Еколог розповів, що потрібно зробити, аби бур’яни пішли назавжди
Цьогоріч погода влітку надзвичайно сприятлива для росту бур’янів, тому городники багато сил витрачають на боротьбу за свій урожай. Агроном захисту рослин Олена Пархоменко у своєму коментарі GreenPost пояснює, чому ні сівозміна, ні навіть хімічні засоби боротьби з бур’янами не можуть вирішити питання глобально.
«У ґрунті є величезний запас насіння рослин, які будь-коли там зростали, — на 1 см3 може чекати свого часу до 100 насінин бур’яну. Тому залежно від умов зійде той бур’ян, для якого вони сприятливі — наприклад, якщо ви посадили більш густу культуру, зійдуть негусті бур’яни, і навпаки. Бур’яни пройшли серйозний еволюційний відбір, через що вони дуже гарно адаптовані до того, аби виживати в будь-яких умовах. Оскільки бур’яни належить до покритонасінних, то вони зберігають прорісність сотні років. Злакові піднімали з затонулих галер — понад тисячу років зерно пролежало в запечатаних воском амфорах, і до 30 % зерна проросло», — розповідає Олена Пархоменко.
Еколог Іван Басюк додає, що час знижує прорісність, але не робить її нульовою.
«Умовно кажучи, якщо у перший рік проросло би 99 %, то через 5 років проросте 20 %», — говорить він.
Еколог пояснює, що як є тварини, які живуть поруч із людьми — щурі, собаки — так само є й рослини, які живуть тільки там, де є людина.
«Бур’яни, з якими ми боремося, насправді живуть разом із нами, бо якщо ми перестаємо доглядати за своїми орними землями, то вони не витримують конкуренції з більш агресивними видами. Тому єдиний спосіб зробити так, аби вони пішли, – нічого не робити», — говорить Іван Басюк.
Тим же, хто не готовий пожертвувати врожаєм для того, аби позбутися бур’янів, Олена Пархоменко пропонує або правильно підбирати гербіциди (вносячи їх залежно від виду заздалегідь, щоб вони встигли вбити бур’яни і «розсмоктатися» до посадки культури, або вже після посадки), або вдатися до більш енерговитратного та екологічного способу — раз на тиждень обробляти грядки сапою з довгим держаком. Така конструкція дозволяє сапати, не нагинаючись, щоб спина не втомлювалася.