Пасечники жалуются на рекордный мор пчел, а отравленный мед попадает на полки в супермаркеты
Такої кількості вбитих бджолиних сімей, як цьогоріч, пасічники навіть не пригадують. Звинувачують у своїй біді аграріїв, які кроплять поля забороненою в цивілізованому світі отрутою. Ті відхрещуються, що нічого поганого не робили. Але європейський ринок, на який так важко пробивалися наші фермери з українським медом, може зачинитись, а скарбниця не дорахуватися валюти, бо мед від бджіл, що вижили, наївшись хімії, також отруєний, пише ТСН.
Біда фермерів і пасічників – то ще не все, адже відбракований європейцями мед від хворих уже бджіл потрапляє на наші прилавки.
Одещина, Полтавщина, Волинь, Поділля – в останні роки гори мертвих медоносних бджіл ростуть по всій Україні.
“Те, що діється зараз, на початку 2019 року, масова загибель бджіл пішла – це справді сьогодні катастрофа”, – каже експортер меду Валентин Паньковський.
У Славуті Хмельницької області нещодавно загинули кілька сотень бджолосімей. Нещодавно така ж біда накрила пасіки ближнього Ізяславського району та сусідньої Рівненщини.
“В Славутському районі пасіка, і нас агрофірми травлять. Воно по всій Україні, і дуже багато пасічників не знають, що робити”, – кажуть місцеві мешканці.
У селі Шевченко, що за 10 кілометрів від Славути має пасіку чоловік, який поскаржився на загибель своїх бджіл.
“Зараз вони взагалі якісь після того, як обробили ці поля, то неадекватні. Одкрию вулика, то таке – всі падають”, – розповідає пасічник Андрій Данилюк.
Після посівної пасічник не дорахувався 40 бджолосімей. Торік в Ізяславському районі його колеги постраждали більше. Микола Подзигун втратив тоді майже 200 бджолосімей. Весь гнів пасічників обернений на аграріїв. Ті, мовляв, захищають свої посіви, але шкодять довкіллю. Жодних компенсацій за це бджолярі не отримали.
Пасічники з Шевченко, Міньковець і Перемишля подали проби загиблих комах та ґрунту і насіння рослин із сусідніх полів до лабораторії. Після весняної бджолиної пошесті Данилюк об’єднався із друзями по нещастю з різних сіл району у спілку бджолярів.
Потужна агрокомпанія, що орендує землі навколо сіл із мертвими бджолами, стверджує, що обробляє посіяну тут сою лише дозволеними засобами. Аграрії запевняють, що їхня хімія безпечна для комах і людей, бо в ній немає інсектицидів, що згубні для теплокровних.
“Тобто, якщо бджоли гинуть, це може бути лише одна причина – це використання наземним транспортом або авіатранспортом інсектицидів”, – стверджує керівник проектів агрокомпанії Валентин Дем’яненко.
Іншими словами, агрокомпанія називає себе невинуватою, а бджоли, які можуть долати відстань до п’яти кілометрів, мабуть, отруїлися десь від інших сільгоспвиробників.
Насправді ж до порозуміння із бізнесом ще далеко. Навіть із доказом застосування аграріями пестицидів, до компенсації тривалий шлях. Андрій Данилюк показав результати лабораторних досліджень з Київського інституту екогігієни і токсикології. І у посівному насінні сої з сусіднього поля виявлено три види пестицидів. Вони цілком збігаються із залишками отрути у підморі бджіл.
Зокрема, пестицид інсектицидної дії фіпроніл з пасіки Данилюка перевищував смертельну для комах дозу у 15 разів. Та навіть маючи на руках докази внесеної у землю отрути, пасічнику Данилюку агрокомпанія не поспішає покрити нанесені збитки. Там засумнівалися в об’єктивності аналізів. Обурені бджолярі вимагають нових радикальних законів.
“Треба, щоб була кримінальна відповідальність, не я бігав і не він, бо це цивільно-правові відносини, збираю докази я, а це повинна держава”, – каже пасічник Микола Подзигун.
Проблема стосується не тільки пасічників та аграріїв, а й далеких від села містян. Бджоли загинули, але не зразу і не всі. Вони встигли принести у вулики отруєний хімією мед. І будьте певні, каже один з найбільших експортерів країни Валентин Паньковський, на експорт ця солодка отрута не потрапить. Лише на перевірку якості сировини, що їде у Європу, Валентин витрачає щороку майже мільйон доларів. Там не приймуть мед з антибіотиками чи пестицидами.
“На експорт попадає чистий мед. А цей мед, що повертається до пасічника, його ж пасічник не з’їдає ж. Може якусь частину на самогонку пережене, а більшість реалізовується на базарі, та навіть в торговельних мережах”, – попереджає Паньковський.
Очевидно, що назріла необхідність державного врегулювання інтересів бджолярів, селян і агровиробників. Найперше, запам’ятати: рятувати пасіку з біди, при нинішніх законах, доведеться господареві. І перший крок – фіксування злочину, формування комісії з усіх зацікавлених осіб, відбір проб з пасіки і поля – ці дії треба здійснити негайно після лиха. А от далі – організація дієвої спілки бджолярів, захисту своїх інтересів на законодавчому рівні і внесення врешті до закону норми про кримінальну відповідальність сільгоспвиробників за отруєння бджіл, а тим самим і людей.
“Скрізь в цивілізованому світі це виглядало, що простіше пареної репи, це мирне співіснування аграріїв з пасічниками. Але чи то у нас аграрії не такі, не виходить”, – скаржиться експортер.
При раціональному підході у виграші залишаться і пасічники, і аграрії.