178172
182819

Заманчивые перспективы и текущие вызовы: украинская аквакультура требует толчка

У середньому, 2020-го українці спожили по 15 кг риби та морепродуктів. Це більше за рік попередній, та й загалом цифра останніми роками поступово зростає. З боку іншого, зростання відбувається головним чином за рахунок імпорту. Ну й Україна все ще суттєво не дотягує до 20 кг, рекомендованих ФАО – Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООH.

Такі факти та цифри натякають на важливе завдання.
 
«Сьогодні Україна імпортує  більшість рибної  продукції , яку споживає. Але віримо, що завдяки природним ресурсам, людському та освітньому потенціалу Україна має всі можливості для розвитку аквакультури і здатна не тільки забезпечити власне споживання, а й виходити на зовнішні ринки», – каже Ксенія Сидоркіна, директор Програми USAID з аграрного та сільського розвитку – АГРО.
 
Програма стала одним зі співорганізаторів виставки-форуму «Aquaculture Business Ukraine 2021». Участь у заході взяли близько 200 осіб, так чи інакше пов’язаних з аквакультурою. Учасники з’ясовували, що маємо вже та що потрібно зробити для подальшого розвитку галузі.
   
У планах – спрощення оренди водойм і держпідтримка

Аквакультура — це штучне вирощування риби й інших водних продуктів, гідробіонтів. Здійснюється у повністю або в частково контрольованих умовах – ставки, садки та інше. Саме продукцію цього сектору сільського господарства ми найчастіше купуємо в рибних відділах супермаркетів чи спеціалізованих магазинах.
 
Україна багата на водойми, має протяжне морське узбережжя. Та й розведення риби практикується у нас із давніх давен.
 
«Аквакультура в Україні є третім за значимістю джерелом тваринного білка після вирощування худоби та птиці. Крім того, розвиток сектору робить значний внесок у зайнятість сільського населення та населення прибережних територій», – наголошує Олег Баздуганов, в.о. голови Державного рибного агентства України.
Він перелічує основні види риби, що вирощують в Україні зараз: коропові, райдужну форель, кілька різновидів сомів, карася, стерлядь, осетрів, бестера, вислоноса. Останніми роками дедалі популярнішою стає тилапія. Станом на 1 січня 2021 року в Україні було зареєстровано 4568 профільних підприємств різних форм власності. Загальний обсяг продукції аквакультури становив торік 18,5 тисяч тонн.
 
Очевидно, що галузь має потребу в поштовхові.
 
За словами Олега Баздуганова, нині готовий законопроект, покликаний спростити ведення аквакультури – зокрема, це стосується умов оренди водойм.
«Найближчим часом плануємо ініціювати запровадження нульової ставки ввізного мита на імпорт комбікормів для інтенсивної аквакультури та на дороговартісне обладнання для індустріальної аквакультури, – додає керівник Держрибагентства. – Також будемо просити державу про механізми державної підтримки на кілограм вирощеної риби, компенсацію вартості електроенергії, що використовується для цілей аквакультури суб’єктами господарювання, і компенсацію вартості води».
394.jpg
 
Швидше за все, необхідні для розвитку галузі кроки не мають обмежуватися лише різними компенсаційними механізмами. Всеохопний аналіз проблем і можливостей галузі аквакультури в Україні, кращі практики та рекомендації ще 2017 року було зібрано в Дорожній карті «Розвиток аквакультури в Україні». Її підготували за підтримки Міністерство промисловості, торгівлі та рибальства Норвегії та Норвезько-української торговельної палати.

Іноземний досвід в асортименті
 
На перший погляд, це може виглядати дещо суперечливо – Норвегія є на сьогодні і найбільшим імпортером рибної продукції в  Україну, і державою, що прагне допомогти їй розвинути власну аквакультуру.
 
«Є великі можливості та рішення для розвитку комерційно вигідного співробітництва між країнами, – переконаний, однак, посол Норвегії в Україні Ерік Сведал. – Тут недорога робоча сила, низька вартість оренди на землю, Україна географічно близька до важливих ринків. Це дуже суттєві фактори. Але зараз тут є й багато викликів, таких як регуляторні питання, відсутність кваліфікованого персоналу, кредитних коштів і технологій».
 
Норвегія чи не найкраще позиціонована в якості партнера чи консультанта. Аквакультура є найбільшим сектором економіки цієї країни, її експортна вартість перевищує експорт промислового рибальства. Загалом, Норвегія – друга в світі за обсягами експорту морської рибної продукції, торік її було продано 2,7 млн тонн. Лосось, форель, європейський лобстер і блакитні мідії є основними експортними морепродуктами Норвегії.

Говорячи про співпрацю з Україною в сфері аквакультури, посол Ерік Сведал наголошує на важливому факті: обидві країни є членами Конвенції Пан-Євро-Мед. Це інструмент, який стосується правил походження товарів у рамках угод про вільну торгівлю між договірними сторонами. Наприклад, перероблена в Україні продукція норвезького походження може експортуватися до Євросоюзу на умовах зони вільної торгівлі, що є частиною Угоди про асоціацію.

На форумі було представлено інші потенційно цікаві для України приклади та цифри.

Зокрема, досвід Ізраїлю. Свого часу через високу вартість землі, прісної води та робочої сили там обрали шлях інтенсивної аквакультури. Тобто, спрямованість на якомога більшу «врожайність» із гектару водойми.

Промовисті цифри озвучила Магарита Смирнова, провідний фахівець управління рибного господарства Міністерства сільського господарства Ізраїлю.

«У 1997 році вилов із гектару становив трохи більше 5 тонн риби, у 2011-му вже 7-8 тонн, а нині – 10-20 тонн. Інтенсифікація просто шалена», – розповіла вона. Разом із тим, процесу було притаманне скорочення кількості підприємств галузі (зараз їх усього 35) разом із де-факто збереженням площі водойм.

Особливістю аквакультури в Європі є участь у галузі малого бізнесу, наголосив старший офіцер із рибництва й аквакультури ФАО Гайдар Ферсой.

«У Великій Британії  станом на 2020 рік налічувалося 4100 рибних господарств. Із них лише 5 мають понад 250 співробітників. Натомість у 260 підприємствах працюють від 5 до 9 людей», – наводить він приклад.

До слова, трійка лідерів за споживанням риби в Європі виглядає так: Португалія (56,8 кг на людину на рік), Норвегія (54,3 кг), Іспанія (45,6 кг). 

3,6 мільярда доларів як привабливий приз за реформу галузі
 
Для розвитку будь-якої галузі критично важливими є інвестиції. Вони створюють нові підприємства та робочі місця, приносять нові технології.
 
Аквакультура не виняток. Більше того, вона добре позиціонована для капіталовкладень.
 
«Є низка переваг України для залучення інвестицій у галузь. Споживання риби та морепродуктів у світі продовжує зростати. За прогнозами, за період з 2019 по 2028 роки виробництво аквакультури зросте на 28%, – каже Оксана Ткачук, радник з питань інвестицій компанії UkraineInvest. – Україна має вільну торгівлю з ЄС, яка передбачає звільнення морепродуктів від митних зборів. Фактично, це для нас перепустка до другого за величиною ринку з торгівлі рибними продуктами і найбільшого імпортера риби в світі».
 
Це не всі переваги. Ще Україна має найбільшу площу прісноводних ресурсів, придатних для риболовлі й аквакультур у Європі – понад 1 млн. га. Щоправда, з них нині використовують лише 15%. Крім експортних перспектив, є потенціал до  збільшення споживання на внутрішньому ринку.
397.jpg
 
«За підрахунками аналітиків  UkraineInvest, за умови збільшення виробництва аквакультури на 400 тис. тонн на рік в економіку країни можна залучити близько 3,6 млрд доларів інвестицій, – каже Оксана Ткачук. – 2 млрд на виробництво і 1,6 млрд – на переробку».

UkraineInvest є державною компанією із залучення та підтримки інвестицій в Україні, допомогою якої можна скористатися і за наявності інвестиційних проектів у сфері аквакультури. Тим часом підтримку вже готовий надати Європейський інвестиційний банк.

У кінці минулого року стартував проєкт «Основний кредит для аграрної галузі – Україна». ЄІБ виділяє 400 млн євро, з них до 140 мільйонів – на підтримку аквакультури та рибальства.

«Це перший проєкт за історію незалежності України, коли безпосередньо було зроблено окремий акцент на аквакультурі», – наголошує Дмитро Христенко, ключовий експерт проєкту з питань аквакультури та рибальства. Основними напрямами технічної підтримки є спрощення кредитування для підприємців, зміцнення навичок і нарощування потужностей, дорадництво.

Ну і коли мова зайшла про різні види підтримки та заохочень, то варто згадати ще про такий.

Організатори форуму «Aquaculture Business Ukraine 2021» оголосили конкурс студентських наукових робіт на тему: «Українська аквакультура: шлях до успіху». Конкурсанти мають підготувати наукові роботи за результатами заходу.

«Ми хотіли би почути їхнє бачення – що і як потрібно змінювати, які проводити реформи. Метою є також подальше долучення освічених, талановитих студентів до наших проєктів і співпраця з ними», – підкреслив директор Бюджетної установи «Методично-технологічний центр з аквакультури» Юрій Шарило.

Приз для переможця організатори тримають у секреті, але обіцяють – він сподобається.

Стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International. Ця стаття відображає думку її авторів та не обов’язково є офіційною точкою зору USAID чи Уряду США. Докладніше про Програму USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО).
 
 Автор: Анатолій Марциновський


Цены на свинину: эксперты ответили на 3 вопроса потребителей

Відповіді на три питання від любителів посмакувати свининою підготували аналітики Асоціації «Свинарі України».

Як змінилися ціни на свинину за рік?

Наразі роздрібні ціни на свинину нижчі, ніж роком раніше. Згідно з моніторингом цін національних торгових мереж, у середині квітня 2020-го середня ціна кілограма охолодженої свинини становила 131,6 грн/кг. Водночас, станом на кінець минулого тижня цей показник «не дотягував» до 128,4 грн/кг, а зміна цін окремих охолоджених частин (напівфабрикатів) складає від 2 до 6 грн/кг.

Чому в квітні-травні свинина дорожчає?

Друга половина весни є традиційним періодом підвищення цін на ринку свинини через найбільшу споживчу активність. Так, з року в рік за місяць до Великодня пожвавлюється торгівля після зимового спаду попиту.

Ціни на свинину перед святами будуть відрізнятися залежно від того, де м’ясо купувати. Так, наприклад, зміни цінників у супермаркетах переважно плавніші. При цьому окремі позиції можна придбати за нижчою ціною за рахунок акційної пропозиції від мережі.

На продуктових ринках ціни напередодні свят можуть підніматися відчутніше. Тож якщо плануєте закуповувати свинину на ринках, зволікати до останніх днів перед Великоднем не варто.

Що впливає на роздрібні ціни на свинину?

Зміна цін в національних мережах роздрібної торгівлі зберігають певну прив’язку до закупівельних цін на свиней забійних кондицій. Так, однією з причин нижчих споживчих цін нині є в тому числі нижчі ціни закупівлі живця: у першому кварталі 2021-го вони майже на 6% менші, ніж рік тому. Загалом зв’язок між динамікою цін реалізації живця та готової продукції впродовж року неоднорідний: співставлення цих показників за кілька останніх років свідчить, що коефіцієнт їх кореляції варіює в широких межах — від 40% до 90%. А значить, говорити, що ціна реалізації свиней — єдиний та основний чинник формування ціни для споживача, некоректно!

Наразі стимулом для росту цін є очікуване сезонне відновлення попиту, а обмежуючим чинником —погіршення купівельної спроможності населення. Проте останнім часом зв’язок між динамікою закупівельних та роздрібних цін істотно послабився, тож більший вплив мають інші фактори.

Ваш выбор 'Нечего сказать'.


Выиграет ли государство от внедрения сниженной ставки НДС для аграриев?

З 1 березня діє знижена ставка ПДВ (14%) за операціями з постачання та ввезення на територію України деяких видів сільськогосподарської продукції. Йдеться, зокрема, про свиріпу, ріпак, соняшник, пшеницю та жито, ячмінь, кукурудзу, соєві боби та інші олійні культури, велику рогату худобу, молоко незбиране, тощо. Це один із рідкісних випадків, коли зниження ставки податку активно підтримали і Міністерство фінансів, і Державна податкова служба. І не підтримав комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики. Думка профільних асоціацій також розділилась. Прихильники Закону стверджують, що зменшиться економічна доцільність «скруток» та схем ухилення від оподаткування ПДВ операцій з сільськогосподарською продукцією. 

Також прогнозують зменшення обсягів відшкодування ПДВ, що знизить навантаження на бюджет і ризики шахрайства з ПДВ. Проте на практиці все не настільки однозначно. 

Про проблеми і вигоди різних гравців ринку
За результатами аналізу ТППУ спільно з дослідниками проекту «Німецько-український агрополітичний діалог», це рішення матиме негативний вплив на ринок, воно йде врозріз із тенденціями міжнародної практики застосування та адміністрування ПДВ, зменшує доходи державного бюджету та порушує зобов’язання перед міжнародними партнерами Украми, зокрема МВФ.

За словами Олега Юхновського, голови комітету підприємців АПК при ТПП України, ситуація на агроринку, зокрема в харчовій та переробній промисловості, залишає бажати кращого. В харчовій галузі обсяги виробництва за січень-лютий впали на 11%. Також пан Олег прогнозує збільшення кількості збиткових підприємств харчової та переробної промисловості за підсумками фінансового року. Негативно вплинули на переробників і високі ціни на сировину на внутрішньому ринку. За деякими товарними групами ціни на сировину вдвічі перевищували ціни на світових ринках. Серед інших негативних факторів: дефолт за форвардними контрактами та штучно занижені очікування щодо врожаю. Окремі галузеві асоціації харчової та переробної промисловості скаржились ТППУ на неможливість придбати сировину та звернулись до Антимонопольного комітету з проханням визначити, які позаринкові фактори вплинули на цю ситуацію. 

Координатор комітетів УКАБ Олег Нестеров зауважив, що хоч за підрахунками УКАБу і є певний ефект зменшення так званих податкових «скруток», попит на готівкові розрахунки за насіння, зерно та інші товари все одно залишається, і глобально це не вирішує ситуацію з тіньовим ринком. Натомість уже зрозуміло, що в бізнесу виникнуть проблеми зі сплатою ПДВ, оскільки не пропрацьована процедура адміністрування за нової ставки. Інша важлива проблема стосується інвестицій, а саме – як перекривати податковий кредит, зважаючи на те, що компанії закуповують техніку та низку інших товарів за ставкою ПДВ 20%, а продають вирощену продукцію за ставкою 14%.

Натомість Європейська бізнес-асоціація підтримала впровадження цієї ініціативи для зернових та олійних культур, проте виступає за виключення молока з переліку товарів, до яких застосовується знижена ставка ПДВ, оскільки це призведе до зростання вартості сировини для переробки та цін кінцевої продукції для споживача. 

Про вплив на публічні фінанси
Міністерство фінансів наполягає на нейтральному фіскальному ефекті даної ініціативи, проте через брак інформації з боку Державної податкової служби в розрізі потрібних КВЕДів неможливо верифікувати, чи дійсно це так. Проте очевидно, що державний бюджет не враховує зміни, які несе зниження ПДВ, для дохідної частини бюджету, оскільки вони були ухвалені через два дні після голосування за бюджет. Дарина Марчак, керівниця Центру аналізу публічних фінансів, звернула увагу, що це рішення йде в розріз з ідеєю ефективної та справедливої податкової політики. Різні ставки ускладнюють адміністрування ПДВ, тому податковій буде складніше верифікувати адекватність цих операцій. Збільшується простір для маніпуляцій та ухилень від сплати податків. Запроваджуються нерівні умови гри для різних галузей. Також Дарина зауважила, що такі кроки розмивають податкову базу, що зменшує обсяги надходжень до державного бюджету. 

Про варіанти вирішення ситуації
Експерти одностайно вважають за потрібне знижувати ставку по всьому ланцюжку виробництва – від сировини до кінцевого споживача. Паралельно EBA працює над змінами до Закону, щоб вилучити молоко незбиране з переліку, що підпадає під знижену ставку ПДВ. З цим не погоджується Олег Юхновський та наполягає на випрацюванні спільної комплексної позиції всіх учасників агроринку включно з харчовою та переробною промисловістю. На основі цієї позиції можна було б розробити відповідний законопроект. Ця позиція має бути обгрунтована розрахунками. Підсумовуючи, Дарина Марчак зазначила, що цим рішення держава дає хибний сигнал ринку про те, що лобізм може забезпечити ухвалення певного рішення, попри аналіз, аргументацію та позицію інших стейкхолдерів. 

Експерти висловили сподівання, що рішення про зниження ПДВ для певних видів аграрної продукції буде скориговане з метою вирівнювання конкурентного поля та забезпечення рівності та справедливості оподаткування, без вибіркового підходу. 

Джерело: voxukraine.org



Аграрные реформы в Украине: одинаково ли их видит власть и участники рынка

ГС «Всеукраїнський аграрний форум» провела онлайн-конференцію «Діалоги про аграрні реформи в Україні», під час якої учасники озвучили нагальні питання реформування української аграрної галузі, перспективи та виклики, що постануть перед її учасниками, а також інструменти, що допоможуть підтримати сільгоспвиробників у процесі реформ та після їх впровадження.

Під час вступного слова міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко повідомив, що відновлення міністерства, на яке сьогодні чекають усі аграрії, відбувається доволі складно через велику кількість бюрократичних процедур. Станом на 8 квітня, законопроект щодо фінансування діяльності Мінагрополітики  вже пройшов перше читання у Верховній Раді і, ймовірно, що бюджет міністерства буде прийнятий Верховною Радою України на позачерговому засіданні вже цього тижня. Потім має бути розроблена організаційна структура та розпочнеться процес формування кадрів. Зокрема, планується призначення кількох заступників міністра (за кожним з ключових напрямків діяльності), переведення з Мінекономіки до Мінагрополітики відповідних працівників.

Також він окреслив пріоритетні напрямки роботи міністерства на наступні роки. Серед них: відкриття ринку землі та прийняття законопроєктів №2194 та №2195, національний проєкт зрошення, розширення та відкриття нових експортних ринків.

«Наша мета — забезпечити стимулюючу дорадчу державну політику, максимально забезпечити усіх суб’єктів ринку якісною наскрізною інфраструктурою, надати повноцінне право власності на землю та зробити її обіг максимально прозорим, забезпечити функціонування зрошувальних систем, надати належне фінансування, розвивати аграрну освіту та науку, налагодити логістику і розширити потужності для зберігання. Ну і, безумовно, для нас стратегічно важливим є збільшення динаміки приросту обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і розширення структури експорту», — зазначив Роман Лещенко.

За словами Голови Ради директорів Асоціації «Союз птахівників України» Олександра Бакуменка, український агросектор, який усі звикли вважати локомотивом української економіки зараз переживає складні часи. Окрім несприятливих погодних умов та зменшення урожайності деяких сільгоспкультур, у 2020 році колосальна проблема виникла і у галузях з доданою вартістю.

«Я вже 35 років працюю у птахівництві і за останні двадцять років не пам’ятаю подібного надзвичайного стану, який сьогодні переживає птахівництво: за рік на 25% скоротилося поголів’я несучки, компанії понесли 5 млрд грн збитків, зруйнувався другий за розміром виробник м’яса птиці, інвестиційна привабливість українського аграрного бізнесу за рік скоротилася майже вдвічі. Це свідчить про те, що у нас виникли серйозні системні проблеми, над якими терміново потрібно працювати», — говорить Олександр Бакуменко.

Для вирішення проблемних питань він пропонує повернути підтримку агросектору на рівні не менше 1% від ВВП, яку аграрний комітет Верховної Ради минулого скликання спільно з колишнім Міністром аграрної політики Тарасом Кутовим зміг «відстояти» для сектору, але яку потім прийняли на рівні до 1%. Тому на сьогоднішній день, за словами Олександра Бакуменка, агросектор замість 8-9 млрд грн підтримки отримує 4-4,5 млрд грн.

Також він пропонує якнайшвидше прийняти рамковий законопроєкт «Про основні засади державної аграрної політики та формування політики сільського розвитку», що був розроблений спільно з учасниками ринку та представниками Європейського Союзу й народними депутатами попереднього скликання.

«Такі рамкові закони має майже кожна країна ЄС. Вони показують куди рухається країна у найближчі 20-30 років у тій чи іншій галузі. Такий закон дозволив би міністерству розробляти на його основі 5-річні стратегії аграрної політики з чітким розумінням пріоритетів на кожен рік та напрямків державної підтримки і тоді можна було б відслідковувати як виконується чи не виконується стратегія загалом. Нам не вдалося прийняти цей законопроєкт наприкінці минулої каденції виключно через політичні причини, але нові депутати можуть взяти його за основу, доопрацювати і прийняти як своєрідний дороговказ для розвитку АПК», — говорить Олександр Бакуменко.

За його словами, якщо цей законопроєкт буде прийнятий, то Україна зможе сподіватися, в тому числі, на допомогу від Європейського Союзу, адже вони нарешті будуть розуміти, яку стратегію щодо аграрної галузі має наша країна.

Президент ВГО «Українська аграрна конфедерація» Леонід Козаченко підтримав думку про те, що починати треба зі стратегії, адже, за його словами, саме в стратегії зазвичай прописані напрями реалізації політики конкретної галузі. А для того, щоб ця стратегія виконувалася, потрібно формувати структуру: установи та органи на державному та місцевому рівнях, які і будуть відповідальними за реалізацію стратегії. Також він презентував власне бачення того, як має виглядати вертикаль державного управління розвитком агропродовольчого комплексу.

Голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков наголосив, що сьогодні, напередодні відкриття ринку землі, малим та середнім сільгоспвиробникам не вистачає фінансових інструментів. З отриманням кредитів ситуація, хоч і дещо покращилася, проте доступ до них досі є не у всіх. Наприклад, хоч програма «5-7-9%» і працює, застава під такі кредити є непосильною для малих господарств. Крім того, такі програми є короткостроковими, а під земельну реформу необхідно запроваджувати довгострокові рішення.

«Члени «Аграрного союзу України» наголошують, що напередодні відкриття ринку землі потрібно створити фінансові інструменти, якими б українці могли скористатися для купівлі землі. Інакше його відкриття має бути відтерміноване. Ми пропонуємо створити державну іпотечну установу, яка би надавала кредити саме під купівлю землі, а також вела реєстр акцій купівлі-продажу землі. Відповідний законопроєкт «Про іпотечну установу» вже розроблений нашими експертами», — говорить Геннадій Новіков.

Заступник голови ГС «Всеукраїнська аграрна рада» Михайло Соколов, серед іншого, у своєму виступі звернувся до депутатів та представників Уряду з проханням посилити увагу щодо питання ліцензування паливних складів.

«Ми хочемо всерйоз поставити питання скасування ліцензування як такого. Отримавши результати перевірок, ми з’ясували, що протягом усього 2020 року був лише один випадок, коли сільгоспвиробника оштрафували за торгівлю паливом без необхідної ліцензії, решта ж штрафів пов’язана з тим, що виробники вчасно не отримали ліцензію. Тобто система, що створювалася для контролю нелегальних продажів, не працює за призначенням, по факту, вона лише створює проблеми», — пояснює Михайло Соколов.

За його словами, другий болісний момент стосується Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”. Адже, попри те, що прийняли закон, не відбулося змін у Податковому кодексі, які б дозволили запровадити в Україні інститут патронажних дивідендів для кооперативів.

«Це працює в Штатах, Канаді та більшості країн ЄС, але цього досі немає у нас. Відповідний законопроєкт розроблений та внесений до Верховної Ради, але процес загальмував, а без прийняття цього законопроєкту повноцінний динамічний розвиток кооперації буде неможливим», — наголосив Михайло Соколов.

Голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський розповів про те, які питання комітет планує вирішити цього року. Найпершим, за його словами, є вирівнювання податків для сільгоспвиробників.

«Поки немає єдиного рішення яким буде підхід при вирішенні цього питання: чи за рахунок збільшення ставки земельного податку, чи за рахунок поставленого податкового зобов’язання на гектар, який був запропонований в законопроєкті №3131, і доплата різниці. Це технічна сторона, основне ж — це усунення диспропорції, яка після відміни спецрежиму ПДВ, значно збільшилася», — говорить він.

Також цього року комітет сподівається провести зміни пов’язані з меліорацією. Наступного тижня відповідний законопроєкт розглядатиметься в комітеті і цілком імовірно, що після засідання одразу буде направлений до сесійної зали.

Крім того, комітет опрацьовує низку законопроєктів, пов’язаних з євроінтеграцією та держпідтримкою сільгосптоваровиробників, зокрема і непрямою. Як, наприклад, спрощення процедур пов’язаних з будівництвом нових об’єктів в аграрній сфері.

Генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон наголосив, що найбільшим пріоритетом наразі є прийняття законопроєкту №2194, який врегульовує земельні відносини і є одним із ключових для продовження реформи. Після цього уся аграрна спільнота очікує на прийняття низки законопроєктів по опціонах, по фонду гарантування кредитів для сільського господарства, консолідації земель.

«Не менш важливим є прийняття законопроєкту №2289, який має розблокувати доступ до інноваційних засобів захисту рослин для українських аграріїв, бо з тестуванням та дослідженнями нових препаратів у нас вже втрачений шостий сезон. І це величезний виклик для нашого сільського господарства», — говорить він.

І ще один великий виклик, за словами Романа Сластьона, це рішення Окружного адміністративного суду Києва на користь групи компаній OSTCHEM, яке змушує Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі скасувати своє попереднє рішення і ввести квоти на ввезення мінеральних добрив. Це загрожує повною монополізацією ринку міндобрив однією групою компаній.

Перший заступник виконавчого директора Всеукраїнської асоціації громад Іван Фурсенко зазначив, що члени їх асоціації так само чекають на прийняття законопроєкту №2194, адже, попри те, що місцевим органам самоврядування землі почали передавати ще з 2017 року, це відбувалося за окремими постановами і це були лише ті ділянки, які Держгеокадастр попередньо погодив. На сьогоднішній день у кожної громади є ряд земельних ділянок, які їй не передають. Їх потрібно самостійно знаходити і звертатися з ними до Держгеокадастру, а він, в свою чергу, не завжди на такі звернення реагує.

«Ми зацікавлені в тому, щоб усі подвійні трактування відкинути, прийнявши законопроєкт №2194, і врешті-решт передати сільськогосподарські землі місцевому самоврядуванню через закон, а не окремими постановами. Громади є різні, і кожна з них має свої підходи до управління землями, проте головне — те, що відбудеться суттєве зниження корупції у частині земельних відносин, оскільки рішення приймається не призначеним чиновником у закритому кабінеті, а обраними посадовими особами колегіально, на сесії селищної, сільської чи міської ради», — пояснив Іван Фурсенко.

Також він розповів, що зараз асоціація має пул громад, з якими хоче запустити проєкти зі створення фермерських хабів. Для цього на землях, що передані державою у комунальну власність, будуть створені комунальні сільськогосподарські підприємства, які самостійно вироблятимуть продукцію для харчування дітей у дитсадках та школах, а надлишки продаватимуть.

«Це водночас і додаткові надходження до місцевих бюджетів, і міні-продовольча безпека населених пунктів, які мають земельні ресурси», — говорить він.

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький прокоментував стан справ щодо імплементації європейських норм законодавства у галузі садівництва. За його словами, урядовий законопроєкт № 4593 поданий, і 31 березня був представлений на засіданні аграрного комітету. 13 квітня планується засідання підкомітету по цьому законопроєкту і, попередньо, 14 квітня — розгляд на комітеті. Також він закликав профільні асоціації активніше комунікувати з Урядом, як з приводу зазначеного законопроєкту, так і з інших питань, щоб не виникало непорозумінь на етапі, коли закон уже прийнятий, а учасники ринку вчасно не внесли до нього своїх пропозицій.

Увесь захід підсумувала директорка ГС «Всеукраїнський аграрний форум» Марія Дідух. За її словами, головне, чого зараз з нетерпінням чекають аграрії – це повноцінне відновлення роботи профільного аграрного міністерства. Після цього аграріям буде зрозуміліше, яка структура міністерства, який функціонал департаментів, і до кого звертатися. Наразі ж, аграрну спільноту в Україні чують, і озвучені напрямки роботи, як Парламенту, так і Кабміну, збігаються з тим, чого прагнуть сільгоспвиробники.

Прес-служба УКАБ

Ваш выбор 'Нечего сказать'.


Подготовить «разведчиков»: в Украине запускают обучения для агроскаутов

Агроскаутинг — термін, добре знаний у світі. Це процедура збору з полів інформації, яка може стосуватися обробки ґрунтів та поливів, визначення стану посівів, наявності захворювань рослин. Мета – не допустити втрати врожаю.
Власне, «scout» у перекладі з англійської означає «розвідник». У багатьох країнах послуги агроскаутів давно є традиційними. В Україні поки що про них відомо небагато.
 
«Термін не дуже поширений, — визнає Максим Колесніков, завідувач кафедри плодоовочівництва, виноградарства та біохімії Таврійського ДАТУ. — Я знайшов у гуглі лише одне повідомлення від агрокомпанії про найм агронома-скаута. З іншого боку, це позитивний сигнал і означає, що ми рухаємося в правильному напрямку».
Університет бере участь у проекті з підготовки агроскаутів, започаткованому Програмою USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО. Агроскаутингу та його перспективам в Україні було присвячено дводенну онлайн дискусію із залученням українських та зарубіжних фахівців.
 
Як працюють агроскаути в Ізраїлі
 
Світлана Добринін — консультант-референт, спеціаліст із захисту рослин Міністерства сільського господарства та розвитку сільських територій Ізраїлю. 
«У нас агроскаути — це приватні підприємці, що займаються саме дослідженням сільськогосподарських територій, — каже Світлана Добринін. — Вони не проводять лабораторних аналізів, а дають рекомендації на підставі того, що знаходять на полях. Фермер в Ізраїлі не займається захистом рослин — це робить агроскаут».
 
За словами Світлани, це дуже важлива місія для країни зі спекотним кліматом і, відповідно, великою кількістю шкідників.
 
Агроскаутів у Ізраїлі готує департамент консультаційних послуг Міністерства сільського господарства та розвитку сільських територій. Навчальний курс спрямовано на отримання ними знань у обсягах, необхідних для професійних досліджень полів. Курс складається із введення в ентомологію та фітопатологію; ознайомлення з методами захисту рослин, включно з біологічними; вивчення шкідників під час лабораторних занять та польових заняття. Додатково можуть бути курси з органічного виробництва та щодо застосування біоагентів, якщо агроскаут планує працювати з відповідними фермерами.
 
Курси для агроскаутів у Ізраїлі спеціалізовані — окремо для овочівництва, плодових культур і так далі. Після їх завершення і початку роботи раз на рік треба пройти підвищення кваліфікації. 
 
«Для кожної культури є своя система моніторингу, — розповідає Світлана Добринін про специфіку роботи агроскаута. — Наприклад, для плодових є безпечний і небезпечний періоди з точки зору загрози від шкідників. При небезпечних агроскаут може приїздити на плантацію двічі на тиждень, а в безпечні — раз на тиждень або навіть на два. На культурах інтенсивного овочівництва від повинен відвідати теплицю або поле раз на тиждень або і два, якщо є якась проблема чи культура цього вимагає» . 
 
Як і для будь-якого бізнесу, важливими є фінансові питання. Хоча ізраїльські агроскаути зазвичай працюють як підрядники консультаційних компаній, їхня зарплатня формується переважно напряму фермером. Відповідно, агроскаутам потрібно якомога більше клієнтів. Інколи вони можуть отримувати додаткові кошти від компанії, з якою працюють.
 
Дещо інакше в Сполучених Штатах. 
 
«Послуги агроскаута субсидуються з державного бюджету, це звичайна практика в США, — каже Патрік Байєрс з університету Міссурі. Він має 35 річний досвід супроводу фермерів. — У моєму випадкові зарплата частково фінансується з державних коштів, частково забезпечується самими фермерами».
 
Спеціаліст за 24 дні: що передбачено програмою
 
Американський досвід значною мірою ліг в концепцію центрів агроскаутингу, підготовлену в рамках програми АГРО. Пілотний проєкт буде реалізовано спільно з Таврійським державним агротехнічним університетом та Херсонським державним аграрно-економічним університетом. У цих вишах створять два центри, що займатимуться підготовкою агроскаутів та наданням послуг з агроскаутингу фермерам. 
 
«Проєкт передбачає підвищення рівня знань у студентів старших курсів через залучення їх до агроскаутингу, за рахунок чого виробники також матимуть можливість отримати необхідні для них послуги, — каже директор Програми АГРО Ксенія Сидоркіна. — Тож разом із партнерами сподіваємося вирішити низку системних проблем, таких як відсутність або брак кваліфікованих кадрів для агропідприємств, брак певних послуг, які би могли робити бізнес успішнішим».
 
Патрік Байєрс входить до числа експертів, задіяних у реалізації проєкту. Саме він представив напрацьовану концепцію центрів агроскаутингу. Найважливіші рекомендації щодо майбутнього навчання такі.
 
На агроскаутів слід готувати студентів-бакалаврів та студентів випускних курсів ВНЗ. Відбором учасників займатимуться спільно програма та університети. Для майбутніх агроскаутів розроблено 24-денний тренінговий курс, що складатиметься з чотирьох сесій.
 
Перша — розуміння агроскаутингу. Йтиметься про набуття знань щодо шкідників та хвороб рослин, родючості, питань захисту довкілля. Студентам розповідатимуть про діагностування проблем із використанням відповідних інструментів, відбір зразків, навчатимуть роботі в лабораторії тощо.
 
Під час другої сесії майбутні агроскаути отримають знання щодо ключових культур, які вирощують в Україні: помідорів, перцю, полуниці, яблук та інших.
 
Далі на учасників програми чекатимуть польові навчання з фермерами, а завершальна сесія буде присвячена процесу агроскаутингу: документуванню, відео-та фотозйомці, подальшому вдосконаленню навичок.
 
«Агроскаут повинен мати істотні знання в предметній галузі для основних культур. Розуміти, як можна діагностувати проблему, знайти причину її виникнення та рекомендувати, як її можна усунути. Повинен вміти ефективно провадити процес агроскаутингу та мати гарні міжособистісні навички, що допомагатимуть роботі з клієнтами», — перераховує Патрік Байєрс основні якості, які повинен отримати на виході учасник програми.
 
Моделлю передбачено базові потреби центрів агроскаутингу — приміщення, місця для тренінгів, комп’ютерне обладнання, набір необхідних для агроскаутингу інструментів, транспорт для виїзду на поля. 
 
«Спочатку в Україні програма агроскаутингу буде отримувати фінансування від проєкту, який покриватиме зарплати, витрати на відрядження агроскаутів та їх стимулювання. Також передбачен дохід від надання послуг для фермерів», — каже Патрік Байєрс про пропоновану фінансову модель. У подальшому планується залучення державних та грантових коштіву різних комбінаціях.
 
Університети у стані готовності
 
Дискусія засвідчила, що в університетах-партнерах програми АГРО уже ретельно продумували майбутнє навчання агроскаутів і надають проєкту значної уваги.
 
«У ближчому майбутньому агроскаути стануть «ключовими фігурами» агросектору, здатними впоратися з мікропроцесорами, інноваційними GIS-системами, системами моніторингу та іншим, — переконаний Олександр Аверчев, проректор з наукової роботи та міжнародної діяльності Херсонського ДАЕУ. — Кінцевим результатом від впровадження програми агроскаутингу буде покращена якість освіти здобувачів ВНЗ та підвищена економічна ефективність сільськогосподарських виробників плодоовочевої продукції». 
 
«Завдяки високому темпу розвитку консалтингових послуг та цифровізації в АПК агроскаутинг уже стає необхідністю, — вважає Геннадій Подшивалов, директор Інституту підвищення кваліфікації Таврійського державного агротехнологічного університету. — Це новий напрям діяльності в агропромисловому секторі України, на стику агрономічної, інформаційно-консультаційної та аналітичної професій».
 
У Таврійському університеті також уже є чітке бачення навчального процесу з підготовки агроскаутів та факторів, необхідних для його успішної реалізації — матеріально-технічних, кадрових та інших. Завершувати курс з агроскаутингу має атестаційний екзамен, після чого агроскаут отримуватиме відповідний сертифікат. Акцент у навчанні робитимуть на здатності студентів до швидкого застосування отриманих знань та навичок на практиці. 
 
«Це будуть не повноцінні наукові дисципліни, а «екстракт» з них — виключно прикладного сучасного характеру», — каже Максим Колесніков, завідувач кафедри плодоовочівництва, виноградарства та біохімії.
 
Зрозуміло, для успішної реалізації майбутньої програми з агроскаутингу потрібні мотивовані учасники. Тож під час дискусії йшлося ще про одне важливе завдання — інформування про переваги участі в ній для студентів. Це важливо, адже навчання агроскаутингу буде факультативним.
 
«Студенти можуть отримати додаткові знання, також агроскаутинг може стати для них кроком до подальшої повноцінної кар'єри», — переконаний Патрік Байєрс.
 
Тим часом Програмою USAID з аграрного і сільського розвитку — АГРО має намір мотивувати інші ВНЗ до створення центрів агроскаутингу.
 
«Програма називатиметься «Створення центрів надання послуг агроскатуингу та підвищення рівня знань та практичних навичок молодих фахівців», — зазначив експерт програми Юрій Бакун. За його словами субгрантовий конкурс оголошено з метою підтримки створення та розвитку двох центрів агроскаутингу у співпраці з профільними вищими навчальними закладами для впровадження комплексу відповідних консультаційних та сервісних послуг. Участь у конкурсі можуть взяти українські недержавні організації, бізнес-асоціації та освітні установи. Прийом заявок триває до 18:00 26 квітня 2021 року. 
 
Стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International. Ця стаття відображає думку її авторів та не обов’язково є офіційною точкою зору USAID чи Уряду США. Докладніше про Програму USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) за посиланням.
 
Автор - Анатолій Марциновський
 
 


Введение квот на импорт минудобрений через суд: театр абсурда, за который заплатят аграрии

Окружний адміністративний суд міста Києва вийшов за рамки своїх повноважень при прийнятті рішень щодо введення квот на імпорт мінеральних добрив, зобов’язавши Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі ввести їх. Це негативно вплине на економіку України загалом, а найбільше від такого кроку постраждають аграрії. Про це йшлося під час спільної пресконференції аграрних асоціацій, передає прес-служба ВАР.

На тому, що рішення суду є неправомірним і що суд не може зобов’язати Комісію голосувати певним чином наголосив заступник голови ВАР Михайло Соколов.

«Що в цьому з юридичної точки зору є неправильним? Суд дійсно міг встановити, що, приміром, були формальні порушення у ході розслідування. Якщо таке було – певні документи не були розглянуті, комісії була представлена не вся інформація – тоді максимум, що можна було вирішити, – це зобов’язати комісію переглянути своє рішення на основі повної інформації, яка була виявлена під час судових засідань. Тим не менш, ми почули, що потрібно ввести відповідні захисні заходи. В даному випадку, за оцінкою наших юристів, суд просто вийшов за рамки своїх повноважень. Адже взагалі не зрозуміло, як можна колегіальний орган – а саме таким є Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі – зобов’язати прийняти те чи інше рішення. Тому що кожен член Комісії зобов’язаний голосувати відповідно до того, як він розуміє цю конкретну ситуацію. Це те ж саме, що зобов’язати Верховну Раду прийняти той чи інший закон, що є неможливим», – наголосив Михайло Соколов.  

Заступник голови ВАР зазначив, що ключовим питанням в рамках прийняття рішення Міжвідомчою комісією щодо введення квот на імпорт мінеральних добрив є питання про те, чи відповідає дане рішення національним інтересам України.

Разом з тим, професор Київської школи економіки Олег Нів'євський підтвердив, що рішення, прийняте Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі у червні минулого року про незастосування обмежувальних заходів щодо імпорту мінеральних добрив є правильним і відповідає національним інтересам України. Згідно із дослідженням, проведеним КШЕ, запровадження квот на імпорт міндобрив негативно вплине на економіку країни.

«Україна втратить в середньому 120 млн доларів. Безумовно, від запровадження квот виграють виробники міндобрив. Їхня вигода складе близько 90 млн дол. США. Також вигодонабувачами є трейдери, імпортери добрив. Їх вигода складе 64 млн дол. США. А ось основними, хто програє, будуть сільгоспвиробники. Вони втратять приблизно 275 млн дол. США. Разом з тим, серед аграріїв найбільше постраждають малі с/г виробники. У їхній структурі собівартості продукції, витрати на міндобрива становлять пропорційно більшу частку, ніж у середніх та великих. Також є й інші негативні наслідки, на як потрібно зважати. Потрібно враховувати корупційну складову. Також квотування добрив негативно відобразиться на  гнучкості споживачів міндобрив. Бо невідомо з яких країн дозволятиметься імпорт. Наприклад, якщо одна країна в  силу різних причин перекриє імпорт добрив в Україну, то чи можна буде швидко переорієнтуватися на іншу країну», – пояснив Олег Нів’євський.

На тому, що в Україні ринок мінеральних добрив уже сьогодні монополізований однією компанією наголосив голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков.

«Фактично, один виробник – група компаній «Остхем» – займає дуже значну частину виробництва добрив. Тому до цього часу сільгоспвиробники України переплачували за добрива на 20%-40% більше, ніж наші колеги у сусідніх країнах. Сьогодні в нас немає дефіциту добрив, пропозиції найрізноманітніші і сільгоспвиробник має можливість обирати виробника за якістю, ціною, умовами поставки і планувати свою діяльність. На наш погляд, монополісту треба звикати працювати у ринкових, а не в тепличних умовах, у яких він працював багато-багато років. Ми хочемо бути впевнені в тому, шо отримаємо гарантовану якість, кількість та ринкову ціну на добрива. Ми вважаємо, що рішення суду не відображає сьогоднішніх позицій і є досить заангажованим», – сказав Геннадій Новіков.

Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон зауважив, що імпорт добрив наразі є єдиним стримуючим фактором від  зростання цін на внутрішнього ринку та балансом для конкуренції. Разом з тим, ніхто не говорить про те, чому в Україні збільшилась частка імпортних добрив.

«Дійсно, у 2017-2018 роках було просідання виробництва добрив. Але причиною цього були самі представники галузі. Зокрема, група компаній «Остхем» раптово у березні 2018 року просто призупинила виробництво і не поставила товар, який вже був проплачений аграріями. Це стало причиною того, що всі почали шукати альтернативні шляхи поставки добрив. І лише переорієнтація на імпорт дала можливість сільгоспвиробникам виростити нормальний урожай. Адже без добрив сільське господарство не є рентабельним. У 2019 році відновилось виробництво добрив і навіть розпочався їх експорт, а імпорт скоротився. За підсумками 2020 року цей тренд продовжився. Причому, моніторинг експортних цін підтверджує той факт, що українські сільгоспвиробники переплачують на внутрішньому ринку за добрива. Більше того: за підсумками 2020 року, згідно наших оцінок, частка групи компаній «Остхем» у ринку мінеральних азотних добрив склала 65%. А виробництвом аміачної селітри в Україні займаються лише заводи групи компаній «Остхем». Звісно, що можливість відсікти імпорт шляхом квотування є дуже цікавою ідеєю для національного виробника», – сказав Роман Сластьон

Директор ГС “Всеукраїнський аграрний форум” Марія Дідух запевнила, що українські виробники не відмовляються від українських добрив. Однак, вони бажають мати якісну продукцію та конкурентну ціну.

«Ми готові споживати вітчизняне. Але хочеться сказати виробнику: будь-ласка, працюйте в ринкових умовах, забезпечуйте хорошу якість продукції і ми відкриті для співпраці. Але залишати агровиробника без вибору – це неприпустимо. Адже ми розуміємо, що квотування теж може мати «ручний режим». Який буде механізм цих квот? Чи не станеться так, що коли ми готуватимемось до польових робіт, введуть квоти і вибору в українського виробника не буде, окрім як купити добрива на внутрішньому ринку за тою ціною, яку йому встановлять? Тому ми будемо тримати цю ситуацію на контролі. І сподіваємося, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства подасть апеляцію на рішення суду. А ще більше ми сподіваємося, що в судовому рішенні буде прописано повернутися до розгляду і він відбудеться на основі фактів, аналізу і цифр. Ми готові надавати аналітичну підтримку, робити розрахунки, брати участь у переговорах і обговореннях для того, щоб прийняти правильне, справедливе рішення, яке відповідає національним інтересам», – підсумувала Марія Дідух.