Что предусматривает Закон об информации для потребителей

Вказаний Закон встановлює засади надання споживачам інформації про харчові продукти з метою забезпечення захисту здоров’я громадян і задоволення їх соціальних та економічних інтересів, зокрема, регламентує вимоги до інформації, яка має зазначатися на етикетках продуктів харчування - визначає, яка інформація має бути відображено обов’язково та яка може надаватися в добровільному порядку. Варто зазначити, що зазначені вимоги не поширюються на харчові продукти, призначені (вироблені) для особистого споживання, допоміжні матеріали для переробки та на матеріали, що контактують з харчовими продуктами.

Зокрема обов’язково інформація на етикетці харчового продукту має бути на державній мові та містити наступні дані:

- назву харчового продукту;

- перелік інгредієнтів;

- інгредієнти або допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві або приготуванні харчового продукту і залишаються присутніми у готовому продукті навіть у зміненій формі;

- кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів;

- кількість харчового продукту в установлених одиницях вимірювання,

- мінімальний термін придатності, умови зберігання та використання,

- найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про продукт харчування, а для імпортованих товарів - найменування та місцезнаходження імпортера;

- країну походження або місце походження;

- інструкцію з використання у разі, якщо відсутність таких інструкцій ускладнює належне використання продукту харчування;

- для напоїв із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць - фактичний вміст спирту у напої (крім продукції за кодом 2204 згідно з УКТЗЕД);

- інформацію про поживну цінність харчового продукту.

З моменту опублікування набувають чинності норми закону, які передбачають заборону операторам ринку здійснювати обіг харчових продуктів, отриманих з потужностей, що не пройшли державної реєстрації або не отримали експлуатаційного дозволу у Держпродспоживслужбі та її територіальних органах та/або використовувати такі харчові продукти у виробництві інших харчових продуктів.

Також закон визначає, що харчові продукти, які відповідають вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, які діяли до введення в дію цього Закону, але не відповідають вимогам цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом трьох років після введення в дію цього Закону. Такі продукти харчування можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.

Згідно із новим Законом, Держпродспоживслужба визначена як орган, який буде контролювати виконання операторами ринку вимог до інформації про харчові продукти.

Закон встановлює відповідальність операторів ринку за порушення законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти.

Передбачається відповідальність операторів ринку харчових продуктів за порушення у вигляді штрафів, розмір яких встановлений від 5 до 40 мінімальних заробітних плат.

Передбачається введення відповідальності операторів ринку за:

- порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів;

- виробництво та/або обіг харчових продуктів з використанням незареєстрованої потужності:

- виробництво, зберігання харчових продуктів без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність;

- невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР);

- реалізація харчових продуктів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров’я людини або тварини;

- порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти;

- невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів;

- використання, реалізація незареєстрованих об’єктів санітарних заходів, якщо обов’язковість їх державної реєстрації встановлена законом;

- пропозиція до реалізації або реалізація непридатних харчових продуктів;

- пропозиція до реалізації або реалізація харчових продуктів, які є шкідливими для здоров’я людини або тварини;

- пропозиція до реалізації або реалізація швидкопсувних харчових продуктів, строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини;

- пропозиція до реалізації або реалізація харчових продуктів, що не є швидкопсувними, мінімальні строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти не стали шкідливими для здоров’я людини або тварини;

- порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів, встановлених законодавством про харчові продукти ;

- невиконання рішення посадової особи компетентного органу, його територіального органу про знищення небезпечного харчового продукту, допоміжних матеріалів для переробки;

- ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадової особи Держпродспоживслужби або його територіального органу;

- відмова в допуску посадової особи Держпродспоживслужби або його територіального органу до здійснення державного контролю, невиконання їх законних вимог,

- невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Основные агро-события недели в Telegram-канале и на -странице AgroReview

Зелень в режиме нон-стоп: как создать прибыльное тепличное хозяйство

Проблема заключается в том, что наш климат не позволяет овощам расти в открытом грунте в непрерывном цикле, как это могут обеспечить теплице. Проблемой же теплиц является более высокая энергоемкость производства, что чувствительно отражается на себестоимости, особенно при перманентном росте цен на энергоносители, сообщает pro-consulting.ua

Однако, современный уровень технологий выращивания сельхозкультур в закрытом грунте уже позволяет получать хорошую рентабельность даже при нашей ценовой нестабильности. Об этом свидетельствует динамика объемов тепличного производства за период 2007-2016 годов. Как видим, оно стабильно росло до наступления кризиса 2014 года, но и он не смог остановить этот рост надолго.

Приведенная выше таблица свидетельствует еще и о том, что отечественные тепличные хозяйства делают основной упор на выращивание огурцов и помидоров, а салатам и зелени уделяется гораздо меньше внимания. Поэтому в наших магазинах в межсезонье часто можно увидеть рядом с отечественными огурцами импортную зелень. Да и потребности в огурцах и помидорах обеспечиваются украинскими тепличниками еще далеко не полном объеме.

Такой ситуацией можно воспользоваться и занять пока еще достаточно свободную рыночную нишу. Для этого аналитиками компании Pro-Consulting разработан бизнес-план тепличного комплекса площадью два гектара. Здесь можно будет выращивать овощи, салат и зелень методом гидропоники, собирая в год по 4 урожая овощей и 12 урожаев зелени.

Естественно, что сначала будут необходимы достаточно существенные финансовые вложения для того, чтобы организовать хозяйство на высшем уровне. Так, на строительство теплиц пойдет 76,7% средств. Необходимые элементы инфраструктуры, такие как котельная, баки запаса воды, приґрунтовий, верхний и лотковий обогрев, конденсаторная установка СО2 и прочее займають15,3% от всех расходов. Предусмотрены и другие статьи расходов: организационные - 4,2%, маркетинговые - 0,1%.

Расчеты бизнес-плана показывают, что данный тепличный комплекс будет иметь рентабельность продаж на уровне 23,2%, то есть каждый доллар дохода будет содержать в себе более 23 центов чистой прибыли.

Основные агро-события недели в Telegram-канале и на -странице AgroReview

Как ухаживать за семенными участками озимой пшеницы

Технологія вирощування озимої пшениці передбачає: використання інтенсивних сортів, застосування добрив на заплановану врожайність, роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.

Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності сортів озимої пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності.

У період вегетації насінницькі посіви озимої пшениці пошкоджуються шкідниками – мишоподібними гризунами, клопами-черепашками, злаковими мухами, попелицею,хлібними жуками та ін.; уражуються хворобами – борошнистою росою, бурою листковою іржею, септоріозом листя, септоріозом та фузаріозом колосу; засмічуються багато- та однорічними бур’янами. Тому надійний догляд за посівами є важливим резервом підвищення  їх продуктивності і розпочинати його треба восени, при перевищенні економічних порогів шкодочинності, дозволеними для використання в Україні пестицидами та агрохімікатами в оптимальні строки та рекомендованими нормами внесення.

Взимку і ранньою весною постійно спостерігають за ходом перезимівлі пшениці і при необхідності організовують захист її від вимерзання, випрівання тощо.

Навесні посіви пшениці оглядають, визначають стан їх після зимівлі, ступінь зрідженості та приймають рішення щодо доцільності їх залишення для подальшої вегетації. Якщо весна рання, у ґрунті достатньо продуктивної вологи (до 200 мм у шарі 1 м.), погода прохолодна (10-12С0), то при наявності на м2  в Степу не менше 250, які почали нормально кущитись, пшеницю на 2-3 етапах органогенезу підживлюють невисокими нормами азотних добрив і продовжують догляд за посівами до початку збирання врожаю. Слабкорозвинену пшеницю при густоті близько 200 рослин на м2  в Степу пересівають високоврожайними ярими культурами. При пізньому відновленні вегетації нормально розвинені посіви підживлюють підвищеними нормами азоту і проводять старанний догляд. Пшеницю, яка з осені не розкущилася або розкущилася, але вийшла із зими маючи загиблу вегетативну масу, а також посіви, які навесні виявилися наполовину зрідженими, пересівають незалежно від зволоження  ґрунту.

Система догляду за озимою пшеницею, крім азотних підживлень, включає також захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб та шкідників.

В технології вирощування насіння озимої пшениці живлення важливе не тільки для отримання стабільних, високих і якісних врожаїв, а й для збереження родючості ґрунтів та, відповідно, рентабельного рослинництва країни в цілому.

Численні експериментальні дослідження провідних селекційних центрів світу свідчать, що потенціал продуктивності озимої пшениці може бути надзвичайно високим. На основі цих даних можна дійти висновку, що внесок сорту в формування рекордного врожаю пшениці за сприятливих погодних умов (вологозабезпечення, температура, ФАР) та оптимальної густоти посіву становить 60–70%, а посилення мінерального живлення (насамперед азотного) – 30–40%. Несприятливі погодні умови можуть суттєво зменшити врожайність залежно від стійкості генотипу.

Отже, для отримання високого врожаю пшениці необхідна оптимізація взаємодії двох головних складників – високого генетичного потенціалу продуктивності та необхідних для його повного розкриття умов вирощування.

Високі врожаї озимої пшениці прямо залежать від збалансованих доз внесення NPK та мікроелементів. Основним чинником стабільного та рентабельного зерновиробництва є впровадження інноваційних сортів озимої пшениці з технологіями вирощування, що відповідають потребам сорту. Важливим компонентом розробки систем живлення рослин є застосування складних комплексних фізіологічно збалансованих препаративних форм. Велику увагу слід приділяти створенню та використанню комплексних добрив для позакореневого підживлення, що дає змогу значно підвищити коефіцієнт засвоєння поживних речовин і знизити надходження токсичних речовин у навколишнє середовище. Вимоги до елементів живлення змінюються не тільки відповідно до сортових особливостей, а й залежно від фаз росту та розвитку озимої пшениці. Мінеральне живлення рослин має також бути збалансованим за елементами з обов’язковим урахуванням ґрунтово­кліматичних особливостей конкретного регіону вирощування.

На сьогодні значні витрати аграріїв у технологіях отримання зерна припадають на добрива. З огляду на постійне зростання цін на них головною проблемою у впровадженні систем живлення високоврожайних сортів пшениці є підвищення коефіцієнтів засвоєння макро­ та мікроелементів. Основними шляхами вирішення цієї проблеми є поділ дози елемента на кілька внесень; локальне внесення добрив (внесення в зону рядка або на 5–7 см нижче поряд із насіннєвим ложем, в зону розташування кореневої системи); позакореневі підживлення; використання рідких і комплексних добрив; запровадження інтегрованих систем живлення та захисту посівів.

Читайте також: Як контролювати стан посівів озимих культур

В останні роки українські виробники зерна вносять, переважно, лише азотні добрива, причому зростає рівень внесення рідких азотних добрив.

В цілому, як для озимої, так і для ярої пшениці, 60% від очікуваного максимуму загального відносного поглинання елементів (N + P2O5 + K2O + SO3) припадає на другу половину вегетаційного періоду.

Основна кількість азоту вноситься у I та II підживлення. Азотні добрива недоцільно застосовувати у високих дозах до посіву, оскільки підвищені концентрації азоту в ґрунті можуть негативно вплинути на рослини на перших етапах їх розвитку. Водночас не слід допускати й азотного голодування на початку вегетації.

Отже, в осінній період важливо забезпечити помірне азотне живлення шляхом внесення невеликих доз азотних добрив, переважно в амонійній формі. Стартові дози азоту (N20–30), за потреби, можуть бути внесені у вигляді вапняково­аміачної селітри, аміачної селітри, сульфату амонію, КАСів тощо. За результатами багаторічних виробничих досліджень встановлено, що перспективним є осіннє внесення азоту N80–100 в амонійній формі (безводний аміак, аміачна вода) на глибину 14–20 см перед посівом. Внесення восени високих доз добрив із вмістом нітратів (аміачна селітра, КАСи) та сульфатів (сульфати амонію, магнію) призведе до втрат азоту й сірки протягом зимового періоду.

Необхідне також забезпечення рослин фосфором і калієм, які, на відміну від азотних добрив, застосовують, переважно, восени. Внесення діамофосок та інших комплексних добрив, у тому числі й локальне, є важливим компонентом технологій вирощування. Слід звернути увагу на важливість доступних для рослин фосфору (ортофосфату) та сірки (сульфатів) на початку вегетації. Iнгібування поглинання іонів за несприятливих умов вирощування (перезволоження, посуха, високі температури), які блокують функціонування кореневої системи, зумовлює підвищення ефективності позакореневого внесення елементів мінерального живлення. Після початку вегетації фосфорні та калійні добрива слід вносити тільки у формі водорозчинних рідких комплексних добрив.

Ефективність використання рослинами основних елементів живлення залежить від багатьох чинників і посилюється при підвищенні рівня збалансованості між поживними елементами, зокрема, азотом, фосфором, калієм, сіркою, магнієм, кальцієм та мікроелементами (марганець, мідь, цинк, залізо, бор). Мікроелементи мають велике значення для інтенсифікації росту й розвитку рослин, формування протидії  хворобам і низьким температурам. Для поповнення запасів необхідних елементів у ґрунті потрібно нарощувати обсяги внесення органічних добрив, запроваджувати посіви сидератів, вносити місцеві добрива (вапнякові поклади/відходи, відходи підприємств, попіл тощо). Дози добрив визначають відповідно до запланованої врожайності та ґрунтових умов і погодних особливостей вегетаційного сезону.

Джерело: прес-служба Держпродспоживслужби

Основные агро-события недели в Telegram-канале и на -странице AgroReview

Украинская говядина: новые перспективы

Щоб утілити її в життя, виробникам необхідно консолідувати зусилля та обрати прийнятну модель з виробництва цього виду м’яса.

З чого починати та як стати професіональним виробником яловичини, розповідає Євген Шатохін, міжнародний експерт ФАО з тваринництва.

Кооперативна відправка живця

Жива ВРХ з України традиційно експортується до країн Близького Сходу та Північної Африки, якщо йдеться про вивіз водним транспортом корабельних партій від 1000 голів. Основним покупцем автомобільних партій молодняка залишається Азербайджан.

Які країни найбільше купують живої худоби? Туреччина, Єгипет та Китай (див. таблицю 1). США умовно посідають перше місце, хоча основна торгівля живою худобою відбувається між США, Канадою та Мексикою в рамках Північно-Американської угоди про вільну торгівлю, яка за ініціативою США переглядається.

Таблиця 1. Рейтинг 10 країн — найбільших імпортерів живої ВРХ у світі

Країна

Обсяги імпорту, тис. голів

США

1750

Туреччина

490

Єгипет

300

Китай

160

Росія

90

Мексика

25

Канада

25

Японія

10

Бразилія

3

Україна

2

Проблема торгівлі живцем ВРХ полягає в обмеженій кількості ринків збуту. Крім того, Україна не має потужних експортних компаній, які б самостійно формували корабельні партії худоби. Українське середнє фермерське господарство продає 45 голів худоби на місяць — одна автомобільна партія вагою 20 т. Така ситуація на руку торговельним компаніям-посередникам, які скуповують невеликі партії худоби в різних господарствах, ставлять їх на карантинні майданчики, догодовують та проводять відповідні карантинні заходи. Як тільки сформовано партію, що відповідає вантажопідйомності судна, компанія відвантажує її на експорт.

Не треба пояснювати, що компанії-посередники пропонують за живець ціни, актуальні для внутрішнього ринку України. Зазвичай про прив’язку до експортної ціни не йдеться, бо різниця між закупівельною та експортною ціною, а також сума відшкодованого ПДВ за мінусом експортного мита, і є заробітком посередницької компанії. В Україні вивізне мито на живу худобу становить 10% від експортної ціни, транспортної логістики, карантинних заходів, вартості кормів на корабель тощо.

Кооперативна модель торгівлі худобою передбачає зовсім інші принципи роботи. Кооперативом управляють менеджери-професіонали, яких члени об'єднання наймають на роботу. Витрати на діяльність кооперативу оплачуються з фіксованої суми у вигляді відсотка від експортної ціни контракту. Вони включають заробітні плати працівників та їхні бонуси за досягнення ключових показників ефективності, видатки на транспорт та відрядження, офісні та витрати на розвиток кооперативу: придбання техніки, автомобілів, обладнання, які є власністю кооперативу й перебувають на його балансі. Додатковий заробіток від експортної діяльності розподіляється пропорційно участі кожного члена кооперативу.

Наведемо приклад. Господарство, А відправило 60 тонн живої ваги, а господарство Б — 20 тонн. При цьому логістичні витрати першого становлять 0,5 грн./кг живої ваги, а другого — 0,2 грн./кг живої ваги, бо відстань до порту від цих господарств була різною. Відповідно остаточна експортна ціна за кілограм живої ваги для господарства, А на 0,3 грн./кг нижча.

Сума ж додаткового заробітку члена кооперативу прив’язана виключно до обсягу реалізованої на засадах кооперації продукції. В цьому й полягає одна з найбільших відмінностей кооперативу від інших юридичних форм господарювання — заробіток залежить не від того, яка у тебе частка в кооперативі, а від обсягу бізнесу, який учасник провів через кооператив. Іншими словами, принципи кооперації передбачають заробіток не на капіталі — частці в кооперативі, а на обсязі проведених бізнес-операцій.

Кооператив не є посередником між покупцем та продавцем. Він сам продавець, який напряму взаємодіє з покупцем, отримуючи за це фіксовану у відсотках плату від контрактної вартості кілограма живця на утримання та розвиток кооперативу. Подальша доля цієї плати є підзвітною членам кооперативу.

Джерело: прес-служба АВМ

Основные агро-события недели в Telegram-канале и на -странице AgroReview

Производство эфирных масел может быть очень выгодным

Спрос на эфирные масла из различных растений растет на международном рынке на 6-8% ежегодно, пишет Pro-Consulting. Прогнозируется, что в ближайшие пять лет денежный объем этого рынка вырастет с сегодняшних $8 млрд до $12,1 млрд.

Около 50% мирового объема эфирных масел потребляется на европейском континенте. На втором месте – Северная Америка (26%), на третьем – Азиатско-Тихоокеанский регион (24%).

Украина, находясь в непосредственной близости от самого емкого рынка сбыта эфирных масел и имея хорошие условия для культивирования лекарственных трав, может воспользоваться этим для наращивания экспорта этого вида продукции. Однако, пока этот потенциал не реализуется в полной мере. Наоборот, по итогам 11 месяцев 2017 года спад производства эфирных масел в нашей стране составил почти 30,5%, и произошло это по причине резкого подорожания импортируемого сырья.    

Вместе с тем, производство эфирных масел может быть очень выгодным, о чем свидетельствует пример Бразилии, экспортирующей их ежегодно около 14,4 тыс. тонн, или Германии – 4,26 тыс. тонн. Но при организации такого предприятия на территории Украины необходимо очень тщательно выбирать вид сырья. Так как от него будет зависеть выход и себестоимость конечной продукции. Например, из килограмма высушенной лаванды можно получить примерно два грамма масла, а цветки мелиссы дадут выход в десять раз меньше. Кроме того, различные виды сырья могут значительно отличаться друг от друга по цене. Все эти моменты учтены в бизнес-плане организации бизнеса по производству эфирных масел, разработанном аналитиками Pro-Consulting.

Структура первоначальных инвестиций в реализацию проекта показана в диаграмме.

Как видно, закупка сырья является самой емкой статьей расходов, а уже за ней идет стоимость производственной линии и другого оборудования.

В случае четкого выполнения данного бизнес-плана, затраченные на создание предприятия средства окупятся менее чем за два года, а работа на постоянно растущем рынке даст необходимые ресурсы для дальнейшего развития бизнеса.

Основные агро-события недели в Telegram-канале и на -странице AgroReview

Как получить всеукраинские 100 млн тонн зерновых

Именно вопросам новейших технологических решений, направленных на рост урожайности и доходности, лучшим мировым трендам и практикам в агробизнесе посвещена конференция PRO100 Agro, которую сегодня в Киеве проводит агрохолдинг «Кернел».

Украина – крупнейший поставщик аграрной продукции на мировые рынки. В подсолнечном масле наша страна номер 1 по экспорту, по зерновым – в пятерке крупнейших экспортеров.  Но на сегодняшний день из-за недостаточной эффективности отечественного сельского хозяйства аграрии теряют порядка $ 200 на гектаре.Поэтому аграриям есть куда двигаться в сторону роста эффективности и, соответственно, роста доходов.

Читайте также: Кернел запустил онлайн-платформу Open Agribusiness для аграриев

«Мы украинские аграрии конкурируем не друг с другом. Мы и Украина в целом конкурируем со всем миром. Наше преимущество в том, что мы можем выдавать на рынок продукцию высокого качества и низкой себестоимости. Все, чего хочет рынок, – потреблять и потреблять дёшево. Любой продукт, который экспортирует Украина, должен быть качественный и недорогой. Мир смотрит сегодня на то, чтобы все удешевлять. Новые технологии, подходы, которые используются, концентрируются именно на этом», – заявил Евгений Осипов, генеральный директор «Кернел».

В качестве примера он привел пример самых дорогих в мире компаний Uber и Amazon, которые переворачивают мировую индустрию, предлагая потребителям продукцию и услуги дешевле, чем это делают конкуренты.

«Философия нашей конференции и проекта Open Agribusiness в целом – в сельском хозяйстве должны развиваться и присутствовать все формы и размеры бизнесов, и все отрасли должны развиваться. На рынке должны быть малые, средние и крупные компании. Тогда страна будет сбалансированной, и потенциал ее роста будет совершенно другим. Большие агрокорпорации, средний и малый агробизнес – не конкуренты по сути! У каждого игрока рынка своя роль и ценность. И чем раньше мы это поймём и примем это, чем раньше мы осознаем, что в партнерстве мы достигнем больших результатов – тем скорее мы получим прорыв в аграрной отрасли и выйдем на качественно новый уровень», – заявил Евгений Осипов.

Крупный бизнес, способен больше инвестировать в строительство заводов, элеваторов, логистику, чем средний и малый, должен взять на себя роль инфраструктурной цепи от поля до порта, и стать надежным партнером для аграриев, оказывая качественный сервис по продвижению товара по этой цепочке.

Чем больше качественной инфраструктуры создается в стране, тем лучше стране и участникам рынка. Строительство новых маслоэкстракционных заводов повышает конкуренцию среди переработчиков подсолнечника. Они начинают конкурировать за сырье и повышать его цену. Аграрий только выигрывает.

«Сельхозпроизводителю недостаточно только произвести продукцию, нужно ее перевезти и где-то сложить. И когда эти вопросы решаются таким партнером как Кернел, у агрария остается больше денег для развития собственного бизнеса, – подчеркнул Евгений Осипов. – Мы хотим, чтобы украинские аграрии выращивали больше продукции, снижая ее себестоимость. Пример таких стран, как Бразилия и Аргентина, показывает, что, когда фермеры начали обмениваться информацией и знаниями, внедрять лучшие практики, пошел рост урожайности. Именно поэтому мы запустили многофункциональный портал для сельхозпроизводителей Open Agribusiness. На этом ресурсе в режиме реального времени можно получить актуальные закупочные цены на зерновые и масличные культуры, узнать условия форвардной программы «Кернел», увидеть реальные результаты применения той или иной технологии на полях Кернел и принять решение о целесообразности ее использования на своем поле, ознакомиться с ведущими мировыми аграрными практиками».

По словам Евгения Осипова, компания Кернел готова максимально делиться опытом с партнерами-сельхозпроизводителями, рассказывать об использовании различных технологий и полученных производственных результатах.

«Мы полностью открываем технологические карты, показываем, как мы производим ту или иную культуру в разных регионах, предоставляем доступ к мониторингу полей с рядом инструментов на базе системы Cropio. Здесь аккумулируется информация о культурах, структуре посевов, истории проведенных агроопераций с полной детализацией, оценкой состояния вегетации. Мы открыли в системе 75 тыс. га своих полей. Все партнеры-сельхозпроизводители, которые поставляют нам продукцию, получили доступ к этим данным. Теперь они видят наше конкретное поле, его историю, гибрид, защиту, прогноз урожайности. Сегодня в систему Cropio, кроме наших полей, загружены еще поля партнеров, а общий массив данных в системе составляет 273 тыс. га. В будущем мы планируем наращивать цифру открытых данных. Я верю, что именно через открытые отношения, взаимный обмен опытом по использованию технологий и независимую систему мониторинга, мы придем ко всеукраинским 100 млн тонн зерновых. А это не только рывок вперед для всего АПК, но и загрузка инфраструктуры смежных бизнесов, валютная выручка для страны и общий рост экономики страны», – заявил Евгений Осипов.

Основные агро-события недели в Telegram-канале и на -странице AgroReview