Навіщо аграріям право розпоряджатися водою
Південні регіони України вже давно страждають від посух, зростають темпи опустелювання і висихання водойм. Ці тенденції означають передусім здорожчання сільськогосподарської продукції з будь-якої позиції: або через дефіцит товарів через зменшення родючих ґрунтів, або через додаткові витрати аграріїв на зрошення.
Зі зрошенням ситуація теж погіршується щороку і про цей варіант за відсутності належного реформування вже за кілька років можна буде забути. Про це у своєму блозі на “Економічній правді” пише міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко.
За його словами, цьогорічний рекордний врожай у 106 млн тонн Україні потворити буде тяжко, без належної розбудови меліоративних систем.
В Україні обліковується 2 млн 178 тис. га зрошуваних земель, але по факту у 2020 році зрошували лише 551,4 тис. га, у 1990 – понад 2 млн га.
В Україні є затверджена урядом Стратегія зрошення та дренажу до 2030 року. Метою документа є збільшення площі зрошуваних земель і дренажних систем, реформування системи державного управління ними.
Враховуючи сукупність проблем галузі, реформа управління – це єдиний потенційно ефективний шлях до впорядкування відносин і користування зрошувальною інфраструктурою.
Така реформа вже прийнята в першому читанні у вересні і невдовзі розглядатиметься парламентом у другому (законопроєкт № 5202-д).
“Урожайність сільськогосподарських культур, вирощених з гідротехнічною меліорацією, перевищує урожайність культур на землях без поливу в 2 – 2,5 рази. Але з поточним станом управління українські аграрії і землевласники не можуть впливати на рішення про експлуатацію інфраструктури, її ремонту чи заміни обладнання. Однак саме вони володіють потрібною для управління інформацією про стан земель і потребу у водному ресурсі. Звертаючись до міжнародного досвіду, бачимо, що у розвинених країнах з високоефективним землеробством працюють децентралізовані системи управління інфраструктурою зрошення. Тобто, керівні функції закріплені за юридично оформленими об’єднаннями користувачів (ОВК). Члени таких об’єднань отримують у користування об’єкти системи і управляють через колективні рішення більшості. Саме цю єдину ефективну в світі модель управління пропонує Стратегія і законопроєкт № 5202-д для українських аграріїв”, – зауважив Роман Лещенко.
Він підкреслив, що зміна системи передбачає і перекладання відповідальності за ощадливість використання ресурсу, стан мереж та добросовісне управління.
“Аграрій, який буде певний у тому, що вкладені кошти працюватимуть на його прибуток, буде інвестувати в нове енергоефективне обладнання, оскільки у перспективі це швидко окупиться і зменшить плату за електроенергію. У підсумку передача інфраструктури під ОВК підвищить ефективність сільського господарства та зменшить витрати держави на адміністрування системи меліорації”, – зазначив Роман Лещенко.
Він також розповів, як буде працювати нове законодавство.
Передусім буде чітко визначена процедура реєстрації, набуття та припинення членства в ОВК, системи голосування, повноваження та права організації.
ОВК за власний кошт ремонтуватимуть та будуватимуть нові зрошувальні системи. У них буде право сформувати тарифи за послуги зрошення та графік і об’єми подачі води.
У ОВК буде визначена територія її обслуговування і вона зобов’язана прийняти в об’єднання будь-якого користувача з цієї площі. Водночас вимоги до власників земель чи аграріїв бути членами ОВК немає.
ОВК приймає у користування інфраструктуру безоплатно й усі дані про ОВК з мережами будуть внесені до Держгеокадастру.
Продавати, здавати в оренду, змінювати цільове призначення чи власників тощо ОВК не матиме повноважень і прав, а після ліквідації ОВК його майно переходить в користування іншого об’єднання.
Також законопроєкт блокує можливість рейдерських захоплень та інших зловживань повноваженнями.
“За розрахунками експертів, врегульований полив на кожних додаткових 100 тис. га дозволяє виробляти в середньому плюс 2 млн тонн сільськогосподарської продукції в рік. Ми вже дали людям право розпоряджатися сільськогосподарськими землями, наступний етап – дати право аграріям користуватися водним ресурсом, прийнявши законопроєкт №5202-д. Це зміни, які матимуть економічний ефект для країни не через 15 років, а вже через 3 чи 5, і дадуть новий поштовх економіці країни”, – підсумував Роман Лещенко.