Населення – менше, а чужих продуктів – більше: чому Україна не може прокормити себе без імпорту
Населення в Україні через війну стало значно менше, а імпорт продуктів харчування зріс. Наголошуючи на цій дивовижній статистиці, економіст Євген Дубогриз намагається знайти їй розумне пояснення.
Він аналізує графік імпорту продовольчих товарів та сировини для виробництва продовольчих товарів.
“Як бачимо, за імпортом їжі і того, що з нею повязано, ми майже повернулися на рівень 2021 року, і вже обігнали 2019 та 2020 роки. Січень–жовтень 2019 — $4,42 млрд. Січень–жовтень 2020 — $5,07 млрд. Січень–жовтень 2021 — $6,01 млрд. 2022 пропускаємо, непоказово, великий провал навесні. Січень–жовтень 2023 — $5,63 млрд. Населення, точніше, так би мовити, постійних резидентів, тих, хто ту “хавку” споживає, у 2023 стало, звісно, набагато менше. Імпорту — більше. Експорт, до речі, просів відповідно і до зменшення населення, і до втрати частини територій, і до експортних обмежень. Імпорт же зріс”, – зауважує експерт.
На його думку, цьому може бути багато пояснень, і не всі з них прості та односкладні.
“Торговельним мережам не хочеться працювати із локальними виробниками, і навпаки, складні умови оплати, простіше домовитися із польськими, наприклад, великими виробниками, для яких почекати оплати півроку — не проблема, на відміну від наших, а такі інструменти, як факторинг, важкі в імплементації через, зокрема, позицію регулятора “не на часі, і це лише одне із пояснень того засилля “польських сирів у супермаркетах” . Загалом виглядає так, що, попри все, виробляти їжу у великих масштабах в нас не дуже вигідно, що досить дивно, але так є”, – констатує Дубогриз.
Джерело: Фокус