178171
182818

На Київщині виготовляють унікальний древній напій на основі меду та фруктів

Завод переробляє 60 тонн меду щороку та виготовляє близько 200 тонн напою, який робили східні країни ще три тисячі років тому.

“Сікера – це напій шумерського походження”, – починає розмову власник медоварні Сергій Липко. Перші згадки про цей напій зустрічаються на глиняних табличках “Епос про Гільгамеша”, датованих VIII-VII сторіччями до нашої ери.

Алкогольний напій з винограду шумери називали вином, а з інших фруктів – сікерою. Її шумери готували з меду та фініків.

“У нас є правило: не додавати в медові напої спирти і цукор. Ми єдині у світі, хто виробляє такий медовий напій”, – переконує власник медоварні.

Для виготовлення тонни готового напою потрібно близько 300 кг меду. За рік медоварня Липка може переробляти до 60 тонн меду, але не будь-якого. Потрібен монофлорний мед – зібраний з одного виду медоносів, тому більшу частину солодкого продукту підприємець купує в пасічників.

“Три види сікери ми робимо з липового меду. Купуємо його в пасічників із Сумської області, які мають пасіки в лісах. Червону сікеру робимо із соняшникового меду, який купуємо на Черкащині”, – розповідає Липко.

Він додає, що в Україні невисока довіра до алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, навіть коли йдеться про виробників якісної продукції. “Наші колеги замовляли дослідження маркетологів. При однаковій ціні та якості українських та закордонних напоїв 90% українців куплять іноземний напій”, – нарікає Липко.

Зараз на медоварні тестують виробництво п’ятого виду сікери, а влітку презентуватимуть Pet-Nat – газований слабоалкогольний напій на основі меду. Власник бізнесу підкреслює, що розвиток бджільництва міг би приносити Україні значний дохід, і не лише від продажу меду та медових продуктів.

“Ми вели переговори з потенційними партнерами з Китаю, до нас приїжджали делегації з Франції, збиралися приїхати представники американського ринку, але якраз закрили в’їзд до України”, – каже власник медоварні.

 

Джерело: SEEDS.org.ua 

Ваш вибір 'Подобається'.


A.G.R. Group придбав два агропідприємства на Херсонщині

Як говориться в повідомленні компанії, на даний момент загальний земельний банк A.G.R. Group з урахуванням придбаних підприємств становить понад 32 тис. га, з яких більше 2 тис. га знаходяться під зрошенням.

Відзначається, що для агрохолдингу A.G.R. Group придбання даних підприємств - стратегічно важлива подія. У компанії серед різних напрямків оптимізації вирощування культур, розробили план розвитку зрошуваного землеробства, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, збільшення площ зрошуваних земель, дренажних систем і розширення аграрного потенціалу холдингу. Саме виходячи з стратегії розвитку системи зрошення земель, компанія купила зрошувані землі в Херсонській області.

 «У 2021 році на зрошенні в Херсоні буде близько 1930,1 га зайнято кукурудзою, 100 га - соєю, 304 га - озимим ячменем, 119,6 га - озимою пшеницею, 304 га - живильною соєю (другий урожай) після озимого ячменю. Частина богарних земель буде залишена  під пар. Буде також закладений цілий ряд польових експериментів з удосконалення технології вирощування культур в умовах Херсонської області», - розповів начальник відділу впровадження та моніторингу технологій в рослинництві Сергій Хаблак.

Довідка: Агрохолдинг A.G.R.Group працює в чотирьох областях України (Київській, Чернігівській, Сумській, Полтавській). Обробляє 28,8 тис. га. У липні компанія запустила свій перший елеватор. «Середино-Будський елеватор», потужністю одноразового зберігання 28 тис. т має п'ять власних смуг залізничних шляхів протяжністю 2 км, транспортне обладнання з потужністю навантаження 300 т / год.

Джерело: agroportal.ua



Лівія зацікавлена у соняшниковій олії та молочних продуктах з України

Розширення співпраці та збільшення товарообігу між Лівією та Україною обговорили Голова Держпродспоживслужби Владислава Магалецька та Повірений у справах Держави Лівія в Україні Бенісса Адел.

Пан Бенісса Адел підкреслив важливість зміцнення співробітництва та збільшення товарообігу між Лівією та Україною. Зокрема, він висловив зацікавленість у експорті з України до Лівії соняшникової олії. Також під час зустрічі обговорювалася можливість експорту до Лівії зернової та плодово-ягідної продукції українських виробників.

Владислава Магалецька наголосила, що Держпродспоживслужба всіляко підтримує розширення переліку товарів у двосторонній торгівлі: «Ми отримуємо відповідні запити українських виробників. Впевнена, співпраця між Лівією та Україною має великий потенціал».

Раніше обидві країни погодили форми міжнародних ветеринарних сертифікатів для експорту з України до Лівії великої рогатої худоби, м’яса птиці й продуктів з нього. Крім того, зараз узгоджується ветеринарний сертифікат на експорт молока та молочних продуктів.

 

Ваш вибір 'Нічого сказати'.


Імпорт цукру має стабілізувати ціни на українському ринку

7 квітня у Мінекономіки відбулася відкрита зустріч усіх учасників української бурякоцукрової галузі для обговорення ситуації, яка склалася на ринку цукру та пошуку спільних рішень щодо стабілізації цінової ситуації та наповнення внутрішнього ринку цукром. Участь у заході взяли аграрії – виробники цукрових буряків, переробники – виробники цукру, виробники продуктів харчування та напоїв, представники торгових мереж та профільних аграрних асоціацій, а також імпортери.

Враховуючи минулорічні несприятливі погодні умови, зокрема, посуху, в Україні було зібрано значно менше цукрових буряків – 8,6 млн тонн, що зумовило зниження обсягів виробництва цукру з 1,5 млн тонн у минулому маркетинговому році (МР) до 1,1 млн тонн у поточному. Оскільки у 2020/2021 МР внутрішнє споживання цукру оцінюється у 1,2 млн тонн, та враховуючи необхідність формування перехідних залишків цукру на кінець МР на рівні не менше як 250 тис. тонн, прогнозований обсяг імпорту цукру складе 110 тис. тонн.

«Мінекономіки на регулярній основі проводить моніторинг ситуації на цукровому ринку та підтримує діалог з усіма учасниками ринку. Станом на сьогодні роздрібна ціна зафіксувалася на рівні 24,5 грн за кілограм. Ми розуміємо необхідність у забезпеченні учасників виробничого процесу цукровою сировиною, насиченні внутрішнього ринку достатніми обсягами цукру та стабілізації цінової ситуації. З цією метою в березні Мінекономіки видало ліцензії на імпорт 120 тис. тонн цукру-сирцю», - зазначив заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький.

Він додав, що зараз у Мінекономіки розглядається питання щодо видачі найближчим часом ліцензій на імпорт додаткових 50 тис. тонн цукру-сирцю. Крім того, у лютому-березні було завезено 40 тис. тонн цукру за встановленою тарифною квотою із нульовою ставкою мита відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.

Учасники зустрічі зауважили, що імпорт цукру-сирцю дозволить забезпечити переробні галузі достатньою кількістю сировини, що в свою чергу наситить ринок та сприятиме зниженню роздрібної ціни в торгових мережах.

«Собівартість цукру з ввезеної цукрової сировини, як зазначили учасники зустрічі, становить близько 20 грн за кілограм. Відповідно, після здійснення імпорту в найближчі тижні цінова ситуація вирівняється і цукор стане доступнішим для українців. Тим часом, в Парламенті розглядається можливість тимчасового обнулення імпортного мита на ввезення цукру білого в Україну, що також сприятиме насиченню внутрішнього ринку цукром», - додав Тарас Висоцький.

Учасників поінформували, що за оперативними даними областей у 2021 році очікується посіяти цукрові буряки на площі майже 230 тис. га, що дозволить повністю задовольнити внутрішній ринок цукром власного виробництва у наступному маркетинговому році, а також експортувати надлишок на зовнішні ринки.

За результатами зустрічі присутні відмітили, що постійна комунікація міністерства з учасниками ринку є корисною для кращого розуміння і врегулювання подібних ситуацій, а також для прийняття консенсусних рішень для вирішення поточних завдань галузі. Наступна зустріч із основними учасниками цукрової, борошномельної та олійно-жирової галузей відбудеться в п’ятницю, 9 квітня.

Ваш вибір 'Подобається'.


Юрій Косюк продає дві яхти, щоб погасити борг перед МХП – Forbes

Про це повідомляє Forbes.

Garson у січні 2021 року знайшов нового власника, імʼя якого не розголошується.

Обидва судна побудовані в 2012 році. Яхта Косюка – плавуча пʼятипалубна вілла з вертолітним майданчиком. Вона може прийняти на борт 10 гостей і 30 членів екіпажу. 

Велика яхта Косюка завжди ходила в супроводі Garсon. Завданням Garсon було першим знаходити найкращі бухти, причали, стоянки і добиратися до них раніше основного судна.
МХП не коментує продаж яхт. "Ми поважаємо особисте і сімейне життя Юрія Косюка і всіх співробітників, — відповіла спікер МХП Ірина Ванникова. — Нам невідомі подробиці приватного життя і ми не отримували дозвіл на поширення подібної інформації в ЗМІ".

Як пише видання, продаж "Туза" допоможе Косюку погасити борг перед власною компанією. У 2019 рада директорів МХП видала компанії Косюка WTI Trading Limited, яка володіє 59,7% акцій МХП, кредитну лінію до 80 млн доларів. 

Протягом двох років Косюк брав різні суми в борг і частково погашав кредит, щоб не вийти за кредитний ліміт. За два роки він виплатив МХП 27,3 млн доларів. Решту 67,4 млн доларів засновник МХП має повернути до грудня 2021 року.

 

МХП не коментує цю тему, обмежуючись посиланням на те, що всі операції з повʼязаними особами в компанії здійснюють відповідно до затвердженої політики. 

"Ми розкриваємо всю інформацію з повʼязаними особами, як вимагає законодавство та правила Лондонської фондової біржі, — каже Ванникова. — Додаткові відомості про господарські операції компанії ми вважаємо конфіденційною інформацією".

Джерело: Економічна правда



Держава нехтує інтересами маленького фермера

Політолог Володимир Цибулько у коментарі УНН пояснив, чому в Україні зараз на державному рівні майже не підтримують маленькі фермерські господарства та надають перевагу великим агрокорпораціям.

Так, Цибулько пояснює, що така ситуація з нехтуванням інтересів маленьких господарств була не завжди.

"Раніше були цільові програми у державі, наприклад, підтримка виноградарства і садівництва. Це якраз невеликі фермерські господарства. Останнім часом держава підтримувала тільки експортноорієнтованих фермерів, тому великі зерновики та агрокорпорації отримували привілеї й це спотворювало повністю конкурентне середовище в аграрній сфері", - вважає політолог.

Окрім цього, велику роль у просуванні інтересів великих агровиробників відіграє політичний лобізм, а також відсутність системної підтримки маленького фермера серед парламентарів.

"Чому так? Та тому що великі виробники аграрні займаються лобізмом, вони вкладають в політику гроші, ведуть своїх депутатів в парламент, парламент висуває своїх міністрів. А міністри відстоюють їхні інтереси. Це типові лобістські механізми. У парламенті може одиниці щиро за тих фермерів переживають", - наголосив Цибулько.