Українське борошно стрімко втрачає зовнішні ринки
Сергій Сакіркін, директор департаменту виробничих операцій ПАТ «Аграрний фонд» в коментарі виданню «Зерно» зазначив, що крім інерції вітчизняних переробників на ситуацію радикальним чином вплинули дві країни: Туреччина і Росія.
«Починаючи з квітня цього року у нас різко впав експорт борошна. Практично в три рази. І в новому маркетинговому році падіння триває», — підтверджує аналітик, — «Відбувається це з кількох причин. Одна з них – Росія різко увійшла в експорт борошна. У числі наших головних споживачів була Північна Корея, куди йшло 40% вітчизняного борошняного експорту. Тепер цей напрямок практично повністю завантажений Росією, яка користується перевагою прямого залізничного сполучення».
Влада РФ прийняли грандіозну програму по нарощуванню експорту борошна.
«Росія раніше відправляла на експорт приблизно наполовину менше, ніж ми. У минулому маркетинговому році росіяни збільшили обсяг поставок на 80 тис. тонн і заявили, що планують досягти показника спочатку в 500 тис. тонн, а потім до 1 млн тонн на рік і більше. До того ж, санкції привели до того, що в РФ стали підтримувати навіть такий маломаржинальный бізнес», — відзначає співрозмовник видання.
Друга причина витіснення українських експортерів з традиційних ринків – ситуація в Туреччині.
«Там держава для підтримки внутрішнього виробника продала своїм переробникам велику кількість зерна за ціною 160 доларів. Ті, звичайно, стали активно експортувати борошно. У середині вересня турецькі власті заборонили експорт борошна з власної пшениці. Але на зовнішні ринки вже потрапила велика кількість товару», — говорить Сергій Сакіркін.
Експерт упевнений, що виробникам для утримання позицій потрібно активніше працювати на нових ринках. В іншому випадку багатьом гравцям доведеться туго.
«Одна з бід борошняного експорту – невміння торгувати. Ми не розвиваємо ті ринки, про які багато говоримо вже довгі роки. Втратили Південно-Східну Азію. В Іраку, який імпортує понад 2 млн. тонн борошна, ми відправили за рік всього 1,1 тис. тонн. Робили ставку на Північну Корею. І коли вона «скінчилася», опинилися перед обличчям великої проблеми», — говорить директор департаменту виробничих операцій ПАТ «Аграрний фонд».
Він зазначає, що деякі країни відвантаження вже зменшили вдвічі, а інші і зовсім, скоротилися в п’ять разів.
«Ті ж турки часто продають в нуль, тільки щоб утримати клієнта, пропонують відстрочку платежів. А більшість наших продажів велося за стовідсотковою передоплатою! Без експорту у нас багато підприємств пропадуть», — висловився Сакіркін.
Важливість експорту для бізнесу визначається тим, що в країні існує величезний профіцит застарілих потужностей. Але за спостереженнями Сергія Сакіркіна, лише деякі гравці готові серйозно вкладатися в модернізацію.
«Завантаженість млинів у нас в середньому 40%. Однак для підвищення маржинальності продукції потрібно будувати нові млини, які споживають менше електроенергії, дають більше виходу готової продукції, кращої якості. Але тільки ті, хто працює на ринку давно, збільшують продуктивність і ефективність. Незважаючи на маломаржинальність бізнесу, це все одно краще, ніж просто продавати зерно!», — переконаний експерт.
Нагадаємо, що в Україні понад 90% борошномельних заводів працюють на обладнанні старше 30 років.