Яка сума інвестицій для створення теплиці в Україні

Вартість створення полікарбонатних або позасезонних скляних теплиць може коливатися в межах від $ 1,5 до $ 4 млн, не враховуючи витрат на покупку або оренду землі.

Про це в коментарі ГолосUA заявили аналітики компанії Pro-Consulting.

«Україна - сільськогосподарська країна, що відрізняється високою врожайністю овочів і фруктів. Споживання свіжих овочів в нашій країні характеризується сезонністю. В середньому українець споживає 1 центнер овочів щорічно. У Європі цей показник в 1,6 рази вище, а лідером з тепличного виробництва є Нідерланди. У цій країні 60% теплиць відведені під вирощування квітів. У нашій же країні 79% теплиць відведені під вирощування овочів », - розповіли в компанії.

За словами аналітиків, до основних тенденцій тепличного виробництва в нашій країні відносяться: збільшення тепличних площ; збільшення врожайності продукції; модернізація використовуваних теплиць; активна робота по виведенню нових сортів; натуралізація вирощуваної продукції.

«Виходячи з викладених вище факторів, можна говорити про доцільність розвитку в Україні тепличного бізнесу. Якщо планується створити невелику сезонну теплицю, то приблизні інвестиції в проект складуть $ 50 за 1 кв. м. Доцільною є організація тепличного комплексу з крапельним зрошенням площею 100 кв. м. Полікарбонатні або позасезонні скляні теплиці можуть займати кілька гектарів землі. Полікарбонат більш надійний і довговічний, крім того, зведення подібної теплиці не вимагає фундаменту. Вартість такого проекту може коливатися в межах від $ 1,5 до $ 4 млн, не враховуючи витрат на покупку або оренду землі. Подібне розходження в цінах обумовлено можливостями комп'ютеризації комплексу та використання енергоефективного обладнання. Термін окупності залежить від складності самого проекту і може складати від 1 року до 3-6 років », - відзначили експерти.

У компанії додали, що перевага невеликих тепличних комплексів - відсутність необхідності оформлення дозвільних документів.

«Досить мати довідку про право власності на земельну ділянку. Для найму працівників необхідно зареєструвати ПП або іншу форму власності (наприклад, агропідприємство). Вибираючи регіон для майбутнього тепличного комплексу, варто орієнтуватися на варіант «південна частина країни, більш високі витрати на доставку», а не на «північна частина України, близько розташовані споживачі». Одну з ключових ролей при виборі локації майбутнього підприємства відіграють витрати на газ. Варто також враховувати можливості водопостачання, оскільки для поливу необхідно використовувати тільки чисту воду. Крім того, необхідно врахувати, що для вирощування помідорів важливий грунт, насичений мікроелементами.

Рентабельною є організація тепличного комплексу недалеко від великих міст, де показники споживання свіжих овочів високі. Збувати продукцію можна великим торговельним мережам, інтернет-магазинам продовольчих товарів, переробним підприємствам», - також зазначили експерти

Резюмуючи, аналітики підкреслили, що цілорічний ринок свіжих овочів в Україні тільки формується, а рівень задоволеного попиту не перевищує 50%.

«Якщо нове підприємство зможе стати надійним постачальником, воно гарантовано займе своє місце на цьому ринку», - заявили в компанії.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Доступ юридичних осіб до ринку землі сприятиме новим тіньовим схемам

Таку точку зору висловив генеральний директор УАК Павло Коваль, повідомляє прес-служба.

Вже восени до Верховної Ради може бути внесено законопроект «Про обіг сільськогосподарських земель», який буде регламентувати правила продажу землі. Тому не дивно, що питання про визначення кола осіб, які зможуть придбати землю є актуальним. Особливо гостро обговорюється право юридичних осіб купувати землю.

«Ми проти того, щоб до ринку землі були допущені юридичні особи, адже це призведе до негативних наслідків, особливо на перших етапах реалізації вільного ринку. Ми можемо допустити до української землі низку країн, з якими потім будуть складнощі при узгодженні позицій, у тому числі в юридичних аспектах, у тому числі і в судах. Мова про такі багаті країни, як Саудівська Аравія, Китай, США, Велика Британія, і ще цілу низку країн, які мають вільні кошти, щоб ставати власниками землі в Україні», — сказав Павло Коваль.

Також він навів приклад схем, при яких іноземці зможуть обходити заборону на купівлю землі: «китаєць — засновник юридичної особи в Китаї, одружується на чарівній українці і купує землю», а цей шлюб може бути фіктивним. Крім цього, є ще ціла низка інструментів — успадкування, подарунок, заставне майно. І все це може статися, якщо дозволять купувати землю юридичним особам.

Інший важливий аспект впровадження ринку землі, згідно офіційної позиції ВГО УАК, —концентрацію земель в користуванні варто обмежувати як в межах області, так і всієї країни. При цьому максимальна площа на одну фізичну особу має становити 200 га.

«У випадку з фізичними особами-українцями варіанти зловживання в операціях із землею та її втрата менш імовірні, бо кожен резидент, який звернувся з приводу купівлі, може бути перевірений Державними органами в тому числі й податковою. Також може бути перевірено походження фінансових ресурсів цієї особи», — зазначив Павло Коваль.
Повертаючись до офіційної позиції ВГО УАК, процедура купівлі земельної ділянки має здійснюватися на електронних «on-line торгах» уповноваженим органом. Завчасно варто розробити процедури по вирішенню та усуненню технічних протиріч щодо меж земельних ділянок та прийняти «Закон України «Про консолідацію земель с.г. призначення»

«Згодом, з лібералізацією ринку ми можемо знімати обмеження щодо суб’єктів, але повинен бути перехідний етап 2-3 роки, протягом яких буде знято всі законодавчі протиріччя та інші державні обмеження», — підсумував генеральний директор УАК.

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Українське молоко демонструє свій потенціал

За повідомленням Андрія Ярмака,  в квітні 2017 року виробництво було прибутковішим ніж в тому самому місяці попереднього року на 23%, а вже в липні різниця вперше перевищила 50% і склала 55,3%.

Іншими словами, в липні 2017 року, середньостатистичний професійний виробник молока отримував в середньому на одному літрі на 55,3% більше прибутку, звичайно, якщо цей прибуток був. 

Враховуючи рівень цін на корми та молоко, на сьогодні прибутковими можуть бути навіть ті господарства, що доять 5,5 тис. кг на корову на рік. Рік тому межа прибутковості перевищувала 7 тис. літрів. Отже, прибуткові точно не всі, але кількість прибуткових господарств зростає.

В цілому з початку року прибутковість виробництва молока була на 34% вищою, ніж за такий же період 2016 року. При цьому, вона була найвищою за останні три сезони. Крім того, прибутковість виробництва молока була вищою на 7,3% ніж середній показник за останні п'ять років, але і далі трошки нижчою, ніж середні показники в роки, що передували російському ембарго.

Чому це чудова новина? Бо це означає, що українська молочна галузь майже впоралася з шоком від російського ембарго, оздоровилася, і знайшла в собі ресурси для подальшого розвитку. Звичайно, це лише початок оздоровлення, але зараз перед нами величезні перспективи світового ринку замість непередбачуваного та невибагливого сусідського стихійного базару. 

До речі, офіційного індексу ФАО поки що немає - він буде за пару днів, але вже зараз можна прогнозувати, що суттєвих змін в ньому по молоку не буде. Одні продукти дорожчали, другі дешевшали, тому середній показник буде без суттєвої динаміки. 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Унікальна форма співпраці для аграріїв від компанії «Агро Газ Трейдінг»

Виснаження ґрунту, величезні фінансові ризики, мінімальна державна підтримка сільгоспвиробництва, пряма залежність від погодних умов – це лише незначний перелік факторів, які ускладнюють роботу українського аграрного сектору.

Ринку життєво необхідні рішення, які дозволять отримувати великі обсяги врожаю, знизити ризики недобору врожаю, підтримувати родючість і ресурси ґрунту, більш активно розвивати і модернізувати свої робочі потужності.

Розуміючи ці реалії, компанія «Агро Газ Трейдінг» прийняла рішення підтримати український аграрний сектор і вийти на ринок з новою пропозицією про введення післяплати за карбамід та особливими умовами оплати за добриво.

«Ми чудово розуміємо, що працівники аграрного сектору несуть величезні ризики до моменту збору врожаю. Робота аграріїв залежить від цін на паливо та добрива, погоди, хвороб рослин і ще багатьох факторів. Розуміючи складність ситуації, ми готові працювати з фермерами на основі післяплати. Контракт можна буде закрити після збору врожаю», - заявив директор компанії Володимир Колот.

Компанія «Агро Газ Трейдінг» готова надавати аграріям карбамід для обробки ґрунту і обговорювати відстрочку платежу за ним до моменту збору та реалізації врожаю.

Контакти AgroGasTrading: тел. +380443645699, +380986056565
 
Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Скільки Росія зараз постачає молочної продукції в Україну

А чи знали ви скільки Росія зараз постачає молочної продукції в Україну? Згідно з нашими санкціями, з 2016 року – нуль. Згідно з українською статистикою, звичайно, теж – нуль. А ось згідно з російською статистикою, в 2016 році було експортовано в Україну молочних продуктів у еквіваленті близько 130 тис. тон молока, за 5 місяців 2017 р. – ще 44 тис. тон.

Ось це і є поставки в ОРДЛО. Україна не контролює ці поставки, тому їх немає в нашій статистиці, а Росія записує їх на рахунок України, оскільки держав таких як ДНР, ЛНР Новоросія чи Малоросія не існує.

Багато це чи мало? Якщо порівнювати з офіційним імпортом в Україну з її 42-мілйонним населенням, то це цифри одного порядку, навіть трошки більші. Відрізняється дещо структура – так, якщо Україна закуповує зараз переважно сир, то в ОРДЛО з Росії йде питне молоко, частка якого в поставках сягає 25% в еквіваленті молока, масло і сир (приблизно по 30%) та кисломолочна продукція (10%).

Якщо дивитись на загальний експорт молокопродуктів з Росії, то поставки в ОРДЛО займають в ньому близько 20% в еквіваленті молока. По окремих продуктах, на захоплені українські території Донбасу йде 70% російського експорту питного молока, 30-40% - масла, біля 20% сухого молока. Не забуваємо, що Росія при цьому залишається нетто-імпортером молочних продуктів, закуповуючи ту ж саму продукцію за кордоном в набагато більших обсягах.

Зрештою, якщо дивитись на обсяги споживання в ОРДЛО, то ці напівофіційні поставки з Росії забезпечують близько 43 кг молока на душу в рік, відштовхуючись від оцінки населення на неконтрольованих Україною територіях Донбасу в 3 млн. осіб. Скільки зараз всього споживається молока в ОРДЛО сказати неможливо, але в Україні в середньому цей показник складає 210-220 кг. Тобто якщо припустити, що там споживають стільки ж молока, то виходить що щонайменше п’ята частина молока в окупованому Донбасі з того самого російського невизнаного експорту.




 
Андрій Панкратов, аналітик сільськогосподарських ринків, національний експерт ФАО в Уркаїні
 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview

Що дасть Україні нова політика сільського розвитку

Акцент робиться не тільки на розвиток територій, але й на максимальне задоволення потреб та інтересів сільського населення. Причому людський фактор стає домінуючим.
 

Для нашої країни такі підходи є новаційними. Тому ми прискіпливо вивчаємо вдалі практики сільського розвитку успішних країн і, в першу чергу, – Сполучених Штатів Америки, Канади, країн ЄС. А також використовуємо досвід провідних експертів у цій царині, дослухаємося до їх рекомендацій.

Томас Джонс належить якраз до числа таких відомих у світі експертів. Він є професором економіки сільського господарства Університету Френка Міллера та Школи міжнародних відносин Університету Міссурі (США). Він спеціалізується на економіці розвитку сільської місцевості, аналізі економічного впливу, фінансах місцевого самоврядування. Кілька років тому він консультував уряд України у питаннях зміни політики сільського господарства та розвитку сільських регіонів.
Нещодавно Томас Джонс побував у нашій країні. Він охоче відповів на запитання щодо доцільності впровадження нової сільської політики та її перспектив.

- Яка мета вашого перебування в Україні?
- Я приїхав до України задля того, щоб дізнатися, в якому контексті тут розвивається сільська політика. На основі даних, які отримаю, та з урахуванням досвіду США, Канади та країн Європейського Союзу ми разом із науковцями Університету Міссурі підготуємо рекомендації щодо реалізації політики сільського розвитку для українського уряду.

Сільський розвиток на основі лідерства громад повинен розроблятися дуже ретельно, аби відповідати умовам тих країн, де ця програма впроваджується. Наші рекомендації також призначатимуться й місцевим органам влади. Уряд повинен створити умови для відповідної роботи місцевої влади. А остання, в свою чергу, має отримати приклади успішної роботи з територіальними громадами, які теж вибирають власні стратегії. Ми сподіваємося, що зможемо надати ідеї, які стимулюватимуть їхні власні інновації.

Тому нині мені дуже важливо зрозуміти реальну ситуацію, що складається в українській сільській місцевості.

- Ви вже мали нагоду познайомитися з цією ситуацією. Як би ви її охарактеризували?
- Я бував в Україні кілька разів. Вперше - близько 15 років тому. І вже тоді вивчав можливості проведення аграрної та сільської політики. А також розглядав необхідність децентралізації влади.

Відтоді у вашій країні багато зроблено. Процес децентралізації влади вже відбувається. Активно створюються об’єднані територіальні громади. Водночас треба не забувати про те, що консолідовані територіальні громади зможуть забезпечувати процвітання, якщо мають для цього необхідні інструменти, фінансування та сприятливе для місцевого бізнесу регуляторне середовище.

- Що дасть для України нова політика сільського розвитку?
- Добре обґрунтована політика сільського розвитку дозволяє місцевій владі створювати умови, які будуть привабливими для нових роботодавців, інвесторів і, що найважливіше, - для молодих людей, які отримають стимули залишатися працювати в цих громадах, облаштовуватися разом зі своїми сім’ями. Я не випадково кажу, що найліпше ці питання вирішувати місцевій владі, бо вона знає сильні та слабкі сторони своєї території, запити населення.

- Чи пов’язане успішне здійснення політики сільського розвитку зі створенням повноцінного ринку землі в Україні?
- Розвиток сільських громад найперше залежить від двох активів – їх землі та населення. Місцевим органам влади важко ухвалювати правильні рішення, якщо вони не мають упевненості в тому, яким чином використовуватиметься земля, як продаватиметься, як регулюватимуться питання, пов’язані з нею.

Не менш важливим є ще один аспект. Місцеві органи влади потребують стабільної та зрозумілої дохідної бази. Її забезпечують результати праці людей, а також земельні ресурси. Поки питання земельних ресурсів залишається неврегульованим, очікуваної стійкої дохідної бази не буде.

- Проблема в тому, що чимало селян-власників землі сьогодні виступають проти впровадження земельного ринку. Що має зробити українська влада, аби він запрацював найближчим часом?
- Багатьох людей лякають пропоновані зміни, і їх можна зрозуміти. Вони не знають, яких результатів очікувати, тому вважають за краще нічого не робити. Але подальший розвиток України вимагає, щоб один із найбільших її активів – земля – був цілком доступним для економіки. Наразі такого ще немає.

Аби земельний ринок запрацював, потрібно забезпечити всіх його учасників повною інформацією. Необхідно, щоб була велика кількість покупців і продавців, а також цілковита прозорість в роботі цього ринку.

Для того, щоб мати велику кількість покупців, потрібна ефективна фінансова система, яка б дозволила людям мати кошти на придбання землі. Прозорість ринку дозволить нинішнім власникам землі знати, чи отримають вони добру ціну за землю.

Якщо земельний ринок буде створений за такими умовами, якщо його механізми будуть відпрацьовані ретельно та відповідально, він не відлякуватиме потенційних продавців і покупців.

- З якими ще викликами стикаються українські територіальні громади?
- Я думаю, що Україні необхідно модернізувати державні інституції, особливо щодо розробки надійних інформаційних систем. Органи державної влади повинні бути спроможними створювати достовірні дані та робити їх доступними для громадськості на всій території.
Іншим доступним кроком є створення потужних дорадчих служб. У Канаді, Сполучених Штатах Америки, країнах Західної Європи, з якими я найбільше знайомий, процвітання можна пов’язати з поширенням освіти. Там люди навчаються впродовж усього життя. Для України також важливо надавати людям сучасні знання для розвитку.
Ще одне питання. Я бачу багато підприємницьких тенденцій у Києві, деяких інших містах. Але думаю, що необхідно заохочувати підприємницький інноваційний ризик і в сільській місцевості.

 - Ви побували в Кіптівській та Фурсівській об’єднаних територіальних громадах на Чернігівщині. Як ви оцінюєте перспективи їхньої роботи?
- По-моєму, члени обох громад розуміють, що ключем до успіху є їхня консолідація та підтримка місцевих лідерів. Тут усі знають один одного, тому лідерами стають ті, кому найбільше довіряють, хто здатен згуртувати людей, «запалити» своїми ідеями.

В той же час думаю, що сам процес створення об’єднаних територіальних громад відбувався непросто. Люди жили й працювали в певній системі, від якої тепер мали відмовитися. У них виникало багато запитань, і не на кожне знаходилися відповіді.
Перехід від централізованого управління до децентралізованого контролю вимагає налаштування не лише основних підходів, але й безлічі деталей. Має бути баланс між обов’язками та ресурсами, без цього хорошої роботи не буде. Тож процес повинен бути гнучким та в постійному розвитку.

- Політика сільського розвитку здійснюється і в інших країнах світу. Чи можна навести приклади вдалої роботи центральних та місцевих органів влади задля її реалізації?
- Кілька прикладів спадають на думку. Приміром, у Канаді створили Сільський Секретаріат. Він відповідав за підготовку рекомендацій для уряду, для прем’єр-міністра та міністрів про те, як зробити сільську політику більш ефективною.

В Об’єднаному Королівстві, і особливо це стосується Англії, сільській політиці були надані пріоритети. Це означало, що кожне міністерство мало серед основних цілей своєї роботи й показники щодо сільського розвитку.
У Сполучених Штатах Америки на рівні міністерств було створено спеціальну раду, де члени кожного департаменту зустрічалися для обговорення сільської політики.

Аналогічні ради мав кожен штат країни, де представники федерального уряду та органів влади штату, а також органів місцевого самоврядування розглядали різноманітні питання сільського розвитку.

Думаю, в усіх випадках така увага до сільської політики була на користь.

- Що має зробити український уряд, аби прискорити впровадження нової політики сільського розвитку?
- Назву три перші кроки. Насамперед йдеться про розвиток надійного та ефективного ринку землі.

Другий крок – це надійний та ефективний фінансовий ринок. Він має бути доступним не лише для тих, хто бажає придбати землю сільськогосподарського призначення та працювати на ній, але й для місцевих органів влади, щоб вони могли робити стратегічні інвестиції. Бо добре відомо, що для отримання доходів необхідно вкласти попередні інвестиції, на порожньому місці нічого не буде.

А третім кроком має бути встановлення чіткої, збалансованої та справедливої відповідності між обов’язками сільських чи місцевих рад та джерелами надходжень. Механізм не запрацює, якщо, скажімо, обов’язки будуть надто високими, а надходження – низькими.

- А на що слід звернути увагу об’єднаним територіальним громадам та їхнім лідерам?
- Вони не повинні думати, що єдиною хорошою інвестицією є та, що зроблена в споруди, в дороги та інші фізичні речі. Інвестувати також потрібно в людей, у їх знання та професійні навички. Особливо це стосується молоді.
Під час перебування у вашій країні в мене з’явилося багато нових ідей стосовно того, як Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та інші партнери можуть допомогти Україні в розвитку її потенціалу. Я старатимуся просувати їх.

- Як міжнародний експерт і просто як людина ви маєте підвищений інтерес до України. З чим це пов’язано?
- Однією з причин є те, що 1989 року я дуже захопився змінами у світовій політиці, зокрема, в Східній Європі. Тоді з’явилася надія, що світ стає ближчим. Тож я вирішив стати експертом саме з питань Східної Європи.

Друга причина полягає в тому, що родина моєї дружини є емігрантами з Західної України. Я дуже зацікавився історією України і тим, що тут відбувається зараз. Мені хотілося б, аби мої професійні знання стали тут у нагоді.
Сьогодні Україна може скористатися досвідом багатьох успішних країн світу. Я б згадав Ірландію, де мені довелося працювати 25 років тому. Вона перетворилася з найбіднішої країни Євросоюзу на успішну та процвітаючу. Ірландці мають найвищий дохід у ЄС (Ред. - з розрахунку на душу населення). У них було б цікаво повчитися.

Тарас Тернівський,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань

 

Основні агро-події тижня в Telegram-каналі та на -сторінці AgroReview