До 2030 року біопаливо займатиме понад чверть світового виробництва олії
Світовий ринок біопалива продовжує демонструвати стрімке зростання, що супроводжується суттєвим впливом на баланс пропозиції та попиту рослинної олії. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), до кінця цього десятиліття біопаливо становитиме 27% світового виробництва рослинної олії, а попит на відповідну сировину досягне 825 мільйонів метричних тонн на рік, що на 25% перевищує показники 2024 року.
Про це розповідає AgroReview
Зростання імпорту та ризики шахрайства
За останні п’ять років імпорт відпрацьованої олії з ЄС до США збільшився у двадцять разів. Такий приріст обумовлений тим, що попит на біопаливо значно перевищує можливості світового виробництва олії. Майже 60% імпорту відпрацьованої олії до Європи та США надходить з Китаю та Індонезії, що свідчить про глобалізацію ланцюгів постачання.
“Масштаби та темпи розширення цього імпорту викликають побоювання з приводу шахрайства з постачаннями”, – попередило агентство, зазначивши, що в 2021 році США перетворилися з чистого експортера відпрацьованих олій на чистого імпортера зі збільшенням виробництва відновлюваного дизельного палива і стійкого авіаційного палива.
Дефіцит сировини посилюється через жорсткі вимоги до використання стійкого авіаційного палива (SAF) у Європі (щонайменше 6% домішування до 2030 року), регуляторні обмеження щодо морського біопалива та політику, що стимулює використання низьковуглецевих видів палива.
Регіональні особливості та державне регулювання
Індонезія та Бразилія зберігають високу доступність біопаливної сировини завдяки локальним поставкам пальмової олії та цукрової тростини. Водночас Європа і США дедалі більше залежать від імпорту для виконання екологічних зобов’язань.
ЄС залишається найбільшим ринком споживання відпрацьованої олії, хоча попит зростає і в Південно-Східній Азії внаслідок розширення переробних потужностей, зокрема у Сінгапурі. Зростаючий попит призвів до підвищення цін: у липні 2025 року ціни на олію в ЄС досягли дворічного максимуму, а у США ф’ючерси на соєву олію зросли на 20%.
З метою контролю за ланцюгами постачання Європейська комісія впровадила єдину базу даних біопалива, яка дозволяє краще відстежувати рух сировини і запобігати подвійній реєстрації. Міжнародна система сертифікації ISCC вже відкликала сертифікати понад 130 компаній і посилила процедури аудиту. У США новий закон One Big Beautiful Bill скасовує податкові пільги для імпортного біопалива, крім сировини з Канади та Мексики, а також знижує вартість кредитів для палива, виробленого з імпортної сировини.
Попри ці обмеження, МЕА прогнозує, що політичні зміни не призведуть до значного скорочення споживання біопалива, оскільки біодизель, відновлюваний дизель та SAF вже перевищили вимоги RFS.
Тиск на ринок сировини та перспективи розвитку
Запаси відпрацьованої олії залишаються обмеженими, а альтернативна сировина, така як целюлозний етанол і паливо Фішера–Тропша, поки що не може суттєво змінити ситуацію. Навіть у прискореному сценарії розвитку до 2030 року їх частка становитиме лише 45 мільйонів тонн.
Виробництво SAF до 2030 року становитиме 2% від загального попиту на сировину, однак зростання виробництва цього палива посилює конкуренцію за відпрацьовану олію. За оцінками МЕА, до 55% відпрацьованих масел буде використано для SAF через низький рівень викидів і відповідність міжнародним вимогам.
У прискореному розвитку попиту на біопаливо загальна потреба у сировині може зрости до 950 мільйонів тонн, що вимагатиме залучення додаткових джерел, оптимізації врожайності, міжрядного і послідовного вирощування культур, а також освоєння малородючих земель і впровадження нових технологій.
Незважаючи на виклики, МЕА зберігає позитивний прогноз: до 2030 року світове споживання біопалива може додатково зрости на 43 мільярди літрів. При цьому ефективні стандарти, спрямовані на скорочення викидів парникових газів, забезпечуватимуть третину загального світового попиту на біопаливо.