182818
178171

Пальне з кукурудзи та газ із відходів: екологічні напрямки агророзвитку України

Як це зробити та що екологічний напрямок аграрного розвитку дасть сільському господарству в інтерв'ю УНН розповів народний депутат Вадим Івченко.

Деталі

Так, нардеп Івченко вважає, що хоча б 30% експортної кукурудзи можна переробляти в Україні на біотенол, який при додаванні до бензинів і дизелів зменшує викиди парникових газів.

"Ми десь 30% нашої кукурудзи будемо не на експорт відправляти, а переробляти в країні. Навіщо експортувати кукурудзу за кордон, а звідти брати біоетанол? Ми б тут її переробили, віддали б на нафтопереробні підприємства, вони б зробили з цими добавками бензини, дизелі. Таким чином ми б використовували пальне з екодобавками та паралельно переробляли 30% кукурудзи. А це все — податки в Держбюджет, нові робочі місця і виготовлення фактично готового продукту", - зазначив він.

"Другий показовий приклад: у нас є тваринницькі та птахокомплекси й аграрні підприємства, які мають, скажімо, вторинну продукцію — гній свиней і корів, послід птахів, рослинні відходи і переробної промисловості тощо. Ми б надали їм дешеві кредити на придбання біогазових установок. У результаті, з аграрного сектору можна брати щонайменше 6 млрд кубів біогазу", - зазначив Івченко.

Як член аграрного комітету ВРУ він вважає, що Україна повинна робити більше кроків у напрямках екологічного використання землі та інших природних ресурсів. Крім того, на думку Івченка, державі потрібно прагнути до переробки сільськогосподарських продуктів і поступово відходити від експорту здебільшого сировини.

"Чому б не використовувати ці можливості? І ось тут розгалужується основний корінь проблеми: великий сільськогосподарський потенціал України і її землю використовують здебільшого холдинги і трейдери для того, щоб посіяти, зібрати продукцію — і вивезти за кордон. І, знову ж таки, нічого не робиться, щоб тут, в Україні, використовувати всі можливості для переробки цієї продукції", - підсумував Івченко.



Ristone Holdings у січні знизив кредитне навантаження на 1 млн $

Група компаній Ristone Holdings продовжує планову кампанію щодо зниження кредитного навантаження. У січні – ще на 1 млн $, повідомила прес-служба Ristone Holdings.

За рік агрохолдинг знизив кредитне навантаження на 17,1 млн $: на 01.01.2020 кредитне навантаження становило 34 млн $, до 01.01.2021 воно знизилося до 16,9 млн $.



Про що мовчить міністр: чому гектар землі не буде коштувати $2 тисячі

Ринок землі повноцінно запрацює в Україні вже з 1 липня 2021 року, попри всі спекуляції навколо цього питання. Про це заявив міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко.

На його переконання, буму продажу землі при відкритті ринку не буде – адже сільськогосподарська земля наразі перетворилась на цінний актив, який здатен приносити вагомий пасивний дохід.

«Навіть на пісках в Житомирській області у нас люди обробляють землю, бо це високомаржінальний прибутковий бізнес. І сьогодні оренда землі в Україні не менше $150 за гектар. І вона щороку зростає. Безумовно, цей пасивний дохід цікавий всім», – сказав він.

Крім того, міністр висловив переконання, що ціна землі у середньому в Україні з початком вільного обігу буде коштувати приблизно $2 тис за гектар. Вочевидь, мався на увазі прибуток від оренди за 10-12 років і саме таку формулу розрахунку цін землі вважають правильною економісти.

Дійсно, важко не погодитись з тим, що українські фермери навчилися вести прибутковий бізнес і отримувати врожаї на будь-яких ґрунтах і за будь-яких умов (за виключення хіба що екстремальних посух на кшталт минулорічної). Сумнів викликають самі цифри, що були озвучені.

Можна звернутися до інформації Держгеокадастру, який ще нещодавно очолював сам Роман Лещенко. У середині січня відомство оприлюднило інформацію про вартість оренди у двох областях.

Так, у 2020 році власники паїв у Сумській області отримали близько 1,6 млрд грн орендної плати, а середня вартість оренди гектара склала трохи менше 2,24 тис грн (або $79-80/га). Вже у цьому році у Запорізькій області було проведено аукціон з продажу права оренди землі державної форми власності (зазвичай на таких аукціонах ціни встановлюються вище,ніж середні по регіону). Результат: вартість оренди склала трохи більше 1,6 тис грн/га (або $55-56/га).

Тобто, коли міністр казав про $150/га, вочевидь, мались на увазі окремі випадки передачі землі в оренду за такою ціною. Дійсно, за інформацією Держгеокадастру вартість оренди у Тернопільській, Вінницькій та Полтавській областях наближена до $200/га. Але йдеться виключно про державну землю, яка здавалась в оренду великими масивами. А ось середня вартість оренди паїв становить в Україні трохи більше 1,6 тис грн/га. Тож ціна у $2 тис за гектар – це питання перспективи, яку ринок досягне за мірою розвитку. А виходячи з реальної вартості оренди, більш реалістичною виглядає ціна сільгоспземлі близько $1 тис/га.

Джерело: Landlord 



Вадим Нестеренко: «За вкрадені у мене $ 6 мільйонів Вілкул і Романенко можуть оплатити будь-який наклеп на будь-якому інформаційному смітнику»

Історія з рейдерським захопленням найбільшого агрохолдингу Південного Сходу України Ristone Holdings зробила крутий поворот. Рейдери, реагуючи на відкриття щодо їх кримінальної справи, сьогодні намагаються залучити до своєї брудної гри, звичайно «в темну», Генерального прокурора України Ірину Венедіктову. Це для них останній шанс уникнути неминучого покарання.

Нагадаємо, що кінцевим бенефіціаром холдингу понад двадцять років є Вадим Нестеренко. Однак за часів екс-президента Януковича він отримав пропозицію «від якої не можна відмовитися» від тодішнього голови Дніпропетровської ОДА Олександра Вілкула та змушений був продати йому 50% корпоративних прав. У 2020 році Вілкул вирішив вийти з холдингу, оцінивши свою частку в $ 20 мільйонів, і зажадав розрахунок готівкою. Отримавши перші два транші (сумарно - $ 6 мільйонів кеша), Вілкул і його компаньйон Макс Романенко (екс-секретар міськради Дніпра часів Януковича) вирішили кинути Нестеренко і віджати весь холдинг. Дії рейдерів змусили бенефіціара Ristone Holdings порушити десятирічну «обітницю мовчання» і вперше винести в публічну площину таємні факти і домовленості. Вадим Нестеренко також розповів про те, як відбувалася передача двох траншів $ 6 мільйонів кеша - при свідках, під відеокамерами, за участю інкасатора банку, адже гроші знімалися з легальних банківських рахунків. Ця інформація не тільки поставила під загрозу всі подальші дії рейдерів, а й стала підставою для відкриття досудового слідства за фактом шахрайства, яке ведуть слідчі ГСУ МВС України під процесуальним керівництвом ГПУ.

«Для того щоб гору взяли справедливість і закон, розбиратися в цій справі потрібно поза межами Дніпропетровської області. Не буду нікого звинувачувати персонально, це не моя юрисдикція, але дії правоохоронців області з серпня минулого року прямо свідчать про те, що вони йдуть під диктовку рейдерів. Навіть така дрібна на загальному тлі афери банальність, як крадіжка врожаю соняшнику - здійснювалася рейдерами під охороною місцевої поліції. За цим фактом розбираються фахівці Департаменту внутрішньої безпеки МВС, але ми все бачимо, що час йде, розгляд пробуксовує вхолосту», - пояснює Вадим Нестеренко.

Рейдери розуміють, що у них поки немає можливості вивести слідство з-під контролю ГПУ і МВС, тому, як припускає Нестеренко, «пустилися в усі тяжкі, запустивши багатоходівку, звернену до Офісу Генпрокурора.

Першим кроком інформаційної атаки стала поява в Дніпрі і області активних чуток про те, що Романенко «має контакти з чоловіком Генпрокурора, а тому нібито має вплив на саму Венедіктову», і що він за хабар «продавив призначення нинішнього прокурора області». Другим кроком ці анонімні чутки масово вкинули в публічний простір на такі ж анонімні Телеграм-канали.

Далі пішов третій крок - на підставі цих анонімок і з посиланнями на них, в один день протягом 5 лютого зроблений масивний медіавброс на декількох десятків «жовтих» сайтів. Але меседж видозмінився, тепер головна і явна мета рейдерів - донести до ГПУ, що нібито «Нестеренко напав на імідж Венедиктової з метою її компрометації». Для чого це зроблено? Відповідь «засвічена» в публікаціях - перевести кримінальну справу по шахрайству Вілкула з Києва до Дніпра, що може зробити тільки Генеральна прокуратура України. Заради цього Вілкул і Романенко зважилися на досить ризиковану справу - маніпуляції навколо імені Генпрокурора Венедиктової і її сім'ї. Розрахунок на те, що Ірина Валентинівна просто розлютиться і не вникаючи в подробиці змінить в потрібну для рейдерів сторону підслідність кримінального провадження. Вадим Нестеренко прокоментував цю провокацію однозначно:

«Коли у людей в принципі немає моралі і совісті, вони здатні на все. Посміхатися, завіряти в чесності і брати гроші, знаючи що напередодні вони вже запустили механізм рейдерства. Звинувачувати мене в банкрутстві Дніпромлин, попередньо переписавши майно комбінату на сторожа Романенко і власноруч подавши позов на банкрутство. Принести до нотаріуса свої фальшиві доручення, а потім через суд скасовувати угоду тому, що доручення фальшиві. Вони поки нічого і нікого не бояться, і реалізували хакерську атаку на державну нотаріальну контору в Чернівцях, використовуючи куплені раніше ключі доступу до реєстрів. В результаті чого в Держреєстрі були знищені записи по всіх підприємствах групи, - це зразок їх «чесності і законослухняності». Зі свого особистого досвіду,  адже я перерахував чи десяту частину з афер цього рейдерського угруповання, я добре розумію, що говорити про порядність, чесність, якихось принципах і моралі щодо цих людей не доводиться. Заради того, щоб щось вкрасти, вони не замислюючись ні на секунду, втопчут в бруд репутацію будь-якої людини. За мої 6 мільйонів доларів Вілкул і Романенко можуть оплатити будь-яку медіа-атаку на будь-яких інформаційних смітниках. Думаю що даремно, як підказують мені експерти з медіа, Романенко витратив 40-50 тисяч доларів на розміщення «чорнухи» щодо мене і Генпрокуратури, згадавши при цьому про реформу правоохоронної системи. Думаю і вірю, що в кінцевому рахунку переможе все ж закон і справедливість, гарантом чого виступає реформована прокуратура України», - заявив Вадим Нестеренко.



Тваринники застерігають від збільшення квоти на імпорт свинини з ЄС

У рамках Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС у 2021 році буде переглянута річна квота у 20 тис тонн безмитного імпорту свинини з ЄС (11 лютого у Брюсселі відбудеться чергове засідання Ради асоціації Україна-ЄС). Про це повідомили в Асоціації «М’ясної галузі».

Як зазначено у повідомленні, експорту свинини з України до ЄС наразі немає з двох причин: неблагополучний статус України внаслідок спалаху АЧС та значно вищу собівартість і ціну української свинини. Наприклад, на європейських біржах у січні 2021 року ціна на кондиційну свинину у напівтушах становила 1,19 євро/кг, в той час, як в Україні – 1,45 євро/кг (всі ціни без ПДВ).

Стрімке поширення АЧС в Україні та ЄС у поєднанні з обмеженнями роботи м’ясопереробних підприємств та закладів харчування через пандемію вплинули на традиційні канали збуту свинини в світі. Одним із наслідків стало зниження цін на свинину в ЄС до рівня собівартості.

Водночас, для українського тваринництва викликом стала як неконтрольована ситуація з чумою свиней і відсутність компенсацій втрат з боку держави, так і перевитрати на корми та ліки у розмірі 8 млрд грн на рік. Особливо критичною ситуація стала у минулому році, через стрімке подорожчання зерна.

Читайте також: Через високі внутрішні ціни Україна збільшила імпорт свинини

Вже зараз відомо багато випадків закриття по всій країні свинокомплексів, які працювали неефективно. Однак скорочення поголів’я, згідно з даними Держастату – не відбулося – великі свинокомплекси, які спромоглися знизити собівартість, нарощують поголів’я.

Крім того, збільшення квот на безмитний імпорт свинини може негативно вплинути і на рентабельність виробників курятини, навіть в умовах найнижчої в світі собівартості курятини в Україні – 0,75 євро/кг у 2020 році та 1 євро/кг у 2021 році (напівтушки, без ПДВ).

Тому, нижча на 60% собівартість української курятини разом із збільшенням безмитного ввезення дешевої свинини з ЄС може стати вироком для свинокомплексів, які мають високу собівартість.

Джерело: Landlord 

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Чи є світло в кінці «молочного» тунелю для України

За результатами аналітичних досліджень Міжнародної Фінансової Корпорації (IFC), презентованих під час Загальних Зборів Асоціації виробників молока, попит на молочні продукти в світі зростає, і Україна може стати одним з глобальних гравців.

На слайді презентації Анни Клименко, керівника консультаційних програм IFC в агробізнесі в Україні, показані прогнози стосовно того, де очікується дефіцит споживання молочних продуктів: яким він є зараз і яким буде через 5 років.

472.jpg

Анна Клименко зазначила, що загальний висновок для нас, як для молочної галузі України, дуже позитивний – ринок зростає. Враховуючи цей фактор, українські виробники та переробники мають мобілізувати ресурси та скооперуватися, поки вікно можливостей ще відчинене.

«Які це будуть ринки – залежить від нас. Їх доволі багато. Навіть якщо обрати Китай, Саудівську Аравію, Єгипет, Кенію, то в порівнянні з іншими, більш відомими конкурентами (Німеччина, США, Нова Зеландія), логістично ми є на порядок ближче до цих ринків. У нас вже є перевага в тому, що ми можемо бути вигіднішими з точки зору логістичних витрат», - повідомляє Анна Клименко.

Яким чином мобілізувати ресурси та скооперуватися виробникам та переробникам молока – треба вирішувати, адже ефективного ланцюжка постачань в Україні, який би міг конкурувати на глобальному ринку, поки що, нажаль, не існує.

473.jpg

«Згідно з оцінками міжнародних експертів, для переробника, який би хотів вигідно експортувати свою продукцію, економічно-доцільним є мати один сучасний завод з потужністю переробки щонайменше 500,000 т молока на рік. І такого заводу в Україні поки що не існує. А для виробництва цих 500,000 т молока необхідно, якщо брати за базис американську модель великих ферм, 5 сучасних молочних ферм по 10,000 корів кожна з продуктивністю 10 т молока на корову в рік. Що в свою чергу вимагає біля 60 тис. га землі для вирощування та заготівлі грубих кормів. З точки зору глобальних ринків, це – невеликі обсяги, але цього ланцюжка постачань поки що не існує в Україні. Тому від початку Проекту розвитку молочної галузі в Україні IFC шукає партнерів для створення такого ланцюжка», - повідомляє Анна Клименко.

Джерело: прес-служба АВМ