Українські інженери розробили “Пасіку Майбутнього”
Крім України, “Пасіки Майбутнього” вже кілька років успішно працюють в Канаді та Польщі. Готується відкриття пасік в США, Ізраїлі та інших країнах Європи. З кожним роком до команди розробників приєднується дедалі більше інженерів, вчених, професійних бджолярів з багатьох країн.
Однак запатентували своє Ноу-Хау автори ідеї саме в Україні. До того ж проект пройшов відбір на European Bee Awards 2019. Творців “Пасіки Майбутнього” запросили на церемонію до Європейського парламенту у Брюсселі.
“Пасіки Майбутнього” дозволять створити в країні абсолютно новий ринок – ринок запилення, ефект від якого оцінюється за різними джерелами від 2 до 4 млрд. доларів щорічно”, – розповідає автор ідеї проекту Ігор Курдін.
“Варто виїхати за межі України і Східної Європи і поцікавитися там цим питанням: на чому заробляють бджолярі, якщо закупівельна ціна меду 1.5-2 долара? Відповідь очевидна – понад 60 відсотків доходів в Канаді бджоляр отримує, надаючи послугу запилення. Там ринок послуг запилення працює з 1960-х років.
На опилення квітів дерев мигдалю, що ростуть у Каліфорнії, з’їжджаються більшість бджолярів Америки, які спеціалізуються на запиленні. Більше 70% мигдалевого горіха продукуються саме у Каліфорнії. Це багатомільярдний бізнес.
Залежність дуже проста: 1 хороший вулик на 1 га яблунь в період цвітіння підвищує продуктивність яблунь на 10-20%, а наприклад на лохину потрібно 4 вулика і врожайність підвищується до 30%, і так далі. Багато виробників лохини у Польщі встановлюють вулики виключно для запилення – інакше вражай буде малий. У Польщі ось-ось з’явиться ринок запилення”, – зазначив Ігор Курдін.
“Там існує і державна підтримка і підтримка польського відділення GreenPeace. Ці організації разом провели аналіз сільськогосподарських угідь Польщі, які використовуються для вирощення плодів, овочів що запилюються, та рапсу і встановили який ефект для підвищення продуктивності та економіки Польщі може принести впровадження системи запилення.
Це близько 5-7 млрд. злотих щорічно (1.5 – 2 млрд. долл), не враховуючи нові робочі місця та новий вид сервісу, який успішно функціонує у сусідній Німеччині. До речі, в Ізраїлі немає вільних угідь, щоб не запилялись. Тематикою запилення в Ізраїлі займається Міністерство Меду.
Складаються графіки, плани проведення робіт із запилення, оптимальна кількість пасік та їх оптимальне місце знаходження розраховується та підтверджується актуальними даними GPS”, – додав фахівець.
“Ніхто з нашої команди ніколи раніше не мав нічого спільного з бджолами і пасікою, та тепер кожен з нас став пасічником. Наші діти із задоволенням нам допомагають і знають тепер, що мед береться не з магазину. Власне це і стало головним мотивом нашого проекту – відірвати дітей від смартфонів, переключити їхню увагу за допомогою смартфона на природу.
Потім, збираючи інформацію, ми зробили висновок, що бджоляр зі смартфоном – це зовсім нова професія. Зі смартфоном бджільництво виглядатиме по-іншому. Отримуючи дані з вуликів і накопичуючи їх, ми можемо прогнозувати подальший розвиток вулика, пасіки, ефективності запилення”, – розповів автор ідеї проекту Ігор Курдін.
“Це цілком може бути нова соціальна мережа іншого типу. В ній кожен може бачити що робиться у колеги на точно такому ж вулику, якщо звичайно дозволить ділитися даними так само як ми ділимося нашими фото чи враженнями у соціальних мережах.
Тут кожен може невідомого бджоляра запитати: як у тебе виходить, що кожен день є приріст по 3-4 кг? Навчи, пліз, дай пораду. Іншим цікаво, що робить Гуру в бджільництві – вони повторюють його дії. Це вже не кажучи про накопичення інформації та формування найкращої моделі поведінки “розумного вулика”, а далі – копіювання і передачі цієї поведінки на інші вулики”, – додав Ігор Курдін.
Джерело: agri-gator.com.ua