Карпатські вівчарі перетворюють традиційне сироваріння в прибутковий бізнес
В справи є великі перспективи, вважає ватажок Василь Киромощук. Про це розповідає Ukrainer, передає NewsOboz.org.
Василь Кирмощук – самий молодий ватажок в регіоні. Йому 22 роки. Родом хлопець з селища Верховина. Його сім’я займалася цією справою: один дід був бовгаром, інший – вождем. Батьки Василя також тримали корів. В 12 років він вже міг самостійно впоратися з усією роботою – був ватажком і варив сир. Батьки допомогли Василю почати свою справу.
“Ми намагаємося зараз щось змінити, але тримаємося традиційного. – каже Василь. – Це пішло в попит. Кожна країна свій сир робить, намагається того триматися. Ось і ми теж. Люди зрозуміли, що це смачно, що це екологічно чисто, без добавок”.
Худобу на випас пастухи збирають у господарів з довколишніх сіл. В цьому році в стаді було 62 корови, 30 телят і 13 коней. В минулому році зібрали 110 голів. Незважаючи на великий попит на сир, більше худоби брати не потрібно – кожне пасовище розраховано на певну кількість голів.
Робітників у свою команду Василь набирає навесні. На сезон досить 7 осіб. Зараз серед бовгарив багато юнаків.
В команді є старший, який готує їжу, збирає молоко і виробляє з нього сир. Є бовгари, які пасуть корів, і ватрачок, який підтримує вогонь у вогнищі для копчення сиру. Працюють від 9 ранку до 15-ї години. Восени за день стада корів можна зібрати до 150 л молока. Навесні – до 300 л. Сировари з Кринти використовують коров’яче молоко. Восени за день можна зробити 25 кг сиру, влітку – 50 кг.
Крім солі, інших домішок в сири не додають. З вечірнього молока вранці збирають вершки – для масла і сметани. Сметану бовгары зазвичай залишають собі, а масло і сир йдуть на продаж. Продавати молочні вироби Василю допомагає батько. У чоловіків є свої покупці серед місцевих і у Львові. Щоб сир не зіпсувався під час перевезень, його кладуть в герметичний посуд і тримають на холоді. Дохід від такої справи не фіксований.
“Залежить як міряти, – каже Василь. – Зараз у мене грошей немає. Те, що за літо зароблю, то все працівникам віддаю. А та продукція, яка у мене є, я її продам і у мене залишається. Наприкінці буду знати скільки вийде”.
З власниками дійних корів бовгари розраховуються сиром. За дві корови в середньому можна отримати 130 кг бринзи за сезон. Якщо корова недойна – господарі платять бовгарам гроші за випас. Василь вже має замовлення на наступний рік. Переживає тільки за місце – на пасовищі можна взяти лімітовану кількість голів.
Хоча сироварів і бовгарів стає все менше, місцеві стверджують, що справа розвивається. Два роки тому відкрили нову полонину для випасу.
Іван каже, що у відновленні долин зацікавлені не тільки бовгари, але і селяни, які мають вдома господарство. Крім того, це допомагає підтримувати регіон – сюди приїжджають туристи. З кожним роком їх стає все більше.
“Ясно, що за кордоном більше, але треба тут робити, розвивати свою країну, – каже Василь. – І потім, може, в майбутньому, воно піде за кордон. Сподіваюся, що за пару років розвинемося, раскрутимся, і буде попит від того”.