Що зміниться після легалізації ГМО в Україні
Закон про обіг ГМО дозволить збільшити врожаї. Водночас може призвести до монополізації технологій в Україні двома міжнародними корпораціями
Які бізнеси зачепить легалізація ГМО? Хто виграє, а для кого це мінус? Відповіді на ці питання шукав LIGA.net.
У Верховній Раді вже підготовлений та чекає на фінальне затвердження законопроєкт №5839, який впровадить нові правила обігу генетично модифікованих організмів (ГМО).
Складається враження, що в Україні ГМО взагалі не існує: на продуктах немає жодної етикетки “містить ГМО”, а в Державному реєстрі генетично-модифікованих організмів – майже пусто. Із записів – лише зірочка. Вона розшифровується як “Інформація відсутня у зв’язку з відсутністю звернень суб’єктів господарювання щодо реєстрації вказаних генетично модифікованих організмів”. Чому ж причаїли подих світові лідери ГМО технологій – американська Сorteva та німецький Bayer? Наразі вони відмовляються коментувати перспективи нового закону.
Велике ГМО
Насправді українські аграрії широко використовують генетично модифіковані (ГМ) культури. І обсяги їх вирощування збільшуються із року в рік. Як повідомив LIGA.net виконавчий директор асоціації “Дунайська Соя” Володимир Пугачов, за ринковими оцінками в Україні близько 50% сої, 12% ріпаку та 5% кукурудзи є ГМ.
Їхня загальна вартість перевищує 25 млрд грн на рік – виходячи з обсягу урожаю цих культур у 2022 році та поточних цін.
Якщо це дійсно так, то Україна є найбільшим у Європі виробником ГМ агропродукції, та може увійти у світову першу десятку. Україна легко виходить за межі 1 млн га посівів ГМ культур.
Так, посівна площа сої в Україні близько 1,5 млн га. Ще близько 1 млн га – під ріпаком. Додаємо кукурудзу та цукровий буряк із відредагованими генами. І отримуємо шанс посунути Болівію з десятої сходинки світового рейтингу.
Ця новина стане нічним жахом для українських екоактивістів та ортодоксальних церковників, які лякають свою паству технологіями ГМ подібно до того, як вони це робили з індивідуальними податковими номерами.
Офіційна статистика підтверджує, що в країні постійно збільшується застосування ГМ насіння в аграрному секторі. Така тенденція має просте пояснення – займатися ГМО вигідно.
Собівартість вирощування ГМ культур нижча за традиційні форми – хоча б тому, що потребує менше пестицидів для боротьби зі шкідниками. Українські аграрії за останні 10 років майже вчетверо зменшили використання пестицидів, нарощуючи водночас урожайність. Так, за даними Latifundist Media, урожайність сої зросла в 1,5 раза. Якщо в 2009 році вона становила 1,7 т/га, то в 2019 році – вже 2,6 т/га. Урожайність ріпаку у 2009 році була 1,9 т/га, а в 2021 році досягла 2,67 т/га. Цукровий буряк: 2009 рік – 31,8 т/га; 2021 рік – вже 46 т/га.
“Із мінімумом пестицидів таке зростання можливе лише завдяки ГМО культурам”, – каже LIGA.net керівник великої агрофірми із Сумщини.
Для порівняння – в сусідніх країнах ЄС, де жорсткіший контроль за ГМО в агросекторі, використання пестицидів, на відміну від України, має зростальний тренд та наразі втричі більше з розрахунку на гектар поля.
Аграрії та переробники
Наявний стан справ майже влаштовує українських фермерів та переробників сільгоспсировини. Аграрії самостійно, на свій ризик обирають потрібну для вирощування їм культуру – будь то традиційна, або ГМ – без зайвих адміністративних витрат.
Всередині України оборот ГМ продукції не має бар’єрів – жоден постачальник не декларує, що його товар є ГМ. Не переймаються цим і їхні клієнти.
“Під час виробництва м’яса немає перенесення трансгенів із кормів. Ось чому м’ясна галузь ЄС щороку закуповує до 40 млн т сої із США, Канади та Аргентини, а це майже все ГМО”, – розказав LIGA.net Микола Бабенко, виконавчий директор Асоціації “М’ясна галузь”. Така ж ситуація із цукром – в компанії “Астарта-Київ” запевнюють, що ГМ цукрові буряки не залишають слідів ГМ у цукрі.
Деяке невдоволення аграріїв пов’язане з тим, що зараз їм доводиться купувати ГМ насіння, що імпортоване “по-сірому”, без позначки про генні зміни. А значить, воно не має офіційної гарантії від виробника.
“Фермер, що зараз купує ГМ насіння, отримує кота в мішку — немає 100% визначеності з якостями сорту, йому залишається сподіватися лише на репутацію продавця”, – каже Олег Лісовський, менеджер з розвитку Laboulet Ukraine (представництво французької насіннєвої компанії).
Що для них змінить новий закон? Із приємного: дійсно, імпорт ГМ насіння “побіліє”. З’являться офіційні партії від лідерів цієї технології. А це американська Сorteva та німецький Bayer, до якого входить Monsanto – легендарний піонер ГМО. Наразі українські представництва цих компаній не коментують законопроєкт №5839. “У нас період тиші”, – відповіли LIGA.net в Corteva Agriscience.
З мінусів: офіційно вирощувати ГМО буде складніше. По-перше, з’явиться спеціальний перевірчий орган – Державна комісія з оцінювання ризику ГМО під егідою Мінагрополітики. А це означає, що справа дійде до перевірок та штрафів.
“Дійсно, будуть впроваджені планові та позапланові перевірки, створені відкриті та доступні реєстри полів задля того, щоб кожен фермер знав, які культури і де вирощуються. Це все робиться задля безпеки врожаю всіх без винятку аграріїв”, – повідомила LIGA.net Сюзана Григоренко, директорка “Насіннєвої асоціації України”.
За її словами, новий закон передбачає, що через три роки запрацює система виявлення всієї нелегальної ГМ-продукції в Україні із притягненням недобросовісних фермерів до відповідальності.
“Ось чому в доопрацьованому проєкті з’явилося, крім штрафів, ще й питання знищення та утилізації незаконної продукції”, – каже Григоренко.
Пропозиція “Насіннєвої асоціації України” – ввести систему драконівських штрафів на кшталт Іспанії.
“Там, якщо аграрій не дотримується закону та чинить шкоду навколишньому середовищу, то має виплатити компенсацію: 3 000 євро за незначні та до 300 000 євро за значні порушення. Тому там елементарно невигідно порушувати встановлені норми”, – каже Сюзана Григоренко.
По-друге, аграріям необхідно буде щорічно обов’язково декларувати місце вирощування ГМ культур.
Нарешті, по-третє: проєкт закону № 5839 забороняє реєстрацію ГМО кукурудзи та її випробування у відкритих системах. Хоча в США кукурудза входить до найбільш поширених для ГМО культур.
Агрохімія та біотехнології
Світові лідери ГМО технологій – Сorteva та Bayer – мають диверсифікований бізнес. Разом із генною інженерією вони мають потужні агрохімічні напрямки. Але розвиток ринку ГМО в Україні зробить їх недоступними для інших конкурентів, які займаються лише агрохімією.
Ось чому агрохімічні компанії з пересторогою ставляться до зміни законодавства, що регулює ГМО.
“На мою думку, легалізація ГМО стане проблемою для компаній, які продають на українському ринку препарати-генерики”, – каже Мирослав Парій, співзасновник та директор “Всеукраїнського наукового інституту селекції” (ВНІС).
Власне, статистика щодо інтенсивності використання пестицидів в Україні доводить справедливість цієї тези.
Ще один аспект – це перебільшення ринкової сили компаній-лідерів технологій ГМО. Наприклад, той же ВНІС вже займається редагуванням геному високоолеїнового ріпаку та працює над генною конструкцією кукурудзи, стійкої до такої напасті, як діабротика та метелики. Мирослав Парій звертає увагу на те, що певні генні технології з часом звільняються від патентів, тому вони стають доступними для будь-кого.
“В Аргентині використали ген, розроблений Monsanto, але вже вільний від патенту, і створили сорт пшениці, стійкий до посухи. В Індії професор університету створив гірчицю, стійку до гліфосату. Знову-таки, використавши ген, запатентований Monsanto. А в США за $200 ви можете придбати набір для створення трансгенних рослин”, – наводить приклади Мирослав Парій.
На його думку, вже цього року в ЄС деякі технології ГМО не будуть вважатися такими, що несуть потенційну біологічну небезпеку. Так, Європейська агенція безпеки харчової продукції (EFSA) розглядає рішення про визнання деяких генних технологій (цисгенез, інтрогенез і редагування геному) такими ж безпечними, як і класична селекція. Тому Україні треба впроваджувати максимально ліберальну модель легалізації ГМО, без перевантаження контролювальними органами та штрафами.
Автор: Андрій Заїка