Невигідна справа: в Україні занепадає вівчарство

В Україні процес розведення овець занепадає – скаржаться фермери. Шерсть виробляти невигідно, а м'ясо не продається, пише Сегодня.

Овечу вовну фермер Віталій з Херсонської області в минулому році спалив. Її просто не було кому продати. Всі переробні підприємства в області закрили.

Купувати якісну шерсть херсонських племінних овець готові в сусідній області. Але возити руно за 600 кілометрів на збиток фермерам.

Важко знайти покупця і для м'яса. Ягнятину беруть хіба що елітні ресторани, і то малими партіями.

Тому фермери не наважуються розводити баранів, адже прибуток від вирощування зерна отримають швидше.

За двадцять п'ять років поголів'я овець в Україні скоротилося майже в двадцять разів: з 900 до 48 тисяч. Щоб галузь абсолютно не впала – потрібна державна допомога, кажуть селекціонери.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Гнучкість гібридів

Приміром, у Черкаській області, згідно зі статистикою, з 1 січня 2017 року випало менше 90 мм дощу. Але ця тенденція не повинна лякати, необхідна лише диверсифікація кліматичних ризиків. Так коментує ситуацію Володимир Яковчук, генеральний директор "EURALIS".

Клімат змінюється, особливо здивували 2 останні роки. Зокрема, якщо говорити про Центральну Україну, де зосереджені наші майданчики гібридизації, - вони всі на поливі, що мінімізує ризики зменшення врожаю. Така невелика кількість опадів - нонсенс, але це провокує роботу науки на створення більш стресостійких гібридів. Ми даємо завдання нашим фахівцям, які вже сьогодні починають розробляти програму нових продуктів, максимально адаптованих для нових умов. Весь цей процес займає близько 10 років.

Вся кліматична тенденція нестачі вологи сприятиме розвитку вирощування сорго, як культури теплолюбної, жаро - і посухостійкої. Ця культура на сьогоднішній момент є основною для трейдерів України, вона використовується і всередині країни: для корму, але не є стратегічною.

Якщо говорити про ринок сорго, він невеликий. Але динаміка зростання на сьогоднішній день стабільна і демонструє тенденцію до підвищення. У питанні розташування, основою для вирощування цієї культури можна вважати південний схід України. Фермери цього регіону можуть бути зацікавлені в заміні, наприклад, кукурудзи на сорго. Це викликане кліматичними особливостями території: сухий клімат і недостатня кількість вологи.

Дар'я Анастасьєва

Ексклюзивно для AgroReview

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як фермери на Донбасі у «хлібне перемир’я» врожай збирають

Спокійно мало бути до кінця серпня. Але у військових тут свої правила, кажуть у селі Кодема на Донеччині.

На фермерській базі «Династія», що поблизу окупованої Горлівки, перший тиждень збору врожаю. Ферма працює вже двадцять років. Зупиняли роботу лише у 2014-му. Тоді її господар Вадим Капля виїжджав з Кодеми до Києва.

Лише за три роки з початку війни життя на «Династії» заворушилося. Фермери та агрономи навчилися пристосовуватися до сусідства військових та працювати в умовах постійної небезпеки. Громадське побувало на фермі.

У кабінеті Вадима Каплі — монітор з камерами спостереження, на екрані відкрита мапа:

«Ось це наші поля, а це — оборонні споруди військових. Окопи і траншеї просто на наших землях. Нині ми вже не перша лінія оборони, але ще рік тому розташовувалися фактично в «сірій зоні». Трохи далі — теж наші поля, але то вже «сепарська» територія, нам тепер туди зась».

До війни Капля мав 10 тисяч гектарів землі — це паї, надані в оренду на 49 років. Щоправда, тепер у розпорядженні фермера лише 4,5 тисячі га. Решта з 2014 відійшла бойовикам «ДНР», а вздовж полів пролягла лінія розмежування:

«Наші тоді були прямо в Горлівці, але після Мінських домовленостей територія залишилася непідконтрольною. З нею і поля, і техніка. Її напевне вже на металобрухт здали».

Стратегічною рослиною, каже Вадим Капля, завжди були соняшники, але сіють і пшеницю, просо, сою та сорго.

Фермер розповідає, що один з робітників приїздить до нього з Горлівки на сезонні роботи. Каже, у них усе гаразд, «республіка» процвітає. «А чого він тоді сюди їде? Бо роботи там немає».

На базі «Династії» десятки одиниць техніки — сучасні комбайни, сушарки для зерна, трактори. На вході розтрощений комбайн — така собі пам’ятна «прикраса». У 2015-му комбайн підірвався на міні під час збору врожаю. Водій вижив, але його контузило. З того часу, каже Вадим, за кермо комбайна не сідає, лише легковиків:

«Комбайн перш за все пам’ятка для тих, хто тут працює. Ми постійно розповідаємо, що не можна їхати, куди заманеться, у жодному разі не можна «за потребою» в кущі».

Фермер бідкається, що після підривів на мінах неможливо швидко прийти до тями та відновити робочий процес. Люди бояться, не виходять на роботу. Треба, щоб минув тиждень — два, але ж пшениця не чекатиме. Мотивує співробітників лише зарплатнею:

«Охолонемо трохи, дістаємо все, заводимо, скрипимо, боїмося, але їдемо».

За весь час військового конфлікту техніка «Династії» тричі підривалася на мінах, востаннє — у 2015-му. Господар консультувався з саперами, які оглянули місцевість, але розміновувати не квапляться. По-перше, через близькість позицій бойовиків, має зберігатися «безпечна» дистанція 15 кілометрів, по-друге, замінованих територій чимало, але жодних маркувань чи мап мінування не існує:

«Міни в нас називаються картоплею або іграшками. Там картопелька, туди не їдь, а там іграшки, туди теж не можна. Їх закладали просто на полях такі машини, які картоплю саджають. Їх там тисячі».

Міни лежать і прямо за парканом «Династії». Через дорогу від бази — соняшникове поле, а у полі — три ряди бетонних стовпів, під якими зариті протитанкові міни. Колючого дроту майже не видно, усе заросло травою. Місцеві знають, що ходити сюди категорично заборонено:

«Щороку ми намагаємося трохи ближче просунутися. Ну який тут танк приїде? Тим більше, що сусіднє поле вільне. А це ж чийсь пай, і я за нього гроші плачу, хоч посадити нічого не можу», — Вадим Капля проводить нам екскурсію околицями замінованого соняшникового поля.

Військові пускають не всюди, попри те, що земля — власність фермерів. Адже на полях є військові укріплення, а бойові позиції показувати не можна:

«Домовляємося, ніби все вирішили. Їдемо дивитися, щось засіяли. А потім бац — ротація, і знову все спочатку, знову нікуди не пускають», — розповідає Вадим.

Пшеницю збирають з сьомої ранку і «поки військові дозволять». Сутеніє — починають стріляти, попри «хлібне перемир’я».

— А хіба не домовлялися з військовими, щоб не стріляли, поки ви врожай збираєте?
— Про це не вийде домовитися. «У вас своя система, у нас — своя». Отак вони на це відповідають. Поступаються, звісно, але інколи домовитися неможливо. Усім байдуже до цього хліба, його всі їдять, але всім байдуже», — зітхає головний агроном «Династії» Віктор.

Обстріли спричиняють на полях пожежі, а це додаткові збитки.

За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій нині на Донбасі залишаються замінованими 7 тисяч квадратних кілометрів полів. З початку бойових дій розмінували вже 20 тисяч гектарів, але це в тилу, а не поблизу лінії розмежування, де все ще треба «тримати дистанцію».

Попри це фермер Капля не скаржиться. Каже, до всього можна пристосуватися і звикнути. Єдине, чого хотів би від держави — зменшення податку на землю, особливо, якщо на ній нічого не можна вирощувати через присутність військових:

«Головне — це оця наша «картопля». Нещодавно поїхали на поле подивитися. Постояли, тільки зібралися їхати, — як шарахнуло! Упали, сіли, бігли, знову впали. Отак і бігаємо, як зайці стріляні».

Рік війни — це десять років саперних робіт на післявоєнних територіях, як звітують дослідники Женевського центру розмінування. Але за умови, що всі заміновані території марковані та нанесені на мапи. Чого наразі немає. Тим часом за останній рік за даними ОБСЄ на мінах та нерозірваних снарядах підірвались 58 цивільних осіб, 16 людей загинуло.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Як влаштований бізнес на кавунах (інфографіка)

«Вести» дізналися, скільки заробляють на їх продажі, як вони потрапляють до споживача і чи безпечно зараз купувати ягоду.

З початком кавунового сезону на вулицях почали з'являтися торгові точки — «клітини», засипані баштанними. Як виявилося, в більшості своїй вони розміщуються незаконно і не мають офіційних дозволів, при цьому підприємці заробляють сотні тисяч гривень за сезон.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Головна мета земельної реформи - відродження фермерства

Про це заявив Прем'єр-міністр Володимир Гройсман, повідомила Укрінформу прес-служба Кабінету міністрів.

"Ніхто не має права через коліно проводити цю реформу, має бути діалог, розуміння, і я сьогодні такий діалог веду, передусім, з фермерами", - зауважив Гройсман.

Він додав, що опрацювання моделі обігу земель в Україні - надчутливе питання, яке потребує ретельного обговорення й залучення широкого кола громадськості.
 

Гройсман підкреслив, що виступає категорично проти продажу землі іноземцям та продажу землі великим агрохолдингам. І додав, що розмір земельної ділянки, яку матиме змогу придбати будь-який громадянин України, не перевищуватиме 200 га.

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview
Ваш вибір 'Подобається'.

ЄБРР прокредитує виробника курятини на $5 млн

Про це повідомив у Facebook старший радник банку Антон Усов.

За його інформацією, кошти будуть надані на будівництво бойлера на біомасі, який дозволить підвищити операційні та екологічні показники компанії.

Паровий бойлер на біомасі потужністю 12 тонн/год. дасть можливість скоротити споживання води на 60%, природного газу ‒ вп'ятеро. Після введення в експлуатацію бойлер забезпечить скорочення викидів діоксиду вуглецю на 9,3 тис. тонн на рік.

Антон Усов уточнив, що кредит супроводжуватиметься стимулюючим грантом у розмірі $850 тис., який буде надано в рамках програми ЄБРР «Центр фінансування і передачі технологій пом'якшення кліматичних змін» (ФІНТЕК), яка створена з метою передачі технологій у сфері пом'якшення кліматичних змін та адаптації до них.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview