кукурузой, подсолнечником, просом. Однако, из-за неблагоприятной погоды они потеряли и этот урожай, передает пресс-служба ВАР.

«Мы в этом году два раза сеяли и два раза ничего не собрали. В Бессарабии 80% хозяйств, в которых погибли озимые, смогли, заняв деньги в банках, посеять яровые. По состоянию на сегодня около 30% площадей уже погибло. Еще на процентах 30 видим, что нет шансов что-то собрать. Поэтому примерно процентов под 70 – это повторная гибель уже пересеянной культур», – отмечает руководитель «Компании Агро Юг» из Белгород-Днестровского района Одесской области Александр Денисенко.

Аграрий рассказывает, что кроме засухи полями «прошлась» и буря, которая перешла в град. В результате в его хозяйстве выбило 82 га подсолнечника и 130 га проса.
В Измаильском районе Одесской области немало хозяйств пересеяли площади озимых, однако теперь вынуждены перерабатывать кукурузу на силос, а поля с подсолнечником – передисковувати: урожая нет.

«Их сеяли после пшеницы, ячменя, рапса, – рассказывает руководитель «КФХ Ратушненка М.И.» Николай Ратушненко. – Предварительные культуры вытянули на себе весь остаток влаги. В конце мая дожди немного прошли, но они были локальными и в виде ливней, поэтому позитива от них никакого: все стекло и земля осталась такой же сухой. Растения поднялись до 50-60 см. Кукуруза даже не выбросила метелку, а подсолнечник в некоторых местах головку сформировал, а в некоторых – нет. Мы в своем хозяйстве ничего не пересевали. После гибели озимых, передискували эти площади и оставили под паром: не видели экономической выгоды в пересеве», – рассказывает агропроизводитель.

На урожай яровых надеялись и в хозяйстве Юрия Яловчука ООО «Колос», которое находится в Великомихайловском районе Одесской области. Однако, перспективы неутешительные.

«Мы посеяли осенью пшеницу, рапс, ячмень, а с весной из яровых – тоже ячмень, горох, кукурузу, подсолнечник. В общем с 2 тысяч гектар собрали всего 500 тонн зерна. Рапс пропал еще с осени, а урожайность других озимых – 2-3 ц с 1 га. Тысячу га мы вообще не собирали. Думали, что за счет кукурузы исправим положение. Но она высохла. И всю кукурузу, которую мы посеяли на зерно, приходится косить на силос. Надеемся еще на подсолнечник, но теряем ее каждый день, потому что он также сохнет. У нас 450 дольщиков. Согласно договору, им нужно выдать по 2 тонны зерна, на что нужно 900 тонн. А мы имеем всего 500, поэтому пока приняли решение выдавать половину», – говорит сельхозпроизводитель. Налоговые

Потеря двух урожаев да еще и после предыдущего неурожайного года – катастрофическая для агропроизводителей. Пока нет чем платить арендную плату и налоги. Аграрии отмечают: в регионе нарастает социальная напряженность, которая будет только усиливаться. Местные бюджеты недополучат значительные суммы средств.

Вместе с тем, еще в мае Министерство развития экономики, торговли и сельского хозяйства обещало выделить средства для компенсации убытков за утраченные посевы озимых. Однако, аграрии так ничего и не получили. Более того: на этой неделе Министр Минэкономразвития Игорь Петрашко заявил, что «механизма выделения средств на безвозвратной основе для компенсации потерь аграриев министерство так и не нашло».

«Это не соответствует действительности: механизм возмещения убытков аграриям есть и Всеукраинская Аграрная Совет неоднократно подчеркивала этом и предлагала его к рассмотрению и реализации. О предложениях ВАР прекрасно знают и в Министерстве, и в правительстве. Ведь мы этот вопрос поднимали еще весной и озвучивали во время совещания с аграриями, которая состоялась после их протеста под стенами Кабмина и Офиса Президента», – отмечает заместитель председателя ВАР Денис Марчук.

В частности, Всеукраинским Аграрным Советом предлагается:

перераспределить средства бюджетной программы «Финансовая поддержка сельхозтоваропроизводителей», на которую выделено 4 млрд. грн, путем внесения изменений в постановления правительства от 8 февраля 2017 г. № 77. На один из ее направлений – «Финансовая поддержка мероприятий в агропромышленном комплексе путем удешевления кредитов» – предусмотрено 1,2 млрд грн. Средства именно этого направления можно направить на компенсацию ущерба аграриям, пострадавшим от засухи;

деньги для агропроизводителей возможно выделить также из резервного фонда бюджета. Условия использования таких средств предусматривают их возврат. Однако, через внесение изменений в пункт 11 Порядка использования средств резервного фонда бюджета возможно предусмотреть выделение средств на безвозвратной основе субъектам хозяйствования. В частности, в случае угрозы продовольственной безопасности Украины, вызванной последствиями чрезвычайных ситуаций природного характера.

ВАР призывает Минэкономразвития, правительство и парламент использовать оба предложенные механизмы для выделения средств!

Гриб на защите зерновых: аграрии получили уникальный препарат

По данным Продовольственной и сельскохозяйственной организации ООН (ФАО) около половины мирового урожая теряется через разнообразные болезни зерновых культур. Под влиянием подобных заболеваний у растений наблюдается торможение роста, ломкость стеблей, изменение плотности колоса. Как отмечают в Госпродпотребслужбе в последние годы одними из самых распространенных в Украине являютя такие болезни, как корневые гнили и бактериозы.

«Зерновые колосовые культуры поражаются многими болезнями преимущественно паразитарной природы. Нет ни одного химического препарата, эффективность которого в борьбе с бактериозами и корневыми гнилями была бы доказана. Но наука не стоит на месте, и ученые обнаружили, что одним из способов повышения продуктивности сельскохозяйственных культур является микоризация корней растений грибами. Прижившись на растении, микоризные грибы размножаются на корнях и распространяются в окружающий грунт в виде большой массы абсорбирующих нитей, увеличивая поглощение растением воды и питательных веществ. Эти нити более чем на порядок тоньше корневых волосков и поэтому способны проникать в тончайшие поры почвенных минералов. Гифы грибов постепенно разрушают почвенные минералы, добывая из них минеральные элементы питания растений, которые не находятся в почвенном растворе, особенно такой важный элемент как фосфор. Еще одна важная функция микоризы - препятствование заражению корней паразитическими грибами и бактериями, а также влияние на состав ризосферных организмов. На сегодня не только экспериментальные, но и производственные показатели доказывают, что система выращивания сельскохозяйственных культур, которая контролируется микоризой, является на несколько порядков устойчивее и эффективнее для повышения урожайности при уменьшении затрат на производство», - отмечает Николай Сучек, кандидат сельскохозяйственных наук, руководитель отдела R&D компании Vitagro Partner.

294.png

По его словам, наиболее быстрый и эффективный способ для насыщения популяциями микоризы – это применение инновационного и уникального препарата MycoFix, произведенного на основе микоризного гриба Glomus intraradices.

295.jpg

Препарат имеет биофунгицидный эффект и очень хорошо борется с корневыми гнилями и бактериозами. При обработке препаратом зерновые культуры защищены, а гриб не дает развиваться спорам бактериозов и гнилей, создавая естественный барьер и усиливая иммунитет растения.

288.jpg

«Данные лабораторных исследований влияния MycoFix на посевные качества семян свидетельствуют о неоспоримом эффективном действии микоризанта еще на старте развития культуры. В результате образования микоризы (симбиоз гриба и корня растения), увеличивается площадь поглощения воды и растворов элементов питания более чем в 100 раз. Растения обеспечиваются витаминами, фитогормонами, аминокислотами, которые продуцирует гриб. Кроме того, повышается иммунитет и устойчивость к болезням, благодаря выработке природных антибиотиков, которые подавляют развитие возбудителей грибковых и бактериальных болезней, таких как фузариоз, фитофтороз, бактериозы, корневые гнили. Все это способствует хорошему развитию растений даже в условиях жесткой почвенной засухи», - рассказывает Николай Сучек.

315.jpg

Он отметил, что препарат также способствует ускорению восстановления почв и их очистки от тяжелых металлов.

318.jpg

«Ни для кого не секрет, что отечественные почвы истощены, химически загруженные, насыщенные тяжелыми металлами и теряют свое плодородие, особенно в южных районах страны. Микоризация - это первый шаг к оздоровлению почвы. Даже минимальная доза в 125 гр\ га за 4 года способна полностью восстановить почву, а в перспективе дает хозяйству возможность работать как органическое и продавать дороже выращенную продукцию», - подчеркивает эксперт.

Благодаря использованию препарата MycoFix в зависимости от культуры урожайность увеличивается на 30-80%.

317.jpg

«Широкое использование MycoFix уже на начальных этапах может увеличить прибыль за счет прибавки урожая и сразу же сэкономить средства на удобрениях. Препарат увеличивает площадь поглощения, давая возможность растению поглощать труднодоступные формы фосфора и другие важные микроэлементы. Также препарат защищает зерновые культуры от почвенных вредителей, болезней всходов и корневой системы, стимулирует развитие вторичной корневой системы, что особенно важно для озимых. Кроме того, микоризация грунта будет работать и на перспективу за счет улучшения структуры почвы, ее оздоровление, улучшение фитосанитарного состояния. Уникальное микоризное средство MycoFix от компании Vitagro Partner безупречно зарекомендовало себя на полях хозяйств наших клиентов», – отмечает Николай Сучек.

319.jpg

Справка: Компания Vitagro Partner – современная национальная компания по производству микроудобрений Energreen, средств защиты Bayton, семян Semelita, инокулянтов PREMIUM INOCULANT и микоризантов MycoFix, использует в работе передовые авторские технологии. Компания имеет новейшую научную базу и мощную агрономическую службу, а передовые агрономические технологии тестируются и совершенствуются на собственных полях агрохолдинга.
 

 

Что ждет украинскую сахарную отрасль?

Об этом свидетельствуют данные Госстата Украины.

Значительное падение объемов производства вызвано многими факторами.

Во-первых, собранная площадь в 2019 году по сравнению с предыдущим годом сократилось на 35,4 тыс. га (или на 8,3%) до 166,3 тыс. га. А посевная площадь под этот корнеплод скала 220, 6 тыс. га, что на 20,2% меньше, по сравнению с 2018 годом. На конец 2019 года урожайность сахарной свеклы составляла 423,9 ц/га, что на 46,3 ц/га меньше, по сравнению с 2018 годом. Относительно прогнозов на текущий сезон, эксперты НАСУ Укрцукор сообщают, что кроме ожидаемого уменьшения посевных площадей, сезон 2020/21 и характеризуется менее благоприятными погодными условиями что, в свою очередь, может существенно повлиять на урожайность, которая в прошлом году существенно снизилась.

Во-вторых, в 2019 стоимость выращивания 1 ц сахарной свеклы возросла на 5,4% (до 104 грн 20 коп. за 1 ц). Наибольшую долю в структуре затрат на их производство имеют минеральные удобрения (в 2019 - 18,1% и в 2018 - 19,8%). Затраты минеральных удобрений на 100 ц в 2019 году составили примерно 3 грн, а в 2018 году - 7 грн. Возможно, аграрии начали применять более дешевые удобрения, что могло сказаться на урожайности сахарной свеклы.

В-третьих, ситуация с ценами на сахар в 2019 году стала главной причиной сокращения посевных площадей под сахарную свеклу. При этом ситуация со стоимостью этого продукта на мировом рынке является неоднозначной. Если 2019 год был периодом снижения цен на сахар и характеризовался значительным профицитом сахара в мире, то сезон 2020/21 имеет другие перспективы. Стоимость фьючерсов на сахар в Нью-Йорке в 2020 году составила 328 $/т, что является максимальным показателем за последние два года. Это объясняется тем, что из-за падения котировок на основные товары (в связи с пандемией) инвесторы решили вкладывать средства в сахар. Сокращение производства этого продукта в ряде стран привело к определенному дефициту сахара в мире в 2019/20 МР. В 2019/20 МГ значительно сократился экспорт сахара из Украины. При этом наращивание его производства в России до 7,3 млн т давило на мировой рынок. Не стоит забывать и о том, что современная мода на здоровое питание предусматривает исключение сахара из рациона. В свою очередь, это тоже может сказаться на сокращении спроса. Однако, пока что мировые эксперты прогнозируют дефицит сахара в следующие три года, поэтому видим активное инвестирование в этот продукт и рост цены на него.

Относительно производства сахара в Украине, то в 2019 году работал 31 сахарный завод. Больше всего сахара было изготовлено на заводах ООО Фирма «Астарта-Киев» - 301, 5 тыс. т, Ооо «Радеховский сахар» - 296,3 тыс. т и ООО Агрофирма «Рассвет» - 88,6 тыс. т. В целом на заводах было переработано 1,48 млн. т сахара, что на 18,6% меньше, по сравнению с 2018 годом. Для сравнения: в 2018 году произошло сокращение производства этого продукта на 15%.

Следовательно, тенденция уменьшения посевных площадей под сахарной свеклой, объемов его производства, снижению урожайности, прогнозов относительно сложных погодных условий на 2020/21 МГ, свидетельствует о сложных временах для сахарной отрасли Украины на будущий сезон. Однако, текущая ситуация с котировками цен на этот продукт на мировом рынке дает надежду на то, что наш производитель активно переориентируется в сторону экспорта и в новом сезоне объемы производства сахара по крайней мере не уменьшатся.

Беляева Екатерина, аналитический департамент УАК

Ваш выбор 'Нечего сказать'.