Вадим Нестеренко: «Брехня рейдерів будується на їх страху отримати реальний вирок»
Правоохоронці повідомили, що Головне слідче управління Нацполіціі викрило в Дніпрі шахраїв, які вкрали у місцевого бізнесмена 160 млн. Підприємцю продали корпоративні права на підприємства за підробленими документами. Поліцейські провели ряд обшуків у фігурантів справи і повідомили їм підозри. На майно і корпоративні права аграрних компаній, які фігурують у справі, судовими рішеннями було накладено арешт.
Крім того, правоохоронці заявили, що найближчим часом підозру буде винесено і організаторам кримінальної схеми, серед яких є і колишні високопоставлені чиновники.
Хоча в повідомленні Нацполіціі і не називалися прізвища, ЗМІ відразу ж припустили, що під «колишніми високопоставленими» мається на увазі персона екс-голови Дніпропетровської ОДА Олександра Вілкула. Раніше на адресу Вілкула та його довіреної особи Максима Романенка з боку дніпровського бізнесмена Вадима Нестеренко прозвучали звинувачення в шахрайстві при оформленні угоди купівлі-продажу аграрних підприємств «РістонХолдінг», а також подальшому їх рейдерському захопленні.
Про роль екс-чиновника і його оточення, а також колишніх акціонерів структурних підрозділів агрокомпанії в конфлікті за активи «РістонХолдінг» в інтерв’ю з Вадимом Нестеренко.
– У недавньому інтерв’ю підприємець Костянтин Паршин, якому до 2011 належав «Дніпромлин», заявив, що згадана Вами участь Олександра Вілкула стороною в угоді про продаж борошномельного підприємства викликало у нього здивування. Паршин заявив, що переговори про продаж велися тільки з Вами, і припустив, що згадка з Вашого боку вже і його імені, «це черговий прийом для залучення уваги до ситуації, що виникла і формування до себе позитивного суспільних відносин». Так все ж, чи є екс-глава Дніпропетровської ОДА Олександр Вілкул стороною конфлікту за активи «РістонХолдінг»?
– Два місяці тому я відкрито розповів про те, як будучи губернатором області Вілкул повідомив мені, що по відношенню до мого бізнесу «виник інтерес у донецьких». Він зробив пропозицію, від якого я хотів би, але не зміг відмовитися. Запропонував увійти на 50% в майбутній холдинг, обіцяючи захист від посягань на мою власність і корпоративні права. Не буду називати прізвищ, але аналогічні пропозиції Вілкул робив і іншим агробізнесменам, і багатьох з них, так би мовити, «умовив».
Але – і це дуже важливо! – обов’язковою умовою входження в чужий бізнес Вілкул ставив зобов’язання своїх «контрагентів мимоволі» тримати все в абсолютному секреті. Він сам світитися не міг, оскільки був на держслужбі і робив політичну кар’єру.
Природно, що і переговори про покупку «Дніпромлина» у Паршина вів не він, а я, хоча і від його імені. Тим більше, що раніше сам Паршин запропонував мені увійти в частку на цьому підприємстві замість вибулих його партнерів.
– Якщо Костянтин Паршин, за Вашими словами, був обізнаний про участь Олександра Вілкула в угоді, чому колишній власник «Дніпромлин» сьогодні це заперечує?
– Мені складно відповісти на це питання. Не знаю, що змусило його раптом зануритися в «обрані» спогади про події 10 річної давності, важливо люди Вілкула і Романенко висмикнули з цього інтерв’ю ряд цитат і опублікували їх в інших ЗМІ, супроводивши своїми власними маніпулятивними твердженнями.
Можливо, між усіма ними на сьогодні є якісь домовленості. Хоча не розумію, на грунті чого вони могли виникнути, особливо з огляду на кримінальне переслідування Паршина, яке передувало продажу його частки в «Дніпромлин».
– Ви вважаєте продаж Паршина частини бізнесу і кримінальне переслідування ланками одного ланцюга? Хто це переслідування міг ініціювати?
– На питання про те, хто почав кримінальне переслідування Костянтина, я вам відповісти не можу, не знаю. Але ви самі можете спробувати це зробити, якщо згадаєте, кому тоді належала влада в країні і області, і хто міг давати вказівки правоохоронцям.
А ось що стосується нинішніх наклепницьких фантазій рейдерів і їх теперішніх союзників, то я готовий більш детально роз’яснити деякі деталі, про які вони промовчали. Якщо їм так вже захотілося згадати власне минуле, я додам кілька штрихів.
Справа в тому, що в процесі входження в мій бізнес Олександр Вілкул крім домовленостей про мовчання і нерозголошення, виробив зі мною свого роду «понятійну угоду». Суть її полягала в тому, що між нами на підприємствах були розділені сфери впливу. Я в холдингу займався тільки виробничими і технологічними питаннями: агрогосподарствами, врожаями, поставками зерна на Дніпромлин, борошна на хлібозаводи, новою технікою і технологіями, реалізацією продукції. Фактично те, що я знаю і вмію.
Власне кажучи, ви і самі сьогодні бачите, що без моєї участі в управлінні на захоплених рейдерами комбінаті і хлібозаводах склалася критична обстановка. Підприємства ось-ось зупиняться. Рейдери, як виявилося, тільки вміють захоплювати, але займатися виробничими питаннями не вміють.
Так ось, всі інші питання холдингу по згаданій «понятійній угоді» відійшли Вілкулу та реалізувалися їм через Максима Романенко. Це були питання виконання контрактів, фінансів, безпеки, юридичного супроводу. Всі топ-менеджери на Дніпромлин були поставлені Вілкулом та залишалися працювати на підприємстві до останнього. Саме з їх допомогою було здійснено нинішнє рейдерське захоплення.
Це генеральний директор Петро Єременко, якого після захоплення підприємства Романенко «працевлаштував» в Губінехе керівником ОТГ. Це фінансовий директор Лобко Оксана, яку Романенко після рейдерства Дніпромлина перевів директором агропідприємства «Добробут». Воно за її безпосередньої участі так само піддалося спробі рейдерського захоплення, але в цьому випадку у них не вийшло. Це і начальник юридичної служби Морщінін, який юридично забезпечував банкрутство в 2011 році, вирішував які підприємства холдингу повинні бути втягнуті в їх схеми. Він з Романенко супроводжував судові процеси того часу, а сьогодні, до речі, Морщініну вручено підозру в злочині по шахрайству з 160 мільйонами гривень і банкрутства «Дніпромлина». Це і начальник служби безпеки, який відповідав за силову складову всіх їх рейдерських захоплень. Це все люди Вілкула, вони підпорядковувалися безпосередньо йому. Вони підписували документи, давали розпорядження, несли і несуть за все матеріальну і юридичну відповідальність.
– В інтерв’ю Костянтин Паршин звинуватив Вас у тому, що, цитую: «Вадим, після переходу до нього контролю над активами, взяв на себе зобов’язання забезпечення Дніпромлин контрактів. У тому числі – по поверненню зі зберігання зерна великої міжнародної компанії Топфер Інтернешнл. Але юридична особа, на якому були зобов’язання перед міжнародною компанією на суму 3 мільйони 200 тисяч доларів, було визнано банкрутом». Як Ви прокоментуєте це звинувачення?
– Після покупки частки Паршина перед Вілкулом стало питання, що робити з зерном німецької компанії: повернути зерно або доплатити за нього гроші Паршину? Я запропонував вчинити відповідально і повернути зерно німцям, але отримав категоричну відповідь, що «це не моє питання». Мені нагадали, що відповідно до «понятійної угоди» цими питаннями займається сторона Вілкула. У ті часи люди Януковича вважали себе всемогутніми і вічними, їм здавалося, що вони прийшли назавжди, а тому в ходу у них були нахабство і вседозволеність.
Так за прямою вказівкою Вілкула десять років тому було організовано банкрутство і перереєстрація Дніпромлина, щоб не віддавати борги і мати можливість «кинути» партнера. Власне кажучи, якщо ви порівняєте в динаміці ситуацію 2011 і 2021 років – це ж один і той же почерк, одні і ті ж підписанти, які були і залишаються людьми Вілкула і Романенко.
Не дарма ж я взяв на себе відповідальність і публічно в 2020 році попередив державний Аграрний фонд України про те, щоб вони були обережні в передачі на зберігання Дніпромлин зерна. Адже обов’язково вкрадуть в процесі банкрутства, як уже вкрали зерно німецької фірми десять років тому!
– Як розвивається ситуація навколо підприємств сьогодні?
– Люди і методи у Вілкула, і Романенко залишилися ті ж, а ось ситуація докорінно для них змінилася. 10 років тому вони були при владі, вміло вписувалися в кримінальні схеми команди Януковича. У них в руках були всі мотузочки і важелі, за допомогою яких вони управляли судами і правоохоронцями.
Так, я бачу, що ряд правоохоронців, яких вони встигли розсадити по владних кабінетах, у них в руках і сьогодні, але це тільки на місцевому рівні. У нинішній ситуації Вілкул і Романенко зіткнулися з тим, чого вони ніколи раніше на себе не відчували. Я маю на увазі принципове ставлення до жулья з боку нового Офісу Генпрокурора і нової Національної поліції, незалежних столичних слідчих, на яких Вілкул і Романенко вплинути не можуть. Упевнений, що зіткнення з новою правовою реальністю рейдери і шахраї не переживуть.
Адже, як вже відомо, щодо виконавців схеми рейдерського захоплення підприємств агрохолдингу «РістонХолдінг» Головне слідче управління НПУ перейшло до етапу вручення підозр і вирішення питань про запобіжні заходи. Як випливає з недавнього повідомлення прес-служби НПУ, такі підозри готуються вручати організаторам схеми, які до того ж підозрюються в шахрайстві в особливо великих розмірах. І мова тут саме про Вілкула, і його довірена особа Романенко.
Розуміючи, що петляти від правосуддя довго не вдасться, що потрібно робити якісь екстрені кроки для перемикання уваги, фігуранти кримінальної справи затіяли інформаційну атаку на мене, як на бенефіціара «РістонХолдінга». У ЗМІ вони розмістили ряд специфічних публікацій. А це – класичний прийом відволікання уваги – «тримай злодія» голосніше за всіх кричать саме злодії. Ну і щоб не говорити про сьогоднішнє рейдерство, рейдери починають дискусію про минуле, про події 10 річної давності. В хід, як завжди, в таких випадках пішли наклеп, маніпуляції, пересмикування фактів.
І нинішня брехня рейдерів, як мені бачиться, будується на їх страху отримати реальний вирок.
Ну і, звичайно, грає роль їх людське боягузтво відповідати за свої дії, а також примітивні заздрість і мстивість. Адже з Вілкулом, Романенко та їх токсичними активами сьогодні не хочуть працювати ні українські, ні західні партнери. А з нами партнерські відносини в тому числі і західних фірм тільки зміцнюються – ведуться і успішно завершуються спільні інвестиційні проекти, нам виділяють нові кредити і будують спільні плани на майбутні проекти з розвитку холдингу.
Упевнений, що ми в цій боротьбі переможемо, оскільки правда на нашому боці.