Зовнішня торгівля українських аграріїв під час війни: головна проблема — транспортування

Одним із найболючіших питань при виконанні зовнішньоекономічних договорів щодо реалізації сільськогосподарської продукції є її транспортування до контрагента. Про це пишуть Маргарита Брянська та Богдан Яськив у статті «Війна автоматично не скасовує виконання раніше взятих бізнес-зобов’язань» для “Дзеркала тижня”.

Основною проблемою при цьому є блокада морських портів України, через які здійснювалося майже 90% експорту. На сьогодні структура логістики показує, що залізницею виконується близько 60% від обсягу, 25% — автомобільним транспортом, а решта — комбінованими способами із залученням логістичної системи країн-сусідів (Румунії, Польщі, Словаччини та ін.).

Як відомо, у сфері міжнародної торгівлі найпоширенішим фреймом є правила Інкотермс. Оновлені правила Інкотермс 2020 року вже не передбачають можливості самовивозу покупцем товару, що для агробізнесу й загалом не актуально.

Однак варіант доставки до терміналу чи на судно перевізника в умовах блокади українських портів реалізувати неможливо, якщо тільки не йдеться про порти Рені та Ізмаїл з обмеженою пропускною здатністю обсягів перевалки. 

Фактично українські аграрії, які є стороною зовнішньоекономічних контрактів, змушені в умовах блокади портів і руйнування виробничих потужностей чи запасів у результаті бойових дій ініціювати зміни до умов раніше підписаних контрактів у частині способу та/або строків поставки агропродукції чи припиняти такі зобов’язання у зв’язку з неможливістю їхнього виконання в натурі.