Від зернової угоди фермерам не легше. Чому при поновленому експорті через морпорти аграрії заробляють “копійки”

Зернова угода, яка ризикує зірватися, поки не принесла аграріям бажаних результатів – й досі недостатній зерновий експорт не зміг підняти низькі ціни на продукцію фермерів.

Для вітчизняної сільгоспгалузі відкриття морських портів обіцяло стати порятунком – проте темпи експорту зерна через півтора місяця після запуску “зернового коридору” й досі залишаються порівняно низькими.

Вартість агросировини на внутрішньому ринку, що впала внаслідок надлишку запасів, також поки не демонструє сильного зростання та залишається істотно нижчою за довоєнну. Її нинішній рівень робить для аграріїв збитковим посів озимих зернових культур та є однією з причин того, що загальна площа осінньої посівної кампанії може скоротитися на 35% відносно минулого року.

UBR.ua розпитав експертів, чому “зерновий коридор” ще не вплинув відчутно на український АПК та коли це станеться.

Півтора місяця зернової угоди – чи вдається вивозити зерно

Профільні асоціації та експерти були впевнені, що без постачання морем темпи експорту з України не встигали б за надходженнями нового врожаю зернових та олійних, який прогнозується приблизно у 65 млн т. Для нового врожаю просто могло не вистачити місця у зерносховищах, що створювало ризик його знищення.

За даними Міністерства аграрної політики, на які на початку серпня посилалася Продовольча організація ООН (ФАО), із загальної потужності елеваторів у 75 млн т під нерозпроданий через війну врожай минулого року було зайнято 22 млн т, або близько 30%. Ще 24% сховищ під 18 млн т було розміщено на окупованих територіях або пошкоджено під час бойових дій.

З огляду на ці відомості сумарно українські підприємства могли розраховувати на місце для зберігання ще 35 млн т агросировини. Ці резерви, з урахуванням темпів збирання нового врожаю (до середини вересня фермери зібрали 26 млн т лише зернових та зернобобових) та низької пропускної спроможності альтернативних морському експортних маршрутів – річкового Дунаєм, автотранспортного та залізничного, мали швидко закінчитися.

Прогноз врожаю 2022 року від Української зернової асоціації

Як зазначалося у матеріалі Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), аби вивезти до Європи 60 тис. т агропродукції – обсяг, вдіповідний місткості судна стандарту Панамакс – потрібно 34 товарні потяги на 18 750 вагонів. У результаті від початку війни та до відкриття морпортів сумарний місячний експорт з України коливався в межах 2-2,5 млн т. Згідно з останніми заявами Мінагрополітики, останніми місяцями обсяг вивезення альтернативними шляхами вдалося довести до 3 млн т.

Наприкінці серпня міністр аграрної політики Микола Сольський заявляв, що на кінець року в Україні дефіцит зерносховищ сягатиме 10-15 млн т. Усвідомлюючи проблему, ще у червні відомство почало опрацьовувати питання закупівлі через ФАО тимчасових потужностей під зберігання – так званих “зернових рукавів” з поліетилену, в яких зерно можна зберігати просто на полях, а також модульних сховищ.

Унаслідок завдяки ФАО вдалося придбати тимчасові сховища на близько 6 млн т, також одноразові сховища на приблизно 15-19 млн т законтрактував бізнес. Крім того, міністерство зібралося знизити ризики нестачі потужностей за допомогою приватизаційних аукціонів спиртових заводів та хлібних комбінатів – на них можна як зберігати зерно, так само й в короткі терміни запустити переробку, вказували в міністерстві.

Паралельно з цими заходами запрацював “зерновий коридор” з українських портів – однак спершу обсяги експорту не стали вражаючими. Згідно з даними ООН, за півтора місяця його дії, з 1 серпня до 17 вересня, з України вийшли 155 вантажних суден, які вивезли понад 3,5 млн т агропромислової продукції.

Водночас, як зазначила в коментарі UBR.ua аналітик УКАБ Світлана Литвин, протягом першого місяця дії угоди обсяги вивезення становили 1,7 млн ​​т – відповідно вже за 17 днів вересня експортерам фактично вдалося досягти показника серпня. Загальний експорт за півтора місяця сягнув 7,5 млн т (4,6 млн т – у серпні та 2,9 млн т – за 15 днів вересня).

Такі темпи зростання Литвин називає оптимістичними і такими, що дозволяють припускати, що в жовтні лише через морпорти вдасться відправити за кордон 3 млн т української агропродукції. Причина, чому таких обсягів не вдалося досягти одразу, полягає у нездатності координаційного центру перевіряти на виході з портів більше 6 суден на добу, пояснює аналітик УКАБ.

“Але оскільки до портів спочатку заходили переважно низькотоннажні судна (10-30 тис. т), тоді й пропускна спроможність була низькою. У міру надходження суден з більшою тоннажністю пропускна спроможність також буде збільшуватись“, – пояснила Литвин.

Щоправда, нинішня інфраструктура морпортів не дозволяє розраховувати на збільшення обсягів вивезення понад 4 млн т на місяць, каже Литвин. Однак з урахуванням альтернативних маршрутів цього має вистачити, аби довести експорт до 6 млн т – середньомісячного значення 2021 року. За словами Литвин, “є надія”, що до початку збору врожаю-2023 вдасться вивезти з країни 70 млн т призначеної для експорту агросировини врожаїв 2022 і 2021, розвантаживши сховища.

Порти знову під загрозою закриття

Додатково зазначимо, що зі свого боку посприяти збільшенню експорту вирішили народні депутати. Минулого тижня до Верховної Ради було внесено законопроект №8025, яким пропонується забезпечити державне погашення частини сум за кредитами (50% загальних річних витрат за ними та 90% за відсотками), взятими на будівництво експортної інфраструктури та потужностей з переробки сільгосппродукції. Також аграріям пропонують виділяти гранти на придбання зерновозів та контейнерів.

Законопроект було розроблено членом комітету ВР з питань аграрної та земельної політики Сергієм Лабазюком, один з його ініціаторів – голова комітету Олександр Гайду. Поки проект закону не розглядався в Раді, проте зрозуміло, що навіть у разі схвалення парламентом документ не одразу вплине на обсяги експорту.

Збільшення ефективності експорту автомобільним та залізничним транспортом може виявитися аж ніяк не зайвим. “Зернову угоду” було укладено на 120 днів з правом продовження, але на цю опцію РФ може не піти або обмежити механізм, заявив президент держави Володимир Путін 7 вересня.

Його претензії полягали в тому, що більша частина зерна, яке вивозиться, нібито прямує не до Африки та інших країни, що розвиваються, а до Європи. За словами Путіна, до Африки з українських морпортів вийшли лише 2 судна, що, як свідчать дані ООН, далеко не відповідало дійсності (хоча до країн ЄС дійсно йшло більше кораблів з продовольством). У Мінінфраструктури України 7 вересня у відповідь на ці закиди показали географію експорту агропродукції через порти.

               Дані Мінінфраструктури станом на 7 вересня

Крім того, владу рф не влаштовує, що експорт зерна та добрив не налагодився з її власних портів – усунення перешкод для цього, за словами влади Росії, було прописано у її Меморандумі з ООН однією зі складових “зернової угоди”.

Як зазначила у матеріалі для фонду Carnegie експерт з російської економічної політики Олександра Прокопенко, умови угоди не регламентували напрямок експорту зерна з українських портів. Водночас низький обсяг експорту з РФ зумовлений не західними санкціями, з-під яких російське продовольство було виведено, а небажанням західних компаній працювати з “токсичним російським бізнесом”.

Втім, на її думку, початковою метою РФ при входженні в зернову угоду й було отримати важіль політичного тиску на Захід – їх, за нинішнього рівня заповнення європейських газових сховищ та успішного українського контрнаступу, у держави-агресора майже не залишається.

Посіви під озимими скоротяться, а ціни для фермерів залишаться низькими

Порівняно повільне вивезення зерна з портів не дозволило розвантажити український ринок від надлишку – внаслідок цього, пояснив UBR.ua керівник відділу аналітики Libertex Partner Андрій Шевчишин, й ціни, за якими трейдери закуповують сировину в аграріїв, залишилися на низькому рівні.

“Зерно нема куди складувати. Багато приватних фермерів навіть намагаються везти продукцію до порту, аби потрапити в навантаження та отримати гроші [на посів]. Але темпи вивільнення є низькими та в портах ще залишається зерно старого врожаю“, – зазначив Шевчишин.

За повідомленням фермерської громадської організації “Всеукраїнська аграрна рада” (ВАР) від 12 вересня, це стало однією з головних причин скорочення площ під озимими культурами.

Так, голова одного з фермерських господарств Київської області пояснив, що за тонну пшениці 2-3 класу йому пропонують 5300 грн за собівартості 5000 грн. Зазнавати витрат на посів восени при майже нульовій реалізації недоцільно, тому він планує майже наполовину скоротити площі озимини, а незасіяні гектари залишити під парами – “ризиків менше, а врожайність пшениці отримує прибавку 20%”, зробив висновок фермер.

Загалом, зазначав економіст інвестиційного департаменту ФАО Андрій Ярмак з посиланням на дані агентства “АПК-Інформ”, після відкриття зернового коридору ціни на кукурудзу не зросли, залишаючись на 56% нижчими за довоєнний рівень у доларовому еквіваленті, а на пшеницю піднялися на 12% – але це досі дешевше на 59%, ніж до війни.

Як пояснює Світлана Литвин з УКАБ, очікувати на більш суттєве подорожчання продукції аграріям варто до кінця вересня або в жовтні, коли трейдери почнуть активніше закуповувати новий урожай – поки з країни вивозилися переважно залишки, закуплені трейдерами до війни.

“Цілком реально”, вважає Литвин, що після цього ціни на зернові зростуть приблизно на 20% – але на повернення до довоєнного рівня в найближчій перспективі не варто розраховувати.

“За умов війни в Україні всі додаткові витрати, ризики та страхування лягають на українську сторону. Вони вираховуються з ціни, яку сплачують виробнику, аби фінальна вартість була конкурентоспроможною на світовому ринку“, – додала Литвин.

Витрати аграріїв зросли ще більше

Крім того, фермери зіткнулися з іншою проблемою – елеватори почали відчутно піднімати ціни та запроваджувати додаткові платежі.

Голова фермерського господарства “Степове” з Черкаської області Віталій Дубенець поскаржився, що ціна на зберігання зерна в регіоні на приватному елеваторі зросла в 2,5 раза.

“На державному [елеваторі ціна] залишилася старою, але торік там зникли кілька тисяч тонн зерна. Я користуюсь послугами і того, й іншого за ситуацією, адже треба зберігати зерно до відновлення ціни. Приватний елеватор зараз вже майже заповнений, тож туди нереально завезти весь свій обсяг, встановлюють квоти за вагою. Державний – для підстраховки, там високі ризики”, – розповів Дубенець.

Фермер з Полтавської області Віталій Дорошко зазначає, що в Чутовому на “Нібулоні” з червня зберігання подорожчало з 65 грн до 101 грн за тонну на місяць. До того ж компанія запровадила додатковий платіж, якого раніше не було – тепер за прийом зерна потрібно сплачувати 45 грн/т.

Також зросла ціна на елеваторах Київської області. Місцевий аграрій Олексій Новохатько розповів “АгроПорталу”, що раніше зберігання коштувало 1,6 грн/т на день, натомість зараз ціна злетіла приблизно до 4 грн/т.

Наслідки та прогнози

За прогнозом Мінагро, озимими культурами засіють 4,7 млн ​​га, що на 35% менше, ніж 2021 року. Більш суттєво просядуть посіви під зерновими, оскільки аграрії більш охоче вирощуватимуть олійні, зокрема, ріпак, який має вищу ціну на зовнішніх ринках.

Однак, якщо темпи зростання експорту продовольства з України збережуться, а ціни на нього зростуть, то скорочення посіву зернових восени не стане критичним, вважає Світлана Литвин. Навесні посіви можна буде збільшити, оскільки, наприклад, пшениця має і озимі, і ярові сорти.