150670

Вітчизняний малий агробізнес не зможе скористатися перевагами державної фінансової підтримки

Про це зазначив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш.

За його словами, специфіка державної фінансової підтримки розвитку сільського господарства у 2017 році полягає у концентрації бюджетних ресурсів у рамках однієї бюджетної програми – «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» (код 2801580). За нею перерозподіляється понад 84% загального обсягу бюджетних асигнувань, передбаченого на державне стимулювання розвитку аграрної галузі. Участь представників малого аграрного бізнесу в обох напрямах даної програми підтримки – бюджетні дотації в режимі квазіакумуляції ПДВ та часткова компенсація вартості сільгосптехніки й обладнання вітчизняного виробництва – в силу об’єктивних причин є вкрай обмеженою.

Загалом з п’яти бюджетних програм для аграріїв, що реалізуються цього року, лише одна – «Надання кредитів фермерським господарствам» (код 2801460) – є більш-менш «заточеною» під суб’єктів малого підприємництва на селі. Однак у рамках цієї програми кошти виділяються на поворотній основі, а обсяги фінансування є незначними – лише 65 млн грн, тобто 1,2% всього «бюджету підтримки». З огляду на кількість фермерських господарств на одне господарство припадає, в середньому, по 1,5 тис. грн, пояснив Леонід Тулуш.

Державним бюджетом на 2017 рік передбачена дія ще однієї важливої програми – «Фінансова підтримка шляхом здешевлення кредитів» (код 2801030; частка у загальному «бюджеті підтримки» – 5,6%), використання коштів в межах якої визначається Порядком, затвердженим постановою КМУ №300 від 29.04.2015. Однак цією програмою не передбачено пільгового доступу представників малого аграрного бізнесу до відповідних бюджетних ресурсів – вони беруть участь у конкурсному відборі на загальних умовах. Змінами, внесеними до Порядку у поточному році, передбачено лише зняття обмежень щодо вартості залученого кредиту та запровадження підвищеного розміру компенсації для суб’єктів, обороти яких не перевищують 10 млн грн. Враховуючи це, можна спрогнозувати, що частка суб’єктів малого підприємництва у даній програмі з об’єктивних причин буде суттєво нижчою за частку представників великого та середнього бізнесу, зауважив експерт.

Особливостями фінансування заходів в рамках ще двох бюджетних програм підтримки є першочергове погашення накопиченої кредиторської заборгованості, а не фінансування поточних заходів. Це, зокрема, стосується програм «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і догляд за ними» (код 2801350) та «Державна підтримка галузі тваринництва» (код 2801540). Наявна кредиторська заборгованість з запланованих на 2017 рік обсягів фінансування за цими програмами перевищує 60% та 90% відповідно. При цьому, обсяг бюджетних асигнувань за даними програмами становить близько 10% від запланованого на 2017 рік «бюджету підтримки» сільгосптоваровиробників.

Отже, внаслідок специфіки формування аграрної складової Держбюджету-2017 та особливостей фінансування у поточному році заходів в рамках окремих бюджетних програм, спрямованих на підтримку розвитку сільського господарства, вітчизняний малий агробізнес не зможе скористатися перевагами державної фінансової підтримки. Відповідно, зазначена проблема повинна бути врахована при формуванні аграрної складової Держбюджету-2018, підсумував Леонід Тулуш.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Хто «годує» Євросоюз зерном

За даними Єврокомітету з зернових на 21 листопада, ренкінг імпортерів м'якої пшениці виглядав наступним чином:

1. Молдова – 414,614 тис. тонн або 33,8%;

2. Україна – 315,548 тис. тонн або 25,7%;

3. США – 162,895 або 14,1%.

Ренкінг імпортерів твердої пшениці:

1. Канада – 402,366 тис. тонн або 48,2%;

2. США – 134,624 тис. тонн або 16,1%;

3. Австралія – 132,161 або 15,8%.

Ренкінг імпортерів ячменю:

1. Україна – 210,833 тис. тонн або 69,7%;

2. – 83,119 або 27,5%;

3. Сербія – 7,536 тис. тонн або 2,5%.

Рэнкиг імпортерів кукурудзи:

1. Бразилія – 3,154 млн. тонн або 57,4%;

2. Україна – 1,458 млн. тонн, або 26,5%;

3. США – 339,108 тис. тонн або 6,2%.

Джерело: «Зерно Онлайн»

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Компанія UKRAVIT постійно рухається вперед, створюючи нові іноваційні продукти

При цьому, щорічно Компанія збільшує обсяги виробництва та реалізації власної продукції. Про це повідомив директор компанії «Укравіт Агро» Євген Семененко під час прес-конференції з підбиття підсумків діяльності Компанії UKRAVIT на українському агроринку в поточному році, пише Аgronews.ua.

«Стратегія, яка була обрана Компанією минулого року, повністю себе виправдала – суттєво збільшилося використання українськими фермерами всієї лінійки продуктів Компанії UKRAVIT, що налічує понад 130 найменувань»,- зауважив Євген Семененко.

Директор «Укравіт Агро» зазначив, що значна частина великих господарств та агрохолдингів, які раніше принципово не використовували продукцію українських виробників, на сьогодні, спробувавши препарати комплексної системи захисту рослин компанії UKRAVIT, вже наступного року готові застосовувати їх повністю за всією системою.

«Своїм потенційним клієнтам ми пропонуємо 1-2 продукти для системи комплексного захисту рослин задля випробовування на 5-10 га посівної площі. І це дає свою ефективність»,- пояснив Євген Семененко.

Директор «Укравіт Агро» також звернув увагу, що в UKRAVIT  налагоджено потужне виробництво добрив з мікроелементами. Як і на ринку ЗЗР, в цьому сегменті Компанії також вдалося збільшити обсяги реалізації порівняно з минулим роком – і в літрах/кілограмах і в грошовому виразі. За словами Євгена Семененка, якщо оцінювати в цілому український ринок мікродобрив, що почав активно розвиватися приблизно з 2001 року, то на сьогоднішній день UKRAVIT покриває вже 10 млн. га посівної площі країни, а всього можна покрити 30 млн. га. Саме тому, Компанія планує нарощувати присутність на даному ринку.

Також він повідомив, що UKRAVIT вкладає суттєві інвестиції в побудову нової лінії для виробництва мікродобрив. В свою чергу, фахівці Компанії постійно проводять розробки нових мікродобрив в лабораторних умовах для того, щоб на наступний рік  представити споживачам декілька нових продуктів, зокрема, «Авангард» з кремнієм та продукти на основі амінокислот.

Під час прес-конференції Євген Семененко торкнувся і питання позицій Компанії на зовнішніх ринках.

«Стосовно експорту варто відзначити, що цим ми почали займатися активно з 2015 року. В Грузії та Молдові, куди ми наразі експортуємо свою продукцію, вона посідає значне місце на ринку ЗЗР та мікродобрив цих країн. Про це говорить зростання експортних обсягів.  В подальшому ми плануємо розширювати свою присутність на ринку СНД»,- підкреслив Євген Семененко.  

Зі свого боку, керівник відділу розвитку продуктів та сервісів ЗЗР групи компаній UKRAVIT Олександр Мигловець зазначив, що  Компанія постійно рухається вперед, створюючи нові інноваційні продукти, з урахуванням умов як українських споживачів, так і експортних ринків, куди поставляється продукція українського лідера у виробництві ЗЗР та мікродобрив.  

Він повідомив, що у 2017 році Компанія представила ринку три нових продукти. Це два гербіциди: перший з них розрахований на знищення бур’янів в посівах сої, а другий – для застосування в посівах зернових колосових культур. Третій продукт – це фунгіцид «Делавіт», що застосовується для захисту плодово-ягідних насаджень.

«На сьогодні UKRAVIT має найбільший портфель продуктів серед виробників ЗЗР та мікродобрив в Європі та Азії. На початку 2018 року наш портфель збільшиться ще на 7 продуктів і становитиме 142 продукти. Маючи широку лінійку продукції, ми надаємо аграріям комплексні рішення щодо захисту польових культур, плодово-ягідних насаджень, овочевої групи відкритого та закритого грунту, певних нішевих культур», - зазначив Олександр Мигловець.

Довідка: UKRAVIT – один із лідерів ринку засобів захисту рослин. Виробляє та продає пестициди, добрива з мікроелементами, засоби для знищення гризунів та побутових комах. До складу корпорації входить «Фабрика агрохімікатів» (Черкаси).

З питань продажу та співпраці звертатися:
ТОВ «Укравіт Агро», м.Київ, вул. Дегтярівська, 25/1.
Гаряча лінія: 0 800 301 401

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Цукровари завершують виробничий сезон

Про це повідомляє прес-служба НАЦУ «Укрцукор».

«Всього в сезоні працювало 46 цукрових заводів, 12 з них уже завершили сезон. Більшість виробників закінчить варити цукор до Нового року», - повідомила керівник аналітичного відділу НАЦУ «Укрцукор» Руслана Бутило.

Виробництво цукру уже досягнуло  1,57 млн. т, перероблено 11,06 млн. т цукрових буряків.

Нагадаємо, за прогнозами НАЦУ «Укрцукор» виробництво цукру залишиться на рівні минулого року – 1,9-2,0 млн т, що дозволить уникнути дефіциту на внутрішньому ринку та реалізувати зовнішні поставки в об’ємі близько 500 тис. т цукру. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Стратегічний продукт: ціни на сало ростуть неймовірними темпами

Ціни на сало в Україні ростуть неймовірними темпами. До середини листопада за даними Державної служби статистки, за кілограм продукту в середньому просили 68,11 грн., що на 68% більше, ніж на початку року. Примітно, що свинина за той же період додала в ціні всього 28%, пише ubr.ua.
 

Вартість сала в окремих регіонах зросла більш ніж на 100%: в Одеській області за 11 місяців воно подорожчало на 101%, і досягло 87,9 грн. / кг, а в Миколаївській - на 106% (до 71,96 грн.). Абсолютним рекордсменом за ціною сала став Київ, де до кінця року за кіло продукту просили в середньому 125 грн.



Люди об'їдають свиней

Експерти пояснюють різке подорожчання сала в Україні збільшенням попиту на нього, при одночасному скороченні виробництва. І додають - виною всьому падіння добробуту людей.

Заковика в тому, що в промисловому виробництві в основному використовуються м'ясні породи свиней. Ті, що дають максимум м'яса і мінімум «марного жиру». А ключовими постачальниками сала на ринки і в супермаркети є домогосподарства.

Основним раціоном домашніх свинок були залишки з столів українців. Але останнім часом «зайвої» їжі у людей стало набагато менше.

«Тримати свиней стає невигідно. Одна з причин цього - відходів зі столу стає все менше і селянам доводиться закуповувати дорогі корми. А собівартість продукції, в тому числі і сала, різко зросла. Як не смішно це звучить, ми об'їдаємо свиней », - пояснив директор Української Асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.

Крім того, через дорожнечу м'яса багато українців ще на початку року розглядали сало як дешеву альтернативу свинині, оскільки в середньому по Україні сало в січні було дешевше м'яса на 40% і більше. Зрозуміло, сало можна вважати повноцінним замінником м'яса в раціоні, однак попит на нього трохи виріс.

Правда, вже до середини року ситуація кардинально змінилася, а в листопаді ціни на сало наблизилися до вартості свинини. У столиці сало по вартості і зовсім обігнало свиняче м'ясо.

 

Врятує тільки імпорт

Промислові виробники свинини ніколи не робили акценту на салі, вважаючи його побічним продуктом. Так що покладатися на великих фермерів українцям не доводиться. Та й на селян розраховувати не варто.

«Поголів'я свиней скорочується і найближчим часом рости не буде. Курка вирощується близько року, а свиня - 3-5 років. Так що в 2018-2019 році дефіцит сала внутрішній виробник покрити не зможе. Залишається розраховувати тільки на експорт », - пояснив Дорошенко.

Його слова підтверджують і дані офіційної статистики. Станом на 1 вересня 2017 року поголів'я свиней в Україні скоротилося майже на 10% до 6,7 млн ​​голів. у порівнянні з тією ж датою 2016 року. З них 3,45 млн - поголів'я сільгосппідприємств. Якщо ринку буде не вистачати власного сала, шукати його потрібно буде за кордоном.

 

Хороша новина - дорожчати сало швидше за все більше не буде.

«Ми можемо купувати сало в Польщі або Німеччині. Там вирощують відповідні породи свиней - не ми одні в Європі любимо сало. Більш того, там їх виробляють промисловим способом. А значить їх сало буде дешевше нашого. І потім, в Україні мало які продукти, крім овочів і соціальних сортів хліба коштують дешевше, ніж в ЄС », - заспокоїв Дорошенко.

Неправильно рахують

Ще один феномен українського сала полягає в колосальній різниці цін. Якщо, наприклад, в Києві кілограм продукту коштує 125 грн., то у Волинській, Чернівецькій, Тернопільській та Запорізькій областях за кіло просять менше 50 грн.

Тим часом, експерти сумніваються, що цій статистиці потрібно вірити. Різниця є, кажуть вони, але не така велика.
«Думаю, що офіційні дані Держстату в повному обсязі достовірні. Дійсно, через те, що цей ринок неконкурентний, ціни від регіону до регіону сильно відрізняються. Проблема може критися в методиці проведення дослідження та базі, з якої збираються дані», - припустив Дорошенко.

За його словами, в одному регіоні інформація може збиратися в режимі телефонного опитування, а в іншому, де концентрація рітейлових мереж набагато вища, «списуванням» цінників. Так чи інакше, вважає експерт, більше довіри викликають київські ціни, а не, скажімо Волинської області.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Винзавод "Інкерман" на межі закриття

У результаті з 1 січня завод змушений буде припинити роботу, пишуть Примечания.

У середині жовтня окупаційна влада Севастополя вирішила розірвати договір оренди з ТОВ "Інкерманський завод марочних вин" щодо цілісного майнового комплексу (ЦМК) заводу, що включає в себе обладнання та приміщення цехів. Причина розриву – неналежний стан орендованого майна.

Згідно з російським законодавством, з 1 січня 2018 року виноробні підприємства, які не мають власних виробничих потужностей, позбавляються ліцензії. Керівництво заводу звернулося до "уряду" Севастополя з пропозицією розпочати поетапний план викупу орендованого майна. Але замість цього "департамент" майнових та земельних відносин міста подав у "суд" на ТОВ "Інкерманський завод марочних вин" про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна. У результаті з 1 січня 2018 року підприємство змушене буде зупинитися.

Аналогічна ситуація склалася і радгоспом "Качинський", де вирощується продукція для винзаводу.

Договір оренди землі у холдингу закінчився ще в грудні 2014 року, а новий договір окупаційна влада відмовилася укладати. “З початку 2015 року ведемо листування з урядом щодо укладення нової угоди. Але так і не змогли нічого домогтися: одні відмовки", — нарікає директор радгоспу Михайло Хош, додавши, що всі ці роки радгосп платив податок за землю і навіть готовий виплатити орендну плату, якщо буде підписаний новий договір оренди. Радгосп звернувся з позовом в "Арбітражний суд" Севастополя, вимагаючи зобов'язати "уряд" укласти з ними договір оренди.

Власником ТОВ "Інкерманський завод марочних вин" (частка 100%) і ТОВ "Качинський плюс" (частка 75%) є шведська компанія "ІНКЕРМАН ІНТЕРНЕШНЛ АБ". З 2016 року 20% частки в "Інкерман Інтернешнл АБ" належить китайському приватному інвестиційному фонду "Панг Чаг".

Джерело: podpricelom.com.ua

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview