Tempo950x100

Tempo300x100

Рекордна врожайність, зростання імпорту їжі та приватне розмінування: яким був 2023 рік для АПК

Рекордна врожайність, зростання імпорту їжі та приватне розмінування: яким був 2023 рік для АПК
Фото: з відкритих джерел

У році, що минає, сільське господарство піднесло кілька сюрпризів – але, як не парадоксально, деякі зі знаком «плюс».

Війна – основний із глобальних чинників, який впливає на всі без винятку галузі української економіки. У сільському господарстві до нього додається ще одна обставина непереборної сили – погода.

На старті аграрного сезону – 2023 ніхто не мав щодо нього високих очікувань. В абсолютних цифрах ярими та озимими зерновими було засіяно на 980 000 га менше, ніж торік – 10,895 млн га. Загалом, з урахуванням інших видів культур, площі скоротилися більш ніж на 2 млн га.

Крім фізичних параметрів, зменшилися і якісні. Аграрії, чиї гроші «зв’язані» торішнім урожаєм, що застряг на внутрішньому ринку, економили на технологіях і суттєво зменшували норми внесення поживних речовин. Тому не дивно, що на початку весни ймовірний результат агровиробництва озвучувався на рівні не більше 65 млн тонн – еквівалент урожаю, який Україна збирала десять років тому.

Але погодні умови дозволили завершити сезон, якому пророкували провал, з результатами вищими за середні, а за деякими параметрами – з рекордними показниками. При цьому результат кампанії все ще значно менший – на 31% – показника 2021 року. Цей розрив навряд чи можливо буде перекрити протягом щонайменше двох сезонів після завершення бойових дій і стабілізації ситуації.

І якщо рослинництво продемонструвало беззаперечний успіх, то у тваринництві результати вийшли різноспрямованими.

Так, у 2023 році було зафіксовано зростання виробництва м’яса всіх видів – на 3%, до 3,1 млн тонн. Відбувається це переважно за рахунок сектору птахівництва, і м’ясо птиці залишається найдоступнішим для українців. Водночас курячих яєць буде вироблено 2023 року на 5% менше, ніж торік, 11 млрд шт. Причина – у зруйнованих роком раніше птахофабриках (зокрема, Чорнобаївській). Зазначимо, що навіть обсяги виробництва м’яса, які дещо підросли, залишаються на 9% нижчими за показник 2021 року.

На відміну від м’ясного сектору, виробництво молока продовжує падати – у 2023 році на 2%, до 7,5 млн тонн. Причина – скорочення поголів’я та зростання імпорту молочних продуктів (особливо сирів).

Справжнє диво сталося в секторі цукрових буряків, урожай яких перевищив довоєнний обсяг і сягнув 11,7 млн тонн. Втім воно пояснюється просто: території, які опинилися під тимчасовою окупацією, не використовувалися для вирощування буряків через невідповідні кліматичні умови. І тому 2022 року традиційний український «буряковий пояс» практично не постраждав.

Також варто зазначити, що 2023 рік пройшов без яскраво виражених продовольчих криз. На відміну від попереднього, коли споживачі зіткнулися із захмарним зростанням цін на деякі категорії товарів (яйця та цукор), у нинішньому періоді ціни збільшувалися поступово та помірно. Так, у листопаді інфляція знизилася до 5,1% – навіть дещо швидше, ніж очікувалося. У НБУ пов’язують це, зокрема, з «розширенням пропозиції продуктів харчування нового врожаю».

Тепер детальніше розглянемо ті найзначніші події і тренди, що мали місце в АПК протягом 2023 року, котрі як позитивно вплинуть на економіку загалом, так і можуть спричинити негативні наслідки.

Найбільш проривна подія: високий урожай і рекордна врожайність

Підсумковий результат жнив – 81,3 млн тонн. У зерновій групі було зафіксовано історично високу врожайність. Так, якщо 2022 року середня врожайність зерна з гектара становила 45,8 центнера, то 2023-го – 54,7 ц/га. Це навіть більше, ніж було в рекордному 2021 році – 53,6 ц/га.

Загалом намолочено 59,7 млн тонн за врожайності 54,7 ц/га, з них 22,2 млн тонн пшениці та 5,8 млн тонн ячменю. Очікується, що збирання кукурудзи теж завершиться з перевищенням прогнозу – понад 30 млн тонн проти очікуваних раніше 28,5 млн тонн.

Як уже зазначалося, дякувати потрібно лише погоді.

У секторі олійних культур, окрім дуже сприятливих кліматичних умов, високий урожай забезпечило й розширення посівних площ під технічними культурами – прибутковими та з високим попитом на зовнішніх ринках. Примітно, що ріпак і соя не потрапили під обмеження з боку п’яти країн Східної Європи, які запровадили заборону на імпорт українського зерна.

Сумарне виробництво олійних культур становило 20,7 млн тонн. Це об’єктивно високий показник, але все ще на 10% менший за довоєнний.

Найпровальніша подія: неконтрольоване зростання імпорту продовольства

Обсяг імпорту продовольства вже випередив довоєнні показники. Важливий нюанс: через відплив людей за кордон населення України суттєво скоротилося, тобто харчовий ринок звузився. Але його активно заповнюють імпортні продукти. Найбільший приріст імпорту – у секторі овочів, молочної продукції, снеків, консервації.

Так, за січень – жовтень 2023 року в Україну було ввезено продовольства на $5,63 млрд. Для порівняння: за той самий період у благополучних 2019 та 2020 роках цей показник становив $4,42 млрд і $5,07 млрд відповідно. За 10 місяців 2021 року продовольства було ввезено на $6,01 млрд, тобто порівнянний із нинішнім обсяг. Але ці цифри не враховують контрабандних постачань, які також насичують ринок імпортними товарами.

Очевидна причина – окупація чи руйнація частини продовольчих підприємств. Логічним у цій ситуації була б активізація їхніх конкурентів і збільшення виробництва на підприємствах, що залишилися «на плаву».

Однак цього не сталося з низки причин. Їх можна звести до однієї – відсутності стратегії підтримки внутрішнього виробника. Український ринок абсолютно відкритий для товарів із Євросоюзу. А їхні виробники, працюючи на весь ЄС, оптимізували собівартість завдяки масштабам виробництва.

Окрім того, європейські аграрії спираються на потужну систему субсидій. Як наслідок, польський сир в українському роздробі може бути дешевшим і якіснішим за вітчизняного конкурента. І це навіть з урахуванням доставки та сплачених з нього податків і мит, а про контрабандний продукт і говорити не доводиться.

Крім втрати свого ринку, засилля імпорту шкодить національній економіці, оскільки створює навантаження на курс валют.

Гостроту проблеми підкреслює звернення до українців міністра фінансів Сергія Марченка – мовляв, слід припинити споживати імпортні товари. Цей заклик безпосередньо не стосується томатів або картоплі, але характеризує ступінь загрози, що створюється відмовою від внутрішнього виробництва.

Найнестандартніше рішення: допуск агрокомпаній до приватного розмінування

За даними Міністерства економіки, в Україні потенційно забруднено мінами 174 000 кв. км (або 17,4 млн га). Ця площа більша за американський штат Флорида. План-максимум, озвучений урядом – очистити від мін 470 000 га у найближчі чотири роки. Скромний прогрес пояснюється тим, що лише п’ята частина земель доступна для розмінування, а також сезонністю робіт.

На початок грудня в Україні налічувалося 18 сертифікованих операторів протимінної діяльності, 28 – перебували у процесі сертифікації і ще 40 готувалися до неї. До кінця року штат саперів планувалося збільшити до 5000 спеціалістів.

Враховуючи масштаб проблеми, на державному рівні було ухвалено рішення надати право вийти на цей ринок приватним компаніям. Зокрема, і найбільш зацікавленим – аграріям, які не можуть отримати доступ до свого земельного банку та не хочуть чекати, коли до них дійде державна черга на розмінування.

Прецедент уже створено – ТОВ «СП «Нібулон», один із найбільших українських сільгоспвиробників і трейдерів, чиї землі розташовані на півдні країни, отримало сертифікат від Центру протимінної діяльності МО України на нетехнічне обстеження територій. Цей сертифікат надає право на проведення робіт із гуманітарного розмінування.

«Тепер наші сапери мають право проводити розвідку потенційно забруднених територій компанії та оцінювати рівень їх забруднення вибухонебезпечними предметами, максимально звужуючи коло пошуку ВНП. Це перший крок до розмінування українських земель», – наголошується у повідомленні компанії.

Вартість виготовлення міни, за підрахунками Міжнародного Червоного Хреста, становить від $3 до $75, а витрати на її видалення – у діапазоні $300–1000. Оціночна вартість повного розмінування українських земель може сягати $50 млрд.

Що чекає на аграрну галузь 2024 року?

Озвучувати прогнози в Україні навіть на короткий часовий горизонт – справа невдячна та значною мірою безглузда. Для аграріїв у найближчому майбутньому визначальними чинниками залишаться війна, погода, логістичні проблеми й можливості їх розв’язання. А також – рівень купівельної спроможності населення та динаміка його чисельності.

Наступного року галузь розпочне предметні переговори щодо умов вступу України до ЄС. Вони гарантовано не будуть простими та вимагатимуть від українського АПК значних трансформацій, зокрема й екологічних.

Втім увесь цей величезний перелік потенційних і ймовірних проблем не перекриє того факту, що українські аграрії неодноразово доводили: вони вміють творити економічні дива.

Джерело: Mind

Перегляди: 34
Читай нас у та
Адреса: https://agroreview.com/content/rekordna-vrozhajnist-zrostannya-importu-yizhi-ta-pryvatne-rozminuvannya-yakym-buv-2023-rik-dlya-apk
Like
Цікаво
Подобається
Сумно
Нічого сказати