Талони на продукти та урізання маржі рітейлу: що стоїть за планами влади, – Вадим Нестеренко

Сьогодні ми маємо справу одразу з трьома ініціативами.

Перша — це постанова КМУ №1432 від 30 грудня минулого року, якою розширюється перелік соціальних продуктів, на які держава взялася регулювати рівень торгової надбавки в роздрібному продажу 10% від оптових цін.

Друга — це ухвала Кабміну №19 від 12 січня, якою нарешті визначається порядок продажу газу через біржу для підприємств, які виробляють соціально значущі продукти харчування. Відповідний Меморандум було підписано 30 грудня, але механізму його реалізації немає.

І третьою ініціативою, поки неоформленою документально, я назвав би недавню заяву радника ОП з ​​економіки Олега Устенка про можливу появу «продуктових чеків» для малозабезпечених верств населення (так би мовити, совкові «талони на продукти» на американський лад).

Мені важко коментувати ці ініціативи уряду, тому що країна сьогодні справді переживає важкі часи. У нинішній ситуації важливо не розгойдувати човен, а спільно шукати правильний курс та ефективні рішення, які допоможуть усім нам зберегти Україну. Але можу досить упевнено припустити, що запропоновані владою заходи не спрацюють і не вплинуть на фактичне зростання цін на соціальні продукти в Україні. Можливо, мої докази виявляться корисними для тих, хто сьогодні приймає рішення.

Перше. Обмеження роздрібної торгової надбавки не є обмеженням підвищення цін на товари. Зростатиме їхня собівартість і, відповідно, відпускні роздрібні ціни. При цьому, як уже пояснював уряду голова ради «Укрхлібпрому» Олександр Васильченко, торгові мережі самі (без ухвали КМУ) блокували підвищення цін своїх постачальників. Продавці зацікавлені в обігу, а не в підвищенні цін.

Друге. Навіщо нам винаходити якийсь окремий український «ринковий велосипед», якщо є європейський досвід, що відмінно працює і добре себе зарекомендував? Там роздрібні ціни на соціально значущі продукти харчування постійно регулюють, використовуючи для цього механізм ПДВ. У ФРН основна ставка ПДВ — 19%, а на продукти та товари першої необхідності — 7%. У Франції роздріб багатьох продуктів — від 5,5% до 10%, в Італії — 4%. Наші туристи дивуються, що в магазинах Польщі деякі продукти дешевші, ніж в Україні. Однак, у сусідній країні всі основні продукти в роздробі обкладаються ПДВ лише у 5%.

Тобто реально дієвий механізм утримання цін на продукти саме в роздрібній торгівлі давно існує. Ним лише треба навчитися користуватися.

Третє. Найсуттєвіший вплив на формування собівартості продуктів і на їхнє подорожчання для населення мають два фактори: вартість сировини та енергоносіїв. Отут у нас суцільні проблеми.

У світі почалася епоха сталого зростання цін на продовольство. Український АПК орієнтується саме на ці ціни та світовий ринок, оскільки, на жаль, внутрішній ринок продовольства зменшується через зниження платоспроможності населення. Це не моє припущення, це нещодавня заява голови Ради НБУ Богдана Данилишина, яку я процитую дослівно:

«Зростання світових цін на окремі сировинні сільськогосподарські товари вплинуло на вартість продуктів харчування у споживчому кошику українців. Зокрема, вартість цукру за рік зросла на 28%, олії — 39%, яєць — 19%, хліба — 19%. Ціни реалізації сільськогосподарських товаровиробників у середньому за 2021 р. зросли на 40%. Зростання реальних грошових доходів населення за 9 місяців 2021 р. склало всього 3% і не змогло компенсувати зростання витрат населення на товари та послуги першої необхідності».

Що цій поганій тенденції можна протиставити? Лише одне — грамотну та системну державну політику продовольчої безпеки України. Вона повинна включати добре продуманий ланцюжок податкового стимулювання агровиробників на внутрішній ринок. Чи є такий механізм? Ні. Поки що ми бачимо лише спроби регулювати ціни в ручному режимі, що ще більше виштовхує агробізнес на зовнішні ринки.

Щодо спроби регулювання цін на енергоносії для підприємств АПК, то й тут ситуація аж ніяк не тішить. По-перше, постанова КМУ стосується лише вартості газу, повністю оминаючи питання вартості електроенергії для бізнесу. А в багатьох виробництвах першу скрипку відіграє саме електрика. По-друге, судячи з наказу № 3 Мінагрополітики від 5 січня цього року, до пільгового списку на отримання дешевого газу потрапили 6,8 тисяч підприємств, які виробляють окремі види хлібобулочної продукції та молока, курятини та курячих яєць, соняшникової олії.

Наміри, безумовно, добрі. Але хто складав список? Припустимо, хлібопекарі отримають дешевий газ. Але наскільки для них подорожчають ті самі дріжджі та цукор, виробники яких не мають пільг? Хіба це не відобразиться на зростанні собівартості хліба? А де в цьому списку тепличні господарства, які взагалі без доступних енергоносіїв працювати не можуть, оскільки вони становлять до 70% у собівартості продукції? 

За нормами ВООЗ, оптимальна кількість овочів та фруктів у раціоні людини (не враховуючи картоплю) має становити не менше 400 грамів на день (це до 20% раціону). Сьогодні такі продукти становлять лише 6,5% у місячному раціоні українців. У нашому Ristone Holdings працює тепличне та грибне виробництво, але їм дешевшого газу не надано. Через ринкові ціни на енергоносії ці підприємства доцільніше закривати, бо вони стають абсолютно нерентабельними. І це ще один приклад того, як АПК України підштовхують до того, щоб остаточного поступитися внутрішнім продовольчим ринком імпорту. Прямий наслідок цієї політики — поява огірків із РФ на прилавках українських магазинів.

І останнє. У мене дуже великі сумніви викликає те, що виробники продуктів, дійсно, зможуть отримати обіцяний газ за ціною не дорожчою за 20 грн/куб. Причина сумнівів дуже проста. Пільги запроваджує держава, але вона зобов’язала виставляти на пільгові аукціони 20% обсягів внутрішнього видобутку газу — приватний газовий бізнес. А хто компенсує приватному бізнесу втрату прибутку? Кабмін про це замовчує. Асоціація газодобувних компаній України вже офіційно звернулася до влади із заявою про те, що таке рішення КМУ «не лише не вирішує проблем споживачів, а й матиме катастрофічні наслідки для енергетичного сектору України». Це не мій бізнес, тому ситуацію у ньому коментувати не беруся. Водночас чудово розумію, що постачальники газу всіляко ухилятимуться від тієї почесної місії «рятівників Батьківщини», яку поклав на них Кабмін, не передбачивши механізму компенсації «подвигу».

Загалом виходить так: ентузіазм та спроби вирішити близьку до катастрофічної ситуацію на продовольчому ринку України влада має. Але чи зможуть запропоновані заходи справді втримати ціни на продовольство в умовах економічної та енергетичної кризи — це питання, на яке відповіді поки що немає.

Вадим Нестеренко, засновник та голова наглядової ради агрохолдингу Ristone Holdings

Джерело: latifundist.com