174500

Роман Бондаренко: Сварог избегает уплаты долгов перед Агротек

Із лютого 2019 року ТОВ «Агротек» веде судову суперечку із корпорацією «Сварог Вест Груп», яка не розрахувалася близько за 40 одиниць сільськогосподарської техніки John Deere. Загальна сума збитків складає понад 160 млн гривень. Однак, незважаючи на ряд виграних справ, у тому числі у Верховному Суді та Центральному апеляційному господарському суді, «Агротек» компенсації так і не отримав. Тож, чому «Сварог» не поспішає розраховуватися за боргами, розповів директор ТОВ «Агротек» Роман Бондаренко.

- Романе Євгеновичу, розкажіть, у чому полягає корінь проблеми?
- Співпрацювати зі «Сварогом» ми розпочали ще у 2013 році, сподіваючись  на довготривалІ  відносини. Й відтоді протягом двох років ми надали їм у лізинг 37 одиниць техніки John Deere -  трактори, сівалки, обприскувачі. Однак десь із середини 2015 року «Сварог» перестав виконувати взяті на себе зобов’язання, посилаючись,  на складне фінансове становище у зв’язку з неврожаєм. Ми пішли на зустріч клієнту, заключили ряд додаткових угод, згідно з якими вони повинні були виплатити заборгованість з врожаю наступного сезону. Утім, «Агротек» так нічого й не отримав та був змушений звернутися до суду.

- Наскільки відомо, «Агротеку» вдалося повернути лізинговану техніку та виграти кілька справ у суді. Розкажіть про це більше.

- Так,частину техніки ми повернули прямо з полів, точніше те, що від неї залишилося. Трактори  та обприскувачі, що повернув нам «Сварог», були в жахливому технічному стані, та аби знову ввести їх в експлуатацію, нашому сервісу довелося прикласти усю свою майстерність та немалі кошти!

Щодо розгляду справи в суді, то дійсно нам вдалося здобути кілька важливих звитяг. Особливо це стосується рішень Верховного Суду, який підтвердив факт дії договорів поруки, що були укладені з компаніями корпорації в період з 2015 по 2017 роки.  Суд визнав, що «Сварог» ухилявся від виконання контрактних зобов’язань, не сплачуючи за рахунками за лізинг техніки. Власне, Центральний апеляційний господарський суд зобов’язав «Сварог-Дністер» та «СК Бужок» (компанії структури «Сварог Вест Груп» - Ред.) виплатити нам майже 45 млн гривень.

Але в нас  багато сумнівів щодо швидкого повернення цих грошей.

- А на чому гуртуються ваші сумніви?
- За рік судових спорів ми багато разів переконалися в тому, що «Сварог» грає не за правилами. Адвокати «Сварог» прикладають всіх зусиль, щоб уникнути повернення боргу - від  спроб вирішити все на містах через лояльних суддів до банкрутства компаній-поручителів.. Останній приклад. Нещодавно вони зареєстрували 3 нові компанії -двійники тих фірм, із якими ми судимося стосовно договорів поруки. Зрозуміло, Із боржників «Сварог» виведе активи, залишивши їх банкрутами, а який борг с банкрута?

Тому, як директор компанії «Агротек» , хочу застерегти  керівництво торгівельних компаній, крупних постачальників сільськогосподарської  техніки, від  співпраці з корпорацію  «Сварог Вест Груп». Сьогодні вони не платять борги нам, завтра «кинуть» інших. А враховуючи їх багатий набір «схем», законно притягнути цих ділків до відповідальності буде дуже складно.

- Нещодавно «Епіцентру К» придбав частку в статутному капіталі корпорації «Сварог Вест Груп». Представники «Епіцентру», часом, не виходили на вас?

- Жодних контактів не було. Впевнений, що вони знають про існуючий борг, утім, не поспішають або не хочуть вирішувати проблему.  Цілком ймовірно, що це їх спільна програма, яка вигідна обом сторонам, але юристи нашої компанії зроблять все можливе, щоб повернути цю справу в русло закону та змусити їх погасити борги!

Восстановление аграрного министерства будет способствовать земельной реформе

Об этом директор Института аграрной экономики (ИАЭ) Юрий Лупенко заявил в комментарии Укринформу.

"С учетом текущей ситуации, восстановление Минагрополитики целесообразно осуществить как можно скорее. Очевидно, что восстановление профильного министерства будет способствовать повышению качества механизмов введения оборота сельскохозяйственных земель и ожидаемой результативности земельной реформы в целом", - сказал Лупенко.

Он отметил, что восстановленное министерство аграрной политики сможет больше внимания обращать на вполне очевидные вызовы введения оборота сельскохозяйственных земель, поскольку именно ему придется решать проблемы чрезмерной концентрации земель, уменьшение занятости на селе, развития сельских территорий и тому подобное, которые могут обостриться в случае внедрения модели свободного оборота земли.

"В Украине почему-то забыли, что Министерство аграрной политики Украины было создано в конце 1999 года на базе Министерства агропромышленного комплекса Украины для обеспечения ускорения аграрной реформы. И весь период деятельности этого органа вплоть до его ликвидации в 2019 году осуществления аграрной и земельной реформы было среди его приоритетов", - напомнил ученый.

Он отметил, что сельское хозяйство следует рассматривать как комплексную сферу производства сельскохозяйственной продукции, использования природных ресурсов, проживания и занятости людей. Именно поэтому практически во всех странах функционирует специализированное министерство, которое ответственно за сельскохозяйственное направление.

"И, что особенно важно, специализированный орган исполнительной власти должен будет учитывать интересы всех участников сферы своей ответственности, включая крестьянские и фермерские хозяйства, потребности и интересы которых, при нынешних условиях, во время игнорируются", - подчеркнул руководитель ИАЭ.

Впрочем, он предупредил, что создание нового министерства всегда требует определенного времени и может привести к задержке принятия оперативных решений. Поэтому восстановление аграрного министерства может затормозить процесс введения оборота сельскохозяйственных земель. Также, по его мнению, возможным является увеличение административных расходов на содержание аппарата, однако их можно избежать, по крайней мере, минимизировать.

Напомним, в сентябре 2019 года Кабинет министров Украины принял решение о реорганизации Министерства аграрной политики и продовольствия путем присоединения к Министерству развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины.

Некуда уже тянуть: февраль должен стать ключевым месяцем для земельной реформы

Очільник профільного комітету Микола Сольський, чиє прізвище стоїть першим серед колективу авторів №2178-10, розповів «Главкому», як змінився його законопроєкт перед другим читанням, скільки коштуватиме земля після запуску ринку та чому українці будуть радіти, коли іноземцям дозволять купувати українську землю.
 

- Наступний пленарний тиждень може початися з розгляду законопроєкту про землю?

- Не знаю, але маю дуже сильну надію, що в лютому він вийде до зали. Нема вже куди тягнути.

- Чи є домовленості з іншими фракціями щодо, як мінімум, їхньої нейтральної позиції?

- Таких домовленостей не було. Акцент на тому, аби був максимум голосів нашої фракції та інших конструктивних депутатів.

- І які попередні підрахунки?

- Якби голосування відбувалося у січні, голоси були б. І за ці два тижні я не побачив нічого, щоб їхню кількість зменшило. Станом на сьогодні вважаю, що вони є.

- Як процедурно буде виглядати прийняття законопроєкту? Адже на комітеті розглядалися тисячі правок.

- Були чотири з гаком тисячі правок на 11 статей законопроєкту, з яких три з чимось тисячі – ОПЗЖ. Але чи йти в залі по всіх правках, чи поставити на підтвердження основні – вирішить Рада. Думаю, ОПЗЖ та «Батьківщина» знову будуть щось блокувати. Якщо пам’ятаєте перше читання, то я навіть на трибуну не міг вийти і озвучував все з місця. Як мінімум, нас більше (сміється).

- Але у «Слузі народу» є люди, які також проти відкриття ринку.

- «Слуга народу» теж пройшла дискусії та обговорення цього законопроєкту. Ті емоції, які були на вулиці, також були й у депутатів всередині фракції, але ми один одного чуємо. Щодо норми концентрації в одних руках ми зібрали всі думки, поки зійшлися на цифрі в 10 тис. га. Я сподіваюсь, процентів 90 фракції проголосують. Емоції дещо вщухли, і вулиця, якщо помітили, тепер зовсім не та, якщо не брати суто політичні акції.

- Блок Порошенка, спадкоємцем якого є «Європейська солідарність», свого часу сам ініціював земельну реформу, заступник аграрного міністра у попередньому уряді Максим Мартинюк проводив велику промокампанію відкриття ринку. А Славко Вакарчук колонки писав про необхідність продажу землі. І що сьогодні? Порошенківці і «Голос» не будуть голосувати?

- Звісно, з огляду на те, що ви говорите, логічно, було б, аби «ЄС» та «Голос» підтримали, але як буде в залі, не скажу. Законопроєкт легко пояснюється, контролюється, гострі кути прибрані. Коли людям пояснюєш, про що він, вони заспокоюються. Мені цікаво, як проголосують мажоритарники, бо деякі з них в своїх правках пропонували ще більшу концентрацію, ніж та, на якій ми зупинились (10 тис га).

- Наскільки кардинальними ви вважаєте зміни до законопроєкту, внесені між читаннями? Документ став більш компромісним?

- У законопроєкті лише 11 статей і там виписані тільки базові речі. Основні правки – це предмет компромісів. Не основні, але також важливі, – це наслідки консультацій з ринком та елементарна конструктивна робота. Було багато ідей, яким чином контролювати концентрацію землі в одних руках, – чи доручати це Антимонопольному комітету, чи розробити додаткове законодавство. Але перемогла інша ідея – на етапі оформлення договорів нотаріуси самі це контролюватимуть. Я б не назвав би питання концентрації кардинальною правкою, хоча всі чомусь так вважають. Як на мене, основна правка – це допуск на ринок іноземців тільки за результатами референдуму. Насправді, те, як робити земреформу, дуже сильно залежить від відповіді на одне питання – чи земля має бути дорожчою? Звісно, за участі іноземців вона коштуватиме більше.

Я не знаю жодної країни, де вважалось би, що земреформа закінчена. Постійно йдуть якісь дискусії та зміни. Наші сусіди з Центральної Європи, коли земля була дешевшою, обмежували доступ іноземців, коли подорожчала – вже потрохи обмеження знімають. Тому в цій частині був компроміс з громадською думкою.

- Що дає земреформа, якщо вона буде прийнята в нинішньому вигляді? Ніхто ж, хто має певні знання в цій сфері, не буде заперечувати, що ринок землі зараз існує.

- Якщо ми візьмемо сільськогосподарську землю, яка зараз належить людям, це буде приблизно 32 млн га. Приблизно 28 млн га люди отримали в 90-ті роки при розпаюванні колгоспів, після чого був введений мораторій на продаж. А 4 млн га, які видали пізніше, не потрапили під мораторій і там досі діє звичайний ринок купівлі-продажу, на якому, до речі, можуть бути і іноземці. Хтось за всі ці роки говорив про якісь проблеми там? А 4 млн га – це площа середньої європейської країни. Проте і на цих 28 млн га, які потрапили під мораторій, ринок теж існує.

&laquo;Я не знаю жодної країни, де вважалось би, що земреформа закінчена&raquo;, -&nbsp;<span>Микола Сольський</span> - Голова аграрного комітету Микола Сольський: На старті гектар коштуватиме $1500–1700

- Це ви про різні лазівки на кшталт емфітевзису (довгострокове, відчужуване та успадковане речове право на чуже майно – Ред.)?

- Звісно. Пайовики в селі в 99% продають землю тим, хто її обробляє. Юридично договір купівлі-продажу оформити не можна, але можна підписати договір оренди на 49 років, емфітевзису, заповіт. Інше питання, що це напівфабрикат, яким не можна нормально користуватись.

- Але умовна бабця може подумати, що вона продала, а її освіченіші діти та внуки цілком розуміють, що ця земля – їхня власність досі...

- У договорах прописується правило, що спадкоємство не зупиняє договору оренди і не змінює його. Наприклад, бабця, якій 80 років, підписала договір оренди на 49 років. Після смерті бабці хтось з її родичів отримав цю землю у спадщину, оформив на себе, але ще 40 з гаком років не може з нею нічого зробити.

- Якщо земля взята в оренду на 49 років, її ж можна продати із цим правом оренди?

- Договір оренди зберігається навіть в тому випадку, якщо ця земля продана на сторону. Але він може бути розірваний, якщо орендар не виконує умови договору.

- Питання в лоб – зараз аграрний ринок України працює як годинник, навіть з усіма цими сірими схемами і він один із найбільших наповнювачів бюджету. Агрохолдинги активно розвиваються, фермери не бідують, власники паїв регулярно отримують плату за оренду, яка з року в рік збільшується… Навіщо в таких умовах влаштовувати все це, чим ви зараз займаєтесь?

- Коли кажуть, що у нас розвивається агросектор, забувають додавати, він розвивається тільки у  сегменті вирощування зернових. Але при цьому ми не впливаємо на жодні ринки ні щодо овочів, ні щодо фруктів, ні щодо горіхів, ні щодо іншої сільгосппродукції, де треба вкласти $5 тис. в гектар або більше. Не розвивається все, що пов’язане з поливом. Люди просто не хочуть вкладатись в чуже, як ви не будете робити суперремонт в орендованій квартирі. І сад людина в більшості випадків буде закладати тільки тоді, якщо ця земля є її власністю. Коли мені кажуть, що ринок землі вб’є села – то це повний сюр. Бо у всіх галузях, які вкладають тисячі доларів в гектар, працівників треба в десятки-сотні разів більше.

- Правку про банки, які зможуть накопичувати землю у безмежних обсягах, часто називають небезпечною лазівкою. Так, фінустнови зобов’язані за два роки позбутися стягненої застави, але ж вони можуть продавати її, умовно кажучи, «своїм».

- У нас в комітеті неодноразово була зустріч з банкірами. Вони звертали увагу, що один з посилів земреформи – це те, що під землю можна кредитувати. Якщо ж зробити їм обмеження, як всім іншим, в 10 тис. га, то об’єм кредитування буде невеликий, ставки залишаться дорогими. Насправді, банки будуть продавати цю землю через електронні торги. Якщо «своя» людина запропонує на цих торгах найвищу ціну – то будь ласка.

- Як ці електронні торги виглядатимуть?

- Прийнятий в першому читанні законопроєкт №2195 говорить про те, що вся державна земля продається тільки через дворівневий аукціон (перший рівень –адміністратор центральної бази даних та модуль аукціонів, другий рівень – комерційні майданчики – Ред.). З банками також було домовлено, що вони будуть продавати землю тільки через дворівневі торги. Єдине – ми їх не можемо прив’язати законом до системи Prozorro.

До речі, у нас і зараз є випадки, коли земля може потрапити у власність іноземців – коли, наприклад, спадкоємець має інше громадянство. За діючим законом, він повинен протягом року продати цю землю. Якщо банки вчасно не продають ділянки, то підпадають під загальну норму щодо конфіскації землі. Але вона буде оплатною. За рішенням суду ця земля виставляється на торги, і за вирахуванням затрат на цю процедуру гроші повертаються банку. Враховуючи, що щорічно банкам треба буде платити податок на землю, який буде некопійчаним, їм економічно буде невигідно довго тримати її у себе.

- Коли ви зустрічались з банкірами, які побажання вони висловлювали?

- Вони хотіли три роки для реалізації землі, ми обмежили двома. Вони хотіли зняти обмеження для банків з іноземним капіталом, назвіть мені в першій десятці банки без іноземного капіталу, крім державних, та просили не вводити обмеження концентрації. Ми це і зробили. 

- Як буде діяти контроль за концентрацією 10 тис. га в одні руки?

- Коли покупець з пайовиком приходять до нотаріуса, в останнього є доступ до реєстрів. Він дивиться, що покупець вже купив на себе умовно 1,5 тис. га, крім того, фірма, яка зареєстрована на цього покупця, купила ще 3 тис. га. Це означає, що він може ще докупити 5,5 тис. га або на себе, або на свою фірму. Це контролюється вже на етапі укладання угоди. За нашим законопроєктом, землю можуть купляти громадяни України, підприємства, засновані громадянами України, держава і місцеві громади. Було багато правок щодо додавання до цього списку підприємств, де кінцевим бенефіціаром є громадянин України. Але разом з тим нотаріусам це буде практично неможливо проконтролювати. Також ми обмежили продаж землі для іноземців, навіть після референдуму, в прикордонних смугах – до 50 км. Така практика розповсюджена в багатьох країнах.

- Але як уникнути ситуації з зіц-покупцями, які можуть скуповувати землю в інтересах справжніх латифундистів?

- Така проблема є в усьому світі, для її вирішення є інше законодавство. Це питання Податкової, боротьби з відмиванням доходів… Окремих прихованих угод і так не може бути за законом.

- Деталі референдуму, на якому буде вирішуватись, чи продавати землю іноземцям, десь будуть прописані?

- Ні. Що б ми там не прописали, все одно буде новий закон про референдум, який буде ці питання врегульовувати.

- На які поступки ви особисто пішли з жалем?

- Попередньо існувала норма, що всі іноземці, які вже займаються сільським господарством в Україні не менше трьох років, можуть викупляти землю на рівних умовах з іншими, але тільки в межах діялное, які вони орендують. Багато з них вже українську мову знають краще, ніж деякі мої колеги по парламенту. Логічно було б цю норму прийняти, але її прибрали.

- Джерела в уряді зізнавались, що наших західних партнерів дуже дратує історія з обмеженнями для іноземців, але вони її публічно не підіймають, бо розуміють, яка це чутлива тема.

- Є такий момент – вони бачать, наскільки це розігріта тема і скільки навколо неї міфів. Я чув від європейців, що таке обмеження, в тому числі, не відповідає Угоді про асоціацію. Але їм треба говорити про це публічно, на мій погляд. Якщо взяти рішення Європейського суду з прав людини, пов’язані з мораторієм, то там є два основних посили. Обмеження права продавати землю не відповідає європейським нормам, але при цьому вони визнають, що законодавчі обмеження для покупців допускається, в тому числі, і в Євросоюзі. Чи цікавить європейський бізнес українська земля? Так. Але я не бачу, щоб це був масовий інтерес.

Наприклад, в Румунії теж свого часу було розпаювання, і 99% іноземців, які туди прийшли, не поринули в первинний викуп землі. Вони не хотіли конфліктувати з місцевими фермерами, у яких було переважне право викупу, як і у нас. Іноземці не хотіли купляти «шахматку» (розкидані по одному полю ділянки – Ред.), вони купили землю на вторинному ринку, коли пройшов досить тривалий час. І гектари сконцентрованої землі були вже на 30–60% дорожчі.

Микола Сольський

- Як реагували на підготовку земельної реформи представники великих агрохолдингів, які мають великі можливості лобізму в Раді?

- У нас зараз 50–70 найбільших агрокомпаній обробляють десь 16–17% землі, 30 тисяч найменших – біля 15%, а 10 тисяч підприємств, які обробляють від тисячі до 10 тис. га, – 60%.  Плюс так звані одноосібники, які обробляють свої або чужі паї. У великих агрохолдингів, з одного боку, є дешеві кошти, але з іншого – більше зловживань менеджерів. Найманий менеджер майже ніколи не буде дивитись за господарством, як за своїм. А середні підприємства навпаки більше пильнують за полями, самі собі відкати не платять і що важливо – в середньому на гектарі заробляють більше і рухають вгору ціну за оренду. Разом з тим кожен з них конкурентний на ринку і має свої переваги.

Що ж до ставлення до земельної реформи, до допуску іноземців – воно не пов’язане напряму з розміром підприємства. Звісно, серед великих та маленьких більше противників цього, але не можна сказати, що всі великі – однозначно проти.

- Референдум, очевидно, відбудеться вже після запуску ринку землі. Відкриття ринку може змінити думку тих, хто зараз ставиться до іноземців насторожено?

- Думаю, так. Всі побачать, що планета продовжує крутитись, сонце сходить, все сіється-збирається, і ці страхи відійдуть. У перспективі п’яти-семи років самі фермери будуть за іноземців, бо деяким з них захочеться землю перепродати, і дорожче. Приклад Польщі показує: думка щодо іноземців змінювалась, виходячи з подібних аргументів.
Ваш головний аргумент на користь ринку землі – те, що його відсутність гальмує довгострокові інвестиції. І все ж, є приклади, коли орендарі вкладаються не тільки в зернові, а й, скажімо, у вирощування горіхів. І сьогодні перед ними постає питання, як захистити всі ці вкладення у багаторічні насадження.

Восени ми зустрічались окремо з садівниками, виноградарями, виробниками горіхі, хмелю, яким, дійсно, потрібний спеціальний захист. Якщо вони працюють на державних та комунальних землях, за аналогією з фермерами, їм буде надаватись право викупити цю землю протягом семи років з безвідсотковою розстрочкою за нормативно-грошовою оцінкою. Будуть відповідні правки в законопроєкт № 2194, які комітет підтримав.  Якщо ж ділянки орендовані у інших людей, звісно, ми не можемо зобов’язати їх продавати тільки орендарям. Але якщо людина захоче продати цю землю комусь іншому, то продавець або покупець до моменту укладання угоди повинен компенсувати затрати колишнього орендаря на посадку на цій ділянці.

Або, наприклад, є виноградник на 50–70 га, і хтось всередині нього хоче взяти собі півгектара, хоча поруч вдосталь інших таких ділянок. Ми ж розуміємо, що це, скоріш за все, виключно для того, аби попсувати нерви власнику виноградника. Тож певні запобіжники тут мають бути.

- У випадку з державними та комунальними землями, які надані в оренду, які нюанси ще можуть виникати?

- В різні часи були різні органи, які розпоряджалися цими землями, і договори укладались по-різному. Зараз існує практика підписувати оренду на сім років, але раніше часто підписувалось на 49 років. І орендна плата там – 3% від нормативної оцінки, а якби ці ділянки виставляти сьогодні, то вона б була 15%. Попередній варіант вирішення цієї проблеми такий: при зміні органу управління ми поставимо умову перепідписання таких договорів з новим розпорядником – місцевою громадою, скажімо, на 8–12%.  Це теж частина земельної реформи, яка буде передбачена іншими законопроєктами.

- У влади є уявлення, прогноз, скільки коштуватиме гектар після відкриття ринку?

- До речі, ще одна правка в законопроєкті стосується того, що мінімальна ціна не може бути меншою, ніж нормативно-грошова оцінка. На ціну будуть впливати деякі фактори, які від нас з вами не залежать. Наприклад, в одній країні, яка є одним з найбільших постачальників пшениці, ціна на землю корелюється з динамікою ціни пшениці. У нас так званий сірий ринок орієнтований на ціну нормативно-грошової оцінки, яка зараз складає біля 30 тис. грн. Ціна оренди та нормативно-грошова оцінка у нас зростають щорічно. Відкриття ринку спричинить деяке збільшення ціни. Без ринку землі динаміка росту ціни була б десь 5–10 % на рік, з ринком – ще плюс 10%. За білий товар завжди хочуть платити більше, ніж за сірий. Тож динаміка буде однозначно рости, якщо не буде ніяких загострень в країні, бо зараз якісна українська земля недооцінена у порівнянні з іншими країнами. Думаю, на самому старті ціна буде десь $1500–1700 за гектар, а далі її відрегулює ринок.

Якщо спробувати спрогнозувати, скільки людей будуть готові продавати землю, то це не так багато. В сусідніх країнах, які теж проходили розпаювання, продають десь 3% первинних власників на рік. У нас, за опитуваннями, близько 7% готові продати. В селі земля асоціюється з надією, яку будуть продавати в останню чергу. Селяни не будуть поспішати. Фермери ж, які зараз обробляють землю, цілком витягнуть її купівлю. Підприємству, яке обробляє тисячу га, потрібно 30–50 га купити в рік. Це по ціні – половина хорошого трактора. Тобто я не бачу критичних загроз.

- З формування єдиного масиву земель у покупців будуть виникати проблеми?

- Є норма Земельного кодексу: якщо у вас є понад 70% орендованого поля, то ви маєте право створювати масив і можете зобов’язати інших, хто має ділянки всередині поля, якимось чином обмінятись. Але ця процедура не до кінця врегульована, тому це наступний етап.

- Чи відомо вам про свіжі схеми, коли нині, перед імовірним відкриттям ринку спритні ділки намагаються застовбити за собою земельні ділянки?

- Навпаки – притримується оформлення емфітевзисів та договорів оренди, бо люди не хочуть платити двічі.

- Ми мали на увазі саме комунальні та державні землі.

- Землею комунальних та державних підприємств після відкриття ринка місцеві громади будуть розпоряджатися – вони будуть вирішувати, чи здавати в оренду, чи продавати. Втім є ідея обмежити кількість землі, яку громади можуть продати в рік, 10% і тільки якщо за це рішення проголосують не менше двох третин обраних депутатів місцевої громади.

- Як законодавчо вирішиться питання викупу землі, набутої у постійне користування за попереднім кодексом не тільки фермерами, а й їхніми спадкоємцями? Є багато померлих засновників фермерських господарств, і статус їхньої землі не визначений.

В комітеті є два законопроєкти, які врегульовують цю проблему, в тому числі, шляхом успадкування. Вони включені в порядок денний на цю сесію.

- Зараз всі в очікуванні кадрових перестановок у владі. Зокрема, планується заново розділяти колись об’єднані міністерства. Злиття міністерств економіки та аграрної політики себе виправдало?

Свого часу були аргументи за і проти цього. Зараз лунають аргументи за і проти роз’єднання. Я ставлюсь до цього дуже спокійно: комітету комфортно працювати в нинішніх умовах і я надіюсь, що і в будь-яких інших.

Павло Вуєць, Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв, «Главком»

Вадим Нестеренко: «В нынешнем парламенте некому защищать интересы селян. Это уже очевидно»

В последнюю предновогоднюю субботу аграрный комитет ВР подавляющим числом голосов неожиданно принял решение о законопроекте №2178-10, нарушив тем самым меморандум фракций и депутатских групп о порядке подготовки законопроекта ко второму чтению. О том, к чему может привести такая спешка, мы беседуем с главой наблюдательного совета агрохолдинга Ristone Holdings и экс-депутатом Верховной рады 8 созыва Вадимом Нестеренко.

- Вадим Григорьевич, вы принадлежите к тем украинским аграриям, которые работали в органах власти, вы были депутатом ВР, понимаете регламент Рады и то, как готовятся законопроекты. Как, по-вашему, скажется ли спешка в подготовке законопроекта о рынке земли на его качестве? 

- Безусловно, скажется, и очень негативно. Такого масштаба законопроект, несущий за собой очень серьезные последствия для Украины, должен готовиться, во-первых, строго в соответствии с регламентом Рады. В частности, пункт 6 статьи 16 закона о парламентских комитетах требует рассмотрения всех без исключения поправок к законопроекту в промежутке между первым и вторым чтением. Мы же все понимаем, что за один субботний день все четыре тысячи поправок рассмотреть невозможно, даже если часть из них дублируют друг друга. Во-вторых, рассматриваемый законопроект вообще не является проектом закона о функционировании рынка сельхозземель, он лишь дает разрешение на продажу и вводит некоторые ограничения, вроде размера разовой покупки, и не более. В законопроекте нет реальных предохранительных механизмов ни против концентрации земельных массивов, ни против земельных спекуляций и афер, не прописана роль государства в контроле за сохранением качества украинских черноземов в процессе их эксплуатации. 

Подчеркну, что я сторонник введения рынка земли, но рынка регулируемого, контролируемого и учитывающего социальные интересы жителей сельских территорий Украины. Вообще, это беда нашего законодательства, оно, как правило, носит сиюминутный и политический, а не стратегический и государственный характер.
От этого и проблемы, в том числе и с украинским АПК. И поверьте мне, я очень хорошо понимаю, о чем говорю. 

Вот вы упомянули то, что я в один из созывов был депутатом Верховной Рады. К сожалению, у нас до сих пор аграрии, как и представители прочих отраслей, вынуждены идти в депутаты и чиновники, чтобы хоть как-то донести в коридоры власти свои реальные проблемы. Вдумайтесь, в стране, которой пророчат будущее аграрной супердержавы, в которой треть населения живет и работает в сельской местности, нет политической силы, которая бы отстаивала интересы селян в Верховной Раде. Аграрии устали от пустых обещаний политиков. Ситуация вынуждает аграриев оставлять свой бизнес и заниматься политикой, чтобы через депутатство от мажоритарных округов хоть как-то помогать остановить деградацию АПК и села. 

В странах традиционной и развитой демократии эту роль играют профессиональные политики, которым избиратели поручают отстаивать свои конкретные интересы. А кто политики у нас? Каково их качество? Кто в новом парламенте будет отстаивать интересы селян? Смотрите: в шести сельских избирательных округах Днепропетровщины среди нынешних депутатов нет ни одного агрария, интересы сельских жителей представляют в Раде городские адвокаты, волонтеры, предприниматели, или, в лучшем случае, люди, которые зарегистрировали сельхозпредприятия в 2019 году под выборы. Что они знают о реальных проблемах села? 

Я с уважением отношусь ко всем избранным нардепам, но искренне не могу понять, как и почему в комитете по АПК нынешнего созыва Рады оказались замдиректора АТП или столичный адвокат, а подкомитет по социальной политике АПК и развитию сельских территорий возглавил молодой тележурналист.

Из своего депутатского опыта знаю, чтобы отстоять законопроект в пользу села и аграриев, нужно, в первую очередь, владеть всему нюансами темы, оперировать цифрами и фактами, знать реальное состояние дел, чтобы вести профессиональный и аргументированный диалог, когда на комитет приходят министры и чиновники Кабмина.  Я помню аргументированные принципиальные дискуссии аграриев вокруг каждого правительственного законопроекта. Я работал в этом комитете. И когда смотрю на то, что сейчас происходит, и как принимают новые законы, мне становится грустно за будущее агробизнеса и простых селян. 

Для всех очевидно, что законопроект о рынке земли обсуждают не с позиции селян и аграриев, а с позиции партийной дисциплины. Да,  собственно, и не обсуждают, а открыто игнорируют все замечания и поправки. 

- Вот вы говорите про «партийную дисциплину», но в Раде прошлого созыва сами были в партии Порошенко БПП «Солидарность»…

- Кто вам такое сказал? Это вы начитались тех глупостей и клеветы, которые обо мне распространяли политические конкуренты? Знаете, на минуту отвлекусь от темы, но я мечтаю о тех временах, когда в Украине, как во всех цивилизованных странах мира, появится, наконец, закон об уголовной ответственности СМИ за сознательную и преднамеренную клевету. В новом законопроекте о Нацсовете по телевидению и радиовещанию эта норма появилась. А мне пришлось все неполных пять лет депутатства выдерживать жесточайший пресс публично распространяемой лжи, за которую никто так и не понес ответственности. В наши суды с такими исками идти бесполезно. Пробовали. А безнаказанность порождает всю ту ложь, грязь, фейки, которыми «славится» украинская политика и заполнено информационное пространство. Это, кстати говоря, очень тяжкая репутационная плата за необходимость отстаивать в высших эшелонах власти интересы своих избирателей.

А теперь что касается «партийности» и «партийной дисциплины». Давайте по порядку. Поднимите любые документы и убедитесь, что за все годы независимой Украины я ни дня не состоял ни в какой партии. По 38 мажоритарному округу баллотировался как самовыдвиженец, это легко проверяется. Также легко понять, что работать в Раде и реально влиять на то, чтобы в округ шло финансирование на восстановление инфраструктуры, чтобы иметь возможность влиять на принимаемые законы, депутат-одиночка не может, нужно записываться во фракцию и использовать все её возможности. Этого требовали от меня в 2014 году мои избиратели, им нужны были не выступления с трибуны, а реальная помощь округу. По сайту ВР вы так же легко проверите, что я никогда не голосовал по требованиям партийной дисциплины, у меня было и есть собственное мнение, а коррективы в него могли вносить только избиратели. Ни за одно мое голосование мне не стыдно.

Хочу подчеркнуть еще одну немаловажную деталь. У нас политика на местах строится только на одном – на очернении конкурента. Меня одни и те же критики поочередно упрекали в том, что я «был в Партии регионов», но это является ложью. Потом упрекали в том, что я «позорю БПП», не голосуя за одиозные законопроекты Яценюка и Гройсмана, а в финале хором упрекнули в «работе с БПП». На самом деле, это политическая конъюнктура и ничего более. На политического оппонента нужно повесить ярлык «злочинна влада» и вылить побольше «чернухи».

- Но ведь вы же соглашались работать во властных структурах, работали с тем же  Вилкулом в облгосадминистрации. Зачем?

- Вот видите, опять искажение фактов. Я с Вилкулом не работал. Если речь идет о 2013-ом, когда я меньше года работал в областной администрации, губернатором был Колесников. А Вилкул работал в правительстве.  

Но суть в другом. Меня пригласили на должность вице-губернатора по АПК не за политические взгляды и партийность, не за красивые глазки, а за организаторские способности и профессиональное понимание проблем отрасли и путей их решения, так мне, по крайней мере, сказали, когда приглашали. Где-то с конца 90-х годов мои агропредприятия были безусловными лидерами АПК области, сюда возили и министров, и экс-министров, устраивали на их базе всеукраинские семинары и совещания. Думаю, что именно потому позже я получил предложение стать на общественных началах советником по аграрным вопросам губернатора уже от БПП – Резниченко. 

А знаете, чем среди прочего пришлось заниматься в 2013 году на этом с виду высоком посту вице-губернатора? Например, воевать с правопреемниками санстанции, которые устроили террор фермерам области, обвиняя их в числе прочего и в том, что трактористы и комбайнеры пользуются для обслуживания техники… замасленными тряпками и не расставляют на полях контейнеры для их утилизации. Я возил в сельские районы губернатора и на конкретных примерах показывал проблему и то, как её решить. А будучи народным депутатом, я, как подорванный, носился между кабинетами Кабмина, ОГА, райсоветов, чтобы привести на округ деньги и отремонтировать дороги, восстановить дома культуры и детские садики. В том же Новомосковске после меня осталась реконструированная центральная площадь города европейского уровня.
В Украине очень любят говорить о необходимости во власти профессионалов, настроенных на результат. А на практике всё получается иначе: политиканство и кадровая деградация. В этой безумной кадровой политике важно не то, что ты умеешь и знаешь, а то, какая у тебя политическая окраска. 

Так вот, возвращаясь к теме нашего разговора. В мою бытность депутатом, такой законопроект о земле, который будет сейчас голосоваться, просто не прошел бы профильный комитет Рады. Мы бы выстроили его отдельным законом о рынке земли, а не просто «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины…». Мы бы учли в законе все нюансы, вынесли бы законопроект на широкое экспертное обсуждение, и не позволили бы себе спешки, понимая особо тяжкие последствия любой преднамеренной или случайной ошибки законодателей. И уж точно дали бы в этом законе ответы на все вопросы, которые сегодня заставляют нервничать и паниковать фермеров, селян, владельцев паев, самоуправление ОТГ. 

Вы же понимаете, интересы какого количества украинцев задевает открытие рынка земли! Это должны понять и наши нынешние законодатели. Но, думаю, что большинство из них имеют представления об украинском АПК и его проблемах только на основании своего знакомства с овощными прилавками в супермаркетах, кстати, заполненными импортной продукцией. Вы видели в «Сильпо» ценник с текстом «Картошка. Страна-производитель – Франция»? Понимаете, насколько это абсурдно? 
Аграрии ждут от политиков справедливых и нужных законов, жители сел ждут государственную программу социально-экономического развития сельских территорий, ОТГ ждут реальной финансовой децентрализации. Но реализовать эти ожидания во власти, похоже, просто некому. 

В Правительстве не знают, каким будет окончательный вариант земельной реформы

Правительство Украины не имеет окончательного варианта земельной реформы из-за большого количества внесенных поправок в закон "Об обороте земли". Об этом в интервью РБК-Украина рассказал премьер-министр Украины Алексей Гончарук.

Как сообщил премьер-министр, на данный момент в закон о рынке земли внесено 4400 поправок ко второму чтению. При этом не согласованным остается вопрос относительно концентрации угодий в одни руки.

"Кто-то считает, что двести тысяч гектаров - это ок. Это вопрос не о количестве гектаров, а об антимонопольных ограничений, например, не более 0,5% всей земли в одни руки. Даже этот лимит режет значительную из частей холдингов, которые работают сейчас", - сообщил Гончарук.

По его словам, вопрос о необходимости увеличения или уменьшения лимитов будет обсуждаться в парламенте.

"У меня готового ответа нет и ни у кого нет", - отметил Гончарук.

Напомним, лидер фракции "Слуга народа" Давид Арахамия сомневается, что до Нового года Верховная Рада примет законопроект о запуске рынка земли сельскохозяйственного назначения.

Добавим, согласно результатам нового опроса, 58% украинцев не поддерживают введение рынка земли.

Как сообщалось ранее, закон о рынке земли в первом чтении поддержали "слуги народа" и 13 внефракционных нардепов.

Также Президент Украины Владимир Зеленский в видеообращении вновь подчеркнул, что перед вторым чтением в законопроект об открытии рынка земель сельскохозяйственного назначения будет внесена норма о возможности продажи земли иностранцам только после проведения всеукраинского референдума, а также будет уменьшен предельный лимит по концентрации земли в одних руках.

Иностранцы не смогут купить украинскую землю, - советник премьера

В любом формате земельной реформы иностранцы не смогут купить украинскую землю. Об этом в интервью РБК-Украина рассказал советник премьер-министра по экономическим вопросам Алексей Мушак, комментируя запланированный на следующую неделю рассмотрение Верховной радой законопроекта №2178-10 относительно земельной реформы.

"Иностранцы в любом формате реформы не смогут купить землю. Это смогут сделать только украинские компании. Дискуссия ведется вокруг того, там могут быть иностранные инвестиции или нет. Но в любом случае это будут украинские компании, которые работают по украинским законам и платят налоги в Украине", - рассказал Мушак.

Он напомнил, что реформу в Украине внедряют с 1990 года. Старт дала Верховная рада УССР, когда приняла постановление, в котором отметила, что все отношения должны быть рыночными, а земля должна стать частной собственностью.

"Поэтому на самом деле, сколько мы бы не ждали, глобально в обществе мнение не изменится. В течение последних двадцати лет эта мысль плюс-минус 70 на 30. Земельный вопрос очень сильно заміфологізоване", - пояснил политик.

Советник премьера в этом контексте также провел аналогию с ситуацией в газотранспортной системе (ГТС).

"В свое время много кто рассказывал, что это (ГТС - ред.) тоже "национальная святыня" и "последний форпост независимости", то, без чего Украина пропадет и то, что стоит сотни миллиардов долларов. И что ее нельзя продавать. В конце концов ГТС оказалась особо никому ненужной, и мы, в принципе, бегаем за американцами, чтобы они купили 25% "трубы", чтобы мы вместе с ними боролись против "Северного потока-2", - говорит он.

Напомним, Правительство запустило информационный сайт о проведении земельной реформы и внедрение рынка земель сельскохозяйственного назначения.