Чому складається враження, що плодоовочевий бізнес України не змінюється зовсім?
На тлі стрімкого розвитку українського зернового та олійного бізнесу, величезних змін у інфраструктурі та фантастичної модернізації засобів виробництва, техніки та агротехнологій, на підприємствах, орієнтованих на експорт цих культур, овочі та фрукти «пасуть задніх» та, у більшості випадків, непомітні ні для банківського сектору, ні для інвесторів. Серед причин не тільки дефіцит професіоналів та незручна система оподаткування. Відсутність прозорої системи взаємовідносин між учасниками ланцюга поставок – це одна з головних перепон на шляху еволюції вітчизняного ринку плодоовочевої продукції. Так вважає Сергій Потапов, спеціаліст із ланцюжків доданої вартості у плодоовочевому бізнесі Міжнародної Фінансової Корпорації (IFC).
« Коли ви в останнє чули про плодоовочевий інвестиційний проект? Чому ті проекти, що розпочалися 8-5-3 років тому не завжди можна назвати успішними? Все це наслідки незрозумілих, короткстрокових, конфліктних та непідкріплених грошами взаємовідносин в плодоовочевому бізнесі. Саме відсутність ефективної взаємодії між учасниками ланцюга поставки перетворює плодоовочеві проекти, засновані на досить простих бізнес-моделях, в надскладні «космічні» перегони», – каже пан Потапов.
На думку фахівця кожен у ланцюжку постачання овочів має займатися своєю справою – виробник – вирощувати, експортер – відправляти готові палети за кордон, переробні підприємства – виробляти конкурентні та безпечні продукти. В умовах України створювати принципово нову систему комунікації та переводити взаємовідносини між учасниками плодоовочевого ринку в нотаріальну площину доводиться іноземним проектам з МТП.
«Проект «Аграрні Розписки» дійсно може скоротити час, який був би потрібній на «еволюційну» зміну відносин між виробниками та каналами збуту», – наголошує Сергій Потапов.
Джерело: Інфо-Шувар