Агроекспорт потребує збільшення кількості зерновозів та відкриття нових логістичних коридорів

Щойно завершилося друге засідання логістичної платформи у межах реалізації ініціативи «Шляхи солідарності». Засідання відбулося під керівництвом заступниці генерального директора Європейської комісії Майї Бакран. До участі доєдналися представники профільних підрозділів ЄК (ГД ЄК MOVE, AGRI, SANTE, TAXUD), держав-членів ЄС (Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини), Молдови, а також європейського бізнесу (представники залізничних компаній і портів, агробізнесу). Від України участь взяли представники Координаційної ради з питань логістики в сільському господарстві, АТ «Укрзалізниця», ДП «АМПУ», портів та агробізнесу.

У ході заходу відбулося обговорення проблематики вузьких місць на пунктах пропуску, тривалого часу перевантаження агротоварів на пунктах пропуску, забезпечення належної координації у частині оперативного вирішення проблем на кордоні, критична необхідність збільшення обсягів складів для зберігання української агропродукції, необхідності спрощення митного, ветеринарного та фітосанітарного контролю на кордоні з державами-членами ЄС.

«Європейський союз має розглянути питання створення державних програм підтримки виробників зерновозів. Таке стимулювання власних виробників може суттєво покращити ситуацію з агроекспортом, до того ж обсяги фінансування такої допомоги значно менші, у порівнянні з економічними наслідками, до яких може призвести обмежений український експорт. Щонайменше йдеться про збільшення цін на продовольство та соціальне незадоволення населення ЄС», − розповів заступник Міністра аграрної політики та продовольства України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Денис Башлик.

Він додав, що сьогодні майже половина зерна, що експортується з України, йде Дунаєм до Констанци. Тут виникає перша проблема − нестача інфраструктури та адміністративного потенціалу. Порти мають обмежену спроможність, оскільки немає достатньої кількості барж, причалів та терміналів. Це значний виклик, який, як і раніше, потребує координації та оптимізації наявних логістичних ланцюгів, встановлення нових маршрутів, які б гарантували, наскільки це можливо, мінімізацію затримок. Не менш важливим лишається питання нового врожаю та тимчасового зберігання українського експорту.