Нові умови торгівлі між Україною та ЄС: хто виграє від оновленої угоди та що зміниться для експортерів
Україна та Європейський Союз після тривалих перемовин погодили оновлену редакцію зони вільної торгівлі. Серед ключових змін — розширення доступу для української аграрної продукції на європейський ринок і поступовий перехід на європейські стандарти у питаннях якості, благополуччя тварин та використання пестицидів. Відтепер українським виробникам доведеться враховувати суворіші вимоги щодо умов утримання тварин та обмеження на використання певних засобів захисту рослин.
Про це розповідає AgroReview
Зміни у квотах та нові можливості для агроекспортерів
Оновлені умови зони вільної торгівлі передбачають суттєве збільшення квот на низку агропродуктів. Зокрема, експорт цукру з України до ЄС тепер може сягати 100 тисяч тонн — замість попередніх 20 тисяч. Крім того, похідні продукти були вилучені з цієї квоти, що дозволить виробникам цукру зосередитися саме на основному товарі.
Для інших позицій також спостерігається покращення. Наприклад, квота на пшеницю зросла з 1 до 1,3 мільйона тонн, а борошно тепер має окрему квоту — близько 30 тисяч тонн, що відповідає попиту останніх років. Квота на яйця збільшилася з 6 до 18 тисяч тонн, а на мед — із 6 до 35 тисяч тонн. Для молочної продукції та нішевих товарів, таких як гриби, також передбачено лібералізацію умов експорту.
“Квота на цукор була 20 тис., а тепер 100 тис. тонн. І при цьому звідти вилучені похідні продукти, які раніше входили у цю квоту”.
Варто зазначити, що навіть поза квотами Україна має можливість експортувати певні товари, наприклад яйця, через дефіцит на європейському ринку. При цьому імпортне мито не стає суттєвою перепоною, адже попит і ціни залишаються вигідними.
Нові стандарти: виклики і перспективи
Відповідно до домовленостей, Україна поступово впроваджуватиме європейські норми щодо благополуччя тварин, пестицидів, ветеринарних препаратів та контролю якості продукції. З 1 січня 2026 року всі українські тваринницькі підприємства, які постачають продукцію до ЄС, мають відповідати цим стандартам. Це насамперед стосується м’яса птиці та яєць — галузі, яка вже активно адаптується до нових вимог.
Усі експортери, які мають європейські реєстраційні номери, вже відповідають необхідним критеріям щодо умов утримання тварин, освітлення, вентиляції, мікроклімату, доступу до води і кормів. Проте для свинарства та яловичини питання сертифікації залишається відкритим, і очікується, що з часом ці сектори також перейдуть на європейські правила.
Запровадження нових законодавчих норм буде обов’язковим для всіх виробників, а не тільки для експортерів. Особливої уваги потребує модернізація транспортної інфраструктури для гуманного перевезення тварин — ЄС очікує завершення впровадження повного пакету вимог до 2028 року.
Ще одним важливим напрямком є синхронізація вимог щодо засобів захисту рослин. Перехід до європейських стандартів тут є складним завданням, адже потребує випробувань, оновлення технологічних карт та значних інвестицій. Однак поспішне копіювання європейських заборон може призвести до втрати до 50% наявного портфелю препаратів, що негативно вплине на аграрну галузь. Тому передбачається поступовий, зважений перехід до кінця 2028 року, із щорічною звітністю про впровадження змін.
Варто зауважити, що не всі країни ЄС із ентузіазмом сприйняли розширення доступу для української продукції. Деякі сусідні держави, зокрема Польща, традиційно виступали обережно щодо чутливих категорій товарів. Попри це, після проходження всіх етапів погоджень, Європейська Рада остаточно схвалила нову угоду, а Україна та ЄС підписали відповідні документи.
Окремо розглядається питання підтримки диверсифікації українського експорту на треті ринки, включаючи Африку, Азію та Близький Схід. Поки що це залишається на рівні ідеї, однак у майбутньому може стати частиною нової торговельної стратегії.
Загалом нова редакція зони вільної торгівлі відкриває додаткові можливості для українських виробників, але водночас вимагає системної модернізації аграрного сектору й активної роботи над впровадженням європейських стандартів. Лібералізація ринку напряму пов’язана з виконанням нових норм, а подальше розширення квот можливе лише за умови їх дотримання.
